Постанова

від 22.02.2024 по справі 634/63/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 634/63/20 Номер провадження 22-ц/814/676/24Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л.Є. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Скульського Сергія Івановича

на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2023 року та додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2023 року, ухвалені суддею Петренко Л.Є.,

по цивільнійсправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнанняправа власностів порядкуспадкування,

В С Т А Н О В И В:

У січні2020року ОСОБА_2 звернулася досуду зпозовом до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_2 (донька) та відповідач ОСОБА_1 (чоловік).

До складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 увійшла частина майна, яке було придбане у шлюбі за спільні сумісні кошти подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Усе майно надбане подружжям було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Перебуваючи у шлюбі, спадкодавець та відповідач ОСОБА_1 не домовлялися та не укладали жодних договорів щодо часток у спільній сумісній власності та/або поділу належного їм майна, а тому їх частки у праві спільній сумісній власності є рівними.

Відповідач у добровільному порядку відмовився надати свою письмову згоду як одного із подружжя, що є живим, на визначення частки померлої у спільній сумісній власності подружжя та оформити спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 та надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, вважаючи себе одноосібним власником спадкового майна.

ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трощій І.В. із заявою про прийняття спадщини.

27.09.2019 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також відсутністю письмової заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 провизнання прававласності впорядку спадкування задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 7/32 частин земельної ділянки площею 49,6441 га, що розташована на території Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, кадастровий № 6324882000:01:000:0886, цільове призначеннядля ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначеннядля будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 6325483501:00:001:0195.

Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину вантажного самоскиду ГАЗ-САЗ 3508, 1991 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину самохідного шасі, марка Т-16, 1992 рік випуску, заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , свідоцтво НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , дата реєстрації 08.12.2004.

Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину трактора гусеничного марка Т-70, рік випуску 1991, заводський номер НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , свідоцтво НОМЕР_9 , ТН 07635номерний знак, дата реєстрації 06.12.2000

Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину трактора гусеничного Т-70С, 1987 року випуску, двигун № НОМЕР_10 , заводський номер НОМЕР_11 ; свідоцтво НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину трактора колісного МТЗ-80, рік випуску 1992, заводський номер НОМЕР_14 , номер двигуна НОМЕР_15 , свідоцтво НОМЕР_16 , номерний знак - НОМЕР_17 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину трактор колісний ЮМЗ-6, рік випуску 1981, заводський номер НОМЕР_18 , номер двигуна НОМЕР_19 , свідоцтво НОМЕР_20 , номерний знак - НОМЕР_21 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 5429,03 грн.

Рішення суду обгрунтоване тим, щооскільки спірне рухоме майно набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період зареєстрованого шлюбу, в інтересах сім`ї та за спільні кошти подружжя, то таке майно є спільною сумісною власністю подружжя та кожному з них належало по 1/2 частині такого. Таким чином, позивачка, як спадкоємиця за законом 1 черги, відповідно до положень ч. 1ст. 1267 ЦК України, має право на частину спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Додатковим рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2023 року клопотання представника позивача - адвоката Заїки Наталії Михайлівни про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з даними рішеннями місцевого суду їх в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Скульський Сергій Іванович, просив їх скасувати та ухвалити нові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційні скарги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є єдиним власником оспорюваної земельної ділянки, оскільки він отримав її внаслідок приватизації, а тому земельна ділянка є його особистою приватною власністю.

Окрім того, вказав, що інше майно, яке є предметом даного спору не може бути спільною сумісною власністю подружжя, оскільки воно придбане за його особисті кошти, з огляду на те, що спадкодавець ОСОБА_3 не працювала з 1990 року внаслідок хвороби та інвалідності.

Також зазначив, що витрати на правову допомогу, які стягнуті додатковим рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 19.09.2023 є необгрунтованими, заяву про стягнення даних витрат подано з порушенням вимог процесуального законодавства.

Від представника ОСОБА_2 адвоката Заїки Н.М. до суду надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Також, просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду повною мірою відповідають вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки про укладення шлюбу № 3-23/8 від 26.04.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.06.1967 року, актовий запис № 62 (т. 1, а.с. 21).

ОСОБА_2 , позивачка по справі, є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_22 від 13.05.1969 року (т. 1, а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_23 від 03.11.2015 року (т. 1, а.с. 15).

Відповідно до довідки про реєстрацію проживання особи № 03-45301-2019 від 15.08.2019 ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 18.02.1986 року і по теперішній час (т. 1, а.с. 17)

Згідно довідки про реєстрацію ОЖКСферавід 13.11.2018 № 499 ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 25.09.1978 по 02.11.2015. Разом з нею на день смерті були зареєстровані: чоловік ОСОБА_1 , 1945 року народження, донька ОСОБА_2 , 1969 року народження, онука ОСОБА_5 , 1996 року народження, онук ОСОБА_6 , 2006 року народження (т. 1, а.с. 18, т. 2 а.с. 93).

Із довідки Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області від 17.08.2020 вбачається, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації з 2000 року та по теперішній час в с. Максимівка Сахновщинського району Харківської області і займається вирощуванням сільськогосподарської продукції та її реалізацією (т. 2, а.с. 157).

Згідност.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або визнання її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях1220,1222,1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

Положеннямистатті 1226 ЦК Українипередбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Оскільки позивачка на день смерті матері була зареєстрована та постійно проживала разом зі спадкодавицею, тому є такою, що прийняла спадщину, так як протягом строку, встановленогост. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від спадщини.

На підставі заяви позивачки, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Харківській області Трощій І.В. 01.11.2018 до Спадкового реєстру внесений запис про реєстрацію спадкової справи № 63248704 (номер у нотаріуса 30/2018), яка була заведена нотаріусом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 19).

Також позивачка звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Харківській області Трощій І.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 267).

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Харківській області Трощій І.В. 27.09.2019 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що спадкоємець ОСОБА_2 , для оформлення своїх спадкових прав не надала оригінали правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності особи на нерухоме майно, а також нотаріусу не була надана письмова заява про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя пережилим чоловіком ОСОБА_1 , у зв`язку з чим частку спадкодавиці, ОСОБА_3 , у спільній власності подружжя визначити неможливо (т. 1, а.с. 20, а.с. 268).

Згідно з інформації ГУ ДПС у Харківській області від 02.03.2021 у наявних відомостях в електронній базі ГУ ДПС у Харківській області фізична особа ОСОБА_1 станом на 22.03.2021 як фізична особа-підприємець не зареєстрований (т. 3, а.с. 145-146).

Пенсійним фонду України у Харківській області надано довідку про виплачені суми пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2005 по 31.10.2015 (т. 3 а.с. 164-170).

Відповідно до довідки ГУ Пенсійного фонду України у Харківській області 16.09.2020 року ОСОБА_3 з 14.09.1999 року отримувала пенсію за віком, мала інвалідність з 22.05.2012 року. В реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового страхування державного соціального страхування інформація на ОСОБА_3 за період роботи з 01.01.1998 по 02.11.2015 роки відсутня (т.2, а.с. 213, 223).

Із довідки ГУ ПФУ у Харківській області від 14.09.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 з січня 2015 по листопад 2015 отримала пенсію за віком на загальну суму 13271, 40 грн (т. 2, а.с. 214, 223).

У довідці ГУ ПФУ у Харківській області від 14.09.2020 року зазначено, що ОСОБА_3 має трудовий стаж 29 років 10 місяців 12 днів, зарахований по 10.02.2014 рік. Заявниця не працювала, мала інвалідність з 22.05.2012 року (т. 2 а.с. 215, 224).

Згідно з архівної копії реєстраційної карти суб`єкта підприємницької діяльностіфізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має відповідний статус з вересня 2002 року (т. 2, а.с. 216-217, 225).

До матеріалів справи долучено документи із матеріалів кримінального провадження № 42020221050000029 від 27.03.2020 року за фактом здійснення крадіжки ОСОБА_1 грошових коштів та документів шляхом злому сейфу у квартирі, розташованій у АДРЕСА_3 , результатів розгляду якого суду не надано (т. 2, а.с. 32-40, 158-162).

Згідно заяви від 30.10.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє слідчого по факту крадіжки грошей і документів у кримінальній справі, де він є потерпілим, про те, що гроші і документи він знайшов, просить закрити кримінальну справу, від додаткових пояснень відмовляється (т. 2, а.с. 181).

До матеріалів справи додано також ксерокопії рахунків грошових коштів ОСОБА_3 , які свідчать про те, що на рахунках ОСОБА_3 у 1991-1992 роках знаходилися грошові кошти у сумі 10399 руб. 40 коп. (т. 3, а.с. 73-74).

Згідно протоколу № 22 засідання житлової комісії виконавчого комітету Ленінської райради депутатів трудящихся по квартирним питанням 30.05.1977 року, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящихся від 01.06.1977 року № 129/8, від управління Метрополітену до списку по ф-4 в ЖСК будинку АДРЕСА_4 жилмасиву був включений ОСОБА_1 з сім`єю на трикімнатну квартиру (копія Архівного витягу від 31.12.2020 року з зазначеними рішенням та протоколом міститься в матеріалах справи (т. 3, а.с. 50-52).

Згідно відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 17.02.2021 року вих. № 1448/011-11/21 на адвокатський запит від 10.02.2021 року вих. № 01-02, зазначено, що в матеріалах інвентаризаційної справи по АДРЕСА_5 міститься список мешканців житлового будинку АДРЕСА_6 , житлово-будівельного кооперативу «Сфера» (будівельний № 19А), де під номером 68 значиться ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_7 (т. 3, а.с. 69-72).

Згідно довідки житлово-будівельного кооперативу «Сфера» від 12.02.1993 ОСОБА_1 є пайщиком житлово-будівельного кооперативу «Сфера-19», постійно зареєстрований та проживає по АДРЕСА_3 , вартість квартири - 7002 крб 80 коп. (т. 1, а.с. 22).

Відповідно до довідки головиЖК«СФЕРА -19А» від 16.02.2021 ОСОБА_1 є членом кооперативу та власником кв. АДРЕСА_8 , ЖК«Сфера -19А» (т. 3, а.с. 65)

Відповідно до ордера № 13630 від 30.05.1977 на право зайняття 3-кімнатної квартири АДРЕСА_9 , житловою площею 45,05 кв.м., який виданий на ім`я ОСОБА_1 , його сім`я складається із трьох чоловік: дружини ОСОБА_3 , дочки ОСОБА_2 (т. 3, а.с. 49).

Відповідно до рішення виконавчого комітету депутатів працюючих Ленінської районної ради № 129/8 від 01.06.1977 включено до ЖСК буд № 19-а в 625 мікрорайоні Салтівського житлового масиву, який буде введений в експлуатацію в 1978 році, від управління Метрополітену ОСОБА_1 на трьохкімнатну квартиру з сім`єю чотири людини (т. 3, а.с. 50-52).

Сім`я ОСОБА_7 заселилася у спірну квартиру, зареєструвалася в ній 25.09.1978 року та почала мешкати (т. 1, а.с. 11-13, т. 2, а.с. 93).

Згідно довідки виданої Житлово експлуатаційною конторою ЖБК «Сфера» вих. № 156 від 12.02.1993 року вартість кооперативної квартири АДРЕСА_8 складає 7002,80 крб., яка була повністю сплачена (т. 1, а.с. 22).

Згідно відповіді головиЖК«Сфера-19» Кичили Т.Ю. від 16.02.2021 вартість кооперативної квартири АДРЕСА_10 у сумі 7002 руб. 80 коп.була виплачена в 1991 році в повному обсязі, початковий внесок у сумі 2924 руб. 00 коп. внесений у 1978 році і виплачений в повному обсязі, ордер № 313630 від 27.06.1978 року (т. 3, а.с. 65).

Відповідно до розпорядження Харківського міського голови від 29.08.2012 № 3908 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» прийнято рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» у встановленому порядку оформити свідоцтво про право власності за встановленим зразком згідно п. 1 цього розпорядження; ОСОБА_1 у місячний термін зареєструвати вказану квартиру в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (т. 1, а.с. 28).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.10.2012, 3- кімнатна квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 252).

24.10.2012 проведена Державна реєстрація спірної квартири, про що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 24.10.2012 року номер витягу 35977373, реєстраційний номер 37854249 (т. 1, а.с. 253).

В подальшому змінювалися назва вулиці та номер будинку, де розташована спірна квартира.

Рішенням виконавчого комітету народних депутатів Харківської міської ради № 282 від 11.07.1984 вул. Петрозаводську перейменовано в Корчагівців (т. 3, а.с. 53)

Рішенням виконавчого комітету народних депутатів Харківської міської ради № 347 від 16.10.1984 затверджено нову нумерацію будинків по АДРЕСА_11 (т. 3, а.с. 54-56).

Розпорядженням Харківської міської ради Харківської області від 02.02.2016 вул. Корчагівців перейменовано у АДРЕСА_5 (т. 3, а.с. 57-60).

Відповідно до архівної довідки Харківської міської ради Харківської області від 31.12.2020 у документах виконавчого комітету Фрунзенської районної ради за 1984-1985 роки рішення про перенумерацію квартири АДРЕСА_12 ) на зберіганні в архівному відділі не виявлено (т. 3, а.с. 61).

Згідно інформації Харківської міської ради Харківської області від 17.02.2021 інформація про перенумерацію квартири АДРЕСА_12 у матеріалах інвентаризаційних справ відсутня. Надано фрагмент переліку членів житлового будинку АДРЕСА_6 мікрорайон ЖБК «СФЕРА» (будівельний АДРЕСА_13 ) на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи по АДРЕСА_5 , відповідно до якої за ОСОБА_1 рахується квартира за № 355 мікрорайон ЖСКСфера(т. 3, а.с. 69-72) .

Відповідно до звіту про оцінку вартості майна №VS06-0224 ринкова вартість житлової 3-кімнатної квартири, загальною площею 64, кв.м., житловою 41,5 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 становить 586 079 грн. 00 коп (т. 1, а.с. 104-116).

Відповідно до пункту 1розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України(далі -СК України), зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинностіЦивільним кодексом України(далі -ЦК України), тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина першастатті 58 Конституції України), нормиСК Українизастосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, нормиСК Українизастосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Відповідно достатті 13 Кодексу про шлюб та сім`юУкраїни (далі -КпШС України) права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

Отже, до спірних правовідносин, ураховуючи зазначені правові норми, порядок набуття спільного майна та його правовий режим повинен визначатися за нормамиКпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна.

Статтею 22 КпШС Українипередбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми абоз інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Таким чином,статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`юУкраїни закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 755/12930/17).

Згідно зістаттею 24 КпШС Українимайно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожногоз подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожнийз подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Аналогічна норма закріплена устатті 57 СК України.

Відповідно до вимогстатті 28 КпШС Українив разі поділу майна, якеє спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Наведене правило встановлює правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуто подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте після припинення шлюбних відносин. Спільність такого майна має бути доведена тією стороною, яка наполягає на тому, що його придбано за рахунок спільних коштів або існують інші підстави виникнення щодо нього права спільної власності у подружжя. Наведене відповідним чином розподіляє тягар доведення між сторонами.

Статтею 16Закону України «Про власність», чинного на час набуття відповідачем права власності на спірну квартиру, визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом іКпШС України.

Відповідно до пункту 1 статті 17Закону України «Про власність»майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Тлумачення наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку, що кошти подружжя, як і інше майно, набуте у шлюбі, належать їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не спростовано відповідними доказами.

Згідно з підпунктами «а», «и» пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» а) пай, внесений подружжям в жвк у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах; и) до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні.

Згідно роз`яснень, наданих у п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Згідно п. б Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (стаття 18 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІХ/ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень",Закон України від 10 липня 2003 року № 1087-ІУ "Про кооперацію",стаття 384 ЦК).

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 17-рп від 19 вересня 2012 року дійшов висновку, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентованостаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Таким чином, при внесенні паю в житлово-будівельний кооператив за рахунок коштів подружжя, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю подружжя, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Судувід 08 липня 2019 року у справі № 205/2696/15-ц, від 28 січня 2021 року у справі № 487/4884/18, від 09 червня 2021 року у справі № 462/1971/17, від 02 листопада 2023 року у справі № 343/79/22.

Матеріалами справи підтверджено, що ордер на спірну квартиру виданий на сім`ю ОСОБА_7 , а саме: ОСОБА_1 , дружину ОСОБА_3 та дочку ОСОБА_2 .

Оскільки вартість кооперативної квартири виплачена в 1991 році, тобто під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тому, враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного на час набуття права власності на спірну квартиру законодавства, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про належність даної квартири до об?єкта спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Належних та достатніх доказів на підтвердження того, що пайові внески за спірну квартиру виплачувались не за спільні сумісні кошти подружжя та на спростування презумпції спільної сумісної власності щодо квартири матеріали справи не містять.

Таким чином, квартира АДРЕСА_8 придбана в період зареєстрованого шлюбу, за спільні сумісні кошти подружжя, а тому належала ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності і кожному з них належало по 1/2 частині квартири.

З огляду на положення ч. 1ст. 1267 ЦК України, ОСОБА_2 , як спадкоємиця першої черги, належить частина спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , а саме частина спірної квартири.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування на частину земельної ділянки площею 49,6441 га, розташованої на території Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, кадастровий № 6324882000:01:000:0886, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, від 22.07.2000, посвідченого державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Серьогіною О.М., зареєстрованого у реєстрі за № 3514, вбачається, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_8 право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, серії ХР № 0224963, виданого Сахновщинською райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 26.08.1997 року за № 491 у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Чапаєва Сахновщинського району Харківської області, с. Костянтинівка, розміром 7,7 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі на місцевості (т. 1, а.с. 271).

Згідно договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, від 22.07.2000, посвідченого державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Серьогіною О.М., зареєстрованого у реєстрі за № 3517, вбачається, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_9 право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, серії ХР № 0224827, виданого Сахновщинською райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 22.08.1997 року за № 353 у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Чапаєва Сахновщинського району Харківської області, с. Костянтинівка, розміром 7,7 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі на місцевості (т. 1, а.с. 272).

З договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, від 22.07.2000, посвідченого державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Серьогіною О.М., зареєстрованого у реєстрі за № 3522, вбачається, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_10 право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, серії ХР № 0225691, виданого Сахновщинською райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 10.07.2000 року за № 576 у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Чапаєва Сахновщинського району Харківської області, с. Костянтинівка, розміром 7,7 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі на місцевості (т. 1, а.с. 273).

З договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, від 27.07.2000, посвідченого державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Серьогіною О.М., зареєстрованого у реєстрі за № 3600, вбачається, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_11 право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, серії ХР № 0224865, виданого Сахновщинською райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 26.08.1997 року за № 393 у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Чапаєва Сахновщинського району Харківської області, с. Костянтинівка, розміром 7,7 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі на місцевості (т. 1, а.с. 274).

Відповідно до договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, від 28.08.2000, посвідченого державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Серьогіною О.М., зареєстрованого у реєстрі за № 3824, вбачається, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_12 право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, серії ХР № 0262705, виданого Сахновщинською райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 04.08.2000 року за № 591 у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Чапаєва Сахновщинського району Харківської області, с. Костянтинівка, розміром 7,7 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі на місцевості (т. 1, а.с. 275).

З договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, від 22.07.2000, посвідченого державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Серьогіною О.М., зареєстрованого у реєстрі за № 3983, вбачається, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_12 право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, серії ХР № 0224909, виданого Сахновщинською райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 11.08.2000 року за № 437 у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Чапаєва Сахновщинського району Харківської області, с. Костянтинівка, розміром 7,7 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі на місцевості (т. 1, а.с. 276).

З договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, від 17.08.2000, посвідченого державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Серьогіною О.М., зареєстрованого у реєстрі за № 4100, вбачається, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_13 право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, серії ХР № 022486, виданого Сахновщинською райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 24.06.1997 року за № 448 у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Чапаєва Сахновщинського району Харківської області, с. Костянтинівка, розміром 7,7 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі на місцевості (т. 1, а.с. 277).

Згідно договору дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, від 05.09.2000, посвідченого державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Серьогіною О.М., зареєстрованого у реєстрі за № 4200, вбачається, що ОСОБА_1 прийняв у дар від ОСОБА_14 право на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, серії ХР № 0224862, виданого Сахновщинською райдержадміністрацією та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 26.08.1997 року за № 390 у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Чапаєва Сахновщинського району Харківської області, с. Костянтинівка, розміром 7,7 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі на місцевості (т. 1, а.с. 278).

Відповідно до рішення Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинскього району Харківської області ХУ сесії ХХІІІ скликання від 10.11.2000 було відмінено рішення виконавчого комітету про виділення земельних ділянок /паїв/ в натурі на полі № 5 ОСОБА_1 , який скупив земельні сертифікати, і виділити йому земельні паї в натурі на контурі поля № 24, так як на полі № 5 уже записані інші громадяни села, які постійно проживають і працюють в даному господарстві. У зв`язку з чим сесія сільської ради скасувала рішення виконавчого комітету № 40 від 13.09.2000 року та рішення № 41 від 12.10.2000 року. Виділила земельні паї в натурі ОСОБА_1 в кількості 8 паїв та ОСОБА_2 в кількості 1 пай на контурі поля 24 (т. 1, а.с. 35).

При цьому, у копії технічного звіту про розробку проекту організації території земельних часток (паїв) для передачі в натурі із земель колективної власності КСП ім. Чапаєва та оформлення державних актів на право приватної власності на землю, розташовану в Сахновщинському районі Харківської області, замовником якої є ОСОБА_1 , міститься інформація про суб`єкти власності (дані фізичних осіб та земельних ділянок), відповідно до якої землевласнику ОСОБА_1 згідно належних йому сертифікатів на підставі рішення Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області ХV сесії ХХІІІ скликання від 10.11.2000 року були виділені і передані по акту земельні ділянки в натурі певної площі а саме: по сертифікату серії ХР № 0224827 ділянка № НОМЕР_24 , площею 6,1017 га; по сертифікату серії ХР № 0245691 ділянка № НОМЕР_25 , площею 6,1324 га; по сертифікату серії ХР № 0224865 ділянка № НОМЕР_26 , площею 6,1314 га, по сертифікату серії ХР № 0224963 ділянка № НОМЕР_27 , площею 6,1273 га; по сертифікату серії ХР № 0224862 ділянка № НОМЕР_28 , площею 6,2816 га; по сертифікату серії ХР № 0262705 ділянка № НОМЕР_29 , площею 6,2899 га; по сертифікату серії ХР № 0224909 ділянка № НОМЕР_30 , площею 6,2899 га; по сертифікату серії ХР № 0224826 ділянка № НОМЕР_31 , площею 6,2899 га, а всього площа склала 49,6441 га. (т. 1 а.с. 31- 62, т. 3 а.с. 247-275).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР № 082894 від 24.01.2001 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 49.6441 га в межах згідно плану, кадастровий № 6324882000:01:000:0886, розташованої на території Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області (т. 1, а.с 29, т. 2, а.с. 205).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 49.6441 га в межах згідно плану, кадастровий № 6324882000:01:000:0886, розташованої на території Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, підтверджується також рішенням Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області № б/н від 10.11.2000 року, технічним звітом про розробку проекту організації території земельних часток (паїв) для передачі в натурі із земель колективно власності КСП ім. Чапаєва та оформлення державних актів на право приватно власності на землю, розташовану у Сахновщинському районі Харківської області, Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення в натрі (на місцевості) меж земельної ділянки, наданою у власність ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.10.2019 вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий № 6324882000:01:000:0886, загальною площею 46,6441 га, розташованої на території Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області (т. 1, а.с. 23).

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № VS06-0227 ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 49.6441 га, розташованої на території Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області становить 888 087 грн. (т. 1, а.с 117-137).

Отже, за час перебування спадкодавиці ОСОБА_3 у шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 подружжя у 2020 році за спільні кошти набули у спільну сумісну власність права на земельні частки (пай), (сім з яких по договорам купівлі-продажу та один по договору дарування), які в подальшому виділені в натурі на місцевості. Усі земельні ділянки є рівноцінними.

Статтею 60 СК Українивстановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18), від 29 січня 2020 року у справі № 463/5183/17-ц (провадження № 61-19271св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені устатті 57 СК України.

Згідно частинипершої статті57СК Україниособистою приватноювласністю дружини,чоловіка,є майно,набуте нею,ним дошлюбу; майно,набуте нею,ним зачас шлюбу,але напідставі договорударування абов порядкуспадкування; майно,набуте нею,ним зачас шлюбу,але закошти,які належалиїй,йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 отримав майнові права на земельні частки (паї) внаслідок купівлі таких прав (сертифікатів), а не внаслідок безоплатної приватизації, то такі майнові права є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбані у період зареєстрованого шлюбу.

Доказів на спростування презумпції спільного сумісного майна подружжя на вищевказану земельну ділянку відповідачем не надано.

Таким чином частка семи земельних ділянок, які придбані за договорами купівлі-продажу складає 7/8, отже саме7/8 частин земельної ділянки, площею 46,6441 га, кадастровий № 6324882000:01:000:0886 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а тому кожному з них належало по 1/2 частині такої.

Отже, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , їй належала 1/2 частина від 7/8 частин спірної земельної ділянки, площею 49,6441 га, що розташована на території Дар-Надеждинської сільської ради, Сахновщинського району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки: 6324882000:01:000:0886, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто 7/16 частин.

Частиною 1ст. 1225 ЦК Українипередбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Отже ОСОБА_2 , як спадкоємцеві за законом 1 черги, відповідно до положень ч. 1ст. 1267 ЦК України, належить частина спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , а саме частина від 7/16 частин спірної земельної ділянки, тобто 7/32 частин.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,2500 га,цільове призначеннядля будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 6325483501:00:001:0195, суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2010, посвідченого Харківського міського нотаріального округу Лук`яновою О.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 562, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначеннядля будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 6325483501:00:001:0195.

При цьому ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_1 , надано згоду чоловікові ОСОБА_1 на купівлю і укладання договору про купівлю земельної ділянки, площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яку вони набувають в період зареєстрованого шлюбу за спільні кошти (т. 1, а.с. 86-91, 280, 281).

Згідно витяга з Державного земельного кадастра відомості про право власності за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий № 6325483501:00:001:0195 (т. 1, а.с. 89).

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № VS06-0219 ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 6325483501:00:001:0195, становить 21717 грн. (т. 1, а.с. 138-147).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка належить до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а отже, кожному зних належалопо 1/2частині такої.

Таким чином, ОСОБА_2 має право на успадкування частини даної земельної ділянки.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності на частину спадкового майна у виді рухомого майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_32 ОСОБА_1 є власником вантажного самоскиду ГАЗ-САЗ 3508, 1991 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ,який придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2004 (т. 1, а.с. 93, 273).

Відповідно до рішення ліквідаційної комісії СТОВКолосвід19.03.2003 про продаж, акту та накладної ОСОБА_1 купив за 12000 грн. трактор МТЗ-80, 1992 року випуску, номер двигуна НОМЕР_33 , шасі № НОМЕР_34 , який належав СТОВ «Колос» (т. 1, а.с. 94-98).

Згідно з витягу з протоколу зборів засновників ОСОБА_15 , Акту прийому-передачі узлів та агрегатів трактору Т-70-С, 1987 року випуску, акту оцінки, накладної та квитанції ОСОБА_1 27.03.2003 купиву СГВ «Вікторія» за 5000 грн. узли і агригатори трактора Т-70 (т. 1, а.с. 99-103).

Згідно з інформації ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 25.02.2021 за ОСОБА_1 станом на 22.02.2021 зареєстровано самохідне шасі Т-16, 1992 р.в., заводський № НОМЕР_18 , двигун № НОМЕР_35 , свідоцтво НОМЕР_20 , номерний знак НОМЕР_21 , дата реєстрації 08.12.2004 (т. 3, а.с.140-141).

Також з інформації ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 25.02.2021 за ОСОБА_1 станом на 22.02.2021 зареєстровано трактор гусеничний Т-70С, 1991 р.в., заводський № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_8 , свідоцтво НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_36 , дата реєстрації 06.12.2004 (т. 3, а.с.140-141).

Також з інформації ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 25.02.2021 за ОСОБА_1 станом на 22.02.2021 зареєстровано трактор колісний ЮМЗ-6, 1981 р.в., заводський № НОМЕР_18 , двигун № НОМЕР_35 , свідоцтво НОМЕР_20 , номерний знак НОМЕР_21 , дата реєстрації 04.12.2000 (т. 3, а.с 140-141).

Вказані транспортні засоби оформлені на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Головного Управління Держпродспоживслужби в Харківській області (т. 3, а.с. 140-141).

Відповідно до звітів про незалежну оцінку транспортних засобів:

- вартість трактора МТЗ-80, 1992 року випуску, номер шасі НОМЕР_14 , двигун № НОМЕР_15 становить 68433 грн. (т. 1, а.с. 148-160);

- вартість трактора Т-70 С, 1987 року випуску двигун № НОМЕР_10 , становить 75600 грн. (т. 1, а.с. 161- 174);

- вартість вантажного самоскида ГАЗ-САЗ 3508, 1991 року випуску, номер шасі НОМЕР_37 , реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 46350 грн. (т. 1, а.с. 196-217).

Відповідно до звіту про незалежну експертну оцінку рухомого майна від 26.03.2021 року вартість наступних транспортних засобів становить:

- самохідне шасі Т-16, 1992 р.в., заводський № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , свідоцтво НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , дата реєстрації 08.12.2004 - 65400 грн.;

- трактор гусеничний Т-70С, 1991 р.в., заводський № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_8 , свідоцтво НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_36 , дата реєстрації 06.12.2004- 88100 грн.;

- трактор колісний ЮМЗ-6, 1981 р.в., заводський № НОМЕР_18 , двигун № НОМЕР_35 , свідоцтво НОМЕР_20 , номерний знак НОМЕР_21 , дата реєстрації 04.12.2000 - 93100 грн. (т. 3, а.с. 213-239).

Оскільки, спірне рухоме майно придбано у період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а саме в період з 2000 по 2004 роки, тому воно належить до спільної сумісної власності подружжя.

Доказів його належності до особистої приватної власності відповідача матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки спірне рухоме майно придбавалось ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період зареєстрованого шлюбу, в інтересах сім`ї та за спільні кошти подружжя, тому таке майно є спільною сумісною власністю подружжя та кожному з них належало по 1/2 частині такого.

Отже, ОСОБА_2 має право на частину спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , а саме частину зазначеного рухомого майна.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з обгрунтованістю позовних вимог ОСОБА_2 .

Також в апеляційному порядку відповідачем було оскаржено додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2023 року, яким клопотання представника позивача - адвоката Заїки Наталії Михайлівни про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалюючи відповідне рішення, суд першої інстанції, враховуючи задоволення позову ОСОБА_2 , взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору та участь представника позивача в режимі відеоконференції, як в Диканському районному суді Полтавської області так і в Сахновщинському районному суді Харківської області (частково), прийшов до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000 грн. не є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатами роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому підлягає зменшенню до 30 000 гривень. Крім того, при зменшенні розміру витрат на правничу допомогу враховано і матеріальний стан відповідача по справі, який є пенсіонером та людиною похилого віку.

Колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з наступних підстав.

Згідно п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення, суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (судовий збір та витрати пов`язані з розглядом справи).

Відповідно до частин першої, п`ятоїстатті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядкустатті 270 ЦПК Україниє невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього.

Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що 01.12.2019 позивачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_16 укладено договір про надання правової допомоги та Додаткову угоду № 1.

Згідно вказаної Додаткової угоди сторони домовились про розмір адвокатського гонорару з надання правової допомоги, що складає 5000 грн.

Вказаний гонорар сплачено згідно квитанції № 01/12/19 від 01.12.2019.

В подальшому 03.03.2020 між адвокатом Цибулько Л.С. та позивачкою по справі ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, зокрема надає останній правову допомогу та здійснює її представництво в суді при розгляді цивільної справи № 634/63/20. Того ж дня, укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги, якою обумовлено суму правової допомоги20000 грн.

Гонорар сплачено згідно квитанцій № 05/12/20 від 01.12.2020 в сумі 5000 грн., та квитанцією № 02/03/20 від 03.03.2020 на суму 10000 грн.

Однак, 01.03.2022 договір про надання правничої допомоги між адвокатом Цибулько Л.С. та позивачкою розірвано, що підтверджується додатковою угодою від 01.03.2022. Також в цій угоді сторони домовились, що розмір адвокатського гонорару буде складати 15000 грн, які позивачкою фактично сплачені.

На підтвердження наданих адвокаторм послуг (виконаних робіт) подано відповідні Акти, згідно яким адвокатом Цибулько Л.С. надано ОСОБА_2 послуги з правової допомоги на загальну суму 20000 грн.

Крім того, 03.03.2020 позивачкою по справі ОСОБА_2 та адвокатом Заїкою Н.М., укладено договір про надання правової допомоги та Додаткову угоду № 1 до цього договору.

09.10.2022 між позивачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_17 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 03.03.2020, в якій визначено розмір гонорару адвоката20000 грн. Вказана сума сплачена позивачем згідно квитанцій: № 01/06/20 від 02.06.2020, № 07/06/20 від 23.06.2020, № 03/01/21 від 21.01.2021, № 01/02/21 від 10.02.2021, № 02/06/21 від 29.06.2021, № 01/12/22 від 02.12.2022, № 3/12/22 від 30.12.2022, № 03 від 20.01.2023, № 01/08/23 від 21.08.2023.

Як вбачається з акта наданих послуг за договорами про надання юридичних послуг від 03.03.2020, адвокат Заїка Н.М. надав клієнту правову допомогу на загальну суму 20 000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивачки надано: Договори про надання правової допомоги, Акти наданих послуг (виконаних робіт), надано квитанції, згідно з яких адвокат Цибулько Л.С. отримала від ОСОБА_2 за надання правової (правничої) допомоги гонорар (грошові кошти) в загальній сумі 20 000 грн., аналогічна сума була отримана від останньої і адвокатом Заїкою Н.М.

На підставі викладеного, враховуючи задоволення позоних вимог ОСОБА_2 , виходячи з критерію розумності розміру судових витрат, справедливості, реальності адвокатських послуг та враховуючи обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення Диканського районногосуду Полтавськоїобласті від19вересня 2023року ухвалене з дотриманням вимог законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішеннь місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

До відзиву на апеляцінй скаргу представником ОСОБА_2 адвокатом Заїкою Н.М. долучено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанцї надано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 27.10.2023, в п. 4.1 якого визначено, що за надання правничої допомоги клієнт зобовязується виплатити адвокату гонорар у розмірі 10000 грн. (фіксований розмір гонорару); копію квитанції № 01/10/23 від 30.10.2023 про оплату гонорару у сумі 10000 грн.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, що регулюють порядок стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів, з огляду на відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції, враховуючи принцип співмірності та розумності, критерій реальності адвокатських витрат, а також характер складності справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, прийшла до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_2 витрати напрофесійну правничудопомогу всумі 10000грн.

Керуючись ст.367, ст.374ч. 1 п. 1, ст.375, ст.382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Скульського Сергія Івановича залишити без задоволення.

Рішення Диканськогорайонного судуПолтавської областівід 21серпня 2023року тадодаткове рішенняДиканського районногосуду Полтавськоїобласті від19вересня 2023року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: С. А. Гальонкін

Г. Л. Карпушин