Постанова

від 04.03.2024 по справі 910/14700/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. Справа№ 910/14700/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023

у справі № 910/14700/23 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Фермерського господарства «Садове-СВГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп»

про стягнення 73 354,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 72 958,15 грн. за поставлений за договором поставки сільськогосподарської продукції № 57-08/20П від 04.08.2020, але неоплачений товар, 3 % річних в сумі 201,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 194,56 грн.

В суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/14700/23 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість в розмірі 72 958,15 грн., 3 % річних в розмірі 201,88 грн., інфляційний втрати в розмірі 194,56 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн..

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті наданих позивачем за спірним договором послуг, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/14700/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині 10% від договору в розмірі 40 600,00 грн.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що у порушення п. 5.1 спірного договору позивачем відповідачу не було надано оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, позивач має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість, а відтак, згідно з п. 4.3 спірного договору, яким встановлено, що у разі ненадання такого листа покупець має право притримати сплату 10% від договору до усунення такого порушення, умова для сплати 10% від договору, а саме 40 600,00 грн., не настала.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023, справу № 910/14700/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14700/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/14700/23.

28.12.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/14700/23 залишено без руху, а також надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн.

12.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява, до якої додані докази сплати судового збору у вказаному розмірі.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/14700/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

12.02.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посланням на те, що відповідач був обізнаним про те, що позивач є виробником проданої продукції, а також є платником ПДВ та на те, що у додатковій угоді № 23-03 від 04.08.2020 до спірного договору сторонами погоджено графік платежів по погашенню боргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Станом на 01.03.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023, від 26.07.2023 № № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

04.08.2020 позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір поставки сільськогосподарської продукції № 57-08/20П (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: - пшеницю 4-го класу (код Товару 1001990000 згідно з УК`Г ЗЕД), урожаю 2020 року ( далі - товар) в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Постачальник гарантує, що товар є продукцією власного виробництва та є вільним від будь-яких прав чи домагань третіх осіб. Постачальник гарантує, що має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2020 році (пункт 1.2 Договору).

У п. 2.1 Договору сторони погодили поставку пшениці 4 класу у кількості 84 тонни загальною вартістю 487 199,66 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки СРТ (Інкотермс-2020) - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Грейн» (32101, Хмельницька обл., Ярмолішецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - «елеватор поставки», автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 3.5 Договору датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки, та наданням покупцю видаткової накладної на товар.

У відповідності до пункту 4.1 Договору оплата 80 % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-ох банківських днів з моменту виставлення рахунку, підписання даного договору та у разі належного виконання постачальником умов поставки товару (пунктів 3.1. - 3.5. даного договору) та реєстрації податкової накладної (-них) в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням Покупцю квитанції щодо її реєстрації.

Остаточний розрахунок, згідно підпункту 4.1. цього договору, проводяться протягом 3-ох банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства з наданням Покупцю квитанції щодо її реєстрації , а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних (пункт 4.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 486 387,66 грн., що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін накладною № 1 від 05.08.2020 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 152 від 04.08.2020, копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому відповідачем здійснено частковий розрахунок з позивачем на суму 389 110,13 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 624 від 07.08.2020 та № 654 від 14.08.2020.

Отже, станом на вересень 2020 року неоплаченою залишилась частина товару на загальну суму 97 277,53 грн. (486 387,66-389 110,13).

Вказане відповідачем не заперечується про що свідчить наявна у матеріалах справи копія акту звірки розрахунків станом на 20.11.2020

23.03.2023 позивач та відповідач уклади додаткову угоду № 23-03 до Договору у якій погодили здійснення оплати залишку грошових коштів за Договором у розмірі 97 277,53 грн. таким чином: суму у розмірі 24 319,38 грн. - в строк до 30.04.2023; суму у розмірі 24 319,38 грн. - в строк до 30.05.2023; суму у розмірі 24 319,38 грн. - в строк до 30.06.2023; суму у розмірі 24 319,38 грн. - в строк до 30.07.2023.

З матеріалів справи слідує, що на виконання вказаної додаткової угоди відповідачем позивачу платіжною інструкцією № 4983 від 15.05.2023 було перераховано 24 319,38 грн.

Отже, неоплаченою залишилась частина товару на загальну суму 72 958,15 грн. (97 277,53-24 319,38).

Доказів сплати інших платежів матеріали справи не містять, з огляду на що позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, 3 % річних в сумі 201,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 194,56 грн..

Суд першої інстанції вказані позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що у порушення п. 5.1 Договору позивачем відповідачу не було надано оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, позивач має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість, а відтак, згідно з п. 4.3 Договору, яким встановлено, що у разі ненадання такого листа покупець має право притримати сплату 10% від договору до усунення такого порушення, умова для сплати 10% від Договору, а саме 40 600,00 грн., не настала.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У п. 10.2 Договору сторонами погоджено, що зміни та доповнення до Договору здійснюються у письмовій формі та підписуються уповноваженими представниками сторін і з цього моменту є невід`ємними частинами Договору.

Частиною 1 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

З матеріалів справи слідує, що підписанням додаткової угоди № 23-03 від 23.03.2023 сторони фактично змінити строк та порядок оплати залишку грошових коштів за Договором у розмірі 97 277,53 грн., а відтак до вказаного порядку не можуть бути застосовний інші положення Договору, в тому числі і щодо наявності у відповідача права на притримання частини вартості товару.

Також слід зауважити відповідачу на тому, що саме він має належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто саме відповідач зобов`язаний подати суду належні та допустимі докази того, що позивачем не було надано оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, позивач має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість, проте останнім таких доказів суду не надано.

В свою чергу матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у період з дати отримання товару (серпень 2020 року) і до подання апеляційної скарги (грудень 2023 року) звертався до позивача з вимогою надати вказані документи.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 72 958,15 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 201,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 194,56 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманого за Договору товару, позивач, відповідно по положень ЦК України, окрім стягнення вартості такого товару, має право на стягнення нарахованих за прострочення виконання обов`язку по його оплаті, 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача та стягнув з відповідача 3 % річних в сумі 201,88 грн. та інфляційні втрати в сумі 194,56 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/14700/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/14700/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/14700/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14700/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко