Рішення

від 21.02.2024 по справі 916/5174/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5174/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

секретар судового засідання Петрова О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Братухін О.Ю. (в порядку самопредставництва);

від відповідача - Жукова Т.О. (довіреність б/н від 12.12.2023);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/5174/23

за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, Дніпропетровська область, м. Кривій Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 92, код ЄДРПОУ 43877118)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татра-Юг" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 9, код ЄДРПОУ 34507118)

про стягнення 175 846,46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2023 Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татра-Юг", в якій просить суд стягнути з відповідача 175846,46 грн. - збитків, а також суму судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря" в результаті скиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу у період з 22.05.2019 по 04.09.2019, що завдало державі збитків в сумі 175846,46 грн., які є невідшкодованими.

Зокрема, як вказує позивач, з 20 квітня по 05 травня 2021 року посадовими особами Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) здійснено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Товариством з обмеженою діяльністю "Татра-Юг" (місце провадження господарської діяльності: вул. Криворізька, 1, м. Дніпро), за результатом чого складено акт від 05.05.2021р. №142/2.4-7/21. Вказаною перевіркою встановлено, що 23.05.2019 р. на підприємстві проведено лабораторні дослідження джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема:

ДВ№3 - труба установки плазменого різання (проби відібрано 22.05.2019);

ДВ№9 - труба піскоструйної камери (проби відібрано 22.05.2019);

ДВ№10 - труба витяжної вентиляції фарбувальної камери (проби відібрано 23.05.2019).

Наразі, позивач вказує, що лише 05.09.2019 підприємство отримало дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №1210137800-1379, виданий Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. Отже, позивач вважає, що з 22.05.2019 по 04.09.2019 підприємством здійснювалися викиди забруднюючих речовин без дозволу (ДВ №3, №9 з 22.05.2019; ДВ №10 з 23.05.2019). Згідно довідки підприємства від 20 травня 2021 р. №08-ВГТ джерело викиду №3 працювало без дозволу 95 годин; ДВ№9 - 3 години; ДВ10 - 82 години. В свою чергу за викиди забруднюючих речовин без дозволу постановою про накладення адміністративного стягнення від 26 травня 2021 р. начальника корпусного цеху ТОВ «Татра-Юг» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 78 КУпАП, та накладеного на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. Вказаний штраф сплачено 26.05.2021 р.

Поряд з цим, позивач зазначає, що внаслідок викидів забруднюючих речовин без дозволу завдано збитки державі в розмірі 175846,46 грн., які обчислені за формулою 16 Методики.

Так, з метою добровільного відшкодування збитків Інспекція пред`явила підприємству претензію від 01.06.2021 №7/217/ПР, однак відповідь не надійшла, а збитки не відшкодовані.

Також, листом від 22.07.2021 №4-6308-7 Інспекція звернулась до підприємства із запитом про надання інформації щодо оплати претензії, відповідь, при цьому, не надійшла.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5174/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

13.12.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх.№45173/23), в яких відповідач, враховуючи предмет спору (множинність фактів, які підлягають встановленню судом), характеру спірних правовідносин, просив суд змінити правила розгляду справи та слухати справу за правилами загального позовного провадження.

Також, 13.12.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№45111/23), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, відповідач вважає, що позивачем не доведено факт проведення перевірки в період з 22.05.2019 по 04.09.2019 та факт виявлення за наслідками вказаної перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства з боку відповідача, оскільки на підтвердження вказаних обставин не було надано відповідних доказів. Наразі, відповідач вказує на незбіг обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, так як позовні вимоги ґрунтуються на результатах планової перевірки, а розрахунок суми збитків зроблений на підставі даних, наданих відповідачем на окремий запит від 07.05.2021 вих№4-3746-24. Також, відповідач вважає безпідставним та необґрунтованим посилання позивача на планову перевірку, як на підставу для пред`явлення позову, оскільки акт, складений за результатами планової перевірки, не доводить факт наднормативних викидів. Відповідач просить врахувати, що на час проведення планової перевірки у відповідача був дійсний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, перелік яких наведений в розрахунку суми збитку. Відповідач зазначає, що в порушення приписів Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28 квітня 2020 року № 277, позивачем при здійсненні розрахунку збитків неправильно було застосовано коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту, адже виробничі потужності ТОВ «Татра-Юг» розташовані не лише на території м. Дніпро, а і інших населених пунктів та поза межами населених пунктів. Відповідач також стверджує, що розрахунок розміру завданих збитків зроблений позивачем на підставі нормативно-правового акту, який не діяв на час існування спірних правовідносин.

До того ж відповідач зазначає, що позивачем під час перевірки не здійснювалося відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань для підтвердження факту викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім того, відповідач звертає увагу на той факт, що позивачем встановлено про порушення нібито у період проведення планової перевірки у термін з 20.04.2021 по 05.05.2021 року, хоча це не відповідає дійсності.

Відповідач вважає факт порушень ним вимог природоохоронного законодавства недоведеним, оскільки на підтвердження вказаних обставин не було надано відповідних доказів. Також, відповідач вважає, що оскільки порушення було встановлено під час проведення перевірки у 2019 році, за результатами якої було подано позов до Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/4814/19, посилання позивача на встановлення факту викидів у період з 22.05.2019 по 04.09.2019 у період проведення планової перевірки у 2021 році є безпідставними та необґрунтованими, оскільки підставою для проведення планової перевірки був план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2021 рік. Під час проведення планової перевірки не здійснювалось обстеження джерел викидів, фактів їх наднормативних викидів не встановлювалось, підприємство ТОВ «Татра-Юг» мало діючий Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком дії з 05.09.2019 по 05.09.2029, виданий Департаментом екології та природних ресурсів. Таким чином, позивачем встановлений факт викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу з моменту проведення позапланової перевірки актом №325/5-10/19 від 08.05.2019 та моментом видачи Дозволу №1210137800-1379 від 05.09.2019.

Щодо розрахунку збитків відповідач зауважує, що позивачем здійснено розрахунок наднормативних викидів за період часу з 22.05.2019 по 04.09.2019 на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277, тоді як остання, в розумінні ст. 58 Конституції України, не підлягає застосуванню у даних правовідносинах.

До того ж, відповідач вказує, що претензію щодо цього порушення позивачем складено 01.06.2021, однак це не відміняє перебігу строків позовної давності з дати, коли позивачу стало відомо про порушення права, а цей строк сплив 05.09.2022 року. Так, з наведених обставин відповідачем до відзиву додано заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 справу № 916/5174/23 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 17.01.2024.

20.12.2023 року від Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання (вх.№ 46323/23), згідно якого позивач просив суд забезпечити його участь у судових засіданнях по справі №916/5174/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon", яке задоволено ухвалою суду від 21.12.2023.

З огляду на те, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не могли бути розглянуті у підготовчому засіданні 17.01.2024, судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі №916/5174/23 на 09.02.2024, про що ухвалою суду від 17.01.2024 р. повідомлено позивача в порядку ст.120 ГПК України.

23.01.2024 від позивача до господарського суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 2917/24), в якій позивач заперечує проти аргументів відповідача. Зокрема, позивач не погоджується з позицією відповідача про те, що акт перевірки не доводить наднормативні викиди, вказуючи, що факт викиду підтверджено лабораторними дослідженнями та в подальшому актом перевірки, який є службовим документом та в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення (постанова Верховного суду від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19).

Щодо доводів відповідача про неправильність застосування позивачем під час здійснення розрахунку збитків коефіцієнту, що залежить від чисельності жителів населеного пункту (Кнас), позивач вважає їх помилковими з огляду на таке. Відповідно до п. 1 Дозволу на викиди №1210137800-1379 від 05.09.2019 фактичне місцезнаходження об`єкта проммайданчик: ТОВ «Татра-Юг» вул. Криворізька, 1, м. Дніпро, 49008. Тому при проведенні розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, позивачем застосовано коефіцієнт для м. Дніпро (Кнас), що залежить від чисельності жителів населеного пункту).

Щодо періоду розрахунку збитків та встановлення факту наднормативних викидів позивач зазначає, що в період з 20.04.2021 по 05.05.2021 проведено планову перевірку, за результатами якої складено акт № 142/2.4-7/21 від 05.05.2021, в якому зафіксовано факти викидів без дозволу. За результатами наданих на розгляд протоколів вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел №23-05-19, №142 та протоколу від 23.05.2019 проведених під час виконання інвентаризації викидів забруднюючих речовин від джерел викидів в атмосферне повітря на ТОВ «Татра-Юг» (розробленої ТОВ «Екоцентр «Дніпро» у 2019 році) зафіксовано наднормативні викиди (викид без Дозволу) від стаціонарних джерел викидів по забруднюючим речовинах, а саме: від ДВ№№ 3, 9 за період з 22.05.2019 по 04.09.2019 включно; від ДВ№10 за період з 23.05.2019 по 04.09.2019 включно. Таким чином, позивач вказує, що з моменту проведення інструментальних вимірювань під час виконання інвентаризації викидів до моменту отримання Дозволу на викиди №1210137800-1379 відповідач здійснював викиди без Дозволу.

Стосовно доводів відповідача щодо використання в розрахунку збитків Методики № 277 від 28.04.2020, яка не була чинною в період здійснення викидів без відповідного дозволу, позивач зазначає, що з огляду на те, що відповідач здійснював викиди без дозволу за відсутності механізму розрахунку завданих державі збитків, а механізм розміру збитків з`явився після затвердження Методики у відповідності до Наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28 квітня 2020 року № 277, відповідно Інспекція використала Методику, яка була чинна на момент виявлення порушення (20.05.2021 - дата складання акта).

23.01.2024 року до суду від Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) надійшла заява (вх.№ 2918/24), згідно якої позивач просить суд надати можливість приймати участь в судовому засіданні по справі №916/5174/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку за допомогою свого Електронного кабінету, яка задоволена ухвалою суду від 24.01.2024.

У підготовчому засіданні 09.02.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 916/5174/23 до розгляду по суті в засіданні суду на 21.02.2024 р. Також, судом протокольною ухвалою від 09.02.2024 р. задоволено усне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

21.02.2024 року від Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до суду надійшли додаткові пояснення (вх.№ 7097/24), в яких позивач зазначає, що завдані державі збитки необхідно стягнути з ТОВ «Татра-Юг» саме до державного бюджету на рахунки, вказані у пункті 1 прохальної частини позовної заяви.

У судовому засіданні 21.02.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд стягнути з ТОВ "Татра-Юг" до Державного бюджету України завдані державі збитки, внаслідок викидів забруднюючих речовин без дозволу в розмірі 175846,46 грн., натомість представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні від 21.02.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

31.03.2021 Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) складено відповідне повідомлення № 4-2044-24 від 16.03.2021 на адресу керівника ТОВ „Татра-Юг" щодо проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища вказаного Товариства у термін з 20.04.2021 по 05.05.2021 року.

Згідно наказу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 31.03.2021 № 531 «Про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю „Татра-Юг" (код ЄДРПОУ 34507118), місцезнаходження юридичної особи: вул. Водопровідна, буд. 9, м. Одеса, Одеська область, 65023; місце провадження діяльності: вул. Криворізька, 1, м. Дніпро, 49000» було створено для проведення перевірки відповідну комісію, якій доручено з 20.04.2021 по 05.05.2021 провести планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ „Татра-Юг", місцем провадження діяльності якого є: вул. Криворізька, 1, м. Дніпро, 49000.

Також 31.03.2021 Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) видано відповідне направлення на проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Товариства з обмеженою відповідальністю „Татра-Юг" (код ЄДРПОУ 34507118), місцезнаходження юридичної особи: вул. Водопровідна, буд. 9, м. Одеса, Одеська область, 65023; місце провадження діяльності: вул. Криворізька, 1, м. Дніпро, 49000, у період з 20.04.2021 по 05.05.2021. У вказаному направленні також зазначено, що попередня перевірка вказаного суб`єкта господарювання проводилась в період з 22.04.2019 по 08.05.2019.

Так, у період з 20 квітня по 05 травня 2021 року посадовими особами Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) здійснено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Товариством з обмеженою діяльністю "Татра-Юг" (місце провадження господарської діяльності: вул. Криворізька, 1, м. Дніпро), про що складено акт від 05.05.2021р. за №142/2.4-7/21. Наразі в п. 2 розділу «Опис виявлених порушень вимог законодавства» вказаного акту вказано, що за результатами наданих на розгляд протоколів вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел № 23-05-19, № 142 та протоколу від 23.05.2019, проведених під час виконання інвентаризації викидів забруднюючих речовин від джерел викидів в атмосферне повітря на ТОВ «Татра-Юг» (розробленої ТОВ «Екоцентр «Дніпро» у 2019 році), зафіксовано наднормативні викиди (викид без Дозволу) від стаціонарних джерел викидів по забруднюючим речовинах, а саме: від ДВ№№ 3, 9 за період з 22.05.2019 по 04.09.2019 включно; від ДВ№10 за період з 23.05.2019 по 04.09.2019 включно. Таким чином, перевіряючим органом зроблено в акті висновок, що з моменту проведення інструментальних вимірювань під час виконання інвентаризації викидів до моменту отримання Дозволу на викиди №1210137800-1379 підприємство працювало в наднормативному режимі (викид без Дозволу). Наразі в акті зазначено, що інформацію щодо кількості годин роботи в наднормативному режимі на момент перевірки не надано.

Вказаний акт з боку ТОВ «Татра-Юг» підписано генеральним директором Товариства Кердівара А.Д. та головним технологом Товариства Лиходій С.С. без будь-яких зауважень.

У зв`язку з виявленням під час перевірки здійснення ТОВ «Татра-Юг» викидів забруднюючих речовин без відповідного дозволу, Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) направлено на адресу ТОВ «Татра-Юг» запит № 4-3746-24 від 07.05.2021, в якому вказано про необхідність надання на адресу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу протягом 15 календарних днів з моменту отримання цього письмового запиту довідку про часи роботи обладнання:

- по джерелу викидів № 3, 9 (згідно дозволу на викиди від 05.09.2019 № 1210137800-1379) з моменту проведення інструментальних вимірювань викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на стаціонарному джерелі з 22.05.2019 по 04.09.2019 включно;

- по джерелу викидів № 10 (згідно дозволу на викиди від 05.09.2019 № 1210137800-1379) з моменту проведення інструментальних вимірювань викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на стаціонарному джерелі з 23.05.2019 по 04.09.2019 включно.

Також, за результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) складено припис від 13.05.2021 № 142/24-7/21 на ім`я керівника ТОВ «Татра-Юг», в якому наведено перелік вимог із зазначенням терміну виконання. Вказаний припис прийнято до виконання головним технологом Товариства Лиходій С.С.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Татра-Юг» було видано Державній екологічній інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) довідку за вих. № 08-ВГТ від 20.05.2021 р., в якій вказано про часи роботи джерела викидів № 3 і № 9 в період з 22.05.2019 по 04.09.2019 року та джерела викидів № 10 в період з 23.05.2019 по 04.09.2019 року.

Також, судом з`ясовано, що 05.09.2019 Дніпропетровською обласною державною адміністрацією було видано ТОВ «Татра-Юг» дозвіл № 1210137800-1379 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на термін 10 років, з 05.09.2019 до 05.09.2029.

Так, 19.05.2021 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) складено відносно начальника корпусного цеху ТОВ «Татра-Юг» ОСОБА_1 протокол № 214574 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 78 КУпАП. Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що підставою його складання є обставини виявлення в ході планової перевірки ТОВ «Татра-Юг» порушення останнім порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу, зокрема: за результатами наданих на розгляд протоколів вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел № 23-05-19 і № 142 та протоколу від 23.05.2019, проведених під час виконання інвентаризації викидів забруднюючих речовин від джерел викидів в атмосферне повітря на ТОВ «Татра-Юг» (розробленої ТОВ «Екоцентр «Дніпро» у 2019 році), зафіксовано наднормативний викид (викид без Дозволу) від стаціонарних джерел викидів по забруднюючим речовинам, а саме: від ДВ№№ 3, 9 за період з 22.05.2019 по 04.09.2019 включно; від ДВ№10 за період з 23.05.2019 по 04.09.2019 включно, що є порушенням ст. 10, 11, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». При цьому в протоколі вказано, що унаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства державі заподіяна шкода, яка буде розрахована згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28 квітня 2020 року № 277, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2020 за №414/34697.

Також, як свідчать матеріали справи, 26 травня 2021 року Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) складено постанову про накладення адміністративного стягнення № 214574, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративний штраф в розмірі 136 грн. за здійснення ТОВ «Татра-Юг» викидів забруднюючих речовин без відповідного дозволу. Вищезазначений штраф сплачено ОСОБА_1 в повному обсязі відповідно до квитанції № 0.0.2141299803.1 від 26.05.2021 року.

З наявних в матеріалах справи протоколів вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел № 23-05-19, складеного ТОВ «Екоцентр «Дніпро», і від 23.05.2019, складеного Приватним науково-технічним підприємством «Соціум», а також протоколу № 142, вбачається, що у ТОВ «Татра-Юг» були проведені лабораторні дослідження джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема:

ДВ№3 - труба установки плазменого різання (проби відібрано 22.05.2019);

ДВ№9 - труба піскоструйної камери (проби відібрано 22.05.2019);

ДВ№10 - труба витяжної вентиляції фарбувальної камери (проби відібрано 23.05.2019).

На підставі даних зазначених протоколів вимірювань вмісту забруднюючих речовин, а також довідки ТОВ «Татра-Юг» за вих. № 08-ВГТ від 20.05.2021 р. про часи роботи джерел викидів № 3 і № 9 в період з 22.05.2019 по 04.09.2019 року та джерела викидів № 10 в період з 23.05.2019 по 04.09.2019 року, у червні 2021 року Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) здійснено розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі ТОВ «Татра-Юг» в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідно до якого загальна сума збитків складає 175846,46 грн.

При цьому, Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на адресу ТОВ «Татра-Юг» направлено претензію № 7/217-ПР від 01.06.2021 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу на суму 175846,46 грн., до якої додано вищевказаний розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі ТОВ «Татра-Юг» в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Також, Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на адресу ТОВ «Татра-Юг» був направлений лист від 22.07.2021 №4-6308-7 щодо надання інформації про оплату претензії, але відповідь з боку відповідача не надходила.

Як з`ясовано судом, вказана шкода відповідачем не була сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про стягнення з відповідача вказаних збитків в розмірі 175846,46 грн., завданих навколишньому природному середовищу внаслідок викидів забруднюючих речовин без дозволу.

Між тим, відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 вищевказаного Закону державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" на суб`єкт господарювання, що здійснює викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря, покладено обов`язок здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік тощо.

Отже, суб`єкт господарювання, який є власником стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря, зобов`язаний отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до приписів ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Суд приймає до уваги, що у складеному посадовими особами Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) акті від 05.05.2021р. №142/2.4-7/21 за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ТОВ "Татра-Юг", встановлено, що вказаним Товариством здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності дозволу на викиди у період з 22.05.2019 по 04.09.2019. Адже Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1210137800-1379 був отриманий відповідачем лише 05.09.2019. Таким чином, в період з 22.05.2019 по 04.09.2019 відповідач в порушення статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин, що не спростовано відповідачем.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів ст. ст. 68, 69 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Зазначені підстави є загальними та необхідними у всіх випадках, якщо інше не обумовлено законом, для стягнення шкоди поза договірними зобов`язаннями.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В даному випадку за змістом приписів ч. 2 ст. 1166 ЦК України установлена презумпція вини заподіювача шкоди, саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Так, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Наразі слід зазначити, що важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі N 912/823/18, від 03.11.2021 у справі N 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі N 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі N 920/821/18).

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актом перевірки 05.05.2021р. №142/2.4-7/21, складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ТОВ "Татра-Юг", протоколом від 19.05.2021 № 214574 про адміністративне правопорушення, постановою № 214574 від 26.05.2021 про накладення адміністративного стягнення, приписом № 142/24-7/21 від 13.05.2021 в повній мірі підтверджується факт скоєння відповідачем правопорушення, зокрема порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, а саме здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади. Вказані постанова та протокол відповідачем не оскаржувались, що свідчить про згоду відповідача з фактом вчинення правопорушення.

При цьому, відповідач не надав в матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у несвоєчасному отриманні дозволу та здійсненні наднормативних викидів. Навпаки, відповідач, у якого був відсутній спеціальний дозвіл, самостійно здійснював викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин, усвідомлюючи, при цьому, факт порушення відповідними діями вимог чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що в діях відповідача наявний склад всіх чотирьох умов, необхідних для відшкодування спричиненої державі шкоди внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Стосовно заявленого до стягнення розміру шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря зроблено позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 N 277 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2020 року за N 414/34697.

За змістом п. 1.5 Методики N 277 джерело утворення забруднюючих речовин - об`єкт, у якому відбувається утворення забруднюючих речовин, в ході технологічного процесу; організований викид - викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, труби та інші споруди; стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу;

Відповідно до п. 2.1 Методики Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються:

- викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені гранично допустимі викиди, встановлені дозволом;

- викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства;

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єкта господарювання та/або розрахунковими методами (п. 2.2).

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб`єкта господарювання без дозволу (п. 2.8.1).

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.99 N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення).

Висновки щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово були викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.97 N 1-зп, від 05.04.2001 N 3-рп/2001, від 13.03.2012 N 6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Разом з тим господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою у виключних випадках, коли зворотна дія цих актів передбачена в його нормах та якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, закріпленому у ст. 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта), під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити: 1) момент набуття чинності нормативно-правового акта; 2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (може, як правило, визначатися у прикінцевих та перехідних положеннях відповідного акта); 3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта; 4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт; 5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі N 904/5445/20).

Суд приймає до уваги, що предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення 175846,46 грн збитків, які завдані внаслідок здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в період з 22.05.2019 по 04.09.2019. Вказане порушення було виявлено Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу під час проведення перевірки 05.05.2021.

На момент виявлення відповідачем вищевказаного правопорушення діяла Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 N 277 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2020 року за N 414/34697. При цьому, норми вказаної Методики не містять будь-яких застережень щодо поширення її дії на відносини, які виникли до набрання нею чинності.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що вищевказана Методика застосовується до спірних правовідносин в частині прав та обов`язків, які виникли до її затвердження, але продовжили існування, тобто в частині здійснення розрахунку збитків.

Суд зауважує, що під час вчинення відповідачем правопорушення у вигляді здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу (з 22.05.2019 по 04.09.2019) була чинною Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 N 639 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 21.01.2009 за N 48/16064.

Дійсно, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 у справі N 826/3820/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, було визнано протиправним та нечинним повністю наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року N 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря".

Однак, постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.10.2019 скасовані рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018. В задоволенні позову про скасування наказу N 639 від 10.12.2008 відмовлено.

В ході розгляду Верховним Судом справи N 826/3820/18 суд не встановив порушень законодавства при прийнятті Міністерством охорони навколишнього природного середовища України наказу від 10.12.2008 N 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря". При цьому, Верховний Суд зазначив, що визнання протиправним та нечинним вищевказаного наказу призводить до звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності у зв`язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв`язку із виявленням таких порушень законодавства. А відтак, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутність сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Суд зазначає, що рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 N 639, яким затверджено Методику, було скасовано наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2019 N 1453/5.

Відповідно до п. 16 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 N 32/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2000 року за N 458/4679, в редакції чинній на момент прийняття наказу Міністерства юстиції України від 11.05.2019 N 1453/5, нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру, крім випадків визнання нормативно-правових актів нечинними судом.

Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 N 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади 11.06.2019.

Отже, до правовідносин, що виникли в зв`язку із заподіянням відповідачем збитків внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в період з 22.05.2019 по 04.09.2019 підлягає застосуванню Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 N 639 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 21.01.2009 за N 48/16064, яка була чинною на момент вчинення відповідачем правопорушення.

Ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання; поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до пункту 4.1 Методики № 639 розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Розмір збитків розраховується за відповідною формулою, одним з показників якої є mi - маса забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно. Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (п. п. 2.1.2 п. 2.1 Методики N 639).

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єктів господарювання та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики N 639).

Зокрема, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання (п. п. 2.7.1 п. 2.7 Методики N 639).

Розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря врегульований розділом 3 Методики N 639. Зокрема, пунктом 3.2 зазначеного розділу визначені відповідні формули розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерел викидів забруднюючих речовин, віднесених до інших і на які не встановлені нормативи граничнодопустимих викидів відповідно до законодавства.

Водночас, згідно з пунктом 3.6 Методики N 639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за: характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії)); даними державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря); результатами інструментально-лабораторних вимірювань; методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (пункт 3.11 Методики N 639).

З аналізу наведених положень Методики N 639 вбачається, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, заподіяного без відповідного дозволу, може проводитися як за результатами інструментально-лабораторних вимірювань, так і за характеристиками джерела викиду, зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання, тощо.

Поряд з цим, на думку суду, позивач при здійсненні розрахунку розміру збитків помилково послався на положення Методики № 277, яка була затверджена вже після вчинення відповідачем спірного правопорушення.

Однак, суд враховує, що пункти 4.1 та формула для обчислення розміру збитків, вказані у Методиці за № 277 та № 239 є аналогічними, хоча Методика № 639 не містить положень щодо визначення фактичного часу роботи джерела викиду як 24 години на добу у разі ненадання суб`єктом господарювання інформації на запит (припис). Тобто, відповідно до Методики № 239 час роботи джерел в режимі наднормативного викиду в будь-якому випадку підлягав визначенню з урахуванням фактично відпрацьованого часу. В даному випадку, позивачем під час розрахунку враховано часи роботи джерел в режимі наднормативного викиду.

З огляду на таке, суд вважає, що, в даному випадку, посилання позивача на положення Методики № 277 не свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки застосовані позивачем формули розрахунку є аналогічними до формул, передбачених пунктами 3.2, 4.1 Методики N 639, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 04.05.2022 у справі № 922/3228/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом juracuria ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі N 265/6582/16-ц).

За таких обставин, суд доходить висновку про доведення позивачем розміру збитків, завданих відповідачем державі внаслідок викидів в атмосферне повітря без спеціального дозволу, позаяк відповідачем протилежного не доведено.

В той же час, суд враховує, що норми ст. ст. 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" закріплюють принцип обов`язкової компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства

Як встановлено судом, відповідач допустив порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, оскільки здійснював викиди забруднюючих речовин без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що не заперечується також і самим відповідачем.

Таким чином, загальний розмір збитків, що підлягають стягненню з відповідача, становить 175846,46 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених вимог суд зауважує наступне.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018р. Верховного Суду у справі №922/1425/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (ст. 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Наразі, як свідчать матеріали справи, позивач про наявність в діях відповідача делікту, що спричинив шкоду, а також вину відповідача її спричиненні стало відомо лише під час проведення перевірки 05.05.2021 р.

Таким чином, право на заявлення позивачем вимог про відшкодування шкоди виникло з вказаного моменту виявлення вказаних обставин, і станом на день звернення позивача до господарського суду із заявленим позовом (24.11.2023) строк позовної давності не сплив, у зв`язку з чим заява відповідача є необґрунтованою.

Інші доводи, на які посилалися сторони, судом не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на усе вищевикладене, суд вважає, що обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 175846,46 грн., завданих викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татра-Юг" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 9, код ЄДРПОУ 34507118) до державного бюджету України (р/р UA988999980333169331000004569, ЄДРПОУ 37988155, отримувач ГУК у Дніпропетровськiй області, код класифікації доходів бюджету 24062100, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) завдані державі збитки внаслідок викидів забруднюючих речовин без дозволу в розмірі 175846/сто сімдесят п`ять тисяч вісімсот сорок шість/грн. 46 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татра-Юг" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 9, код ЄДРПОУ 34507118) на користь Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, Дніпропетровська область, м. Кривій Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 92, код ЄДРПОУ 43877118) 2147/дві тисячі сто сорок сім/грн. 20 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 04 березня 2024 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко