Постанова

від 20.10.2010 по справі 2а-4181/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року < ЧАС >

м. Полтава

Справа № 2а-4181/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря  – Курганська Л.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області до Виробничо-комерційного підприємства "Побутсервіс" про стягнення боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2010 року  Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виробничо-комерційного підприємства "Побутсервіс" про стягнення боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3731,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на наявність у відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 3731,20 грн. Вказану суму заборгованості підтвердив даними звітів про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за березень, квітень та травень 2010 року, які подано відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області 19.04.2010, 17.05.2010 та 17.06.2010 відповідно, та карток особового рахунку страхувальника-відповідача.

Позивач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, свого уповноваженого представника у судове засідання не направив та заперечень на позову суду не надав.

Оцінивши надані суду докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні, як того вимагають приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, та керуючись принципом законності відповідно до статей 7, 9 цього Кодексу, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі по тексту –Основ) загальнообов’язкове державне соціальне страхування –це система прав, обов’язків та гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі-роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 цих Основ одним із видів загальнообов’язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування.

Відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, регулює Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 № 1058.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів: перший рівень –солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, другий рівень –накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, третій рівень –система недержавного пенсійного забезпечення; перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов’язкового пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 3 цього ж Закону суб’єктами солідарної системи є зокрема застраховані особи та страхувальники.

Статтею 15 названого Закону визначено, що платниками страхових внесків  до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Порядок подачі такої звітності з 01 січня 2010 року встановлений Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152 (далі - Порядок).

Пунктом 2.1 Порядку встановлено, що страхувальники, крім осіб, зазначених в пунктах 2.2 - 2.4 цього розділу, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду; базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

На виконання цієї норми ВКП "Побутсервіс" подано до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області звіти про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за березень, квітень та травень 2010 року. Згідно рядку 8 поданих звітів сума страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті, складає:

- за березень 2010 року - 1540,000 грн, в тому числі 1452,50 грн - за ставкою 33,2%, 87,50 грн - за ставкою 2%;

- за квітень 2010 року - 1540,00 грн, в тому числі 1452,50 грн - за ставкою 33,2%, 87,50 грн - за ставкою 2%;

- за травень 2010 року - 651,20 грн, в тому числі 614,20 грн- за ставкою 33,2%, 37,00 грн - за ставкою 2%, що відповідає положенням статті 4 Закону України “Про збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування”, статті 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Порядку.

Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати статтю 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, так як положеннями цієї статті закону унормовані правовідносини з приводу сплати страхових внесків, а саме: встановлено, що страхові внески повинні сплачуватись не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається одержання (перерахування) коштів на оплату праці (виплати доходу), то одночасно з таким одержанням (перерахуванням); страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як з’ясовано судом на підставі даних картки особового рахунку відповідача, останній обов’язку по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті страхових внесків на загальну суму 3731,20 грн.

Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальникам, які мають недоїмку, територіальними органами Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилається вимога про її сплату, яка у відповідності до абзаців 2, 3 цієї статті є виконавчим документом і має бути сплачена страхувальником протягом десяти робочих днів із дня одержання.

Пунктом 3 статті 106 вказаного Закону передбачено, що страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Узгодження здійснюється на підставі заяви страхувальника. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього штрафною санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу про оплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Судом були досліджені наявні в матеріалах справи копії корінців вимог про сплату боргу від 05.03.2010, від 01.04.2010 та від 05.05.2010.

Доказів оплати вказаних вимог або скасування цих вимог або їх невідповідність закону та фактичним обставинам сторонами до матеріалів справи не надано, а судом самостійно при виконанні приписів статті 11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин у справі не встановлено.

Підпунктом 7 пункту 5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2000, передбачено, що Пенсійний фонд України має право стягувати з платників несплачені суми страхових внесків.

Підпунктом 6 пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 № 442/6730, передбачено право управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний сплатити недоїмку за страховими внесками до Пенсійного фонду України на загальну суму 3731,20грн, а тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області до Виробничо-комерційного підприємства "Побутсервіс" про стягнення боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3731,20 грн задовольнити.

Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства "Побутсервіс" (38200, Полтавська область, смт. Семенівка, вул. Жовтнева, 1/2, код 03056596) на користь Управління Пенсійного фонду України  в Семенівському районі Полтавської області (38200, полтавська область, смт. Семенівка, вул. Леніна, 44, п/р 25600301296 в ОПЕРВ Полтавського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467, код ЄДРПОУ 22532938) борг по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3731 (три тисячі сімсот тридцять одна) грн 20 коп.          

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк