Постанова

від 20.02.2024 по справі 910/6713/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа№ 910/6713/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Копитової О.С.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представника скаржника Нечипорука О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року

у справі №910/6713/23 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван"

до Приватного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі №910/6713/23 відмовлено ТОВ "Стар Інвестмент Ван" у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Броварський завод пластмас".

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Стар Інвестмент Ван" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі №910/6713/23 та прийняти нове рішення, яким відкрити провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Броварський завод пластмас"; призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Демчана О.І.; визнати безспірні вимоги заявника до боржника на суму 2 261 880,55 грн., які є грошовими вимогами четвертої черги; визнати як вимоги першої черги витрати заявника, пов`язані з провадження у справі про банкрутство, у сумі 87 140,00 грн., у т.ч. 26840,00 грн. судового збору та 60 300,00 грн. авансування грошової винагороди розпорядника майна.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Стар Інвестмент Ван" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 04.12.2023 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Стар Інвестмент Ван" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі №910/6713/23 у справі №910/6713/23, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6713/23 за заявою ТОВ "Стар Інвестмент Ван" до ПрАТ "Броварський завод пластмас" про банкрутство.

14.12.2023 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/6713/23/7625/2023 від 13.12.2023 року витребувані матеріали справи №910/6713/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Стар Інвестмент Ван" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі №910/6713/23 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також доказів на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів арбітражному керуючому Демчану О.І., з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

19.12.2023, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 18.12.2023 надано докази сплати судового збору та докази на підтвердження відправлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів арбітражному керуючому Демчану О.І.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Стар Інвестмент Ван" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі №910/6713/23, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 08.02.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

29.12.2023 представником ПрАТ "Броварський завод пластмас" адвокатом Безсмертним А.В. подано заяву про відвід головуючого судді Остапенка О.М. від розгляду справи №910/6713/23.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 01.01.2024 по 05.01.2024 року перебував у відпустці.

Ухвалою суду від 09.01.2024 заяву представника ПрАТ "Броварський завод пластмас" адвоката Безсмертного А.В. про відвід головуючого судді Остапенка О.М. від розгляду справи №910/6713/23 визнано необґрунтованою, справу №910/6713/23 передано для визначення складу суду в порядку ч.1 ст.32 ГПК України, за результатами чого вказану заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою суду від 11.01.2024 вищевказаною колегією суддів відмовлено у задоволенні заяви представника ПрАТ "Броварський завод пластмас" адвоката Безсмертного А.В. про відвід головуючого судді Остапенка О.М. від розгляду справи №910/6713/23 та повернуто справу №910/6713/23 для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Остапенка О.М. - головуючого судді, Копитової О.С., Отрюха Б.В.

У поданому 12.01.2024 року через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник боржника просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою суду від 08.02.2024 року за клопотанням боржника відкладено розгляд справи на 20.02.2024 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 для розгляду справи №910/6713/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М.,судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 19.02.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/6713/23 за апеляційною скаргою ТОВ "Стар Інвестмент Ван" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023.

Представник кредитора в судовому засіданні 20.02.2024 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі №910/6713/23 та прийняти нове рішення, яким, зокрема, відкрити провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Броварський завод пластмас" з відповідними наслідками.

Представники боржника та арбітражний керуючий Демчан О.І. в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином через систему "Електронний суд" та засобами електронного зв`язку у відповідності до ч.6 ст.120 ГПК України, докази чого долучено до матеріалів справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

20.02.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2023 року ТОВ "Стар Інвестмент Ван" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття відносно ПрАТ "Броварський завод пластмас" справи про банкрутство у зв`язку із неможливістю останнього погасити наявну кредиторську заборгованість у розмірі 2 261 880,55 грн., яка складається із розміру присуджених до стягнення у справі №911/1850/18 витрат по сплаті судового збору (1 541 750,00 грн.), а також нарахованих на вказану суму за період з 04.03.2021 по 27.04.2023 інфляційного збільшення (620 656,00 грн.) та 3 % річних (99 474,55 грн.).

До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство додано низку документів у копіях, які на думку кредитора, підтверджують заявлені вимоги, а саме: постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 року у справі №911/1850/18, наказу про примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №911/1850/18, наказу про примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №911/1850/18, постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. від 30.04.2021 про відкриття виконавчого провадження №65314430, постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. від 30.04.2021 про відкриття виконавчого провадження №65314496, постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. від 30.04.2021 про об`єднання виконавчих проваджень №65314430 та №65314496 у зведене виконавче провадження №65315550 та розрахунку інфляційного збільшення та трьох відсотків річних на суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 року у справі №910/6713/23 прийнято заяву ТОВ "Стар Інвестмент Ван" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Броварський завод пластмас" до розгляду та призначено підготовче засідання.

У поданому відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник заперечив проти її задоволення з огляду на відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство за такою заявою з мотивів необґрунтованості та недоведеності заявлених вимог, а також спірності їх розміру.

В подальшому, до підготовчого засідання, боржником надано суду докази погашення заборгованості по сплаті судових витрат на суму 1 541 750,00 грн., визначеної постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №911/1850/18.

За наслідками розгляду справи №910/6713/23 у підготовчому засіданні ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі №910/6713/23 відмовлено ТОВ "Стар Інвестмент Ван" у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Броварський завод пластмас".

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлена ТОВ "Стар Інвестмент Ван" заборгованість боржника по сплаті судових витрат на суму 1 541 750,00 грн., визначена постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 року у справі №911/1850/18, є погашеною, а вимоги у розмірі 720 130,55 грн. (нараховані в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України), є необґрунтованими, оскільки сплата судового збору не є грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України.

ТОВ "Стар Інвестмент Ван" не погоджується з відповідною ухвалою суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Броварський завод пластмас" та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

За твердженням скаржника, судом не перевірено обсяг повноважень голови наглядової ради ПрАТ "Броварський завод пластмас" ОСОБА_1., якою було сплачено суму заборгованості, як наслідок дійшов передчасного висновку про повноваження останньої діяти від імені боржника.

Також апелянт зазначає, що з набранням чинності рішення суду про стягнення з боржника сум судового збору, між сторонами виникли грошові зобов`язання, а тому на таке зобов`язання мають нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для її скасування, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Суд наголошує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Суд також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Згідно з частиною 2 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

За змістом частини першої статті 35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов`язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

Відповідно до частин 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Поряд з цим, у силу частини восьмої статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною третьою статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі №904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Колегія суддів зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 року у справі №911/2043/20.

Таким чином, для належного відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, суд має ретельно перевірити заяву ініціюючого кредитора та додані до неї документи на предмет відповідності вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та інших нормативно-правових актів з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів наявності заборгованості боржника та неможливості виконання боржником грошових зобов`язань і постановити таку ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка має бути обґрунтованою та мотивованою, де будуть встановлені всі ознаки неплатоспроможності боржника.

Так, у даній справі №910/6713/23 ТОВ "Стар Інвестмент Ван" ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Броварський завод пластмас" з підстав наявності у боржника заборгованості, яка складається із розміру присуджених до стягнення у справі №911/1850/18 витрат по сплаті судового збору (1 541 750,00 грн.), а також нарахованих на вказану суму за період з 04.03.2021 по 27.04.2023 інфляційного збільшення (620 656,00 грн.) та 3% річних (99 474,55 грн.).

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, судом встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №911/1850/18 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Стар Інвестмент Ван", скасовано рішення господарського суду Київської області від 05.02.2019 та прийнято у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, яким в тому числі:

- стягнуто з ПрАТ "Броварський завод пластмас" на користь ТОВ "Стар Інвестмент Ван" 616 700,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору;

- стягнуто з ПрАТ "Броварський завод пластмас" на користь ТОВ "Стар Інвестмент Ван" 925 050,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На примусове виконання вказаної постанови 27.04.2021 господарським судом Київської області видано відповідні накази.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Я.В. від 30.04.2021 відкрито виконавчі провадження ВП №65314430 та №65314496 з примусового виконання вищевказаних наказів господарського суду Київської області від 27.04.2021 по справі №911/1850/18.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Я.В. від 30.04.2021 об`єднано виконавчі провадження ВП №65314430 та №65314496 у зведене виконавче провадження ВП №65315550.

Постановою Верховного суду від 13.07.2022 року у справі №911/1850/18 відмовлено ПрАТ "Броварський завод пластмас" у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі №911/1850/18. Касаційну скаргу ПрАТ "Броварський завод пластмас" залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №911/1850/18 залишено без змін. Поновлено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №911/1850/18.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті само особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, заявлена ТОВ "Стар Інвестмент Ван" до визнання заборгованість боржника по сплаті судових витрат на суму 1 541 750,00 грн. є безспірною, оскільки встановлена постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №911/1850/18.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (статтею 530 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

В силу приписів ч. 1 та 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Оскільки боржник у повному обсязі не виконав рішення суду кредитором нараховано інфляційне збільшення та 3% річних на зазначену заборгованість у розмірі 1 541 750,00 грн. за період з 04.03.2021 по 27.04.2023, що складає відповідно 620 656,00 грн. та 99 474,55 грн.

За частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передумовою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18 від 07.07.2020 року у справі №296/10217/15-ц, ).

Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу не припиняє грошового зобов`язання боржника та не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, кредитор має право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення зобов`язання до моменту його фактичного виконання.

При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Суд також враховує і те, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц зроблено висновок, що стаття 626 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (такий висновок викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17, від 03.10.2023 у справі №366/203/21).

При цьому, за змістом статей 524,533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, оскільки між ТОВ "Стар Інвестмент Ван" та ПрАТ "Броварський завод пластмас" виникли грошові зобов`язання, за якими боржник зобов`язаний сплатити на користь кредитора 1541750,00 грн., і такі зобов`язання виникли з судового рішення, ТОВ "Стар Інвестмент Ван" в даному випадку має право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення зобов`язання до дати звернення до суду із відповідною заявою.

Вищенаведене спростовує помилкові висновки місцевого господарського суду про те, що сплата судового збору не є грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 509 ЦК України і на таке зобов`язання не мають нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України.

Отже, ініціюючи провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Броварський завод пластмас", кредитором заявлено до визнання грошові вимоги у загальному розмірі 2 261 880,55 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, до підготовчого засідання, боржником надано суду докази погашення заборгованості по сплаті судових витрат на суму 1 541 750,00 грн., визначеної постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №911/1850/18.

Так, 13.10.2023 року ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ "Стар Інвестмент Ван" грошові кошти у розмірі 616 700,00 грн. та 925 050,00 грн., що підтверджується оригіналами квитанції від 13.10.2023 до платіжної інструкції №0.0.3247819459.1 (призначення платежу "сплата судового збору зг. наказу Господарського суду Київської області від 27.04.2021 по справі №911/1850/18 від 04.03.2021 від ОСОБА_1 - платіж за власні кошти") та квитанції від 13.10.2023 до платіжної інструкції №0.0.3247825643.1 (призначення платежу "сплата судового збору зг. наказу Господарського суду Київської області від 27.04.2021 по справі №911/1850/18 від 04.03.2021 від ОСОБА_1 - платіж за власні кошти").

Згідно наявних у справі доказів та загально доступних відомостей, в тому числі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1. є головою наглядової ради ПрАТ "Броварський завод пластмас", ця обставина також не заперечується кредитором.

Отже, за висновками суду, ОСОБА_1. уповноважена діяти в інтересах боржника.

Твердження скаржника про те, що ОСОБА_1. не представляє інтереси боржника та не може одноособово приймати рішення від його імені, а матеріали справи не містять доказів делегування боржником виконання його обов`язку третьої особою в порядку ст. 528 ГПК України, колегією суддів відхиляються, оскільки неврахування обставин погашення вимог кредитора (кредиторів) у повному обсязі до проведення підготовчого засідання тільки з підстав того, що таке погашення здійснене не боржником, а третьою особою, буде мати характер "надмінного формалізму".

Колегією суддів також взято до уваги пояснення боржника, що приватним виконавцем Бережним Я.О. в межах зведеного виконавчого провадження ВП №65315550 на рахунки боржника накладено арешти, що, в свою чергу унеможливлює погашення заявленої ТОВ "Стар Інвестмент Ван" заборгованості шляхом перерахування коштів безпосередньо з рахунку ПрАТ "Броварський завод пластмас".

Поряд з наведеним, суд наголошує, що легітимною метою процедури банкрутства є саме задоволення вимог кредиторів, а тому погашення основної заборгованості перед кредитором на суму 1 541 750,00 грн., заявленої останнім до визнання при зверненні до суду, за відсутності доказів неприйняття кредитором цих коштів або їх повернення особі, яка здійснила таке погашення, є таким, що здійснено у відповідності до норм чинного законодавства, і у суду відсутні правові підстави для неврахування у підготовчому засіданні факту такого погашення.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції правомірно встановлено, що заявлена ТОВ "Стар Інвестмент Ван" заборгованість боржника по сплаті судових витрат на суму 1 541 750,00 грн., визначена постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 року у справі №911/1850/18, є погашеною у повному обсязі до підготовчого засідання, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо заявлених кредитором вимог у сумі 720 130,55 грн. (620 656,00 грн. інфляційних втрат та 99 474,55 грн. 3% річних), нарахованих у відповідності до положень статті 625 ЦК України за час прострочення зобов`язання до дати звернення до суду із відповідною заявою, судова колегія зазначає, що Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 03.10.2023 у справі №366/203/21).

Крім того, як було зазначено вище, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Тобто, стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання боргу.

При цьому, судом також враховано, що звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником.

Однак, суд вважає, що таке звернення є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, оскільки ймовірне банкрутство підприємства-боржника потребує особливого правового регулювання, позаяк торкається інтересів та має негативні наслідки не тільки для власника майна, а й для трудового колективу, кредиторів, партнерів тощо.

Таким чином, враховуючи погашення боржником до підготовчого засідання заборгованості по сплаті судових витрат на суму 1 541 750,00 грн., що складає майже 70% всієї суми заявлених до боржника вимог, та беручи до уваги акцесорний характер 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих кредитором на суму такого основного зобов`язання, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені ТОВ "Стар Інвестмент Ван" вимоги у розмірі 720 130,55 грн. не є тим грошовим зобов`язанням у розумінні КУзПБ, невиконання якого б слугувало самостійною підставою для відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство.

Під час перегляду справи про банкрутство суд також звертає увагу апелянта, що для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Така правова позиція викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 27.05.2021 у справі №924/556/20, від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18.

Фактом невиконання боржником зобов`язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності.

Такий висновок кореспондується з приписами ч. 6 ст. 39 КУзПБ, згідно якої господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Отже, з`ясовуючи питання щодо безспірності вимог заявника, суд має встановити чи існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі).

При наявності відзиву боржника, поданого в порядку статті 36 КУзПБ, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право (такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 13.12.2022 у справі №910/862/22, від 26.01.2023 у справі №917/1268/21).

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Отже, встановлення судом у підготовчому засіданні наявності спору про право, характерного для справ позовного провадження, є однією із перешкод для відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим слід зазначити, що відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу заявленої вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак і про відсутність між сторонами спору про право.

Вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати наступне.

Спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку.

Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

Отже, якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.

При цьому законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з приводу заявленої вимоги кредитора.

Правова позиція аналогічного змісту викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постановах від 13.08.2020 року у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 року у справі №922/1174/20, від 16.09.2020 року справі №911/593/20 від 25.11.2020 року у справі №910/5799/20.

Спір про право, в тому числі, наявний у разі, коли боржник не погоджується із методикою (формулою) розрахунку заявленого боргу або взагалі висловлює незгоду з існуванням у нього заборгованості перед кредитором, стверджуючи про припинення зобов`язання зарахуванням тощо; заявляє про сплив позовної давності; заперечує настання строку виконання грошового зобов`язання з мотивів правомірності зупинення ним виконання свого обов`язку (ч.3 ст.538 ЦК України) або з мотивів прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), доводить про припинення поруки тощо.

Встановлення наявності або відсутності наведених обставин переходить в площину доказування, що вочевидь свідчить про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

При цьому, у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.

У підготовчому засіданні суд не вирішує спір по суті. А строк розгляду вимог кредиторів обмежується 14 днями.

У такому випадку, відсутність спору щодо заявлених ініціюючим кредитором грошових вимог може підтверджуватися або рішенням суду, що набрало законної сили, або визнанням боржником таких вимог.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, у поданому суду відзиві на заяву ТОВ "Стар Інвестмент Ван" боржник заперечив щодо відкриття провадження у справі про банкрутство з мотивів необґрунтованості та недоведеності заявлених вимог в частині інфляційних витрат та 3% річних, а також спірності їх розміру.

Так, за твердженням боржника, 3% річних та інфляційні витрати повинні нараховуватись на основну заборгованість, а тому їх нарахування на стягнутий судовий збір є безпідставним.

Також боржник зазначає, що підставою для стягнення грошових коштів з ПрАТ "Броварський завод пластмас" є саме накази Господарського суду Київської області від 27.04.2021 року у справі №911/1850/18, а не постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 року, а отже початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 28.04.2021, в той час як кредитором такі нарахування здійснено за період з 04.03.2021 року.

Крім того, боржник стверджує, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2021 року у справі №911/1850/18 зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 та поновлено лише 13.07.2022 року. У зв`язку з чим, постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Я.В. від 06.07.2021 було зупинено та, відповідно, 10.11.2022 поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказів місцевого господарського суду.

Відтак, ПрАТ "Броварський завод пластмас", з посиланням на ч.1 ст.19 Конституції України, вказує як про відсутність у нього обов`язку протягом зазначеного періоду виконувати відповідні накази суду про стягнення судового збору, так і про наявність легітимного права не сплачувати таку суму боргу.

Отже, на переконання боржника, в даному випадку необґрунтованим є нарахування кредитором 3% річних та інфляційних витрат за весь період з 04.03.2021 по 27.04.2023, тобто за 785 днів.

Таким чином, зі змісту відзиву боржника на заяву ТОВ "Стар Інвестмент Ван" з доданими до нього документами вбачається, що заявлені грошові вимоги кредитора в частині інфляційних витрат та 3% річних носять спірний характер, оскільки боржник заперечує та не визнає сам факт наявності у нього такої заборгованості перед кредитором, періоду її нарахування, а також її розміру.

Отже, надані боржником та наявні у справі докази викликають розумний сумнів в наявності безспірності вимог ініціюючого кредитора в цій частині.

За вказаних обставин, на дату проведення підготовчого засідання судом з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, в тому числі щодо суті (предмету) зобов`язання, підстави їх виникнення, періоду нарахування та суми зобов`язання, структури заборгованості, а також строку виконання відповідного зобов`язання.

Оскільки в силу приписів чинного спеціального законодавства господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), вищенаведені суперечки та розбіжності щодо наявності чи відсутності заборгованості боржника перед кредитором та її розміру підлягають вирішенню саме у порядку позовного провадження із застосуванням усього інструментарію, характерного такому провадженню, а тому вимоги кредитора в даному випадку не є безспірними та свідчать про наявність спору про право, що у відповідності до ч. 6 ст. 39 КУзПБ є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відсутність в даному випадку підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі заявлених кредитором вимог у розмірі 720 130,55 грн.

Вищенаведені обставини у своїй сукупності, встановлені після детальної перевірки судом підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення, свідчать про необхідність відмови у задоволенні заяви ТОВ "Стар Інвестмент Ван" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Броварський завод пластмас", адже визнані судом обґрунтованими вимоги кредитора на суму 1 541 750,00 грн. були задоволені боржником (головою наглядової ради ПрАТ "Броварський завод пластмас" ОСОБА_1.) у повному обсязі до підготовчого засідання суду, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, в той час як в іншій частині вимоги кредитора свідчать про існування між ініціюючим кредитором та боржником спору, який не був предметом судового розгляду, та не є тим грошовим зобов`язанням у розумінні КУзПБ, невиконання якого б слугувало самостійною підставою для відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги кредитора без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін, судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі №910/6713/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі №910/6713/23 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу №910/6713/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 06.03.2024 року після виходу судді Копитової О.С. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

О.С. Копитова