Рішення

від 05.03.2024 по справі 688/92/24

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/92/24

№ 2/688/280/24

Рішення

Іменем України

заочне

05 березня 2024 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Зінченка Д.В.,

представника позивача Григорчук Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом Шепетівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Шепетівська міська рада звернулася до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь бюджету Шепетівської міської територіальної громади кошти орендної плати в розмірі 14327,19 грн, збережених без достатньої правової підстави та судовий збір в розмірі 2684 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Шепетівська міська рада посилалася на те, що відповідно до інформації зазначеної в інформаційній довідці №354161875 від 13.11.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Витягу з Державного земельного кадастру ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежиле приміщення площею 52,0 кв.м, яке розташовано по АДРЕСА_1 з 21.09.2011 року на підставі ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області ( справа №2-855 від 05.09.2011 року).

Земельна ділянка сформована площею 80,0 кв.м, з кадастровим номером 6810700000:01:003:0813 перебувала у ОСОБА_1 на умовах оренди відповідно до договору оренди землі, який був укладений 29.05.2014 року строком на три роки (до 29.05.2017 року) з правом пролонгації. Даний договір закінчився 29.05.2017 року, з того часу про продовження терміну дії договору ОСОБА_1 не звертався, а отже використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежилого приміщення без оформлення документів на право власності або користування цією землею та без державної реєстрації відповідних прав згідно з вимогами статті 125 ЗК України.

Разом з тим, відповідач коштів за користування земельною ділянкою до бюджету не сплачує, у зв`язку з цим за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 безпідставно зберіг за оренду землі кошти в сумі 14327,19 грн, які просить стягнути.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не повідомив про причини неявки, відзив не подав.

2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23 січня 2024 позовну заяву Шепетівської міської ради залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. 05.02.2024 представник позивача надіслала до суду заяву про усунення недоліків. Ухвалою суду від 06.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.03.2024. Ухвалою суду від 05.03.2024 постановлено про заочний розгляд справи у зв`язку з тим, що відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не повідомив про причини неявки, відзив не подав, представник позивача не заперечувала проти такого вирішення справи.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо збереження набутого майна без достатньої правової підстави, які регулюються Цивільним кодексом України.

Судом встановлено, що відповідно до інформації зазначеної в інформаційній довідці №354161875 від 13.11.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Витягу з Державного земельного кадастру ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежиле приміщення площею 52,0 кв.м, яке розташовано по АДРЕСА_1 з 21.09.2011 року на підставі ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області ( справа №2-855 від 05.09.2011 року).

Земельна ділянка сформована площею 80,0 кв.м. з кадастровим номером 6810700000:01:003:0813 перебувала у ОСОБА_1 на умовах оренди відповідно до договору оренди землі, який був укладений 29.05.2014 року строком на три роки (до 29.05.2017 року) з правом пролонгації. Даний договір закінчився 29.05.2017 року, з того часу про продовження терміну дії договору ОСОБА_1 не звертався, а отже використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежилого приміщення без оформлення документів на право власності або користування цією землею та без державної реєстрації відповідних прав згідно з вимогами статті 125 ЗК України.

Таким чином, ОСОБА_1 , є особою, яка зберегла майно Шепетівської міської ради у себе без достатньої правової підстави (кошти від орендної плати), а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Розмір безпідставно збережених коштів відповідачем у період з 01.01.2021 по 31.12.2023 розраховано Шепетівською міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органами місцевого самоврядування.

Згідно наданого позивачем розрахунку розміру несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_1 , площею 80,0 кв.м від 05.12.2023 року, за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 року існує заборгованість в сумі 14327,19 грн.

Вказаний розрахунок проведений на підставі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка становила в 2021 році - 53221,36 грн, в 2022 - 58 543,50 грн, в 2023 - 67 325,02 грн.

Шепетівською міською радою було вжито заходи досудового врегулювання спору, а саме: 07.12.2023 року направлено на адресу відповідача претензію № 03-08/4484 про сплату орендної плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_1 , площею 80,0 кв.м за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 у сумі 14 327,19 грн, якою було запропоновано у 10-денний термін з моменту отримання претензії сплатити орендну плату, однак відповіді надано не було.

Відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог, в т.ч. доказів, які б підтверджували факт укладення договору оренди земельної ділянки чи іншого правовстановлюючого документа, а також доказів здійснення оплати нарахованої суми коштів за користування земельною ділянкою.

Вказані обставинипідтверджуються письмовимидоказами:копією рішенняLVIIIсесії Шепетівськоїміської радиVIIскликання від13.06.2019року №5;копією рішенняXIсесії Шепетівськоїміської радиVIIIскликання від24.06.2021року №15; розрахунком заборгованості; копією інформаційної довідки №354161875; копією претензії №03-08/4484 від 07.12.2023 року; копією витягу і технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

4.Застосовані норми права.

Положеннями статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1214-1214 ЦК України).

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32 цс 19).

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

5.Оцінка суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи власником нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 , не зареєстрував речові права на земельну ділянку, на якій знаходиться вказана будівля, тому останній не набув належних прав власності або користування щодо цієї земельної ділянки, а використовував її у спірний період без достатніх правових підстав.

Безпідставне використання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме: набуття відповідачем у власність будівлі, яка безпосередньо пов`язана із земельною ділянкою.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

За наведених обставин, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17.

Згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі № 922/3463/19.

Судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6810700000:01:003:0813, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний ОСОБА_1 та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована, їй визначено площу і межі, присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Зважаючи на викладене, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру у суду не має.

У разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20)

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

З матеріалів справи слідує, що розрахунок суми безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів - орендної плати фінансове управління Шепетівської міської ради здійснило на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Отже, встановивши факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також користування у спірний період без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 14327,19 грн.

6.Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 1212 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Шепетівської міськоїради до ОСОБА_1 простягнення коштів,збережених бездостатньої правовоїпідстави задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь бюджету Шепетівської міської територіальної громади кошти орендної плати в розмірі 14327 (чотирнадцять тисяч триста двадцять сім) 19 коп., збережених без достатньої правової підстави та судовий збір в розмірі 2684 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Алла ЦІДИК