Постанова

від 04.03.2024 по справі 120/12428/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12428/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

04 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Болеко" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Болеко" до Державної служби України з питань безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.06.2023 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у пункті габаритно-вагового контролю 452 км + 811 м а/д М-05 Київ-Одеса, було проведено перевірку відносно додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу автомобільним транспортним засобом марки MAN TGX 26540, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Болеко". За результатами даної перевірки складено Акт № 356889 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.06.2023 року.

Згідно вказаного акту під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу за відсутності, на момент перевірки, документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

18.07.2023 у Відділі державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті відбувся розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки Гіруштіним Владиславом Юрійовичем прийнято Постанову №ПЩ000343 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача у сумі 17000,00 гривень.

Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ).

Згідно статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як слідує з матеріалів справи, Акт № 356889 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.06.2023 року складений у зв`язку з перевезення вантажу за відсутності, на момент перевірки, документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, у цьому випадку наявний склад порушення, за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності.

При цьому, позивачем не оскаржується суть вчиненого правопорушення, а визначальним є встановлення того, чи був позивач, до якого застосовано штрафні санкції, автомобільним перевізником в розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому, слід зазначити, що Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

В розумінні вимог ст.1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Позивач стверджує, що оскаржувана постанова є протиправною з огляду на те, що її складено відповідачем відносно неналежної особи.

До матеріалів справи позивачем долучений договір оренди №17/06/20 від 17.06.2020, укладений між ТОВ «Болеко» та ТОВ «Христинівське ХПП», додаток №1 до вказаного договору та додаткова угода №6.

Також позивач надав суду договір суборенди №18/06/20-1 від 18.06.2020 року, укладений між ТОВ «Христинівське ХПП» та ПП «Престиж Сервіс» з додатками.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до Дозволу № 2023-1385001-6207 НГ, затвердженого 13.06.2023, транспортним засобам MAN, НОМЕР_1 , і причепу TAD, НОМЕР_2 , які були орендовані ПП "Престиж Сервіс" у позивача згідно договору, було надано право на участь у дорожньому русі з 13.06.2023 по 12.07.2023 попри те, що їх вагові або габаритні параметри можуть перевищувати нормативні.

З приводу вказаних доводів суд зазначає наступне.

Так, за визначеннями наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки MAN, НОМЕР_1 , і причепу TAD, НОМЕР_2 .

Втім, на переконання суду, договір на який посилається позивач є лише наміром передати в тимчасове платне користування ПП "Престиж Сервіс" вказані транспортні засоби.

Згідно п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, напівпричепів, мотоколямок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок №1388), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п.п. 3, 21 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1197, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.

Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.201 1 року за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону 2344-ІІІ визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону 2344-ІІІ є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач не надав. Позивач не надав документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків, доказів орендної плати тощо).

Суд зазначає, що в даному випадку носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними НПА.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водіями ТЗ матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

Наданий до позову договір відносно оренди іншою особою не є юридично значимим документом для цілей визначення перевізника, оскільки був відсутній на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання його (матеріалів щодо оренди) згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Даної позиції також дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема у постановах від 30 жовтня 2023 року по справі №240/42229/21 та від 31 жовтня 2023 року по справі №240/39644/21.

Доказів того, що водієм було надано працівникам Укртрансбезпеки примірник Дозволу № 2023-1385001-6207 НГ від 13.06.2023 під час складення Ату №356889, позивачем надано не було.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, є обов`язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автоперевізника.

Крім того, слід зазначити, що позивач, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, не був позбавлений права надати пояснення та/або додаткові докази щодо складення документів відносно неналежної особи, в тому числі Дозвіл № 2023-1385001-6207 НГ від 13.06.2023 та договори оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 22 грудня 2021 року по справі №420/3371/21.

Повертаючись до наведених норм законодавства України, останні дають підстави вважати, що у разі передачі права користування транспортним засобом юридичній особі, на підставі договору позички транспортного засобу, у межах господарських відносин, власник або користувач транспортного засобу повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного талону на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Суд вважає за необхідне зазначити, якщо позивач, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, вважає, що порушення мало місце перевізником, відмінним від нього, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Болеко" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.