Ухвала

від 26.01.2024 по справі 2-293/11

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-293/11

Провадження № 2/1510/107/12

УХВАЛА

26 січня 2024 року місто Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Швець В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, який накладено згідно ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області по справі №2-1876-09

Заявник в своїй заяві пояснив, що 21.10.2009 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області тимчасово заборонено боржнику ОСОБА_1 у виїзді за межі України.

Про наявність ухвали про тимчасову заборону у виїзді за межі України йому стало відомо лише 04.01.2024 року коли останній хотів перетнути державний кордон України через пункт пропуску «Табакі», однак 04.01.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в перетинанні державного кордону України на підставі наявної тимчасової заборони, про що представником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено рішення № 33 про відмову в перетині державного кордону України.

Починаючи з 2014 року та до липня 2023 року ОСОБА_1 перебував на військовій службі, проходив служби у пунктах ведення активних бойових дій, у тому числі приймав участь у відсічі збройної агресії російської федерації, яка розпочалась 22.02.2022 року та продовжується по сьогодення. Наразі ОСОБА_1 звільнений з військової служби на законних підставах та може перетинати державний кордон без обмежень по мобілізації.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.01.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголошено усиновлювачем дитини - малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі цього рішення Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внесено зміни в актовий запис про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , №650 від 08.07.2015 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, а саме: прізвище дитини « ОСОБА_3 » замінено на « ОСОБА_4 », ім`я дитини « ОСОБА_5 » залишено без змін, по батькові « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_7 », дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_4 » залишено без змін, місце народження «Україна, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Утконосівка» залишено без змін та відповідно 17.02.2023 року видано (повторно) свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , де батьком дитини зазначений ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання своїх двох дітей на підставі рішення суду від 01.06.2020 року.

Виїзд до іншої країни необхідний йому для належного матеріального забезпечення своєї сім`ї, оскільки в Україні введений воєнний стан та проходять активні бойові дії, що несе реальну загрозу життю, відсутність належних умов працевлаштування та отримання достойного прибутку, що надасть можливість достойно забезпечувати достатній матеріальний стан себе та рідних, а також для забезпечення виконання рішення суду від 01.06.2020 року щодо сплати аліментів, у тому числі з метою закриття заборгованості з підстав за якими ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ухвалою від 21.10.2009 року.

До того ж слід зазначити, що ОСОБА_1 не ухилявся від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню, оскільки про наявність таких зобов`язань стало відомо лише 04.01.2024 року. Більш того, перебуваючи на військовій службі з 2014 року ОСОБА_1 офіційно отримував заробітну платню, але за період з 2014 рік по 2024 рік, тобто за 10 років банківські рахунки не блокувались та не здійснювались стягнення з доходу на погашення наявних зобов`язань.

Метою виїзду є працевлаштування, отримання доходу, закриття заборгованості, сплата аліментів та забезпечення належного рівня життя ОСОБА_1 та його сім`ї.

Наявність такої заборони ставить у скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 та відповідно позбавляє його реальної можливості виконувати покладені на нього зобов`язання.

Відсутність доказів, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань є достатньою підставою для скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон.

Суд дослідивши заяву ОСОБА_1 та матеріали справи приходить до наступного висновку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання та право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до частини п`ятої статті 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до вимог пункту п`ятого частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі свою власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Верховний суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 виклав правову позицію, яка полягає у наступному, «тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи, який застосовується лише наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення».

Керуючись ст. 3, 33, 55 Конституції України ст.259-260, 441 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за межі України, встановлене ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 жовтня 2009 року у справі № 2-1876-09.

Копію ухвали направити до Державної прикордонної служби України для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду В.М.Швець