Рішення

від 28.02.2024 по справі 380/25517/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 рокусправа № 380/25517/23Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засіданняШийович Р.Я.,

від позивачаПетролюк А.М.,

від відповідачане прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Прикарпатський Розмай» до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Прикарпатський Розмай» (далі позивач, ПП «Прикарпатський Розмай») з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.03.2023 №5804/13-01-04-07;

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 03.11.2023 позовну заяву залишено без руху /арк.спр.87/.

Позивач у встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунув належним чином /арк.спр.89-91/.

Ухвалою суду від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін /арк.спр.92/.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Податковим органом встановлено прошення вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №5804/13-01-04-07 від 31.03.2023, яке отримано позивачем 09.10.2023. Вважає акт перевірки помилковим, оскільки позивач оформив митні декларації відповідно до вимог чинного законодавства та фактично здійснив оплату ПДВ до Державного бюджету, а тому, вказав в уточнених розрахунках до податкових декларацій за червень, липень 2019 року суми 427812 грн. та 423904 грн. відповідно, за результатами господарських операцій із ввезення товару на митну територію України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав вказаних у відзиві /арк.спр.99-110/. Вказав, що під час камеральної перевірки встановлено, що до податкового кредиту за період діяльності червень, липень 2019 року ПП «Прикарпатський Розмай» віднесено операції по ввезенню на митну територію України товарів, необоротних активів в розмірі 427812 грн. за червень, 423904 грн. за липень. Однак згідно з інформаційними базами даних ДПС України та реєстру операцій СЕА ПДВ ПП «Прикарпатський Розмай» за червень, липень 2019 року не обліковуються митні декларації (імпорт).

Ухвалою суду від 17.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду; клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено /арк.спр.117-118/.

Ухвалою суду від 17.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідка /арк.спр. 119/.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник відповідача правову позицію викладену у відзиві підтримав та надав пояснення.

У судове засідання, що відбулося 28.02.2024, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та не приймати рішень по суті справи у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності /арк.спр.139-141/.

У судовому засіданні представник позивача заперечив про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання, оскільки відповідачем у справі є державний орган у штаті якого є також інші уповноважені представники. Крім того, пояснення представників у справі надані у попередньому судовому засіданні.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та -

в с т а н о в и в :

ГУ ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку даних у зв`язку із виправленнями самостійно виявлених помилок ПП «Прикарпатський Розмай» за звітний податковий період червень, липень 2019 року. Відповідно до Акту перевірки №17166/13-01-04-07/34605484 від 08.12.2022 податковий орган встановив прошення вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України /арк.спр.8-10/.

За результатами перевірки складено акт та прийнято податкове повідомлення-рішення №5804/13-01-04-07 від 31.03.2023, відповідно до якого збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 695376 грн. (556301 грн. за податковими зобов`язаннями та 139075 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

ПП «Прикарпатський Розмай» отримало примірник Акту перевірки 13.07.2023, а податкове-повідомлення рішення 09.10.2023.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Стаття 200 ПК України передбачає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (пункт 200.2 статті 200 ПУ України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з підпунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПУ України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд встановив, що позивач здійснив ввезення на митну територію України товару. До податкового кредиту за червень 2019 року вніс суму ПДВ в розмірі 427812 грн. на підставі МД №UA/209140/2019/113067 від 16.02.2019, №UA/209140/2019/115364 від 22.02.2019, №UA/209140/2019/116496 від 26.02.2019, №UA/209140/2019/117271 від 28.02.2019 /арк.спр. 15-20, 31-32/.

До податкового кредиту за липень 2019 року вніс суму ПДВ в розмірі 423904 грн. на підставі МД №UA/209140/2019/117274 від 28.02.2019, №UA/209140/2019/117277 від 28.02.2019, №UA/209140/2019/118006 від 02.03.2019, №UA/209140/2019/119418 від 07.03.2019, №UA/209140/2019/122425 від 16.03.2019 /арк.спр. 21-30/.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПК України в разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Тобто, у разі наявності фактів ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства, якою підтверджується сплата податку на додану вартість та надає платнику податку право на податковий кредит.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №804/13847/13-а зазначив, що у разі не включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту у звітному періоді, в якому оформлена митна декларація, платник податку не втрачає таке право і може ним скористатися протягом 365 календарних днів з дати оформлення митної декларації.

З огляду на зазначене слід виснувати, що платник податку має право на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту, яке зберігається за платником протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування або оформлення митної декларації, за наявності, зокрема, таких умов: факту ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість та яка свідчить про право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивач здійснив ввезення товару на митну територію України, оформив митні декларації відповідно до вимог законодавства, здійснив сплату податку на додану вартість до державного бюджету та протягом 365 днів від дати оформлення митних декларацій вніс до податкового кредиту суму 427812,00 грн. за червень 2019 року та суму 423904,00 грн. за липень 2019 року.

Відповідач не взяв до уваги тієї обставини, що позивач сплатив податок на додану вартість у попередніх періодах, а тільки вказав про відсутність облікованих митних декларацій відповідно до інформаційних баз даних ДПС України та реєстру операцій СЕА ПДВ за червень та липень 2019 року.

З позиції суду, відсутність відповідних даних в інформаційних базах ДПС України не може позбавляти позивача права на віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбаннями товару за умови підтвердження відповідної операції первинними документами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, рішення відповідачем прийняте необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293 КАС України суд, -в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.03.2023 №5804/13-01-04-07.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Приватного підприємства «Прикарпатський Розмай» (79495, вул. Козацька, 31, м. Винники, м. Львів, Львівська область; ЄДРПОУ 34605484) судовий збір в сумі 10244 (десять тисячі двісті сорок чотири) грн. 02 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 01 березня 2024 року.

СуддяКравців Олег Романович