Рішення

від 26.02.2024 по справі 193/1109/23

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1109/23

Провадження 2/193/56/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 лютого 2024 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючогосудді Кравченко Н.О.,

при секретарі судових засідань Ратушної В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачаадвоката Остапенка О.М.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Бершова Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: селянське (фермерське) господарство "Вдале", про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення в натурі 1/8 частини земельної ділянки та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: селянське (фермерське) господарство "Вдале", із позовом про виділення у натурі 1/8 частини земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку та визнання права власності на виділену земельну ділянку, який згодом уточнила. Просила суд припинити право спільної часткової власності, виділити їй у натурі, у власність 1/8 частку земельної ділянки площею 7,98 га, кадастровий номер 1225284100:01:003:0100 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області; припинити право спільної часткової власності сторін на цю земельну ділянку та визнати за позивачем право власності на виділену земельну ділянку, площею 0,9862 га, що дорівнює 1/8 частину та визнати на неї право власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 1/8 частка вищевказаної земельної ділянки, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Власником решти 7/8 часток цієї земельної ділянки є її сестра, відповідач ОСОБА_2 . Зазначила, що між сторонами існують суперечки з приводу користування спільним майном, але оскільки її частка нерухомості в натурі не виділена і відповідач не бажає добровільно розподілити ці частки шляхом укладання відповідного договору у нотаріуса, ОСОБА_1 змушена звернутись до суду з вказаним позовом. На обґрунтування позову позивачем виготовлено технічну документацію можливого розподілу спільної земельної ділянки, проведеною ФОП ОСОБА_5 , на замовлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1225284100:01:003:0100, яка знаходиться на території Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, площею 7,8900га на ділянку 1 0,9862га та ділянку 2 6,9038га з додаванням відповідної схеми. Також просила стягнути на її користь сплачений судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в загальному порядку, призначено підготовче судове засідання на 09.08.2023 року.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.10.2023 року, задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та залучення в якості третьої особи СФГ «Вдале».

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідачка, представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог. Згідно відзиву зазначили, що даний позов є тотожним вже розглянутому по цивільній справі № 2/193/268/22, рішенням Софіївського районного суду від 21 липня 2022 року по якій позивачу було відмовлено у задоволенні позову з тими самими вимогами та яке набрало законної сили за ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року. Також відповідачка в судовому засіданні пояснила, що земельна ділянка знаходиться в оренді і у разі поділу земельної ділянки буде розірваний договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться у спільній сумісній власності її та ОСОБА_1 також представник відповідача вважав, що визнання права власності неможливе, оскільки земельна ділянка в розмірі 1/8 є власністю позивачки згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом і дане право зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи Бершов Р.І. в судовому засіданні пояснив, що заперечує проти задоволення позову , оскільки у разі поділу земельної ділянки, яка знаходиться в оренді СФГ «Вдале» буде розірваний договір оренди даної земельної ділянки, яка знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено.

ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/8 частки земельної ділянки, площею 7,98 га, за кадастровим номером 1225284100:01:003:0100, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 15.05.2019, виданого приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. за р./№406 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.05.2019 за №16621119 (а.с.5).

Іншим співвласником, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.02.2021, решти 7/8 часток цієї земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 (а.с.10, 10об.).

На даний час спірна земельна ділянка перебуває у користуванні СФГ «Вдале» на підставі договору оренди землі, укладеного 25.12.2017 з ним строком на 10 років ще попередньою власницею цієї земельної ділянки ОСОБА_6 (а.с.7-8).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » про що є відповідний актовий запис № 32 від 25.10.1980, свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с.6)

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Водянською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області 05.01.1960 батьками ОСОБА_7 є ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с.6).

28.03.2022 ОСОБА_1 звернулася з письмовим листом до відповідача - ОСОБА_2 , з проханням укласти договір про розподіл часток спірної земельної ділянки між ними у натурі.

У відповідь на вказане звернення відповідач в судовому засіданні зазначила, що виділ часток у натурі призведе до припинення існування нинішньої земельної ділянки, через що зникне предмет оренди за договором оренди землі з СФГ «Вдале», що призведе до порушення її прав та прав цього господарства згідно договору оренди землі, дія якого у зв`язку з цим буде припинена. Окрім того вона особисто цей лист не отримувала. (а.с.11, 26).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.06.2023 року, право оренди земельної ділянки площею 7,89 га, кадастровий номер 1225284100:01:003:0100 зареєстровано державним реєстратором Саєнко Т.С. на підставі договору оренди, серія та номер б/н від 25.12.2017 року укладеного між С(Ф)Г «Вдале» та ОСОБА_6 , строком на 10 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду). (а.с.7-8)

Згідно копії заяви позивачем 26 червня 2023 року на адресу відповідача АДРЕСА_1 направлено лист з метою врегулювання питання поділу спільної часткової власності у добровільному порядку. Попередила, що у разі не досягнення домовленостей, вказаний поділ можливий в судовому порядку, з покладенням відповідних судових витрат. (а.с.12)

Згідно копії технічної документації, виконаною ФОП ОСОБА_10 на замовлення ОСОБА_1 від 10.07.2023 із землеустрою щодо варіанту поділу земельних ділянок та схеми розподілу земельної ділянки кадастровим номером 1225284100:01:003:0100, яка знаходиться на території Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, площею 7,8900 га встановлено можливість виділу та запропоновано варіант розподілу: ділянку, 1/8 розміром 0,9862 га особі ОСОБА_1 та ділянку, 7/8 розміром 6,9038га особі ОСОБА_2 з додаванням відповідної схеми, згідно якої межують: ОСОБА_1 (0,9862га) від А до Бземлі гр.. ОСОБА_1 , від Б до Вземлі Девладівської сільської ради, від В до Гземлі гр.. ОСОБА_2 , від Г до Аземлі Девладівської сільської ради та ОСОБА_2 (6,9038га) від А до Бземлі гр.. ОСОБА_4 , від Б до Вземлі Девладівської сільської ради, від В до Гземлі гр.. ОСОБА_11 , від Г до Аземлі Девладівської сільської ради. Зазначено поворотні кути земельних ділянок, зроблено абрис земельної ділянки. (а.с. 96-129)

Отже, можливість виділення в натурі частки земельної ділянки з кадастровим номером 1225284100:01:003:0100 позивачу підтверджується схемою розподілу земельної ділянки.

Договору щодо поділу зазначеної земельної ділянки її співвласниками не укладено, домовленостей не дійшли.

Так,відповідно до вимог ч.1ст.13ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилом ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, розглянувши вимоги та обґрунтування позову, вважає, що підстав для закриття справи про що заявлено представником позивача-адвокатом Мудраченком В.М. (окремо клопотання не заявлено) відсутні.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Враховуючи позовні вимоги ОСОБА_1 по даній справі та додані представником відповідача копії рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2022 та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15.11.2022 по цивільній справі № 193/304/22, суд вважає, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

Так, рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: селянське (фермерське) господарство "Вдале", про виділення у натурі 1/8 частини земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку та визнання права власності на виділену земельну ділянку, залишені без задоволення. Постановою Дніпровського апеляційного суду рішення залишено в силі.

Згідно змісту прийнятого рішення, суд першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог, на підставі досліджених доказів, наданих сторонами по справі, виходив з недоведеності заявлених позовних вимог, з огляду на відсутність спору між сторонами щодо користування їхньою спільною земельною ділянкою, виплатою позивачці за її користування СФГ «Вдале» орендної плати відповідно до її частки за договором оренди землі від 25.12.2017, згоди відповідача мирно розподілити між ними спірну земельну ділянку у натурі після закінчення строку дії договору оренди, що свідчить про фактичну відсутність порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , як співвласника земельної ділянки, а тому поданий нею позов є дещо передчасним. Також, суд першої інстанції, обґрунтовуючи мотиви відмови у задоволенні позову у рішенні зазначив, що позивач, посилаючись на існування між сторонами спору з приводу поділу успадкованої земельної ділянки, не надала суду ані технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (можливі варіанти), ані висновків відповідної експертизи. Доказів про неможливість надання таких доказів, позивачем не надано, тому суд позбавлений можливості провести такий поділ без технічної документації, яка містить інформацію щодо можливості такого поділу варіантів поділу, встановлення площі земельної ділянки, межових знаків, тощо, та тим самим визначити конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який має залишитися у власності позивача. Окремо, суд зауважив, що позивачем не надано доказів її звернення до землевпорядної організації щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, пославшись на те, що на сьогодні згода співвласників на розробку цієї документації не потрібна (зміни до Закону України «Про землеустрій» від 28 квітня 2021 року).

Отже, враховуючи зміст п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, обґрунтування позову із наданням доказу технічної документації щодо можливого поділу земельної ділянки, виготовленої після отримання судового рішення від 27 липня 2022, судом не встановлено тотожності цивільних справ, хоча сторони у справі є однаковими і про той самий предмет. Особливістю цієї підстави закриття провадження у справі, про яку зазначає представник у своєму клопотанні, є те, що для її застосування необхідним є наявність трьох складових у сукупності, а саме тих самих сторін спору, предмета позову, підстави позову.

Встановивши нетотожність одного елементу, суд не має підстав закрити провадження у справі.

Таким чином, відсутня обов`язкова і повна сукупність підстав, зазначених у п.3 ч.1ст.255 ЦПКдля закриття провадження у справі. Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання про закриття провадження у справі, оскільки доводи представника відповідача, на які він посилається у клопотанні, не є підставою для закриття провадження у справі на підставі вимогст. 255 ЦПК України.

Згідно зістаттею 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині другійстатті 16 ЦК України. До їх кола належить відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно ст.78 ЗКУкраїни Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. 2. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. 3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. 4. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Відповідно дост.79ЗК України Земельнаділянка -це частиназемної поверхніз установленимимежами,певним місцемрозташування,з визначенимищодо неїправами. Правовласності наземельну ділянкупоширюється вїї межахна поверхневий(ґрунтовий)шар,а такожна водніоб`єкти,ліси ібагаторічні насадження,які наній знаходяться,якщо іншене встановленозаконом тане порушуєправ іншихосіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельноїділянки полягаєу визначенніземельної ділянкияк об`єктацивільних прав.Формування земельноїділянки передбачаєвизначення їїплощі,меж тавнесення інформаціїпро неїдо Державногоземельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється:у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. 3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.6. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.7. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.8. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.9. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.10. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.11. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.12. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).13. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:поділу або об`єднання земельних ділянок;скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно доЗакону України"Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).14. Наявність обмежень у використанні земель, у тому числі червоних ліній, в межах земельної ділянки, що формується для обслуговування існуючого об`єкта нерухомості (будівлі, споруди), не перешкоджає її формуванню та визначенню її цільового призначення для потреб, пов`язаних із функціонуванням зазначеного об`єкта з дотриманням встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки.

Суб`єктами права власності на землю згідно ст. 80 ЗК України є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до положення ч. 1ст. 86 ЗК Україниземельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

За змістом ч.ч. 1, 3, 4ст. 86 ЗК Україниволодіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

У приписах ч.ч.1,3 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділу натурі частки із майна,що є у спільній частковій власності.У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За правилом ч. 1ст. 183 ЦК Україниподільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Частиною першоюстатті 356 ЦК Українипередбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до положень ч. 1 ст.364, ч. 2 ст.367 ЦК Україниспіввласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 364Цивільного кодексу Україниякщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускаєтьсязгідно із законом або є неможливим,співвласник, який бажає виділу,має право на одержання від інших співвласниківгрошової або іншої матеріальної компенсаціївартості його частки.

На підставу можливості проведення розподілу позивачем надано технічну документацію, згідно висновків якої поділ земельної ділянки можливий.

За змістомст. 370 ЦК Україниспіввласники мають право на виділ в натурі частки із майна,що є у спільній сумісній власності,крім випадків,установлених законом.У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду . Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364цього Кодексу.

Отже, враховуючи вищевикладене, право власника земельної ділянки закріплено законодавчо та для звернення до суду за вирішенням питання про виділ земельної ділянки в натурі зі спільної часткової власності не вимагає наявність спору, а вимагає наявність факту відмови у погодженні виділу часток.

Суд не приймає заяву відповідача про неотримання пропозиції позивача щодо розподілу земельної ділянки, оскільки пропозицію направлено за адресою відповідача АДРЕСА_1 , яка також зазначена в документах, поданих до суду, як то: відзиві, договору з адвокатом. Окрім того суд зазначає, що на теперішній час для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, згода співвласників на розробку цієї документації не потрібна, натомість потрібна згода землекористувача, в даному випадку С(Ф)Г «Вдале».

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді,протягом одного місяцяз днядержавної реєстрації права власностіна неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 1481Земельного кодексу України. Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Дані дії є обов`язком нового власника, з метою недопущення несприятливих наслідків для нього у майбутньому (отримання орендної плати, внесення змін до договору, зупинення строків для поновлення дії договору на навий строк). Так, неповідомлення орендодавцем про свої права на спадкове майно і ненадання орендодавцем необхідних платіжних реквізитів для виплати йому орендної плати, позбавляє орендаря можливості належним чином виконати своє зобов`язання за договором оренди, зокрема, сплатити орендну плату у встановлений договором строк. Отже, він не несе відповідальність за невиконання зобов`язання щодо сплати орендної плати. Вказане відповідає правовому висновку викладеному упостанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18). Крім того, у вказаній постанові Верховний суд дійшов висновку, що за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки він не має фактичної можливості сплатити орендну плату новому власнику.

Отже, успадкувавши пай, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов`язки, що виникли у спадкодавця за договором. Причому, до закінчення терміну оренди новий власник не має права в односторонньому порядку розірвати договір, крім випадку коли в договорі оренди не прописано, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору.

Тобто метою такого повідомлення є дії особи, направлені на настання наслідків - обізнаності орендаря щодо зміни власника земельної ділянки.

Як встановлено судом, спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за участі третьої особи : орендарем СФГ «Вдале» стосовно даної земельної ділянки виник у квітні 2022 року. З даного приводу Софіївським районним судом розглядався позов за участі цих самих сторін та третьої особи. Тобто, орендарю - СФГ «Вдале» достеменно відомо про виниклий спір, оскільки його представник приймав участь у судових розглядах, тобто є повідомленим про бажання ОСОБА_1 виділити в натурі належну їй частку земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності та перебуває в оренді СФГ «Вдале». Під час розгляду попередньої цивільної справи, представник СФГ «Вдале» заперечував проти виділу земельної ділянки. В даному судовому засіданні представник третьої особи пояснив, що згоду на виділ частки земельної ділянки орендар не давав раніше і не дасть до 2027 року. Отже, суд робить висновок, що орендар спірної земельної ділянки СФГ «Вдале» є обізнаним про намір власника 1/8 частки земельної ділянки - ОСОБА_1 виділити в натурі свою частку і згоди на такий поділ не надав, натомість заперечував і заперечує проти поділу земельної ділянки до закінчення стоку оренди землі, укладеного спадкодавцем за життя.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На підтвердження можливого розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 1225284100:01:003:0100, яка знаходиться на території Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, позивачем надано технічну документацію із землеустрою щодо можливості (проекту) поділу земельних ділянок, виготовлену ФОП « ОСОБА_5 » із наданням відповідних повноважень сертифікованого інженера-землевпорядника, відповідального за якість робіт із землеустрою (а.с.96-129)

Документами та діями, необхідними для поділу земельної ділянки є документація із землеустрою, яка розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Надана технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути, тобто містить всі складові, що вимагаються ЗУ «Про землеустрій».

Суд вважає, що за вищевикладених обставин, враховуючи, що схема розподілу виготовлена на обґрунтування позовних вимог та доведення можливості поділу земельної ділянки для вирішення спору та у відповідності до вимог щодо такої документації, наданий доказ судом визнається належним та допустимим.

Водночас на учасника спільної часткової власності на земельну ділянку покладено низку обов`язків: - учасник спільної часткової власності має брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, у витратах для утримання і зберігання спільної земельної ділянки,- учасник спільної часткової власності несе відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними зі спільною земельною ділянкою.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Підставою для державної реєстрації прав є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до частини другоїстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною другоюстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗК України,Законом України «Про оренду землі».

Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннямистатті 6 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗК України,ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною четвертоюстатті 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, а відповідно достатті 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно достатті 27 Закону України «Про оренду землі»орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Ч.ч. 38, 39 укладеного договору оренди землі від 25.12.2017 року між ОСОБА_6 та С(Ф)Г «Вдале» в особі ОСОБА_12 , який є діючим до 25.12.2027 року зазначено, що розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку не допускається; перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для змін умов, або розірвання договору (а.с.143-145).

Постанова Верховного Суду по справі № 357/8194/19 від 10.05.2023 зроблено висновок , що з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки. У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі.

Відповідно до статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб, в даному випадку С(Ф)Г «Вдале». Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки. За обставинами справи ОСОБА_6 в оренду С(Ф)Г «Вдале» всю земельну ділянку, яку поділено на дві частки в порядку спадкування та які в подальшому будуть виділені в натурі. Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка буде поділена і перейде у дві сформовані земельні ділянки. Тому договір оренди земельної ділянки не припиняє своєї дії. Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами. Тобто орендар має абсолютний захист права оренди. Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди. У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі.

Отже, заперечення відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи С(Ф)Г «Вдале» не ґрунтуються на умовах договору та діючого законодавства, а відтак не є підставою для відмови в задоволенні позову зазначення відповідача, представника відповідача та представника третьої особи про виникнення будь яких наслідків щодо укладеного договору оренди землі від 25.12.2017 року між ОСОБА_6 та С(Ф)Г «Вдале» ОСОБА_12 окрім перереєстрації кадастрових номерів двох земельних ділянок замість однієї та перереєстрації за цими наслідками договорів.

Щодо визнання права власності на 1/8 земельну ділянку, суд вважає, що в цій частині необхідно відмовити з огляду на таке.

Правовою позицією Верховного суду встановлено, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часом її відкриття, а документ для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку(Постанова Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року по справі N 609/1231/19) На момент розгляду справи позивач ОСОБА_1 є власником 1/8 частки земельної ділянки, у спільній частковій власності згідно відомостей з державного реєстру речових прав, процедура виділу частки земельної ділянки не проведена, земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, кадастровий номер не присвоєний у відповідності ст.. 79, 79-1 ЗК України, тобто дана вимога є передчасною.

За правилом ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір, що підтверджуєтьсь відповідною квитанцією про сплату двох немайнових позовних вимог у розмірі 2147,20 грн. згідно позову, позивачем заявлено три позовних вимоги, дві немайнового характеру та одну майнового визнати право власності на 1/8 земельної ділянки, вартість якої визначено в розмірі 15274 грн помилково, оскільки згідно нормативної грошової оцінки за витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вартість складає 240353,56 грн, 1/8 з якої складає 30044,20грн., 1% якого складає 300,44 грн. , отже, при поданні позову позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1073, 60 грн. за даною вимогою.

За правилом ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктами 1, 2 ч. 2ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні вимоги про визнання права власності судом відмовлено, а під час відкриття провадження , судом не вирішено питання щодо оплати судового збору за даною вимогою, то суд вважає за необхідне вирішити питання при винесенні рішення. Отже судовий збір, не сплачений при поданні позову в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з позивача на користь держави у зв`язку із відмовою у задоволенні позову у цій частині.

Також, враховуючи задоволення позову в частині двох вимог немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 2147,20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями10,12,13,76,81,89,263-265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: селянське (фермерське) господарство "Вдале", про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення в натурі 1/8 частини земельної ділянки та визнання права власності, -задовольнити частково.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 на земельну ділянку площею 7,8900га з кадастровим номером 1225284100:01:003:0100, яка знаходиться на території Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, шляхом поділу її в натурі.

Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), 1/8 земельної ділянки (рілля), що становить площу 0,9862 га із земельної ділянки площею 7,8900га з кадастровим номером 1225284100:01:003:0100 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити .

Стягнути з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три ) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2024.

Суддя Н.О.Кравченко