Постанова

від 28.02.2024 по справі 909/142/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа №909/142/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Зварич О.В.,

Кравчук Н.М.

за участю секретаря судового засідання Кострик К.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , м.Коломия, Івано-Франківська область

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2023 (повний текст підписано 17.10.2023, суддя Неверовська Л. М.)

у справі №909/142/23

за позовом: ОСОБА_1 , м.Коломия, Івано-Франківська область

до відповідача 1: Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", м.Коломия, Івано-Франківська область

до відповідача 2: ОСОБА_2 , с.Чорні Ослави, Надвірнянський район, Івано-Франківська область

про скасування рішення державного реєстратора Управління "Центр надання адміністративних послуг" Коломийської міської ради Івано-Франківської області Годованець Віти Йосипівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Горішною Світланою Василівною індексний номер 41292331 від 25.05.2018 13:34:18, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності номер 26328901 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1561907526106) квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45кв.м.; присудження Обслуговуючому кооперативу "Аквамарин" суму сплачених ОСОБА_1 , пайових внесків у розмірі 54 235,44 грн за 29,54кв.м., закріпленої за ОСОБА_1 на паї квартири АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1

за участю представників сторін:

від позивача: Венгринюк У.О., Венгринюк Ю.В. - адвокат

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора Управління "Центр надання адміністративних послуг" Коломийської міської ради Івано-Франківської області Годованець Віти Йосипівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), індексний номер 41292331 від 25.05.2018 р. 13:34:18, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності номер 26328901 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1561907526106) квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45 кв. м.; присудження обслуговуючому кооперативу "Аквамарин" (ЄДРПОУ 34517938, вул. Палія С., буд 4 Б, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78201) суму сплачених ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), пайових внесків у розмірі 54235,44 грн за 29,54 кв. м. закріпленої за ОСОБА_1 на паї квартири АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2023:

- у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора Управління "Центр надання адміністративних послуг" Коломийської міської ради Івано-Франківської області Годованець Віти Йосипівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Горішною Світланою Василівною, індексний номер 41292331 від 25.05.2018 13:34:18, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності номер 26328901 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1561907526106) квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45кв.м. відмовлено;

- у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин" про присудження Обслуговуючому кооперативу "Аквамарин" суму сплачених ОСОБА_1 , пайових внесків у розмірі 54 235,44грн за 29,54кв.м. закріпленої за ОСОБА_1 на паї квартири АДРЕСА_1 відмолено;

- у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 , м.Коломия, Івано-Франківська область звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 10.11.2023.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, визнано встановленими недоведені обставини, що мають значення по справі, зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, вимоги мотивовано тим, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі №909/736/21 за позовом ОСОБА_1 до ОК "Аквамарин", ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень засідання членів правління обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформлених протоколом №5 від 28.07.2013 і протоколом №25 від 21.12.2013 та рішення зборів засновників Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформлене протоколом №5/13 від 01.08.2013 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2021 у справі №909/736/21 скасовано та прийнято нове рішення. Визнано недійсним рішення засідання членів правління Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформлені протоколом №5 від 28.07.2013 і протоколом №25 від 21.12.2013 та визнано недійсним рішення зборів засновників Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформлене протоколом №5/13 від 01.08.2013. Таким чином, ОСОБА_1 було поновлено у членстві в ОК "Аквамарин" шляхом визнання недійсними вищезазначених рішень членів правління та зборів засновників ОК "Аквамарин" і відновлено становище, яке існувало раніше, а саме: поновлено ОСОБА_1 у членстві в кооперативі із закріпленням за нею на паї квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,31 кв. м.

Зважаючи на встановлені постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі №909/736/21 та постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.04.2021 у справі №346/3941/19 обставини, які не підлягають додатковому доказуванню, а саме доведення факту незаконного прийняття у члени ОК "Аквамарин" відповідачки ОСОБА_2 та закріпленні за нею на паї квартири АДРЕСА_1 і поновлення ОСОБА_1 , у членстві цього кооперативу, довідка №50 від 22.05.2018, видана ОК "Аквамарин" ОСОБА_2 про сплату останньою пайових внесків повністю та передачі цієї квартири відповідачці ОСОБА_2 в натурі, не може визнаватися дійсною, а значить існують підстави для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цей об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 було сплачено пайовий внесок на рахунок ОК "Аквамарин" у розмірі 27118,00 грн, що становить оплату за 14,77 кв. м., ОСОБА_1 неодноразово намагалася здійснити оплату пайових внесків за решта 29,54 кв. м. закріпленої за нею квартири АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 неодноразово надсилалися листи до ОК "Аквамарин" із проханням надати актуальні реквізити банківського рахунку кооперативу для здійснення повної оплати пайових внесків за квартиру АДРЕСА_1 , закріплену за нею на паї з 14.12.2006. Однак, всі намагання виявилися безрезультатними. Відповідно до п. 7.1. Статуту ОК "Аквамарин" розмір паю члена кооперативу визначається згідно площі квартири чи магазину з розрахунку 1836,00 грн за 1 (один) метр квадратний загальної площі (редакція Статуту кооперативу від 07.12.2006, затверджена рішенням зборів членів кооперативу (протокол №2); зміни у Статут кооперативу не вносились, редакція чинна станом на момент подання нього позову). З метою усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном та, як наслідок, неможливість реалізувати у повній мірі свої корпоративні права як учасник кооперативу у повній мірі, ОСОБА_1 просить суд про присудження коштів у розмірі 54235,44 грн для ОК "Аквамарин", що становить собою суму пайових внесків за 29.54 кв. м. закріпленої за нею на паї квартири АДРЕСА_1 , внесених нею на депозитний рахунок суду.

Також вказує на те, що помилковим та надуманим є твердження відповідачки ОСОБА_2 щодо того, що вона є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , адже відповідно до ст. 330, ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України воно не може бути витребувано у нього.

Виходячи зі змісту ст. 330 ЦК України, добросовісний набувач набуває право власності на майно і в тому разі, коли набрало законної сили рішення суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі №909/736/21 встановлено та доведено факт незаконною прийняття відповідачки ОСОБА_2 у члени обслуговуючого кооперативу "Аквамарин" та незаконного відчуження нею квартири, право на яку належало члену Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин" ОСОБА_1 .

Відтак, апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2023 у справі №909/142/23 і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечила проти її задоволення, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 28.02.2024 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив таку задоволити та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідач 2 подав заяву про слухання справи за його відсутності.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час слухання справи.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу Аквамарин та ОСОБА_2 . Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/736/21 від 03.11.2021 відмовлено в позові ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин" та до ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень засідання членів правління Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформлених протоколами від 28.07.2013 №5, від 21.12.2013 №25, та визнання недійсним рішення зборів засновників Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформленого протоколом від 01.08.2013 №5/13.

Постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №909/736/21 від 14.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2021 у справі №909/736/21 скасовано та прийнято нове рішення. Визнано недійсним рішення засідання членів правління обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформлені протоколом №5 від 28.07.2013 і протоколом №25 від 21.12.2013 та визнано недійсним рішення зборів засновників обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформлене протоколом №5/13 від 01.08.2013.

Вказаною постановою встановлено наступні обставини.

Протоколом зборів членів (засновників) кооперативу № 2 від 07.12.2006 затверджено Статут Обслуговуючого кооперативу Аквамарин предметом діяльності якого, відповідно до п. 2.3. Статуту є: будівництво для членів кооперативу житлового будинку за адресою АДРЕСА_5 ; виконання ремонтних, загально будівельних, будівельно-монтажних, сантехнічний та пусконалагоджувальних робіт, а саме - підготовчі роботи, земляні роботи: улаштування основ та фундаментів; спорудження несучих і огороджувальних конструкцій будівель та споруд; монтаж металевих конструкцій; улаштування бетонних та залізобетонний монолітних конструкцій; арматурні роботи; бетонні роботи; монтаж збірних бетонних залізобетонних конструкцій; кладка із каменя, цегли та блоків; установка дерев`яних конструкцій і виробів: скління: прокладання теплових мереж; мереж водопостачання каналізаційних мереж; монтаж санітарно-технічного обладнання; улаштування систем вентиляції, кондиціювання повітря; прокладання внутрішніх інженерних мереж; установка санітарно-технічних приладів; обладнання внутрішнього електроосвітлення в житлових та громадських будівель: роботи по захисту конструкцій та обладнання, покрівельні роботи; теплоізоляція будівельних конструкцій, трубопроводів та обладнання захист будівельних матеріалів та конструкцій від корозії; звичайна штукатурка всередині будівель та фасадів, улаштування підлоги, облицювальні роботи, малґрні роботи, шпалерні роботи, обробка столярних виробів; улаштування дорожніх покрить; інженерні послуги в будівництві; надання комунальних послуг членам кооперативу та інші види діяльності, не заборонені Законом.

Метою створення кооперативу є задоволення соціальних потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ним ризиків і витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (п. 2.1. Статуту).

Пунктом 5.1. Статуту визначено, що членами кооперативу можуть бути фізичні та юридичні особи, які згідні з статутними положеннями Кооперативу та не молодші 16 років. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Рішення Голови Кооперативу про прийняття до нових членів підлягає затвердженню загальними зборами його членів.

В процесі діяльності Кооперативу, на місце вибулих членів можуть вступати нові члени фізичні та юридичні особи. Рішення голови Кооперативу про прийняття нових членів підлягає затвердженню загальними зборами його членів, таке рішення приймається простою більшістю голосів членів від загального списку членів кооперативу (п. 5.2. Статуту).

Пунктом 5.3. Статуту передбачено, що кількість членів кооперативу залежить від кількості квартир, які будуються.

Пунктом Статуту 5.4. визначено причини припинення членства у кооперативі.

В п. 5.5. Статуту визначено, що у разі виключення члена кооперативу і відмову його самостійно визначитись з реалізацією або передачею свого паю третім особам, кооператив повертає вкладені кошти виключеному члену кооперативу після реалізації паю третій особі або члену кооперативу не пізніше 30 календарних днів.

Пунктом 5.7. Статуту визначено, що рішення про виключення з кооперативу затверджується загальними зборами членів кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене в суді.

Розділом 7 Статуту визначено порядок і терміни внесення паїв членами кооперативу і ним визначено перелік об`єктів, які передаються членам кооперативу, зокрема і квартира АДРЕСА_4 - однокімнатна, площею 44,31 кв.м.

До компетенції загальних зборів кооперативу належить, зокрема, затвердження рішень правління, або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства (п. 8.2. Статуту).

ОСОБА_1 14.12.2006 прийнято в члени ОК "Аквамарин" і закріплено за нею на паї квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 44,31 кв.м (протокол зборів засновників (членів) ОК "Аквамарин" від 14.12.2006 №3).

20.12.2006 ОСОБА_1 сплатила вступний пайовий внесок у розмірі 27118 грн, що підтверджується квитанцією до прихідного касового ордера №6.

17.03.2013 протоколом №2 згідно рішення зборів кооперативу, головою ОК "Аквамарин" був обраний ОСОБА_3 .

На підставі рішень засідання членів правління ОК "Аквамарин", оформлених протоколами від 28.07.2013 №5, від 21.12.2013 №25, позивачку ОСОБА_1 виключено з кооперативу за несплату пайових внесків та вирішено після реалізації квартири повернути їй 24500 грн.

Протоколом зборів засновників (членів) ОК "Аквамарин" № 5/13 від 01.08.2013 відповідачку ОСОБА_2 прийнято в члени ОК "Аквамарин" і закріплено за нею на паї квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 44, 31 кв. м.

Відповідно до протоколу №8 засідання членів правління кооперативу "Аквамарин" від 03.11.2015 року прийнято рішення про внесення змін до протоколу №5 засідання членів правління кооперативу "Аквамарин" від 21.12.2013 року, а саме: змінено суму вступного внеску позивача, яка підлягає поверненню у зв`язку з її виключенням із членів кооперативу, із 24500 грн на 27118 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.04.2021 у справі №346/3941/19 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОК "Аквамарин" про визнання недійсними протоколу від 01.08.2013 №5/13, від 28.07.2013 №5, від 21.12.2013 №25; відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації і визнання права власності на нерухоме майно від 22.05.2018, індексний номер: 41292331, а саме на квартиру АДРЕСА_1 і стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Разом з тим, у даній постанові встановлено, що 21.05.2015 ОСОБА_1 звернулася до Коломийського МВ УМВС із заявою про вчинення злочину.

З матеріалів кримінального провадження №346/5366/16-к про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні умисних дій, які виразилися в зловживанні службовою особою службовим становищем. Так, 14.12.2006 рішенням зборів членів Обслуговуючого кооперативу Аквамарин прийнято у члени кооперативу ОСОБА_1 та закріплено за нею квартиру АДРЕСА_1 (протокол №3 від 14.12.2006). 20.12.2006 ОСОБА_1 сплачено перший пайовий внесок на рахунок кооперативу у розмірі 27118 грн, що становить оплату за 14,77 кв.м. Голова ОК Аквамарин ОСОБА_3 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної особи, в порушення вимог пункту 8.2 Статуту кооперативу, рішенням зборів засновників від 01.08.2013 прийняв ОСОБА_2 у члени ОК Аквамарин та протягом серпня-вересня 2013 незаконно відчужив на її користь квартиру АДРЕСА_1 за 137 355 грн, право на яку належало члену ОК Аквамарин ОСОБА_1 21.12.2013 голова ОК Аквамарин ОСОБА_3 підписав та засвідчив печаткою протокол №25 від 21.12.2013 зборів правління кооперативу, відповідно до якого рішенням членів правління ОСОБА_1 було виключено з членів даного кооперативу. Вказане рішення на розгляд загальних зборів в порушення п.8.2 статуту не виносилось, внаслідок чого загальними зборами не затверджувалось. З метою уникнення відповідальності, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_3 у листопаді 2015 підписав та засвідчив печаткою ОК Аквамарин завідомо підроблений протокол №5 від 28.07.2013 зборів членів правління кооперативу, відповідно до якого рішенням правління кооперативу ОСОБА_1 було виключено з членів даного кооперативу. В подальшому, 20.11.2015 голова правління ОК Аквамарин ОСОБА_3 надав вказаний підроблений протокол до органу досудового розслідування Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області. Згідно висновку експерта про вартість об`єкта оцінки від 26.09.2016, спричинена ОСОБА_1 матеріальна шкода становить 153 548 грн.

05.10.2016 затверджено обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.05.2019 у справі №346/5366/16-к звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності і кримінальне провадження закрите. У цій ухвалі встановлено, що голова ОК "Аквамарин" ОСОБА_3 підписав та засвідчив печаткою протокол засідання членів правління ОК "Аквамарин" № 25 від 21.03.2013 про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу, хоча на розгляд загальних зборів це питання не виносилось. Протокол засідання членів правління ОК "Аквамарин" № 5 від 28.07.2013 також визнано підробленим.

Згідно з постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.04.2021 у справі №346/3941/19 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОК "Аквамарин" про визнання недійсними протоколу від 01.08.2013 №5/13, від 28.07.2013 №5, від 21.12.2013 №25. Роз`яснено ОСОБА_1 про її право звернутися до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про направлення справи в цій частині до Господарського суду Івано-Франківської області; відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації і визнання права власності на нерухоме майно від 22.05.2018, індексний номер: 41292331, а саме на квартиру АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 60000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В цьому рішенні суду встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - довідка №50 від 22.05.2018 про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41292331 від 25.08.2018.

Відмова в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації і визнання права власності на нерухоме майно від 22.05.2018, індексний номер: 41292331, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , мотивована тим, що позивачка не викупила квартиру АДРЕСА_4 , а лише здійснила вступний внесок, після чого жодних коштів не сплатила. Суд дійшов висновку про те, що виділити у квартирі ізольоване приміщення в розмірі частки паєнакопичення позивачки неможливо, а тому претендувати на визнання права власності на частку у квартирі вона не може.

Як вже зазначалося, постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №909/736/21 від 14.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2021 у справі №909/736/21 скасовано та прийнято нове рішення. Визнано недійсним рішення засідання членів правління обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформлені протоколом №5 від 28.07.2013 і протоколом №25 від 21.12.2013 та визнано недійсним рішення зборів засновників Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформлене протоколом №5/13 від 01.08.2013.

Приймаючи дану постанову апеляційний господарський суд виходив з того, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.04.2021 у справі №346/3941/19 встановлено факт прийняття оскаржуваних протоколів з порушенням норм чинного законодавства щодо порядку їх прийняття та факт підроблення оспорюваних позивачем протоколів № 5 від 28.07.2013, № 5/13 від 01.08.2013 та № 25 від 21.12.2013.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки ОСОБА_1 було поновлено у членстві в ОК "Аквамарин" шляхом визнання недійсними вищезазначених рішень членів правління та зборів засновників ОК "Аквамарин" і відновлено її становище, яке існувало раніше, у неї є наявним право на паї на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,31 кв.м.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Згідно з статтями 15, 16 ЦК Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Статтею 2 Закону України "Про кооперацію" визначено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи

надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу;

Пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації.

Згідно ст. 11 Закону України "Про кооперацію" вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про кооперацію" пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі.

Статтею 19-1 Закону України "Про кооперацію" член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Пунктом 7.2. Статуту Обслуговуючого кооперативу Аквамарин передбачено, що члени Кооперативу вносять свій пай в рівних частинах на протязі 18 місяців. Паї можуть вноситися як грошовими коштами, так і будівельними матеріалами і послугами.

Згідно п. 7.3. Статуту, перший пай вноситься на розрахунковий рахунок на протязі 5 днів після вступу в члени Кооперативу. Кожний наступний до 10 числа кожного місяця.

Судом встановлено, що позивачем у 2006 році сплачено вступний внесок у розмірі 27118 грн. Інших пайових внесків позивач не сплачував.

У 2013 році на підставі рішень засідання членів правління ОК "Аквамарин", оформлених протоколами від 28.07.2013 №5, від 21.12.2013 №25, позивачку ОСОБА_1 виключено з кооперативу за несплату пайових внесків.

Постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №909/736/21 від 14.02.2022 визнано недійсним рішення засідання членів правління Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформлені протоколом №5 від 28.07.2013 і протоколом №25 від 21.12.2013 та визнано недійсним рішення зборів засновників Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин", оформлене протоколом №5/13 від 01.08.2013.

Згідно частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів дійшла до висновку, що обставини, встановлені у судових рішеннях по справах №909/736/21, №346/3941/19, що набрали законної сили мають преюдиціальне значення, та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Водночас, суд зазначає про те, що згідно ч. 8 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Таким чином, позивачем з 2006 року до виключення з кооперативу в 2013 році (також і в подальшому) не сплачувалися пайові внески у терміни та в порядку встановленому Статутом.

Разом з тим, позивачем заявлено позовну вимогу про присудження Обслуговуючому кооперативу "Аквамарин" суму сплачених ОСОБА_1 , пайових внесків у розмірі 54235,44 грн за 29,54 кв. м. закріпленої за ОСОБА_1 на паї квартири АДРЕСА_1 .

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача права або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, стала правова позиція про що викладена у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 02.04.2020 у справі №910/7160/19, від 01.07.2021 у справі №910/7029/20).

Судом встановлено відсутність суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу позивача, яке могло б бути порушене відповідачем Обслуговуючим кооперативом "Аквамарин" щодо сплати пайових внесків, адже позивач сам не виконував свого обов`язку зі сплати пайових внесків у встановленому порядку та терміни.

Будь-які правові підстави для присудження Обслуговуючому кооперативу "Аквамарин" суми сплачених ОСОБА_1 , пайових внесків у розмірі 54235,44 грн за 29,54 кв. м. закріпленої за ОСОБА_1 на паї квартири відсутні, отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Положеннями статей 328, 329 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Отже, стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Саме таку правову позицію викладено Верховним Судом України у справі за №6-1912цс15.

Враховуючи, що згідно приписів статті 328 ЦК України, набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно (постанова Верховного Суду від 04.02.2021 у справі N 910/1744/19).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлених у наведених судових рішеннях обставин, позивачем у 2006 році було сплачено 27118 грн вступного внеску, що становить 1/3 частину вартості квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.19-1 Закону України "Про кооперацію", член кооперативу стає власником квартири у разі викупу цього майна.

Тобто, позивачем не було викуплено дане майно та не набуте права власності на нього.

Таким чином, визначене позивачем право не підлягає захисту в порядку, встановленому статтею 392 ЦК України, оскільки позивач вступивши до кооперативної організації отримав лише право на набуття права власності у разі сплати пайових внесків в встановленому Статутом порядку, а не саме право власності на нерухоме майно, тобто, колегія суддів констатує, що право власності на спірне нерухоме майно в позивача у встановленому законом порядку не виникло.

Що стосується застосування способу захисту права власності передбаченого ст.387 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №914/106/22, від 27.06.2023 у справі №916/2851/17.

Отже, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №910/8298/21, від 25.07.2023 у справі №914/106/22.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі №904/4140/21, від 21.03.2023 у справі №925/1288/20, від 25.07.2023 у справі №917/1058/22.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №910/9990/21, від 30.08.2023 у справі №909/171/21, від 30.11.2022 у справі №906/779/21.

Витребування майна як спосіб захисту права власності у даному спорі також не може бути застосований, оскільки право власності на спірне нерухоме майно в позивача у встановленому законом порядку не виникло, тобто він не був його власником.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За наведених обставин та норм права, правові підстави для визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45 кв. м. відсутні.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, колегія суддів вказує наступне.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження №12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справ №916/675/15.

Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від ч.2 ст.26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (постанова ВС від 09.12.2020 у справі № 922/476/20).

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

При цьому, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі N911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі N925/1121/17, від 17.04.2019 у справі N916/675/15.

За наведеного, суд зазначає про те, що, позовна вимога заявлена до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є похідною вимогою від вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на квартиру не підлягають задоволенню, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора Управління "Центр надання адміністративних послуг" Коломийської міської ради Івано-Франківської області Годованець Віти Йосипівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Горішною Світланою Василівною, індексний номер 41292331 від 25.05.2018 13:34:18, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності номер 26328901 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1561907526106) квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45 кв. м.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Коломия, Івано-Франківська область на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2023 у справі №909/142/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2023 у справі №909/142/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені §1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.03.2024

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяЗварич О.В.

СуддяКравчук Н.М.