Рішення

від 01.03.2024 по справі 904/3674/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2024м. ДніпроСправа № 904/3674/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (вх.№7435/24 від 13.02.2024) про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) у справі

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, с. Гора Бориспільського району Київської області, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (52201, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 22; ідентифікаційний код 04947995)

про стягнення 719 803 грн. 95 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, с. Гора Бориспільського району Київської області, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (52201, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 22; ідентифікаційний код 04947995) про стягнення 719 803 грн. 95 коп. та судові витрати у справі віднести за рахунок Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, с. Гора Бориспільського району Київської області, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069).

Відповідач у заяві (вх.№7435/24 від 13.02.2024) про ухвалення додаткового рішення просить: - поновити відповідачу строк для подання доказів розміру витрат на правничу допомогу; - прийняти до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення; - залучити до матеріалів справи копії наступних документів: витяг з договору №02/03 про надання правової (правничої) допомоги від 02.03.2021, додаткову угоду від 30.12.2021, додаткову угоду від 30.12.2022, додаткову угоду від 29.12.2022, додаткову угоду від 15.08.2023, акт приймання-здачі наданої правової (правничої) допомоги від 07.02.2024; - стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" щодо поновлення відповідачу строк для подання доказів розміру витрат на правничу допомогу та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (вх.№7435/24 від 13.02.2024) про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду.

Позивач у заяві/запереченні (вх.№8182/24 від 19.02.2024) на заяву про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) просить: - заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) повернути відповідачу без розгляду; - відмовити відповідачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) повністю; - зменшити розмірі витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені відповідачем до стягнення з позивача до 99 % відсотків, посилаючись на те, що: - Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат; - ані у додатках, ані в матеріалах справи не має жодного належного доказу (документу), який би підтверджував те, що Зерній А.А. є керівником відповідача та, що він має відповідні повноваження на підписання заяви; - до заяви додатки додані у не засвідчених копіях; - в матеріалах справи немає документів, підписаних адвокатом, адже відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив підписані не адвокатом.

Як вбачається, у рішенні судом не вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення; суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання; неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви; додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається, у відзиві на позовну заяву відповідачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи та зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу, які будуть понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи складатимуть 30 000 грн. 00 коп. Витрати на професійну правничу допомогу та інші судові витрати будуть підтверджені доказами в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Датою підписання рішення, оформленого відповідно до статті 238 Господарського процесуального кодексу України, є 02.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" щодо поновлення відповідачу строк для подання доказів розміру витрат на правничу допомогу

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що погоджується з доводами позивача щодо того, що Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (схожий за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19).

Згідно з частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, частинами 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, відповідачем надано:

- копію витягу з договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги (а.с.191-192);

- копію додаткової угоди від 30.12.2021 до договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги (а.с.193);

- копію додаткової угоди від 30.12.2022 до договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги (а.с.194);

- копію додаткової угоди від 15.08.2023 до договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги (а.с.196);

- копію додаткової угоди від 29.12.2023 до договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги (а.с.195);

- копію акта від 07.02.2024 приймання-здачі наданої правової (правничої) допомоги (а.с.198).

Як вбачається, між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД", як клієнтом, та Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія було укладено договір від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що клієнт доручає, а бюро приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої цим договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Тимофієв Євгеній Леонідович, Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах (пункт 1.6 Договору).

Пунктом 7.1 Договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2023 визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його виконання, але не довше ніж по 31.12.2024 включно незалежно від обсягів та стадії виконання будь-якого конкретного доручення клієнта за цим договором.

Також сторонами було підписано додаткову угоду від 15.08.2023 до договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги відповідно, яка визначає зміст та обсяг падання правової (правничої) допомоги клієнтову бюро, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги у справі №904/3674/23 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" про стягнення 719 803 грн. 95 коп. (надалі - Додаткова угода).

Відповідно до вказаної Додаткової угоди бюро зобов`язується виконати роботу та надати таку правову (правничу) допомогу клієнту:

- ознайомлення з документами пов`язаних зі справою №904/3674/23 (позовом, доказами);

- надання консультацій;

- складання заяв по суті (відзиву, заперечення (за потребою), пояснення (за потребою);

- складання заяв та клопотань та інших процесуальних документів (за потребою);

- представляти інтереси клієнта в суді першої інстанції, в т.ч. брати участь судових засіданнях.

Сторонами погоджений фіксований розмір гонорару в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. за надану правову (правничу) допомогу клієнту (пункт 3 Додаткової угоди).

Сторонами погоджено, що розмір гонорару не залежить від затраченого часу бюро на надання правової (правничої) допомоги (пункт 4 Додаткової угоди).

Порядок оплати гонорару: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Клієнт може здійснити авансовий платіж (пункт 5 Додаткової угоди).

Сторони складають акт викопаних робіт протягом 3 робочих днів з дати прийняття судового рішення за результатами розгляду справи (пункт 6 Додаткової угоди).

Ця додаткова угода є підставою для оплати гонорару (пункт 7 Додаткової угоди).

В подальшому сторонами було складено акт від 07.02.2024 приймання-здачі наданої правової (правничої) допомоги, за яким бюро надало, а клієнт прийняв наступну правову (правничу) допомогу за Договором від 02.03.2021 №02/03 та Додатковою угодою від 15.08.2023:

- ознайомлення з документами пов`язаних зі справою №904/3674/23 (позовом, доказами);

- надання консультацій щодо правової позиції у спорі по справа № 904/3674/23;

- складання відзиву по справа № 904/3674/23;

- складання заперечення на відповідь на відзив по справа № 904/3674/23;

- складання заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) по справа № 904/3674/23.

Загальна вартість складає 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Підписанням цього Акту клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору №02/03 від 02.03.2021 та Додаткової угоди від 15.08.2023, а також не має претензій до бюро стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у цьому Акті.

Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих Адвокатським бюро послуг, перелік який наведений в Акті приймання-здачі наданої (правової) допомоги та встановлено, що включення до переліку таких послуг як ознайомлення з документами пов`язаними зі справою №904/3674/23 (позовом, доказами), надання консультацій щодо правової позиції у спорі по справа №904/3674/23 не містить будь-якого правового підґрунтя, оскільки вказані послуги мають включатися до робіт зі складання відзиву на позовну заяву.

Щодо включення до переліку такої послуги як складання заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

З огляду на викладене, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Отже, вказана заява є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Також судом враховано, що у Додатковій угоді від 15.08.2023 до Договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги сторонами було визначено обсяг та зміст надання правової (правничої) допомоги та у переліку правничої допомоги, яку бюро зобов`язується надати клієнту було зазначено таку послугу, як: "Представляти інтереси клієнта в суді першої інстанції, в т.ч. брати участь у судових засіданнях" (пункт 5 переліку).

Як вбачається, за надання правової допомоги згідно з переліком, сторонами було погоджено фіксований розмір гонорару в сумі 30 000 грн. 00 коп.

Проте, оскільки розгляд справи було здійснено судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, судові засідання не призначалися, а отже й така послуга, як "Представляти інтереси клієнта в суді першої інстанції, в т.ч. брати участь у судових засіданнях" адвокатським бюро не надавалася.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Щодо заперечень позивача суд вважає за необхідне зазначити таке.

- судом до матеріалів справи долучено інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що керівником Адвокатського бюро Тимофієва Євгенія є Тимофієв Євгеній Леонідович; даних про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи вказана інформація не містить;

- копії документів, що додані відповідачем до заяви, прошиті, пронумеровані та засвідчені в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Отже, вказані заперечення позивача до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що в матеріалах справи не має документів, підписаних адвокатом в інтересах відповідача, адже відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив підписані не адвокатом, оскільки підписання відзиву та заперечень на відповідь на відзив керівником відповідача - директором Зерній А. не спростовує обставин надання Адвокатським бюро правової допомоги щодо підготовки вказаних документів.

Обов`язок складання, заяв по суті, зокрема, відзиву та заперечення встановлений у пункті 2 Додаткової угоди від 15.08.2023 до Договору.

Подібний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №924/122/19.

Зі змісту наданого відповідачем до матеріалів справи витягу з Договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги (пункт 1.6) та акту від 07.02.2024 приймання-здачі наданої правової (правничої) допомоги слідує, що Адвокатським бюро, а саме Тимофієвим Євгенієм Леонідовичем були надані відповідні послуги відповідачу.

Як вбачається з відкритої інформації з Єдиного реєстру адвокатів України, адвокату Тимофієву Євгенію Леонідовичу 08.10.2018 видано свідоцтво №3939.

Окремо суд звертає увагу, що згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається, відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення надано, зокрема, копію витягу з договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги, копію додаткової угоди від 30.12.2021 до договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги, копію додаткової угоди від 30.12.2022 до договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги, копію додаткової угоди від 15.08.2023 до договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги, копію додаткової угоди від 29.12.2023 до договору від 02.03.2021 №02/03 про надання правової (правничої) допомоги, копію акта від 07.02.2024 приймання-здачі наданої правової (правничої) допомоги.

Таким чином, відповідачем надані докази, що свідчать про підстави, предмет та обсяг правової допомоги, наданої Адвокатським бюро відповідачу.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу; для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура; забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом; витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" унормовано види адвокатської діяльності, а саме серед іншого: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Таким чином, з урахуванням того, що справа не є складною, судові засідання у справі не призначалися, суд вважає, що обґрунтованою та співмірною вартістю витрат відповідача на професійну правничу допомогу є сума 7 500 грн. 00 коп., яка підлягає стягненню з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Отже, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) підлягає частковому задоволенню.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, с. Гора Бориспільського району Київської області, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (52201, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 22; ідентифікаційний код 04947995) 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог за заявою - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання додаткового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання додаткового рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

05.03.2024.