Постанова

від 06.03.2024 по справі 175/3532/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2279/24 Справа № 175/3532/17 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року про прийняття до сумісного розгляду позову третьої особи по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_3 про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено; клопотання ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено частково. Призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення судового експерта поставлено наступні питання: 1) чи виконано підпис у Договорі позики від 01.03.2005р. в графі «Позичальник» ОСОБА_3 чи іншою особою? Оплату експертизи покладено на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках. Позивача ОСОБА_2 зобов`язано надати безпосередньо судовому експерту оригінал Договору позики від 01.03.2005 року. Відповідача ОСОБА_3 зобов`язано надати безпосередньо судовому експерту вільні зразки підпису ОСОБА_3 . Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено. В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення проведення судової почеркознавчої експертизи для проведення Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України відмовлено. В задоволенні клопотання ОСОБА_2 від 01.12.2020 року по забезпечення доказів відмовлено. В задоволенніклопотання ОСОБА_1 про прийняттяпозову третьоїособи ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в якості компенсації невід`ємних поліпшень у розмірі 800344,00 грн. відмовлено (а.с. 168-169 т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали в частині відмови у задоволенні його клопотання про прийняття позову третьої особи та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді у Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала справа № 175/3532/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

24.09.2019р. від ОСОБА_1 надійшло клопотання про прийняття до сумісного розгляду позову третьої особи, а саме ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа ОСОБА_2 ) про стягнення суми грошових коштів в якості компенсації невід`ємних поліпшень у розмірі 800 344грн (а.с. № 202-207, т.1).

Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про прийняття позову третьої особи, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги можуть вирішуватися окремо самостійним позовом, крім того, прийняття такого позову є недоцільним з огляду на положення 188 ЦПК України щодо об`єднання в одне провадження позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 193, 188 ЦПК України, є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається із частини 1 статті 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Частиною 1 статті 194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 195 ЦПК України, положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.

Згідно з частиною 1 статті 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Частиною 6 вказаної вище статті передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу.

Як вбачається із частини 1 статті 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одно провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що предметом спору по цій справі є стягнення заборгованості за договором позики, а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа ОСОБА_2 ) про стягнення грошових коштів в якості компенсації невід`ємних поліпшень у розмірі 800 344грн., предметом позову є стягнення грошових коштів, тобто третя особа звернулася до суду з зазначеним позовом не щодо предмету спору, а з інших підстав, що не передбачено нормами ст. 195 ЦПК України.

Крім того, суд першої інстанції правильно вказав, що задоволення клопотання саме в такому вигляді на даній стадії розгляду справи може утруднити розгляд цієї справи, їх спільний розгляд є не доцільним.

Позовна заява третьої особи має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Вказане вище співпадає з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2019 року № 916/3245/17, провадження № 12-13гс19.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не застосована стаття 52 ЦПК України та повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ заявника до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з позовною заявою за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, що передбачено частиною 1 статті 4 ЦПК України.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлена у відповідності з вимогами процесуального закону, тому в частині відмови у задоволенні клопотання про прийняття позову третьої особи підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: