Рішення

від 28.02.2024 по справі 717/2450/23

КЕЛЬМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №717/2450/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Тихоненко І.В.

розглянув в залі суду смт. Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості:

- за кредитним договором № Р25.00118.004111778 від 18 листопада 2018 року в розмірі 45376 гривень 47 копійок, з яких: 20617 гривень 79 копійок - заборгованість за основним боргом, 24758 гривень 68 копійок - заборгованість за відсотками;

- за кредитним договором № 4876800000 в розмірі 3725 гривень, з яких: 1000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 2725 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 49101 гривня 47 копійок. Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати.

Представники позивача: ОСОБА_4

ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Представники позивача в судове засідання не з?явилися. Представник позивача в подав до суду заяву у якій просить розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з?явилася, відзив до суду не подала.

Судом встановлено, що 18 липня 2018 року між публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №Р25.00118.004111778, згідно до якого публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» зобов?язалося надати ОСОБА_3 кредит в сумі 22077 гривень на строк 60 місяців, а відповідачка зобов?язалася повернути суму позики з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості. Процентна ставка визначена у договорі як 1.99% річних від залишкової суми кредиту. Позичальник погодилася сплачувати плату за обслуговування кредиту в терміни та в розмірах визначених у графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Згідно до пункту 2.1 договору позичальник повертає кредит разом із процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 18 числа кожного місяця згідно графіку щомісячних платежів. Згідно графіку щомісячних платежів розмір щомісячного платежу визначено в сумі 1027 гривень 10 копійок.

Вказані обставини стверджуються копією договору №Р25.00118.004111778 від 18 липня 2018 року.

18 липня 2018 року публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» перерахувало ОСОБА_3 кошти в сумі 18321 гривня 16 копійок за кредитним договором №Р25.00118.004111778 від 18 липня 2018 року. вказана обставина стверджується копією ордера-розпорядження №1 від 18 липня 2018 року.

07 липня 2023 року між публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу, відповідно до якого публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило свої права вимоги до ОСОБА_5 . Вказана обставина стверджується копією договору факторингу №07072023 від 07 липня 2023 року та витягом з реєстру боржників №3 до договору факторингу №07072023 від 07 липня 2023 року.

29 серпня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №4876800000, які сторони назвали договором про надання споживчого кредиту, згідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» зобов?язалося надати ОСОБА_5 кредит в сумі 1000 гривень на строк 30 днів, а ОСОБА_6 зобов?язалася повернути суму позики у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики. Процентна ставка визначена у договорі як 1.5% від суми кредиту, за кожен день користування кредитом. Договір підписаний сторонами за допомогою одноразових ідентифікаторів. Вказані обставини стверджуються копією договору №4876800000 від 29 серпня 2018 року. Таким чином, сторони 29 серпня 2018 року уклади договір про надання кредиту в електронній формі, що відповідає положеннямЗакону України «Про електронну комерцію».

11 травня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступило свої права вимоги до ОСОБА_5 . Вказана обставина стверджується копією договору факторингу №11052021 від 11 травня 2021 року та витягом з реєстру боржників до договору факторингу №11052021 від 11 травня 2021 року.

Частиною 1ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Устатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України таГосподарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Суд вважає, що домовленістю сторін було погоджено використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання договору.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно дост.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно ст.ст.1046,1047 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1ст.1048,ч.1ст.1049 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1ст.610ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.612ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також у інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільною процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи у зв`язку з переходом до неї суб`єктивних матеріальних прав.

Позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитні кошти, в подальшому порушила обов`язок із їх повернення, тобто не виконувала, або неналежним чином виконувала умови кредитного договору №4876800000 від 29 серпня 2018 року.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак станом на день ухвалення рішення суду першої інстанції матеріали справи не містили первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості відповідачки за кредитними договорами.

Розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності заборгованості та її розміру та не є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують надання відповідачці кредитних коштів у розмірі, які були передбачені кредитним договором №4876800000, наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів наявність заборгованості у розмірі, вказаному у наданих ним розрахунках за кредитним договором №4876800000 від 29 серпня 2018 року.

До подібних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25травня 2021року у справі №554/4300/16-ц,від 26 травня 2021року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №686/6783/21.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №Р25.00118.004111778 від 18 липня 2018 року слід задовольнити частково. Згідно до пункту 1.3 договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 1,99 % річних від залишкової суми кредиту. Згідно до пункту 1.2 договору банк надає кредит на строк 60 місяців. Таким чином, розмір процентів за користування кредитом за 60 місяців, тобто 5 років складає 9,95% від суми кредиту, що становить 1822 гривні 96 копійок (18321 гривня 16 копійок (сума наданого кредиту) *9,95% (відсотки за 60 місяців)= 1822 гривні 96 копійок.

Враховуючи наведене суд вважає, що позивачем доведено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №Р25.00118.004111778 від 18 липня 2018 року в розмірі 18321 гривня 16 копійок суми кредиту та 1822 гривні 96 копійок процентів. Суд вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4876800000 від 29 серпня 2018 року.

Таким чином, позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами слід задовольнити частково і з відповідачки слід стягнути на користь позивача борг в сумі 20143 гривні 22 копійки, в тому числі: заборгованість за кредитним договором №Р25.00118.00411778 від 18 липня 2018 року в розмірі 18321 гривня 16 копійок тіло кредиту та 1822 гривні 96 копійок процентів.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1101 гривню 09 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014, яке розташоване в м. Київ, вулиця Симона Петлюри будинок 30, до ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання якої АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 20143 (двадцять тисяч сто сорок три) гривні 22 (двадцять дві) копійки, заборгованості за кредитним договором №Р25.00118.00411778 від 18 липня 2018 року та 1101 (одну тисячу сто одну) гривню в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення до Чернівецькогоапеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення небуло врученоу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 4 березня 2024 року.

Суддя: