Постанова

від 27.02.2024 по справі 904/2161/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2161/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - не з`явився

відповідача за первісним позовом - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2023

за позовом житлово-будівельного кооперативу № 295

до міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14"

про стягнення заборгованості за договором оренди від 10.02.2020 № 1 та

за зустрічним позовом міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14"

до житлово-будівельного кооперативу № 295

про визнання недійсним договору оренди від 10.02.2020 № 1.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Житлово - будівельний кооператив № 295 (далі - ЖБК №295, позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14" (далі - МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14", відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 10.02.2020 № 1 у розмірі 29 860, 60 грн.

1.2. Від МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" надійшла зустрічна позовна заява, в якій він просить визнати недійсним договір оренди від 10.02.2020 № 1, укладений між МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" та ЖБК № 295.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 14.12.2022 (суддя Ярошенко В. І.) первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" на користь ЖБК № 295 заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення від 10.02.2020 № 1 у розмірі 22 099, 08 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 836, 13 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" до ЖБК № 295 про визнання недійсним договору оренди від 10.02.2020 № 1 відмовлено.

2.2. Постановою від 14.08.2023 Центральний апеляційний господарський суд (колегія суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б., Кощеєв І.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14", не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 22 099, 08 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 836, 13 грн та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій в оскаржуваній частині скасувати; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічну позовну заяву.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема статей 203, 215, частини першої статті 316, частини першої статті 317, частини першої, другої статті 319, частини другої статті 331, частини першої статті 759, частини першої статті 761, частини першої статті 763 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 3, частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухове майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, частини четвертої статті 284, частини четвертої статті 291 ГК України.

4.3. МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" також зазначає, що суди попередніх інстанцій встановили факт виникнення у ЖБК №295 права власності на спірні нежитлові приміщення на підставі недопустимих доказів.

4.4. Скаржник також вказує на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив поданих відповідачем за первісним позовом наказу Міністерства юстиції України від 11.04.2023 №1297/5 та висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23.11.2022, не надав цим документам жодної оцінки, а у постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність існування доказу на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції виключає можливість прийняття його судом апеляційної інстанції.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу (документ сформовано в системі "Електронний суд" 11.02.2024) ЖБК № 295 заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між ЖБК № 295 (орендодавцем) та МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" (орендарем) 10.02.2020 укладений договір оренди № 1, відповідно до пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендарю у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі, та своєчасно сплачувати орендну плату.

6.2. Згідно з пунктом 1.2 договору орендар приймає від орендодавця у користування приміщення, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 40.

6.3. За умовами пункту 1.3 договору загальна площа приміщення, що орендується, 258, 8 кв. м з трьома окремими входами, а саме: приміщення № 139 - 100, 3 кв. м, приміщення № 140 - 56, 6 кв. м, приміщення №. 141 - 57, 6 кв. м, приміщення № 142 - 44, 3 кв. м.

6.4. У пункті 1.5 договору встановлено, що приміщення надається орендодавцем для використання під Міський комунальний заклад культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14".

6.5. Обов`язками орендаря, зокрема, є прийняти приміщення від орендодавця по акту прийняття-передачі № 1 (додаток № 1); своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (підпункти 2.1.1, 2.1.3 пункту 2.1 договору).

6.6. Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата за оренду приміщення визначається на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 26.12.2014 № 824 та на підставі рішень Дніпропетровської міської ради від 19.12.2018 № 5/39, від 27.11.2019 року.

6.7. Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендар за користування орендованим приміщенням площею 258, 8 кв. м сплачує орендну плату, яка становить 5 грн 86 коп. за 1 кв. м без НДС, що становить 1 516 грн 57 коп. на місяць. Сума договору становить 13 649 грн 13 коп. Орендна плата нараховується без урахування вартості комунальних послуг. Розрахунки проводяться в безготівковому порядку в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі рахунку.

6.8. Пунктом 3.3 договору встановлено порядок оплати:

- розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі з наданих послуг;

- в разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 5 банківських днів з дати отримання закладом бюджетного призначення на фінансування оплати за послуги;

- вартість комунальних послуг не входить до складу орендної плати.

6.9. Після закінчення терміну дії договору орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, та майно протягом десяти робочих днів після закінчення названого строку орендованого користування за актом прийому-передачі. Приміщення вважається переданим з моменту підписання акта прийому-передачі (пункт 4.1 договору).

6.10. Відповідно до пункту 5.6 договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його недотримання (порушення), яке мало місце під час дії цього договору.

6.11. Пунктом 6.2 договору передбачено, що "договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця у разі:

- відмови орендаря від підписання акту приймання-передачі відповідно до п.2.1.1;

- несплати орендарем орендної плати в строк, визначені в п. 3.2;

- використання приміщення не за призначенням;

- пошкодження орендованих приміщень або майна, яке унеможливлює його подальше використання за призначенням;

- незгоди орендаря з розміром орендної плати, визначеної відповідно до пункту 3.2 даного договору.

Згідно з п. 1.3 ст. 651 Цивільного кодексу України орендар має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку письмово попередивши орендодавця за два місяці, орендар зобов`язаний звільнити приміщення в зазначений термін".

6.12. Про дострокове розірвання договору інша сторона письмово попереджає за два місяці (пункт 6.3 договору).

6.13. Договір набирає чинності з дня його підписання. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами з 01 січня 2020 року і діє по 30 вересня 2020 року (пункти 7.1 і 7.2 договору).

6.14. Згідно з пунктом 7.3 договору за два місяці до спливу строку договору оренди сторони мають повідомити одна одну про свої наміри щодо подальшого користування орендованими приміщеннями. Орендар, що сумлінно виконував свої зобов`язання з договору оренди, має право на укладання договору оренди приміщення на новий термін.

6.15. На виконання умов договору 10.02.2020 між орендодавцем та орендарем було складено та підписано акт приймання - передачі нежитлових приміщень за договором оренди від 10.02.2020 року № 1, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає приміщення (згідно з інвентарної справи БТІ № 139, № 140, № 141, № 142) з трьома окремими входами загальною площею 258, 8 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 40, винятково для використання під Міський комунальний заклад культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14".

6.16. Листом від 01.07.2020 вих. № 70 відповідач за первісним позовом повідомив ЖБК № 295 про намір подальшого користування орендованими приміщеннями з 01.10.2020.

6.17. Відповідач за первісним позовом 10.12.2020 надіслав лист вих. № 138/1, відповідно до якого МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" надає для підписання договір оренди на 2021 рік.

6.18. Від відповідача за первісним позовом до позивача за первісним позовом надійшов лист 30.12.2020 № 147 про необхідність укладення договору оренди нежитлових приміщень для можливості подальшого укладання договору з КП "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради.

6.19. Листом від 20.01.2021 вих. № 913 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про некоректність змісту запропонованого ним договору оренди нежитлових приміщень на 2021 рік та направив примірники складеного ЖБК № 295 договору оренди нежитлових приміщень на 2021 рік зі строком оренди з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року.

6.20. ЖБК № 295 звернувся з листом від 05.04.2021 вих. № 923 до МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" з вимогою про повернення другого примірника договору оренди нежитлових приміщень на 2021 рік, який було надіслано з листом від 20.01.2021 вих. № 913 та повідомив МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" про заборгованість зі сплати орендної плати за орендовані приміщення.

6.21. Листами від 06.04.2021 вих. № 56 та від 27.04.2021 вих. № 63 МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" повідомив орендодавця про неможливість укладення з ЖБК № 295 договору оренди нежитлових приміщень, оскільки орендар не вважає кооператив власником цих нежитлових приміщень і в силу статті 761 Цивільного кодексу України договір оренди не може бути укладений.

6.22. Також матеріали справи свідчать, що згідно з актом від 27.07.2021 поточної інвентаризації нежитлових приміщень за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, буд. 40 нумерація нежитлових приміщень змінилася і станом на 27.07.2021 року є такою:

нежитлове приміщення № 137 перейменовано у нежитлове приміщення №592;

нежитлове приміщення № 138 перейменовано нежитлове приміщення № 593;

нежитлове приміщення № 139 перейменовано у нежитлове приміщення №594;

нежитлове приміщення № 140 перейменовано у нежитлове приміщення №595;

нежитлове приміщення № 141 перейменовано у нежитлове приміщення №596;

нежитлове приміщення № 142 перейменовано у нежитлове приміщення №597;

нежитлове приміщення № 143 перейменовано у нежитлове приміщення №598;

нежитлове приміщення № 144 перейменовано у нежитлове приміщення №599.

6.23. ЖБК № 295 15.12.2021 направлена претензія на адресу МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №14" вих. № 16 про невиконання з боку останнього, як орендаря нежитлових приміщень за договором оренди від 10.02.2020 № 1, зобов`язань з оплати орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, про існування станом на 31.12.2021 заборгованості з оплати оренди за користування нежитловими приміщеннями у розмірі 19 906, 92 грн та необхідність сплати даної заборгованості.

6.24. Листом від 13.01.2022 вих. № 8 МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №14" повідомив, що:

- відповідно до протоколу Загальних зборів членів ЖБК № 295 уповноважених представників від 31.01.2021 було прийнято рішення припинити укладати договір оренди нежитлових приміщень № 139, 140, 141, які вбудовані в будинку, що знаходиться на балансі кооперативу, та припинити надання приміщення № 142 в оренду з 15.04.2021, про що було повідомлено МКЗК" Дніпровська дитяча музична школа №14";

- МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №14" вважає, що договір оренди від 10.02.2020 № 1 було укладено з особою, яка не мала права передавати спірне майно в оренду, оскільки на момент його укладання ЖБК № 295 не був власником приміщень;

- відповідно до листа від 20.12.2014 № 208 за підписом Голови правління ЖБК № 295 Т.М. Хабібуліної, кооператив є неприбутковою організацією та відповідно до розділу 2 ст. 2.3 Статуту не може передавати в оренду майно на платній основі;

- у зв`язку з тим, що МКЗК " Дніпровська дитяча музична школа №14" є бюджетною організацією та фінансується з бюджету міста, відповідач за первісним позовом просить повернути безпідставно отримані кошти та пропонує укласти договір на дольове утримання будинку № 40 "Про участь у витратах на утримання, ремонт будинку та прибудинкової території" пропорційно площі, яку займає заклад.

6.25. ЖБК № 295 направлено 07.02.2022 МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №14" лист-вимогу вих. № 26, в якому повідомляв про відмову від договору найму та вимагав повернути та звільнити приміщення до 01.06.2022 року.

6.26. У зв`язку з несплатою заборгованості за оренду приміщень більше ніж за 3 місяці позивач за первісним позовом просив звільнити та повернути нежитлові приміщення № 139, 140, 141, 142, які розташовані за адресою: вул. Велика Діївська, 40 в м. Дніпро у строк до 01.06.2022.

6.27. Неповернення вказаних вище нежитлових приміщень позивачу за первісним позовом та непогашення МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" заборгованості з оплати орендної плати за період з січня 2021 року по липень 2022 року у розмірі 29 860, 60 грн за користування приміщеннями, стало підставою для звернення ЖБК № 295 до суду з позовом.

6.28. МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №14", пославшись на безпідставність позовних вимог кооперативу з огляду на те, що на дату укладення договору у ЖБК № 295 було відсутнє зареєстроване право власності на нежитлові приміщення №№ 139, 140, 141, 142, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 40, та на відсутність, відповідно, правових підстав для розпорядження нерухомим майном, що є предметом договору оренди, звернувся з зустрічним позовом про визнання договору оренди від 10.02.2020 №1 недійсним.

6.29. Рішення місцевого господарського суду, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, мотивовано тим, що з огляду на положення пункту 7.3 договору оренди, останній був автоматично пролонгований з 01.10.2020 та вважається розірваним лише з 01.06.2022 у зв`язку з відмовою від нього ЖБК № 295 з причин невиконання відповідачем умов цього договору в частині оплати орендної плати за період з січня 2021 року по червень 2022 року.

6.30. Частково задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що розірвання 01.06.2022 договору унеможливлює нарахування орендних платежів після цієї дати, тому орендар має право на нарахування орендної плати за період з 01.01.2021 по 01.06.2022 року. Також місцевий господарський суд вважав, що позивач за первісним позовом не довів наявності підстав для збільшення розміру орендної плати у 2021 році та у зв`язку з цим неправильно розрахував суми, що підлягають стягненню з відповідача.

6.31. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд послався на необґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом про визнання спірного договору оренди недійсним, недоведення ним обставин того, що на момент укладення договору - 10.02.2020 ЖБК №295 не був власником нежитлових приміщень №№139 - 142, розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська,40. Також суд вважав не доведеними позивачем за зустрічним позовом обставини введення його в оману.

6.32. Також суд зазначив, що позивачем за зустрічним позовом також не доведено належними доказами, що оспорюваний договір укладено ним під впливом тяжких для нього обставин, проти його волі та на вкрай невигідних умовах.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

8.3. Згідно із частиною першою статті 526 цього ж Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом припис міститься у частині першій статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

8.4. Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

8.5. За приписами частини першої статті 762 цього ж Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, а частиною першою статті 286 ГК України також визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

8.6. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, намір МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №14" подальшого користування орендованим приміщенням з 01.10.2020; відсутністю передбаченої пунктом 7.3 договору оренди заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди, відповідно його пролонгацію після 30.09.2020; порушення відповідачем за первісним позовом зобов`язань у зв`язку з несплатою орендної плати.

8.8. Щодо зустрічного позову суди попередніх інстанцій вказали на рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів УРСР від 31.03.1980 про затвердження акта державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, а також передачу цього будинку на баланс ЖБК № 295. Вказавши також на те, що рішення про державну реєстрацію у грудні 2021 року права власності на ці приміщення за ЖБК №295 не означає виникнення у нього такого права саме з цього моменту, а лише засвідчує його в особи, яка вже його набула.

8.9. Суди попередніх інстанцій також зазначили про те, що МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" не доведено, що укладаючи спірний договір оренди ЖБК № 295 вводив в оману МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 14" щодо неналежності спірного приміщення саме ЖБК № 295. Протилежного на час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій не встановлено.

8.10. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.11. Щодо доводів касаційної скарги стосовно відсутності правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає таке.

8.12. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Спір у цій справі стосується орендних правовідносин, а тому колегія суддів не вбачає необхідним формування висновку Верховним Судом у цих правовідносинах стосовно положень матеріального права, що стосуються виникнення та реєстрації права власності ЖБК № 295 на спірні приміщення. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 904/2160/22.

8.13. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

8.14. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки доводи касаційної скарги стосуються виключно необхідності переоцінки доказів та зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, а також перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

8.15. Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у подібних правовідносинах.

8.16. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.

8.17. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

8.18. МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №14" вважає, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів, вказуючи на те, що рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 31.03.1980 № 209-21 не дає можливості встановити факт виникнення права власності на спірні нежитлові приміщення у ЖБК № 295.

8.19. Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.20. Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

8.21. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

8.22. Отже, недопустимі докази - це докази, отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

8.23. Водночас доводи касаційної скарги у зазначеній частині щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів не містять аргументованих, обґрунтованих мотивувань та зводяться до заперечень встановлених обставин справи.

8.24. Таким чином, аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права (пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

8.25. Верховний Суд виходить з того, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

8.26. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.

8.27. Проте, як уже зазначалося вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримала підтвердження, а тому й підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду також відсутні.

8.28. Щодо доводів касаційної скарги МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №14" щодо необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України), то слід зазначити таке.

8.29. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у клопотанні, виходив, зокрема, з такого:

- в розумінні статті 269 ГПК України, апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам сторін, які не заявлялися у місцевому господарському суді та доказам, які не були подані до суду першої інстанції і не розглядалися цим судом; - більшість документів, які просить долучити до справи скаржник як докази, сформовані після прийняття господарським судом оскаржуваного рішення у цій справі, що не заперечувалось заявником; - в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2023 про відкриття апеляційного провадження у даній справі судом було встановлено строк до 16.03.2023, в який сторони мали право подати заяви та клопотання. Між тим, клопотання про долучення доказів подано скаржником 22.05.2023, тобто поза межами встановленого судом строку. При цьому заява про продовження строку відсутня, суд також не знаходить підстав для продовження такого строку; - враховуючи, що скаржником не було заявлено про продовження строку на подання додаткових доказів, у прийнятті вказаних документів, які по суті є новими доказами у справі, суд апеляційної інстанції відмовив.

8.30. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про відмову у задоволенні клопотання, навівши відповідні обґрунтування.

8.31. Інші доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

8.32. Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

8.33. Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

8.34. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.35. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі № 904/2161/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос