Рішення

від 27.02.2024 по справі 167/68/24

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/68/24

Номер провадження 2/167/94/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Матвійчук Л.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

До суду звернулася ОСОБА_2 із позовом до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на: 1) житловий будинок АДРЕСА_1 (далі будинок АДРЕСА_1 );

2) земельні ділянки площею 0,8769 га (кадастровий номер 0724584401:02:000:0300), площею 0,6569 га (кадастровий номер 0724584401:05:000:0389), площею 0,5331 га (кадастровий номер 0724584401:05:000:0766), для ведення особистого селянського господарства, які на підставі Державного акта серії ВЛ № 062392 належали ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовується тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 , земельні ділянки площею

0,8769 га, площею 0,6569 га і площею 0,5331 га. За життя спадкодавець залишила заповіт за яким належний їй будинок АДРЕСА_1 заповіла позивачу, а щодо земельних ділянок, то заповіту не залишила. ОСОБА_2 прийняла спадщину у встановленому законом порядку шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. З метою оформлення своїх спадкових прав позивач звернулася до нотаріуса, однак у видачі свідоцтв про право на спадщину їй відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на вказане майно. Оскільки у ОСОБА_2 відсутні ці документи, то вона позбавлена можливості успадкувати зазначене майно, що й зумовило подання позову до суду.

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено підготовче засідання, а також витребувано копію спадкової справи, заведену до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Згідно з ухвалою суду від 12 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомляла.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом та право власності на земельні ділянки площею 0,8769 га, площею 0,6569 га і площею 0,5331 га в порядку спадкування за законом. Зазначив, що інших спадкоємців ОСОБА_3 , окрім позивача, немає. Спадкодавець одружена не була, дітей не мала. Батьки та рідна тітка ОСОБА_4 померли до відкриття спадщини, а рідних братів чи сестер ОСОБА_3 не мала. До дня своєї смерті спадкодавець проживала у будинку АДРЕСА_1 одиноко.

Представник відповідача Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області у судове засідання не з`явився. До суду від міського голови надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника, проти заявлених вимог не заперечують.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов таких висновків.

З копії архівної довідки від 4 грудня 2023 року № 313/01.28 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 27 травня 1942 року уклали шлюб (прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 »), у якому, згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка ОСОБА_3 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_11 та ОСОБА_4 уклали шлюб 25 серпня 1948 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_12 ».

У копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 значиться про те, що батьками ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_11 і ОСОБА_14 .

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 вбачається, що батьками позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , записані ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .

Отже, з указаних доказів вбачається, що позивач ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.1216Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Положеннями ст.1223ЦК передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Приписами ст.1258ЦК визначено,що спадкоємціза закономодержують правона спадкуванняпочергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Нормою ст. 1261 ЦК передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК).

Відповідно дост.1263ЦК у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини

(ст. 1264 ЦК).

Згідно зст.1265ЦК уп`ятучергу правона спадкуванняза закономмають іншіродичі спадкодавцядо шостогоступеня спорідненнявключно,причому родичіближчого ступеняспоріднення усуваютьвід праваспадкування родичівподальшого ступеняспоріднення. Ступіньспоріднення визначаєтьсяза числомнароджень,що віддаляютьродича відспадкодавця.Народження самогоспадкодавця невходить доцього числа. Уп`ятучергу правона спадкуванняза закономодержують утриманціспадкодавця,які небули членамийого сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК).

За змістом частин 1, 3 ст.1268ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Нормою ч. 1 ст. 1269 ЦК передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняттяспадщини встановлюєтьсястрок ушість місяців,який починаєтьсяз часувідкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК).

За змістом копії заповіту, посвідченого секретарем Навізької сільської ради

18 березня 2010 року та зареєстрованого за № 12, слідує, що спадкодавець ОСОБА_3 належний їй житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами у с. Навіз Рожищенського району Волинської області заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З копій матеріалів спадкової № 112/2016 вбачається, що 12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Рожищенського районного нотаріального округу Павлюк Р.П. із заявою про прийняття спадщини (зареєстрована за № 345) після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Згідно з копією довідки Навізької сільської ради Рожищенського району Волинської області від 12 вересня 2016 року № 746 ОСОБА_3 на день своєї смерті проживала у будинку АДРЕСА_1 одна. Заповіт від її імені посвідчувався виконавчим комітетом Навізької сільської ради 18 березня 2010 року

за № 12.

Отже, у встановлений законом строк ОСОБА_2 прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 шляхом подання відповідної заяви нотаріусу.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 ОСОБА_16 померла

ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 підтверджено, що

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_14 .

Матеріали цивільної справи, зокрема і матеріали вказаної спадкової справи, не містять даних про прийняття спадщини іншими, окрім позивача, спадкоємцями померлої ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Павлюк Р.П. від 13 грудня 2023 року № 234/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину на належні ОСОБА_3 житловий будинок та земельні ділянки, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст.331ЦК якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із частинами 2, 3 ст.3Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (далі - Закон) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня

2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого

2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКта Законом.

Тобто, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Копією витягу з погосподарської книги Навізької сільської ради № 2, виданого виконавчим комітетом Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області від 10 листопада 2023 року № 522, підтверджено, що згідно із записом в погосподарській книзі будинок АДРЕСА_1 (рік побудови 1959 року, загальна площа 55 м2, житлова площа

38 м2) належав ОСОБА_3 .

За таких обставин, судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Згідно з копією технічного паспорта, виготовленого 13 листопада 2023 року (реєстраційний номер ТІ01:5130-5335-4551-0659) житлова площа приміщень будинку

АДРЕСА_1 (1959 року побудови) складає 14,3 м2, загальна площа 43 м2.

Як вбачається з листа Відділу № 4 Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 26 лютого 2024 року № М-273/0-0.334-269/355-24 на підставі розпорядження голови Рожищенської райдержадміністрації від 24 жовтня 2003 року

№ 305, зареєстрованого 24 січня 2005 року № 002339, ОСОБА_3 виданий Державний акт на право власності на землю серії ВЛ № 062392.

З витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 2 жовтня 2017 року № НВ-0703411612017, № НВ-0703411862017, № НВ-0703411262017 вбачається, що земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,8769 га (кадастровий номер 0724584401:02:000:0300), площею 0,6569 га (кадастровий номер 0724584401:05:000:0389), площею 0,5331 га (кадастровий номер 0724584401:05:000:0766), належали ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на час прийняття та реєстрації вказаного вище розпорядження) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Згідно зч.1ст.125,ч.1ст.126Земельного кодексуУкраїни (вредакції,яка булачинною начас прийняттята реєстраціївказаного вищерозпорядження)право власностіта право постійногокористування наземельну ділянкувиникає післяодержання їївласником абокористувачем документа,що посвідчуєправо власностічи правопостійного користуванняземельною ділянкою,та йогодержавної реєстрації. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За таких обставин, судом встановлено, що земельні ділянки площею 0,8769 га (кадастровий номер 0724584401:02:000:0300), площею 0,6569 га (кадастровий номер 0724584401:05:000:0389), площею 0,5331 га (кадастровий номер 0724584401:05:000:0766) належали ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Державного акта серії ВЛ № 062392.

Отже, враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_3 заповіла належний їй будинок

АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ,яка увстановленому закономпорядку прийняласпадщину,то єпідстави длявизнання запозивачем прававласності навказане майнов порядкуспадкування зазаповітом.Крім того,з оглядуна відсутністьданих проприйняття іншоїчастини спадщинипісля ОСОБА_3 (земельнихділянок площею0,8769га,площею 0,6569га іплощею 0,5331га)спадкоємцями першої,другої,третьої тачетвертої черг,що свідчитьпро одержанняпозивачем правана спадкуваннямайна останньоїза закономяк спадкоємцяп`ятої черги,враховуючи відсутністьвідомостей проприйняття спадщиниіншими спадкоємцями ОСОБА_3 п`ятої черги,то позові вцій частиніслід задовольнитита визнатиза позивачемправо власностіна вказаніземельні ділянкив порядкуспадкування зазаконом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати слід залишити за позивачем згідно з клопотанням її представника, заявленим під час розгляду справи.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельні ділянки площею 0,8769 га (кадастровий номер 0724584401:02:000:0300), площею 0,6569 га (кадастровий номер 0724584401:05:000:0389), площею 0,5331 га (кадастровий номер 0724584401:05:000:0766), для ведення особистого селянського господарства, які на підставі Державного акта серії ВЛ № 062392 належали ОСОБА_3 .

Сплачений судовий збір залишити за позивачем ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 5 березня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ).

Відповідач: Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, м. Рожище, вул. Незалежності, 60, ідентифікаційний код юридичної особи 04333268).

Суддя: В.Б. Требик