Постанова

від 05.03.2024 по справі 826/11281/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Київ

справа № 826/11281/17

адміністративне провадження № К/9901/18630/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 (суддя Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 (головуючий суддя: Чаку Є.В., судді Федотова І.В., Мєзєнцева Є.І.) у справі № 826/11281/17 за позовом Державної авіаційної служби України до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Київської міської державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Проджект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальма Плюс», треті особи: Служба безпеки України, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство оборони України, Регіональний структурний підрозділ «Київцентраеро», Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни), Державне підприємство «Антонов», Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У вересні 2017 році Державна авіаційна служба України (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі - відповідач 1), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України або відповідач-2), Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА або відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Проджект» (далі - ТОВ «ВіДі Проджект» або відповідач-4), ТОВ «Вальма Плюс» (далі - ТОВ «Вальма Плюс» або відповідач-5), треті особи: Служба безпеки України (третя особа-1), Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - третя особа-2), Міністерство оборони України (третя особа-3), Регіональний структурний підрозділ «Київцентраеро» (далі - третя особа-4), Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) (далі - третя особа-5), державне підприємство «Антонов» (далі - третя особа-6), Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» або третя особа-7), в якому, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог від 08.12.2017 та від 19.03.2018, просила:

- зобов`язати КП «Спецжитлофонд», ТОВ «Ві Ді Проджект», ТОВ «Вальма Плюс» виконати рішення Державіаслужби від 18.07.2017 № 2, № 3, № 7, № 11;

- визнати протиправною бездіяльність КМДА в частині погодження об`єкта будівництва за адресою: м. Київ, вул. Булгакова, 12, 13 та вул. Теремківська, 3 з Державіаслужбою та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва;

- визнати протиправними дії ДАБІ України щодо видачі документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та КМДА щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою: м.Київ, вул. Булгакова, 12, 13 та вул. Теремківська, 3, а саме: дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції на виконання будівельних робіт від 17.12.2013 № ІУ 115133510419; сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції від 25.12.2014№ 164143600456 серії ІУ та скасувати їх.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2018 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 810/3046/17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2019 поновлено провадження у справі №826/11281/17.

10.09.2019 позивачем було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині припинення будівництва за адресою: м. Київ, вул. Теремківська, 3 у Голосіївському районі та дозвільних документів, що видані на виконання підготовчих та будівельних робіт за вказаною адресою, з огляду на виконання Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» рішення Державної авіаційної служби України про припинення будівництва на при аеродромній території № 3, у зв`язку з чим позивачем надано висновок про погодження місця розташування та висоти об`єктів на при аеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації за вказаною адресою.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 09.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020, позов задовольнив частково:

зобов`язав Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» виконати рішення Державної авіаційної служби України про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території від 18.07.2017 № 2;

зобов`язав ТОВ «Ві Ді Проджект» виконати рішення Державної авіаційної служби України про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території від 18.07.2017 № 7;

зобов`язав ТОВ «Вальма Плюс» виконати рішення Державної авіаційної служби України про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території від 18.07.2017 № 11.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині із ухваленням в цій частині нової постанови про задоволення позову в повному обсязі.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ДАБІ України та КМДА були видані документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки щодо об`єктів будівництва за адресами: м. Київ, вул. Булгакова, 12, 13 та вул. Теремківська, 3, без дотримання вимог щодо використання приаеродромної території, що за твердженням представника позивача, свідчить про очевидні ознаки протиправності таких рішень.

Враховуючи те, що оскаржувані рішення видані без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, Державною авіаційною службою України, на виконання положень частини десятої статті 69 Повітряного кодексу України, винесено рішення про припинення відповідних будівництв до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва.

Представники відповідачів 1, 2 та 3 проти задоволення позовних вимог заперечували.

Представником відповідача - 1 у відзиві зазначено, що на виконання вимог законодавства у галузі авіації, останнім з метою будівництва по вул. Теремківській, 3 та по вул. Булгакова, 13 було отримано ряд висновків експлуатантів аеродрому, якими погоджено місце розташування та висота об`єктів на приаеродромних територіях. Крім того, за твердженням представника відповідача-1, органом, уповноваженим на звернення до суду за захистом прав у зв`язку із порушенням у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом знесення самочинного будівництва є виключно ДАБІ України, відтак, Державна авіаційна служба України не є належним позивачем у даній справі.

Представником відповідача - 2 у відзиві наголошено, що у позивача відсутні будь-які доводи щодо порушення ДАБІ України його прав та інтересів при видачі оскаржуваних дозволів та сертифікатів, з урахуванням того, що під час видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 17.12.2013 №ІУ 115133510419 з «Будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Теремківська, 3», а також сертифікату №ІУ 164143600456 від 26.12.2014, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Булгакова, 13», посадові особи ДАБІ України діяли виключено на підставі та у межах повноважень наданих їм повноважень.

Представники третіх осіб - Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» також надали письмові пояснення у справі.

Так, представником - Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) зазначено, що Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» зверталось з метою погодження будівництва за адресами вул. Теремківська, 3 та вул. Булгакова, 13, проте, станом на момент надання вказаних пояснень, такого погодження надано не було.

Представником третьої особи 7 - ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у письмових поясненнях наголошено, що останнім надано висновок про погодження розташування та висоти об`єкту «Будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Теремківська, 3» та встановлено, що цей об`єкт знаходиться за межами зовнішньої горизонтальної поверхні аеродрому Київ/Бориспіль.

Суд першої інстанції зазначив, що присутні у судовому засіданні представники третіх осіб наголосили на обґрунтованості заявлених позовних вимог та підтримали позицію позивача.

Також суд першої інстанції зазначив, що представники відповідачів 4 та 5 до суду не з`явились, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами встановлено, що Службою безпеки України на адресу Державної авіаційної служби України було направлено лист від 18.01.2017 № 8/3/2-267, в якому зазначено про наявність інформації щодо можливого порушення процедури погодження забудови приаеродромної території з боку наступних експлуатантів: КП МА «Київ» (Жуляни), ДП МА «Бориспіль», аеродроми Київ/ «Антонов» - 1 (Святошин) та Київ/ «Антонов» - 2 (Гостомель), що може призвести до виникнення надзвичайних подій на авіаційному транспорті.

На підставі цієї інформації, Державною авіаційною службою України наказом від 27.01.2017 № 48 призначено, у січні-лютому 2017 року, позапланові інспекційні перевірки приаеродромної території КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни), ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль», ДП «Антонов», з метою виявлення порушень умов будівництва об`єктів на приаеродромній території із залученням відповідних представників вказаних підприємств.

За результатами позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому «Київ (Жуляни)» від 14.02.2017, складено акт, у якому зазначено, що об`єкти, розташовані за наступними адресами: м. Київ, вул. Булгакова, 12, м. Київ, вул. Булгакова, 13 та м. Київ, вул. Теремківська, знаходяться у радіусі 10 км від контрольної точки аеродрому «Київ (Жуляни)», не отримали погоджень від Державної авіаційної служби України на вибір майданчиків для їх будівництва.

На підставі інформації, наведеної в акті перевірки, позивачем із посиланням на норми частини другої статті 69 Повітряного кодексу України, винесені наступні рішення про припинення будівництва (діяльності) на приаеродромній території від 18.07.2017:

№ 2 за адресою м. Київ, вул. Булгакова, 13, що здійснюється КП «Спецжитлофонд»;

№ 3 за адресою м. Київ, вул. Теремківська, 3, що здійснюється КП «Спецжитлофонд»;

№ 7 за адресою: м. Київ, вул. Булгакова, 12, що здійснюється ТОВ «Ві Ді Проджект»;

№ 11 за адресою м. Київ, вул. Булгакова, 12, що здійснюється ТОВ «Вальма Плюс».

Вказаними рішеннями визначено керівнику або уповноваженій особі вищезазначених юридичних осіб звернутись у десятиденний термін до Державної авіаційної служби України для погодження будівництва за вищепереліченими адресами, відповідно до Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Мінінфраструктури України від 30.11.2012 № 721.

Одночасно попереджено, що у разі невжиття відповідних заходів, Державіаслужба у встановленому законом порядку вживатиме заходів для припинення будівництва та знесення самочинно збудованого об`єкта з компенсацією витрат, пов`язаних з таким знесенням, приведення ділянки у первинний стан.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що Державіаслужбою надано погодження на будівництво лише щодо об`єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Теремківська, 3, що здійснюється КП «Спецжитлофонд».

Щодо решти об`єктів будівництва, то такі погодження, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, відсутні.

Отже, позивачем були виявлені факти непогодження будівництва за наступними адресами: м. Київ, вул. Булгакова, 13, що здійснюється КП «Спецжитлофонд»; м. Київ, вул. Теремківська, 3, що здійснюється КП «Спецжитлофонд»; м. Київ, вул. Булгакова, 12, що здійснюється ТОВ «Ві Ді Проджект»; м. Київ, вул. Булгакова, 12, що здійснюється ТОВ «Вальма Плюс».

Зазначені обставини не заперечувалось відповідачами під час розгляду справи судом.

З огляду на невиконання відповідачами 1, 4 та 5 вказаних рішень, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Суди дійшли висновку, що Державіаслужба наділена контролюючими функціями, у тому числі, й щодо порядку будівництва на приаеродромній території.

Також суди визнали прийнятті Державною авіаційною службою України рішення, у тому числі і щодо припинення будівництва на приаеродромній території, такими, що є обов`язковими для органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, які допустили відповідні порушення.

Судами наголошено на відсутності доказів про оскарження та/або скасування у встановленому порядку рішень Державіаслужби про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частини другої статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території від 18.07.2017 № 2, 7 та 11.

Отже суди дійшли висновку, що вказані рішення є обов`язковими до виконання Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», ТОВ «Ві Ді Проджект» та ТОВ «Вальма Плюс».

Щодо решти позовних вимог, суди зазначили таке.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 69 ПК України, визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Отже, для запобігання порушення умов погодження незаконному будівництву, саме експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.

Також суди зазначили, що Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 затверджено форму заяви для отримання вказаного дозволу, в якій відсутня графа для зазначення наявності чи відсутності дозволу Державіаслужби для будівництва відповідного об`єкта.

Із покликанням на частину четверту статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Постанову Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, суди дійшли висновку, що до повноважень КМДА не відносяться функції з погодження об`єкта будівництва, а також погодження містобудівних умов та обмежень із позивачем.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

У касаційній скарзі скаржник стверджує, що судами невірно застосовані положення статей 69, 79 Повітряного кодексу України, статті 72 Земельного кодексу України, пункту 2.1 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Мінінфраструктури України від 30.11.2012 № 721

Із покликанням на пункт 2.4 розділу 2 Державних будівельних норм України В.2.2-24:2009 «Проектування висотних житлових і громадських будинків» (далі - ДБН В.2.2- 24:2009), скаржник стверджує, що вибір ділянки будівництва для висотних будинків необхідно здійснювати із врахуванням безпеки польотів повітряних суден та роботи радіотехнічного обладнання на приаеродромних територіях на території України.

На думку скаржника, розташування та висота будинків повинні бути узгоджені зі службами, які відповідають за повітряний рух на території України, в тому числі Украерорухом, Міноборони та Державним органом із регулювання діяльності цивільної авіації України. Розташування висотних будинків на приаеродромних територіях необхідно погодити також з підприємствами, установами та організаціями, яким підпорядковані ці аеродроми.

Позивач стверджує, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по об`єктам будівництва за адресами: м. Київ, вул. Булгакова, 12 та м. Київ, вул. Булгакова, 13 видано з порушенням законодавства України, зокрема, частини третьої статті 69 Повітряного кодексу України, оскільки при їх видачі не було враховано особливий режим використання земель та не зазначено про обмеження, які діють на приаеродромній території аеродрому «Київ (Жуляни)», що робить оспорюване будівництво таким, що становить загрозу безпеці авіації.

З урахуванням зазначеного, на думку скаржника, вказаний документ підлягає скасуванню, а дії щодо його видачі мають бути визнані протиправними.

Щодо обґрунтування позовних вимог про визнання протиправними дій ДАБІ України, позивач покликається на пукти 6 та 7 частини першої статті 7 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» та стверджує, що саме на 2-го відповідача покладений контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації; надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Стверджує, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, а також дозвільні документи на виконання будівельних робіт та сертифікат від 25.12.2014 № ІУ 164143600456 за адресами: м. Київ, вул. Булгакова, 12 та м. Київ, вул. Булгакова, 13, видані з порушенням вимог чинного законодавства, а отже підлягають скасуванню.

1-й відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому наголосив, що на виконання вимог законодавства в галузі авіації, КП «Спецжитлофонд» з метою виконання будівельних робіт по вул. Булгакова, 13 було отримано відповідні висновки-погодження, будівництво будинку станом на момент розгляду справи в суді завершено, що своєю чергою підтверджується Сертифікатом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 25.12.2014 (серія ІУ № 164143600456) про відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та актом про готовність буднику но вул. Булгакова, 13 до експлуатації.

Також відповідач зазначив, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 у справі, що розглядається, КП «Спецжитлофонд» звернулось до позивача із відповідним листом та отримало погодження ДП «Антонов» від 24.06.2020 №271/5233-20, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 19.06.2020 № 20.3/7012/20, Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 15.06.2020 №20-22-53, ГОВ «АмадеусКО» від 07.07.2020 №070720-1

Відповідачем-1 вважає, що вжив всіх вичерпних заходів стосовно недопущення порушень у сфері повітряного простору України під час будівництва будинку по вул. Булгакова, 13 у Святошинському районі міста Києва.

Просив відмовити у задоволенні касаційної скарги Державної авіаційної служби відмовити у повному обсязі.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

У частині задоволених позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржуються, відповідно оцінка правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у межах цього касаційного провадження Верховним Судом не надається.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності КМДА в частині погодження об`єкта будівництва за адресою: м. Київ, вул. Булгакова, 12, 13 та вул. Теремківська, 3 з Державіаслужбою та зобов`язання вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва, а також визнання протиправними дій КМДА щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою: м. Київ, вул. Булгакова, 12, 13 та вул. Теремківська, 3, слід зазначити таке.

Узагальненим предметом спору у справі за твердженням Державіаслужби є протиправна бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо непогодження з нею умов забудови на приаеродромній території об`єкта будівництва, як наслідок протиправна видача на цей об`єкт містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, дозволу на початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Державіаслужби у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Повітряним кодексом України (ПК України), Положенням про Державну авіаційну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року № 520 (далі - Положення № 520), Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 721 (далі - Порядок № 721) (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Повітряний кодекс України (ПК України) встановлює правові основи діяльності в галузі авіації.

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 ПК України Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Згідно із частиною п`ятою статті 4 ПК України Україна державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації);

національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Пунктом 1 Положення № 520 визначено, що Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Згідно із пунктом 3 Положення № 520, до основних завдань Державіаслужби належить у тому числі (…) погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

На підставі частини десятої статті 69 ПК України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Отже, Державіаслужба є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постановах від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17 та від 13.02.2019 у справі №810/2763/17, аналіз положень статті 69 ПК України у взаємозв`язку з нормами Положення № 520 та Порядку № 721 дає підстави для висновку про те, що у разі виявлення порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, Державіаслужба приймає рішення про припинення будівництва до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства, яке є обов`язковим для органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, які допустили це порушення.

Також за приписами статті 69 ПК України будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності серед іншого належить - будівництво.

Визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

У смугах повітряних підходів до аеродромів може бути обмежено спорудження об`єктів, у яких може одночасно перебувати значна кількість людей, а також об`єктів підвищеної небезпеки, обмежено розташування високовольтних повітряних ліній.

Згідно пунктів 1-2 частини першої статті 79 ПК України до повноважень місцевих органів виконавчої влади належить здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування пасажирів в аеропортах підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, зв`язку та дотримання вимог щодо використання приаеродромної території.

Верховним Судом за подібних правовідносин ухвалювались судові рішення щодо застосування вказаних вище норм права стосовно наявності чи відсутності повноважень у Державіаслужби України погоджувати місця розташування, висоту об`єктів на при аеродромних територіях.

Зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 826/4889/18, від 07.06.2023 у справі №826/4919/18 Верховний Суд дійшов висновку, що Державіаслужба України є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

У справі, що розглядається, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

Водночас, згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у її постанові від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17, Державіаслужба України має право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства із позовними вимогами, коли звернення з такими вимогами обумовлене порушеннями суб`єктам містобудування, на думку позивача, саме законодавства із забезпечення заходів авіаційної безпеки.

Статтею 72 ЗК України передбачено, що до земель авіаційного транспорту належать землі під службовими об`єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401 затверджено Положення про використання повітряного простору України (далі - Положення №401).

Нормами пункту 146 Положення № 401 встановлено, що умови розташування, будівництва, реконструкції та маркування об`єктів, що можуть створити загрозу безпеці повітряного руху, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом та РДЦ. Розташування та будівництво об`єктів, дійсна висота яких перевищує 50 метрів, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом.

Згідно із пунктом 147 Положення № 401 в Державіаслужбі України підлягає погодженню вибір майданчиків для проектування, будівництва, розширення, реконструкції і технічного переобладнання: 1) аеродромів, постійних та тимчасових злітно-посадкових майданчиків; 2) об`єктів у межах смуг повітряних підходів до аеродромів, а також поза межами цих смуг у радіусі 10 кілометрів від контрольної точки аеродрому (КТА); 3) об`єктів заввишки 50 метрів і більше стосовно висоти аеродрому на відстані від 10 до 30 кілометрів від КТА; 4) ліній зв`язку, електропередачі, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, кар`єрів тощо), які можуть створити перешкоди в функціонуванні аеродрому, його радіотехнічних засобів або радіотехнічних пристроїв повітряних трас незалежно від їх розміщення; 5) об`єктів заввишки 50 метрів і більше незалежно від їх розміщення; 6) об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів незалежно від їх розміщення; 7) вибухонебезпечних об`єктів незалежно від їх розміщення.

Відповідно до пункту 150 Положення № 401 підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів у районах аеродрому, повинні погоджувати таке розміщення з відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, яким належать або підпорядковані ці аеродроми.

Згідно статті 69 Повітряного кодексу України будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

До такої діяльності належать, зокрема, будівництво.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 69 ПК України визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Отже, для запобігання порушення умов погодження, незаконному будівництву саме експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.

Водночас, правові та організаційні основи містобудівної діяльності спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно частини першої статті 2 зазначеного Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів.

Відповідно до частин першої-восьмої статті 29 Закону № 3038-VI, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Містобудівні умови та обмеження серед іншого містять: гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Отже, законодавець пов`язує автоматичну втрату чинності виданих містобудівних умов та обмежень із завершенням відповідного будівництва, на здійснення якого вони видавались.

Аналогічна позиція щодо автоматичної втрати чинності містобудівних умов та обмежень викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №803/952/17.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ДАБІ України видано сертифікат від 25.12.2014 № 164143600456 серії ІУ, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, святошинський район, вул. Булгакова,13 » проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що містобудівні умови забудови земельної ділянки вичерпали свою дію.

Водночас за приписами частини першої статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

У пункті 6.43 Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2011 № 90, зазначено, що вказаний Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень, зокрема, надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що в межах спірних правовідносин, безпосередньо до повноважень КМДА не відносяться функції з погодження об`єкта будівництва та видання містобудівних умов та обмежень.

Також цілком слушним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах саме Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) є належним відповідачем у справі, оскільки позивач оскаржує містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які видані саме цим органом, про те такий до участі в справі судом першої інстанції залучений не був.

При вирішені питання щодо кола осіб залучених до розгляду справи, Верховний Суд, звертає, увагу, що відповідно до вимог статей 9, 44, 47 160 КАС України саме позивач наділений повноваженнями щодо звернення до суду, визначення підстав позову та кола відповідачів.

У контексті оцінки вимог позивача щодо протиправної бездіяльності КМДА відносно погодження об`єкта будівництва з Державіаслужбою, колегія суддів зазначає таке.

Механізм розгляду та надання Державіаслужбою України погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації відповідно до Повітряного кодексу України встановлює Порядок № 721 (пункт 1.1).

Пунктом 1.2 Порядку № 721 передбачено, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 721 погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.

Пунктом 2.3 Порядку № 721 передбачено, що процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі заявки, яка реєструється в день її надходження.

Згідно із пунктом 3.5 Порядку № 721 за результатом розгляду матеріалів Державіаслужба приймає рішення про погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, або обґрунтовану відмову у наданні такого погодження.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що погодження місця розташування та висотності здійснюється Державіаслужбою України щодо тих об`єктів будівництва, які розміщені на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації.

За подібних правовідносин Верховним Судом висловлено правову позицію щодо застосування вказаних вище норм права, суть якої полягає в тому, що на особу, яка отримує містобудівні умови та обмеження і підрядника, що здійснює будівництво об`єкта, поширюються загальні обмеження ведення господарської діяльності, запровадженні для приаеродромних територій (постанова від 20.07.2022 у справі №826/4889/18, постанова від 07.06.2023 у справі №826/4919/18).

Тобто, здійснюючи будівництво на приаеродромній території, вказані суб`єкти господарювання є суб`єктами, на яких поширюється обов`язок відповідно до статті 69 ПК України, Положення № 401 та Порядку № 721 отримати відповідне погодження у компетентних органів, наведених вище.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції.

З аналізу наведених положень Порядку вбачається, що заявником є підприємство, яке займається будівництвом, а не Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу КМДА.

Отже, саме забудовник мав звертатися із заявою про погодження об`єкту будівництва.

Своєю чергою, відповідачі не наділені правом та обов`язком звертатись до позивача за отриманням відповідного погодження.

За такого правового регулювання відсутні підстави для задоволення цих позовних вимог та відсутні підстави оцінки інших доводів позивача, оскільки вони є похідними те не впливають на подальшу оцінку дій КМДА.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДАБІ України із видачі документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а саме: дозволу на виконання будівельних робіт від 17.12.2013 №ІУ 115133510419; сертифікату від 25.12.2014 року № 164143600456 серії ІУ та скасування їх, колегія суддів зазначає таке.

За приписами частин четвертої, п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною другою цієї статті визначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно із частиною четвертою наведеної норми підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду.

Своєю чергою, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 затверджений порядок виконання підготовчих та будівельних робіт (далі Порядок №466).

Цей Порядок визначає механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт (пункт 1).

Також цим Порядком затверджено форму заяви для отримання вказаного дозволу та відповідного дозволу.

Колегія суддів враховує, що Порядок № 466 не містить будь-яких покликань на такого суб`єкта отримання дозволу, як Державіаслужба, також затверджені заяви для отримання дозволу та відповідний дозвіл, не містять згадувань про позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами розгляду поданих замовником будівництва - Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» документів, передбачених пунктом 18 Порядку № 466, із покликанням на вимоги статті 37 Закону № 3038-VI, Держархбудінспекцією було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115133510419 від 17.12.2013 з «Будівництва житлового будинку за адресою: м.Київ, Голосіївський район, вул.Теремківська,3».

Також, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було погоджено проектну документацію подану Замовником.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій була встановлена відсутність визначених частиною четвертою статті 37 Закону № 3038-VI підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

При оцінці доводів позивача, суди попередніх інстанцій цілком слушно дійшли висновків, що на цій стадії отримання дозвільних документів, відсутність дозволу Державіаслужби для будівництва відповідного об`єкта у вказаному переліку не впливає на рішення 2-го відповідача.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли цілком слушного висновку, що у цій ситуації, у відповідача не було правих підстав для відмови у видачі першому відповідачу оспорюваного дозволу.

Також, 13.04.2011 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 461, якою затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі - Порядок № 461).

Згідно із пунктом 1 Порядку № 461, такий визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі - об`єкти).

Пунктами 24, 25 Порядку № 461 визначений перелік документів, які подає замовник до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю для отримання сертифіката.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем - 1 були подані відповідачу - 2 визначені Законом № 3038-VI та Порядком № 461 необхідні документи для отримання відповідного сертифіката.

Також суд першої та апеляційної інстанції дійшли цілком слушного висновку, що позивачем не доведена невідповідність поданих відповідачем-1 документів відповідачу - 2 вимогам Порядку № 461.

У контексті вимог статті 341 КАС України, колегія суддів враховує, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості переоцінити зазначені встановлені судами попередніх інстанцій обставини, та скаржником не наведені підстави, визначені статтею 353 КАС України, які б свідчили про порушення норм процесуального права при дослідженні та оцінці доказів судами першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням наведеного та за встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог в оскаржуваній частині.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №826/11281/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

В. М. Шарапа