Ухвала

від 05.03.2024 по справі 925/283/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" березня 2024 р. м. Черкаси справа № 925/283/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., без повідомлення учасників справи, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 925/283/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», Приватного підприємства «Кредо Умань», ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» (далі також відповідач-1), Приватного підприємства «Кредо Умань» (далі також відповідач-2), ОСОБА_2 (далі також відповідач3), в якому просить суд:

визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 11.01.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» та Приватним підприємством «Кредо Умань»;

визнати недійсним іпотечний договір № 3838 від 18.07.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою Інною Юріївною, укладений між Приватним підприємством «Кредо Умань» та ОСОБА_2 ;

скасувати записи про визнання за Приватним підприємством «Кредо Умань» права власності на наступне нерухоме майно: 3.1. «Перукарню №4», 43/50 частини нежитлової будівлі, площею 623,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846612871108); 3.2. «Громадську будівлю (фото-1)», загальною площею 174,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497089171060);

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідні записи про іпотечне обтяження на наступні об`єкти нерухомого майна: 4.1. «Перукарню №4», 43/50 частини нежитлової будівлі, площею 623,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846612871108); 4.2. «Громадську будівлю (фото-1)», загальною площею 174,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497089171060);

відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.03.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк на усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви.

Разом з позовом позивачка подала до суду заяву (вх. № 3883/24), в якій просила суд забезпечити позов шляхом заборони усім державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про такі дії, пов`язані із відчуженням, накладенням заборони чи передання в іпотеку нерухомого майна, належного Приватному підприємству «Кредо Умань» (18021, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, буд. 61/1, код ЄДРПОУ 43217126), а саме: 1) Перукарні № 4, 43/50 частини нежитлової будівлі, площею 623,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846612871108); 2) Громадської будівлі (фото-1), загальною площею 174,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497089171060).

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.06.2023 року у справі № 925/1766/21 повністю задоволено її позов, стягнуто з відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» на її (позивачки) користь вартість її (позивачки) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» у розмірі 1 765 940,31 грн., 26 489,10 грн. судового збору, 54050,80 грн. судових витрат. Судове рішення набрало законної сили, нею звернене до примусового виконання, але відповідачем з серпня 2023 року не виконується. За інформацією приватного виконавця у відповідача-1 (боржника у виконавчому провадженні) відсутні майно і кошти, на які можливо звернути стягнення. Проте, станом на 09.12.2021 в приватній власності відповідача-1 обліковувалось п`ять об`єктів нерухомого майна, які в січні 2022 відповідач-1 відчужив на користь відповідача-2, а останній передав їх в іпотеку відповідачу-3 шляхом укладення оспорених правочинів у незаконний спосіб. В разі задоволення позову нерухоме майно буде повернене у власність відповідача-1 і це зробить можливим виконання рішення господарського суду у справі № 925/1766/21.

На думку позивачки, відповідачі (їх керівники) є пов`язаними особами, їх спільними діями вчиняється приховування майна з метою недопущення звернення примусового стягнення на нього на виконання судового рішення у справі № 925/1766/21, що в свою чергу в майбутньому утруднить або зробить неможливим виконання можливого рішення на її користь у справі, що розглядається.

Запропонований позивачкою захід забезпечення позову призведе до неможливості відчуження майна відповідачем та не позбавить його можливості користуватися цим майном, здавати його в оренду тощо. Вжиття вказаних заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду позову.

Розглянувши заяву позивачки про застосування заходів забезпечення позову, матеріали справи, в частині, що її стосуються, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 ч. 1, ч. 3 ст. 138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України, зокрема, передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 року у справі № 920/622/18).

Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (судом враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 27.11.2023 року у справі № 903/639/23. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Саме на відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу подається позов, а заходи забезпечення позову, у такому випадку, забезпечують можливість ефективного відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу, у випадку задоволення позову.

Зі змісту позовної заяви і заяви про забезпечення позову вбачається, що позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, у разі їх задоволення судом судове рішення не вимагатиме примусового виконання, відтак запропоновані заходи забезпечення цього позову не впливають на можливість чи неможливість його виконання в майбутньому.

З цих підстав заяву позивачки про вжиття заходів забезпечення позову суд визнає необґрунтованою та у її задоволенні відмовляє.

Керуючись ст.ст. 136-137, 139, 140, 202, 233-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову за вх. № 3883/24 від 01.03.2024 року у справі № 925/283/24 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області у строки та в порядку, встановлені ст.ст. 253-259 ГПК України.

Суддя В.М. Грачов