Вирок

від 05.03.2024 по справі 344/21687/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/21687/23

Провадження № 1-кп/344/554/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні одна малолітня дитини, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, близько 20 год 22 хв 12.07.2023 року, ОСОБА_5 зайшов до приміщення аптеки «Подорожник», яка розташована по вул. Тичини, 65, у м. Івано-Франківську. Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_5 підійшов до касової зони, де помітив мобільний телефон марки «2Е», моделі «Е500А», чорного кольору, після чого в останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, вважаючи, що за його діями ніхто з осіб, які б могли усвідомлювати факт протиправного заволодіння майном, не спостерігає, таємно, в період дії на території України воєнного стану, який введено згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-IX від 02.05.2023) викрав мобільний телефон марки «2Е», моделі «Е500А», чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта становить 938 гривень. Після вчинення крадіжки ОСОБА_5 покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Подорожник Станіслав», майнову шкоду на вищевказану суму.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Суду пояснив, що коли перебував в приміщенні аптеки побачив телефон і вирішив його взяти. Що саме спонукало його до такого пояснити не може. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, однак до матеріалів провадження долучено копію квитанції про те, що завдані збитки відшкодовано.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_5 , активне сприяння розслідуванню кримінального правопорушення, відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Згідно з ст. 69 Кримінального кодексу України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Як зазначено у наведеній вище постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі N 750/5031/18, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 Кримінального кодексу України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній посилатися на ст. 69 Кримінального кодексу України.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності та системному зв`язку, зокрема що наявні декілька обставин, які пом`якшують покарання і такі знайшли підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, відсутність у потерпілого претензій, а також враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який повністю визнав вину у скоєному, не працює, на утриманні має одну малолітню дитину; 04.02.2020 року йому встановлено діагноз: «Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності», на даний час надається амбулаторна наркологічна допомога у КНП «Прикарпатський наркологічний цент Івано-Франківської обласної ради», згідно довідки КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «ОЗНДП ІФ ОР» в 2021 році з діагнозом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання наркотичних речовин (субітекс, спайс), афективно-параноїдний синдром; його поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення (усвідомив наслідки своєї поведінки, його негативне відношення до скоєного після вчинення злочину, розкаяння у вчиненому).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №374/2023 від 26.10.2023 ОСОБА_5 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій, виявляє ознаки РПП внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, на даний час під клінічним наглядом на замісному режиму, що згідно МКХ-10 F11.22. На період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину ОСОБА_5 перебував в стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Як вбачається з досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також середній рівень ризику вчинення повторного правопорушення та середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Також, при призначенні покарання суд враховує позицію прокурора, який просив застосувати ст.69 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позицію обвинуваченого та його захисника, які просили суворо його не карати та застосувати ст. 69 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції її від суспільства, а тому вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є призначення їй покарання за ч.4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 Кримінального кодексу України. Таке покарання є достатнім, справедливим та необхідними для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 393, ч. 15 ст. 615 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 836 гривень 50 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертизи.

Речові докази:

- корпус від мобільного телефону «2Е» марки «Е500А» чорного кольору (постанова від 26.07.2023 року) повернути власнику ТОВ «Подорожник Станіслав»

- сорочку рожевого білого та синього кольорів у клітинку, кепку з логотипом бежевого кольору (постанова від 26.07.2023 року) повернути власнику ОСОБА_5 ;

- коробка від телефону «2Е» марки «Е500А» (постанова від 14.07.2023 року) повернути власнику ТОВ «Подорожник Станіслав»;

- диск із відеозаписами (постанова від 14.07.2023 року) - зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_6