Рішення

від 06.03.2024 по справі 337/5628/23

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

06.03.2024

ЄУН 337/5628/23

Провадження №2/337/140/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «ТІТАН-11», Запорізької місткової ради про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні2023року ОСОБА_1 ,інтереси якоїпредставляє адвокатМакаренко В.М., звернуласьдо судуз позовомдоЖитлово-будівельного кооперативу «Тітан-11» про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, який мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у шлюбі з 1969 року. За життя ОСОБА_2 був членом Житлово-будівельного кооперативу «Тітан-11» та сплатив пайові внески в повному обсязі, що підтверджується довідкою кооперативу, тобто набув у встановленому порядку право власності на кооперативну квартиру, однак не зареєстрував право власності на цей об`єкт нерухомого майна.

03.11.2022 позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Лебідь О.А. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлого чоловіка ОСОБА_2 .

14.06.2023 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Лебідь О.А. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим вона не може в нотаріальному порядку оформити право власності на квартиру в порядку спадкування.

Просила визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 09.10.023 за вказаним позовом позовом відкрито загальне позовне провадження і призначено підготовче судове засідання.

14.12.2023 та 16.01.2024 від представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшли заяви про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Крім того, 14.12.2023 від представника відповідача - голови правління Житлово-будівельного кооперативу «ТІТАН-11» Олійник Л.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що ЖБК «ТІТАН-11» не має заперечень проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування. Розгляд справи просить провести без участі відповідача.

26.01.2024 до суду від позивачки ОСОБА_1 , в особі свого представникаадвоката Макаренко В.М., надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивачкою визначено двох відповідачів: Запорізьку міську раду, Житлово-будівельного кооператив «ТІТАН-11», та в якій вона просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку у спільному сумісному майні подружжя, та 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 05.02.2024 заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову прийнято до розгляду, підготовче судове засідання було відкладено.

Ухвалою суду від 22.02.2024 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду.

В судове засідання сторони та їх представники не прибули, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Представник позивачки адвокат Макаренко В.М. під час підготовчого провадження подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує.

Суд вважає можливим провести судовий розгляд у відсутність сторін.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню через наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 1951 р.н., та ОСОБА_4 , 1951 р.н. зареєстрували шлюб 13.09.1969 у Жовтневому відділі ЗАГС м. Запоріжжя, актовий запис №1081. Після укладання шлюбу дружина набула прізвище - ОСОБА_5 .

На підставі ордеру №22 від 17.12.1973, який виданий Міським житловим управлінням Виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих, ОСОБА_2 на родину з 3-х осіб (в т.ч. ОСОБА_1 , 1951 р.н. дружину, ОСОБА_6 , 1970 р.н. - сина) була виділена двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судомвстановлено,що Житлово-будівельнийкооператив «Тітан-11»як юридична особа зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 20521675, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Лахтінська, буд.15а.

Згідно з довідкою голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Тітан-11» від 20.07.2023, ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть від 30.05.2022 №1337) був членом ЖБК «Тітан-11» за адресою: АДРЕСА_1 . Пайовий внесок виплачений в повному обсязі.

Згідно з довідкою голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Тітан-11» від 25.12.2023, за квартиру АДРЕСА_2 , пайовий внесок виплачений в період з 1975 року по 1988 рік у повному обсязі.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом (дружина спадкодавця) звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО Лебідь О.А. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , у зв`язку з чим 03.11.2022 приватним нотаріусом ЗМНО Лебідь О.А. заведена спадкова справа №131/2022, реєстраційний номер у Спадковому реєстрі 69878320, яка на час розгляду справи є чинною.

Постановою приватного нотаріуса ЗМНО Лебідь О.А. №253/02-31 від 14.06.2023, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру.

Також у постанові приватного нотаріуса зазначено, що інші спадкоємці сини померлого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від спадщини відмовилися. Заповіт залишено не було. На запит ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо надання інформації відносно зареєстрованого права власності на вищевказану квартиру повідомлено, що правовстановлюючі документи на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в матеріалах інвентаризаційної справи не містяться.

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Згідно з ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На даний час позивачка просить визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири як на частку в спільному сумісному майні подружжя та на 1/2 частину в порядку спадкування за законом після померлого чоловіка.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину квартири як на частку в спільному сумісному майні подружжя, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих іперехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Згідно із п.1Прикінцевих положень Сімейного кодексу Україницей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинностіЦивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

Враховуючи те, що правовідносини щодо набуття подружжям ОСОБА_5 права власності на спірну квартиру виникли до 01.01.2004р., суд вважає необхідним застосувати до них норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Закону України від 07.02.1991 № 697-XII «Про власність» (втратив чинність з 20.06.2007р.), Кодексу про шлюб та сім`ю від 20.06.1969 № 2006-VII.

За змістом ст.86, 128 ЦК УРСР 1963р. право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном . Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

При цьому, відповідно до п.3 постанови Верховної Ради України від 26.03.1991р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про власність», положення ст.15 зазначеного Закону застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року (дата введення в дію Закону України «Про власність»).

Крімтого, діюче на той час цивільне законодавство не пов`язувало виникнення права власності на нерухоме майно із проведенням його реєстрації.

Згідно з ст.16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Згідно з ст.22 КпШС України(чинною на час придбання спірної квартири), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно з ст.28 КпШС Українив разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Отже, у сімейному законодавстві на час виникнення спірних правовідносин діяла презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості.

З`ясувавши усі обставини справи та оцінивши надані суду докази, суд вважає, що квартира АДРЕСА_3 є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_5 , оскільки придбана шляхом її викупу в ЖБК «ТІТАН-11» у період з 1975 по 1988 рік, тобто в період зареєстровано шлюбу між позивачкою ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_2 , незалежно від того, на кого було оформлено право власності і хто був членом кооперативу.

При цьому, суд враховує, що частки подружжя в спільному майні є рівними, тобто кожному належить по 1/2 частині вказаного майна. У зв`язку з тим, що чоловік позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона немає можливості в позасудовому порядку оформити своє право власності на 1/2 частину спірної квартири як на частку в спільному сумісному майні подружжя, тому її право підлягає захисту судом шляхом визнання права власності на 1/2 частину вказаної квартири як на частку в спільному сумісному майні подружжя.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування, суд виходить з того, що згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.

Згідно зст.1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті.У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Згідно з ч.1, 3, 5ст.1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1, 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч.1ст.1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 4.19 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування"зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З`ясувавши усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позивачка правомірно набула право власності на 1/2 частину спірного майна в порядку спадкування після смерті свого чоловіка, оскільки як дружина є спадкоємцем першої черги, позивачка своєчасно звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа, інші спадкоємці померлого ОСОБА_2 від спадщини відмовились, в подальшому позивачка звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але не може отримати його в нотаріальному порядку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане спадкове нерухоме майно, що підтверджено належним чином постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Однак, на думку суду, відсутність правовстановлюючого документа та реєстрації права власності спадкодавця не позбавляє спадкоємця права на спадщину, оскільки вона належить їй з моменту відкриття спадщини.

При цьому, судом встановлено, що право власності на майно 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 було набуто померлим ОСОБА_2 на законних підставах - відповідно до ст.15 Закону УРСР від 07.02.1991р. №697-ХІІ «Про власність» як членом ЖБК «ТІТАН-11», який в повністю вніс свій пайовий внесок, що підтверджується відповідною довідкою зазначеного ЖБК і ним на даний момент не оспорюється. Спадкодавець разом з родиною тривалий час мешкав у вказаній квартирі, володів та користувався нею, однак за життя не оформив своє право власності.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивачка позбавлена права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, чим порушується (не визнається) її право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її чоловіка. Тому, виходячи з вимог справедливості та розумності, це право на підставі ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України підлягає захисту шляхом визнання за позивачкою права власності на спадкове майно.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , як на частку в спільному сумісному майні подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова