Рішення

від 26.02.2024 по справі 916/5657/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5657/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Павловій О.В.,

розглянувши справу № 916/5657/23

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Малого приватного підприємства «БАВАР» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, 7, кв. 6; код ЄДРПОУ 24533089)

про стягнення 31 277,82 грн;

представники сторін:

від позивача Бондар А.Г.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, малого приватного підприємства «БАВАР», про стягнення 31277,82 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем 14.02.2015 договору оренди № 6/081/50, передачу в оренду нежитлового приміщення площею 47,2кв.м. строком до 12.02.2018 за адресою м.Одеса, вул.Пушкінська, 67, підписання додаткових угод № 1 від 14.02.2015, № 2 від 22.02.2018, № 3 від 31.05.2019 якими змінювалась базова ставка орендної плати та продовжувався строк дії договору до 22.01.2021, несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати.

Вказує на прийняття рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2020 по справі № 916/1668/20 з урахуванням Постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, пені, розірвання договору та виселення, а також на виникнення додаткової заборгованості з орендної плати за період з 01.04.2021 по 30.06.2021 у розмірі 15737,90грн. Зазначає про нарахування за період з 01.07.2021 по 09.08.2021 неустойки за прострочення виконання зобов`язання з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочки у загальному розмірі 15539,92грн. згідно доданого розрахунку.

Ухвалою від 01.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 31.01.2024.

Протокольною ухвалою від 31.01.2024 судове засідання було відкладено на 26.02.2024.

В судове засідання 26.02.2024 з`явився лише представник позивача. Після заслуховування пояснень позивача, дослідження доказів та з`ясування обставин справи судом було прийнято рішення та оголошено його вступну та резолютивну частину.

Під час розгляду справи судом було встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем 14.02.2015 був підписаний договір оренди № 6/081/50 нежилого приміщення (нова редакція), відповідно до п.1.1 якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення цокольного поверху загальною площею 47,2 кв.м., розташоване за адресою вул.Пушкінська, 67.

Пунктом 1.3 договору термін його дії встановлений до 12.02.2018.

Згідно з п.2.1 Договору Орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 року зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.

За орендоване приміщення Орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за першим, після підписання договору оренди, місяць 1 303,20 грн. без ПДВ та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов`язаний у 15-дений термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (п. 4.7. договору).

Також між сторонами були підписані додаткові договори №1 від 14.02.2015р., №2 від 22.02.2018р., № 3 від 31.05.2019р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення.

Додатковим договором № 1 від 14.02.2015р. встановлено базову ставку орендної плати за місяць у розмірі 2 932,19 гри. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

Додатковим договором № 2 від 22.02.2018 р. продовжено строк дії договору оренди № 6/081/50 від 14.02.2015р. на 2 роки 11 місяців до 22.01.2021 року, змінено розмір орендної плати з урахуванням профілю використання орендованого приміщення у розмірі 1 774 грн.

Додатковим договором № 3 від 31.05.2019р. встановлено базову ставку орендної плати за місяць у розмірі 4466,49 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2020 по справі № 916/1668/20 був задоволений позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Малим приватним підприємством "БАВАР", розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 6/081/50 від 14.02.2015р., відповідача виселено з вказаних нежитлових приміщень, також з нього стягнуто заборгованість з орендної плати у розмірі 43 761, 57грн., пеню у розмірі 4 678,69грн. та судовий збір у розмірі 6306 грн.

Вказане Рішення суду залишено без змін Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 та Постановою Верховного Суду від 01.12.2021.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст.204 Цивільного Кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання вказаного договору недійсним в судовому порядку до матеріалів справи не надано.

За змістом ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного Кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 509 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч цьому, відповідач свої зобов`язання щодо внесення орендної плати за період з 01.04.2021 по 30.06.2021 належним чином не виконав, докази здійснення оплати до матеріалів справи не надано, загальна сума заборгованості склала 15737,90грн.

У ст. 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 15737,90грн. орендної плати суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч.1 ст.785 Цивільного Кодексу України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому ч.2 вказаної статті зазначає, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

З урахуванням наявності судового рішення про розірвання договору, відсутності доказів повернення приміщення наймодавцеві протягом заявленого позивачем періоду, суд вважає вимоги позивача про стягнення 15539,92грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.07.2021 по 09.08.2021 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Стаття 129 ГПК України передбачає покладання судових витрат на відповідача у разі задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) до Малого приватного підприємства «БАВАР» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, 7, кв. 6; код ЄДРПОУ 24533089) про стягнення 31 277,82 грн задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «БАВАР» (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, 7, кв. 6; код ЄДРПОУ 24533089) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) 15 737,90 грн заборгованості з орендної плати, 15 539,92 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 26 лютого 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 04 березня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков