Рішення

від 27.02.2024 по справі 334/324/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 27.02.2024

Справа № 334/324/24

Провадження № 2-а/334/18/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Чернової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просив суд скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА № 00013917 від 10.10.2023 року, справу про адміністративне правопорушення закрити та вирішити питання щодо повернення позивачу ОСОБА_1 стягнених з нього на виконання постанови серії АА № 00013917 від 10.10.2023 року грошових коштів у сумі 19115 гривень та витрати по оплаті судового збору.

У судовому засіданні позивач надав пояснення щодо обґрунтування свого позову зазначивши, що постановою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі заступника директора департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті - начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанову позивач не отримував, а дізнався про нібито скоєне ним адміністративне правопорушення лише 09.01.2024 року, після того, як з його карткового рахунку було списано 19115 грн. на користь Дніпровського ВДВС.

Ознайомившись з постановою Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА № 00013917 від 10.10.2023 року, позивач дізнався, що підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладання штрафу за ч.2 ст.132-1 КУпАП є перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме: загальної ширини транспортного засобу на 6,808% (0,177 м) при дозволеній максимальній фактичній ширині 2,6 м. Дане порушення встановлено автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті 09.10.2023 року о 18 год.18 хв. за адресою Н-11, км 76+702 Дніпропетровська область; транспортний засіб DAF CF 85, держ.номер НОМЕР_1 .

Позивач доводив суду, що він дійсно є керівником юридичної особи ТОВ «Груз», код ЄДРПОУ 32215205. Вказаний транспортний засіб DAF CF 85, держ.номер НОМЕР_1 пройшов державну реєстрацію та взятий на облік в Україні у 2013 році, а експлуатується юридичною особою з 2019 року відкрито та легально більше десяти років.

ОСОБА_1 ставить під сумнів результат вимірювання габаритів транспортного засобу з точки зору достовірності доказів, оскільки згідно задекларованих виробником габаритні розміри вантажного автомобіля DAF CF 85 є 238 м ширина, 600 м довжина та 90 м висота. Тобто, ширина автівки становить 2,38 м..

За вказаних обставин, позивач категорично не погоджується з оскаржуваною постановою та наполягає на тому, що він не вчиняв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП. Габаритні розміри не перевищують нормативні параметри, тому викладені у постанові відомості не відповідають дійсності.

Представником відповідача наданий відзив на позов в якому заперечуються визначені у позові підстави для скасування постанови. А у судовому засіданні просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки вимоги позивача не обґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, тобто є безпідставними. Крім того представник відповідача звернула увагу суду на пропуск строку подання позову 11.01.2024 року на постанову від 10.10.2023 року.

Вислухавши думку позивача, позицію відповідача, дослідивши матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч.2ст. 33 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 132-1 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (див. Закон України «Про дорожній рух», Правила дорожнього руху, Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів», Правила перевезення небезпечних вантажів).

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: 1) порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів; 2) порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Суб`єкт адміністративного проступку - спеціальний (водії транспортних засобів; посадові особи, відповідальні за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважені з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів; громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(із змінами та доповненнями, далі -ПДР).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3, п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі - Правила), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначениху пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селиш^ міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі -16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Так, у відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Санкція ч.2 ст.132-1 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Частинами 2, 3, 4 ст.283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Крім того, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України 27.09.2021 року за №512.(далі Інструкція)

Так відповідно до Додатка 1 вказаної Інструкції в частині «Установив (ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, має міститися, в тому числі, наступна інформація: (марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги), а також: (суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги).

Відповідно до підпунктів 7-9 пункту 2 Порядку №879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Відповідно п. 15 Порядку, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

14 липня 2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», що дозволяє накладення штрафів за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі встановлюються статтями 279-1-279-4 КУпАП та «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі» затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 13 січня 2020 року № 13.

Відповідно до ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до норм КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що в силу приписів статті 77 КАС України у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція ) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Таким чином судом визнається обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.

Так стосовно строку подання позову суд вважає що позов подано без порушення строку позовної давності з наступних підстав.

Фіксування вказаного правопорушення відбувалось у автоматичному режимі а розгляд адміністративної справи проводився без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У такому випадку вимоги ст. 122 КАС щодо подання позову у межах шести місяців та ст. 286 КАС України про подання позову щодо оскарження рішень у справах зафіксованих в автоматичному режимі , визначають початок дії вказаного строку з дня вручення рішення ( постанови).

Копія постанови 10.10.2023 року була направлена на адресу позивача поштою та повернулась з відміткою « у звязку із закінченням терміну зберігання».

Постановою Верховного Суду від 03.04.2020 року у справі №751/680/18 досліджувалось питання наслідків повернення корреспондеції з вказівкою « за закінченням терміну збурігання» та було здійснено правовий висновок що подібна відмітка не дає процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення.

Враховуючи вищевказаний висновок Верховного Суду, суд вважає не спротсованим факт того, що позивач ознайомився із текстом постанови лише під час ознайомлення із виконавчим провадженням 09.01.2024 року, а тому і відсутні підстави вважати що позов, який надійшов до суду 11.01.2024 року, подано із порушенням строку позовної давності.

Щодо належного суб`єкту правопорушення, суд враховує, що транспортний засіб належить на праві власності ТОВ « ГРУЗ» керівником якого є позивач, а згідно відповіді Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, вказаний у постанові автомобіль на момент вчинення правопорушення був зареєстрованим за ТОВ «ГРУЗ» без наявності будь-якої інформації про іншого користувача. Вказані обставини у судовому засіданні не були спростовані і представником позивача.

Враховуючи вищевказане, а також відсутності звернення у порядку ст. 279-3 КУпАП інших осіб які, як дійсні відповідальні за скоєння правопорушення, подавали б відповідні заяви, суд приходить до висновку що саме ОСОБА_1 як керівник юридичної особи власника транспортного засобу, є відповідальною особою за вчинення вищевказаного правопорушення, яке зафіксовано у автоматичному режимі.

Також судом не приймається у якості належного та допустимого доказу посилання позивача на інші віпадки здійснення зваження, так як позивача фактично пропонується суду здійснити ретроспективне припущення щодо доказів, що є неприпустимим при оцінці доказів, так як доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Таким чинному судом на підставі наданих доказів встановлено що 10.10.2023 року о 18:18 транспортний засіб марки DAF CF 85, держ.номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ГРУЗ», керівником якого є ОСОБА_1 , під час руху автодорогою Н-11, км 76+702 Дніпропетровська область, здійснив проїзд через комплекс автоматичного зважування у русі WIM 78, WAGA-WIM35, №16, та під час автоматизованого зважування було виявлено перевищення нормативних параметрів, зазначених п.22.5 ПДР України , а саме загальної ширини транспортного засобу на 6,808% (0,177 м), при дозволеній максимальній фактичній ширині 2,6 м.

Після фіксації у автоматичному режимі вищевказаного правопорушення та після з`ясування особи яка несе відповідальність за вказане правопорушення, 10.10.2023 року, заступником директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень ОСОБА_2 винесена постанова серії АА №00013917 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 09.10.2023 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, яке зафіксовано у автоматичному режимі.

Суд вважає, що стороною відповідача було доведено у судовому засіданні факт наявності складу правопорушення та відповідність ОСОБА_1 вимогам до особи яка несе відповідальність за зазначене правопорушення.

Що стосується достовірності показань визначених під час автоматизованого зваження комплексом WIM 78, WAGA-WIM35, №16, суд приймає до уваги що ширина транспортного засобу DAF CF 85, держ.номер НОМЕР_1 на 6,808% (0,177 м) перевищує дозволену максимальну ширину 2,6 м. є необгрунтованим та недоведеним будь яким доказами та суперечить як факту автоматизованого зваження так і наявної фотофіксації моменту зваження на якому видно, що ширина є перевищеною.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими а відповідачем доведені законність та обгрунтованість постанови серії АА № 00013917 від 10.10.2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 09.10.2023 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, яке зафіксовано у автоматичному режимі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 241-243,245,246,250,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії АА № 00013917 від 10.10.2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 09.10.2023 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, яке зафіксовано у автоматичному режимі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду буде складено протягом п`яти днів.

Суддя Н.Ю.Козлова