Рішення

від 06.03.2024 по справі 229/7836/23

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 229/7836/23

Провадження № 2/229/637/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 р. м. Дружківка Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Незнахіної Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Донецька товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа Донецька товарна біржа, в якій просить визнати дійсним біржовий контракт (договір купівлі-продажу) № 015-Н про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 , укладений між позивачем та відповідачами 17 січня 2002 року, та зареєстрований Артемівським філіалом Донецької товарної біржі за реєстраційним номером 015-Н. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17 січня 2002 року між нею та відповідачами укладено договір купівлі-продажу у вигляді біржового контракту в Артемівській філії Донецької товарної біржі, за яким їй, як покупцю, перейшла у власність квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Нотаріально договір не посвідчений, оскільки на час складення договору купівлі-продажу була чинною ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року, відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Вказаний правочин обома сторонами повністю виконаний, відповідачами була звільнена квартира, передані ключі, проведений повний розрахунок між сторонами. Ні заперечень, ні зауважень ніхто зі сторін по правочину не заявляв. Позивач зареєстрована в даній квартирі з 23 січня 2002 року, як вбачається з відмітки про реєстрацію місця проживання у паспорті. На час укладення договору у січні місяці 2002 року ні позивач, ні відповідачі не знали, що правочин, в відповідності до ст. 47 ЦК Української РСР (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до статті 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали. Таким чином, на час укладання сторонами даної угоди сторони досягли згоди з усіх істотних умов, притаманних цьому роду правочинів. Проте, реалізувати свої права з розпорядження зазначеним майном позивач не може, оскільки договір нотаріально не посвідчений. У січні 2002 року Артемівським Бюро технічної інвентаризації на біржовому контракті № 015-Н вказаний реєстраційний напис та проставлено печатку. Через протиріччя правових норм, діючих на час укладення договору в 2002 році, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх майнових прав.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 18 січня 2024 року позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження, у зв`язку з чим призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті на 16 лютого 2024 року та визначено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.

16 лютого 2024 року відкладено судове засідання на 06 березня 2024 року у зв`язку з першою неявкою відповідачів.

До судового засідання не з`явилась позивач ОСОБА_1 , яка про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. До початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про розгляд справу за її відсутності, при цьому вона зазначила, що наполягає на задоволенні позовних вимог та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися за невідомих суду причин, клопотань про розгляд справи без їх участі або про відкладення судового засідання від них на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачами також не поданий.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Донецька товарна біржа, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився за невідомих суду причин.

Тому, за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах, заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, відповідно до біржового контракту № 015-Н (договору купівлі-продажу) від 17 січня 2002 року, зареєстрованого в Артемівській філії Донецької товарної біржі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали ОСОБА_1 належну їм квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 15).

На підставі зазначеного договору КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» за позивачем зареєструвало право власності на зазначену квартиру за реєстраційним написом реєстрова книга №11 за реєстром 2710 від 17 січня 2002 року, що вбачається з відповідного реєстраційного запису, наявного на звороті біржового контракту (а.с. 15 зворот).

Разом з тим, згідно відповіді № 351865323 від 26 жовтня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо наявності нерухомого майна у позивача відсутні (а.с. 17).

Статтею 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачалась необхідність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, на дату укладання біржового контракту № 015-Н (договору купівлі-продажу) від 17 січня 2002 року в законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

В даному випадку, наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу, при цьому суд акцентує увагу, що Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року. При вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що умови біржового контракту № 015-Н (договору купівлі-продажу) від 17 січня 2002 року виконано, однак правочин не посвідчено нотаріально. Така обставина перешкоджає позивачу у розпорядженні її майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав передбачений і відповідає чинному законодавству.

Суд, враховуючи вищевикладене, після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів, за встановленням того, що при укладанні біржового контракту № 015-Н (договору купівлі-продажу) від 17 січня 2002 року виконано було досягнуто всіх умов угоди та виконано прийняті зобов`язання, при цьому до теперішнього часу заперечень стосовно наслідків укладення правочину не виникло, приходить до висновку про наявні підставі для застосування вимог ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) щодо можливості визнання зазначеного договору дійсним та задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268,356 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати дійсним біржовий контракт № 015-Н (договір купівлі-продажу) від 17 січня 2002 року, зареєстрований в Артемівській філії Донецької товарної біржі за реєстраційним номером 15-Н, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_3 ,місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП невідомий.

Відповідач ОСОБА_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_6 , останнє відоме місце фактичного проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП невідомий.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Донецька товарна біржа, місцезнаходження: 83086, м. Донецьк, вул. Первомайська, буд. 12, код ЄДРПОУ 13480316.

Суддя О.С. Конопленко