Ухвала

від 29.02.2024 по справі 462/3797/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/3797/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1286/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 32021140000000046 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 05.04.2023 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, м. Червонограда, українця, громадянина України, з вищою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_6 ,

встановила:

Захисник подала апеляційну скаргу на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 05.04.2023, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України (в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013 р. із змінами, внесеними згідно із Законом № 835-VIII від 26.11.2015 р.)та призначено йому покарання у виді штрафу урозмірі однієї тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень).

На підставі ст. ст. 49, 74 КК України, ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 205-1 КК України у виді штрафу урозмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.,у зв`язку з закінченням строків давності.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь державивартість проведення судових експертиз, зокрема, висновку № 6020 від 11.12.2020 р. у розмірі 9806,40 грн.

В апеляційній скарзізахисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_6 просить оскаржуваний вирок скасувати, а кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Окрім того просить дослідити усі наявні докази по справі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що покази свідків сторони обвинувачення жодним чином не підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, що полягає у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Окрім того, на думку сторони захисту судом було неправомірно відмовлено в допиті свідків, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 і тим самим порушено принцип об`єктивного, повного та всебічного розгляду кримінального провадження.

Апелянт зазначає, що матеріали виконання постанови від 28.04.2020 СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області про проведення процесуальних дій на території Полтавської області, є недопустимим доказом, оскільки такі матеріали отримані з грубим порушенням порядку, передбаченого КПК України, зокрема 20.05.2020 було здійснено тимчасовий доступ до речей і документів особою, доступ якій до таких речей та документів ухвалою суду не надавався, а саме старшим слідчим з ОВС ОСОБА_16 на підставі постанови про проведення процесуальних дій на іншій території від 28.04.2020.

Захисник наголошує, що дані протоколу від 22.06.2020 щодо отримання зразків почерку та підписів ОСОБА_7 для проведення почеркознавчої експертизи разом із відповідною постановою органу дізнання від 22.06.2020 про відібрання взірців підпису та почерку останнього, не є доказом у кримінальному провадженні, оскільки не містять інформації щодо вини чи невинуватості особи.

Крім того апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкової думки, що висновок експерта №6020 від 11.12.2020 Львівського НДІСЕ складений за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, підтверджує вину ОСОБА_7 та є допустимим доказом.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , при проведенні державної реєстрації створення ТОВ «Копарт ЛТД», достовірно знаючи про відсутність у нього законних підстав для перебування або користування на будь-яких правових підставах нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив внесення неправдивих відомостей щодо місцезнаходження вищевказаної юридичної особи до рішення засновника № 1 від 19.09.2018 та заяви від 19.09.2018 про державну реєстрацію створення юридичної особи, після чого, підписавши власноруч вказані документи, умисно подав їх 19.09.2018 державному реєстратору управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Львів, Залізничний район, вул. Городоцька, 299, для проведення відповідної реєстрації.

На підставі документів із недостовірними відомостями щодо місцезнаходження юридичної особи, внесеними та поданими ОСОБА_7 для реєстрації державним реєстратором управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради ОСОБА_17 в Єдиному державному реєстрі 19.09.2018 проведено реєстрацію створення юридичної особи ТОВ «Копарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 42484106), про що в Єдиному державному реєстрі зроблено відповідний запис за № 14151020000045345.

Так, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості до Єдиного державного реєстру про юридичну особу вносяться на підставі відповідних заяв про державну реєстрацію; документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі повинен міститись визначений перелік відомостей про юридичну особу, у тому числі місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що для державної реєстрації юридичної особи, серед іншого, подаються заява про державну реєстрацію створення юридичної особи; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення засновників; установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа. Форма заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи затверджена наказом Міністерства юстиції України № 3268/5 від 18.11.2016 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Обвинувачений ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції було належним чином повідомлений про розгляд справи, однак в суд апеляційної інстанції не прибув, скерував заяву про розгляд справи без його участі.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомив про поважні причини свого неприбуття.

Заслухавши доповідача, міркування захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 про задоволення її апеляційних вимоги у повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_8 про заперечення апеляційних вимог сторони захисту та залишення без змін вироку суду першої інстанції, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок судупро доведеністьвини ОСОБА_7 у вчиненнізазначеного увироку судукримінального правопорушення, за ч.1 ст. 205-1 КК України, не відповідає фактичним обставинам справи.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

На думку колегії суддів, зазначені вимоги судом першої інстанції виконано не було.

Статтею 55Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

У відповідності до положеньст.124 Конституції Українизабезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.

Відповідно до ст.ст. 91, 92 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. За загальним правилом обов`язок доказування в суді обставин, передбаченихст. 91цього Кодексу, покладається на прокурора.Обов`язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Стороникримінального провадження мають право під час судового розгляду подаватиклопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Захисник ОСОБА_6 зазначила в суді апеляційної інстанції, що деякі слідчі дії, які є доказом у даному провадженні були проведені в межах іншого кримінального провадження. Не всі свідки заявлені в обвинувальному акті та стосовно яких клопотала сторона захисту були допитані в суді першої інстанції, зокрема це свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , тим самим було порушено принцип об`єктивного, повного та всебічного розгляду кримінального провадження.

Прокурор стосовно свідків зазначив в суді апеляційної інстанції зазначив, що деякі свідки під час досудового розслідування були допитані.

У відповідності до ч.2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Як убачається з матеріалів провадження, сторона захисту під час судового розгляду неодноразово зверталася з клопотаннями про виклик та допит ряду свідків сторони захисту, однак суд першої інстанції відмовляв у задоволенні цих клопотань, зокрема з мотивів невідкриття стороною захисту окремих свідків, зазначених у клопотаннях, у порядку ст. 290 КПК. Не враховано судом заяви сторони захисту наданої слідчому згідно з ч. 6 ст. 290 КПК у про відсутність доказів або їх частин, документів або їх копій, які будуть використані як доказ у суді.

Відтак колегія суддів встановила, що в суді першої інстанції був проведений неповний розгляд справи оскільки залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, як це передбачено ст. 410 КПК України.

Таким чином, встановлені порушення, які були допущені судом першої інстанції, з урахуванням положень ст. ст.2,7,9,409,412,415 КПК України, апеляційний суд визнає істотними та такими, що тягнуть за собою скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в числі іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповнота судового розгляду.

Як передбачено ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно доп.6ч.1ст.407КПК України,за наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна вирокабо ухвалусуду першоїінстанції судапеляційної інстанціїмає право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно доч.2ст.415КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Свідченням справедливого судочинства, на думку Європейського суду, є дотримання національними судами вимоги щодо вмотивованості судових рішень. Ця вимога стосується рівною мірою усіх видів українського судочинства, в тому числі і кримінального процесу.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, відповідно оскаржуваний вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стаді підготовчого судового засідання, під час якого необхідно перевірити обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України 2012 року; у разі відповідності обвинувального акту КПК України призначити судовий розгляд під час якого повно та всебічно дослідити докази у кримінальному провадженні в їх сукупності з врахуванням доводів зазначених в апеляційній скарзі та матеріалів справи щодо повноти представлених суду документів здобутих під час досудового розслідування та у разі визнання ОСОБА_7 винним, обґрунтувати призначене покарання, тобто постановити законне та мотивоване рішення по справі, що відповідає положенням ст.370 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 410, 415, 419, 424 КПК України, колегія суддів,

постановила :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 05.04.2023 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: