Рішення

від 26.02.2024 по справі 904/1780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024м. ДніпроСправа № 904/1780/23

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя", с. Дослідне Дніпропетровської області

до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Новоолександрівка Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , селище Дослідне, Дніпропетровська область

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , селище Дослідне, Дніпропетровська область

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , селище Дослідне, Дніпропетровська область

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права постійного користування земельною ділянкою, зобов`язання передати земельну ділянку

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: Еременко І.Л., адвокат

Від відповідача: Пчельникова О.О., представник, довіреність №01 від 10.01.2024

Від третьої особи-1: Харламов В.В., адвокат; Чугук І.В.

Від третьої особи-2: Харламов В.В., адвокат

Від третьої особи-3: Харламов В.В., адвокат

С У Т Ь С П О Р У:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 20.06.2023, просить:

20 червня 2023 року до господарського суду надійшла заява позивача, якою просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №3032-25/УІІІ від 10 листопада 2022 року про відмову Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" у затверджені проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,6732 га та у передачі земельної ділянки в постійне користування за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати право постійного користування Об`єднання співвласників багатоквартирного

будинку "Сучасна оселя" земельною ділянкою площею 0,672 га, кадастровий номер 1221486200:09:001:0362, із земель комунальної власності (код КВЦПЗ 02.03), яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району, Дніпропетровської області, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Новоолександрівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ "Сучасна оселя" із земель комунальної власності (код КВЦПЗ 02.03), яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району, Дніпропетровської області, та передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" земельну ділянку кадастровий номер 1221486200:09:001:0362 площею 0,672 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у постійне користування.

В обґрунтування позовних вимог заявляє, що у відповідності до вимог статті 42 Земельного кодексу України має безумовне право на отримання в постійне користування земельної ділянки, на якій розміщено багатоквартирний житловий будинок, будівлі і споруди, що стосуються такого будинку та прибудинкова територія. Однак, відповідач безпідставно відмовив у затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,6732 га та у передачі земельної ділянки в постійне користування, посилаючись на відсутність правоустановчих документів на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці.

В письмових поясненнях, які надійшли до господарського суду 13.09.2023, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що суди не можуть підміняти інші органи влади чи органи місцевого самоврядування та зобов`язувати уповноважений орган прийняти рішення, визначеного судом змісту. Статтею 92 Земельного кодексу України встановлено перелік осіб, яким надаються земельні ділянки в постійне користування. В перелік таких осіб позивач не входить. Що стосується вимоги позивача зобов`язати затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, то такий проект на розгляд сільської ради не надавався. Рішенню органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки у постійне користування має передувати затвердження технічної документації із землеустрою. Відмова у затвердженні технічної документації виключає можливість розгляду самого питання щодо надання земельної ділянки у постійне користування. На звернення позивача щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, було здійснено виїзд постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища. Після обстеження земельної ділянки встановлено, що безпосередньо ОСББ не має прав власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за спірній земельній ділянці та на цій земельній ділянці здійснено самочинне будівництво - житловий будинок з гаражем та басейном, належний ОСОБА_4 , земельна ділянка на якій розташовано будинок має окрему огорожу. Громадянці ОСОБА_5 належать два сараї та гараж з підвалом. Також виявлена капітальна прибудова до житлового будинку, як вхід до квартири ОСОБА_6 та навіс впродовж зовнішньої стіни квартири ОСОБА_6 .

Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивач обґрунтовує належне йому право постійного користування земельною ділянкою, як прибудинковою територією, проте у вимогах позивача не йдеться про земельну ділянку, як прибудинкову територію. Вимоги позивача стосуються надання земельної ділянки у постійне користування, однак до суду надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Треті особи проти задоволення позовних вимог заперечують та зазначають, що:

- право на розроблення документації із землеустрою без дозволу на її розроблення або за наявності мотивованої відмови у його наданні має особа, яка зацікавлена в в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці. У позивача відсутні правовстановлювальні документи, які б підтверджували право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці;

- позивач просить зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, однак до суду надав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду - 02.03. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

- розробником Проекту землеустрою не дотримано вимог чинного законодавства, а саме:

при прийнятті до виконання замовлення не дотримано вимогу про те, що особі має належати право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, відносно якої здійснюється розроблення проекту землеустрою;

розробник керувався постановою КМУ від 26.05.2004 № 677 "Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яка втратила чинність;

розробник посилався на положення ч.7.ст.118 Земельного кодексу України, в редакції, яка не діяла станом на час виготовлення Проекту;

- при передачі межових знаків на зберігання межі земельної ділянки з ОСОБА_1 не узгоджувались, пропозиція підписати відповідний акт не надходила ( ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що межує з земельною ділянкою, на яку позивач просить визнати право постійного користування);

- на спірній земельній ділянці знаходиться домоволодіння сім`ї ОСОБА_7 , земельна ділянка якого має окрему огорожу та займає майже всієї площі ;

- у фактичному користуванні ОСОБА_3 перебуває у тому числі навіс літ.Е, який розташований на спірній земельній ділянці; у фактичному користуванні ОСОБА_2 перебуває альтанка діт.Д (рішення Новоолександрівської сільської ради №73 від 25.07.2007).

Також треті особи вважають, що спір у даній справі щодо визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про відмову ОСББ у затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки та передачі земельної ділянки в постійне користування є публічно-правовим.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2023 справу №904/1780/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського Дніпропетровської області від 12.04.2023 позовну заяву залишено без руху.

14 квітня 2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази. Надходження судового збору у сумі 5368,00грн підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Ухвалою Господарського Дніпропетровської області від 18.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.05.2023.

Ухвалою Господарського Дніпропетровської області від 16.05.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; відкладено підготовче засідання у справі на 06 червня 2023 року.

Ухвалою Господарського Дніпропетровської області від 01.06.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського Дніпропетровської області від 02.06.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 .

05 червня 2023 року до суду надійшли пояснення третьої особи-1, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки на земельній ділянці, про передачу у користування якої просить позивач, розташовані різні споруди (гаражі, навіси, прибудови до будинку та інше), які належать громадянам та не перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, в розумінні ст. 42 Земельного кодексу України. Зазначені споруди громадян є самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 Цивільного Кодексу України.

Відповідач у підготовче засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив.

З 06.06.2023 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.06.2022.

З 06.06.2023 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.08.2023.

20 червня 2023 року до господарського суду надійшла заява позивача, якою просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №3032-25/УІІІ від 10 листопада 2022 року про відмову Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" у затверджені проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,672 га та у передачі земельної ділянки в постійне користування за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати право постійного користування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" земельною ділянкою площею 0,672 га, кадастровий номер 1221486200:09:001:0362, із земель комунальної власності (код КВЦПЗ 02.03), яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району, Дніпропетровської області, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Новоолександрівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ "Сучасна оселя" із земель комунальної власності (код КВЦПЗ 02.03), яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району, Дніпропетровської області, та передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" земельну ділянку кадастровий номер 1221486200:09:001:0362 площею 0,672 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у постійне користування.

Ухвалою суду від 22.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/1780/23 на тридцять днів; відкладено підготовче засідання у справі на 07.08.2023.

Ухвалою суду від 07.08.2023 прийнято до розгляду заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" про зміну предмета позову (вх.№30078/23 від 20.06.2023); відкладено підготовче засідання у справі на 29.08.2023.

З 29.08.2023 оголошено перерву до 18.09.2023.

Ухвалою суду від 18.09.2023 закрито підготовче провадження у справі №904/1780/23; призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 10.10.2023.

Позивач у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

09 жовтня 2023 року від позивача до господарського суду надійшла заява про відкладення розгляду справи мотивована зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому процесі.

09.10.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю адвоката Єременко Г.Л. в іншому судовому процесі.

З 10.10.2023 відкладено розгляд справи до 06.11.2023. З 06.11.2023 оголошено перерву до 18.12.2023, з 18.12.2023 до 11.01.2024, з 11.01.2024 до 30.01.2024, з 30.01.2024 до 26.02.2024.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 26.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" (надалі - Об`єднання, ОСББ) створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (пп.1.1., 1.8. Статуту Об`єднання в редакції 2021 року, а.с.19-24 том 1).

ОСББ "Сучасна оселя" зареєстровано 16.07.2007 в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 35294714, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.12.2022.

Згідно до п.2.1. Статуту метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку та прибудинкової території, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Згідно Переліку членів ОСББ "Сучасна оселя" до протоколу № 21 від 20.10.2021, членами ОСББ є:

ОСОБА_5 , квартира АДРЕСА_2 ; ОСОБА_8 , квартира АДРЕСА_3 ; ОСОБА_9 , квартира АДРЕСА_3 ; ОСОБА_10 , квартира АДРЕСА_4 ; ОСОБА_11 , квартира АДРЕСА_5 (а.с.83 том 1).

Власниками квартири АДРЕСА_6 є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (спільна часткова власність - по 50/100 кожного).

В листопаді 2020 року ОСББ "Сучасна оселя" звернулось до Новоолександрівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням пленарного засідання сесії сільської ради № 296-2/УШ від 17.12.2020 Об`єднанню було відмовлено в наданні дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на території Новоолександрівської сільської ради. В рішенні Відповідач зазначив, що по вказаній земельній ділянці ведуться судові незавершені справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року (справа № 160/6843/21) визнано протиправним та скасовано рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №296-2/УІІІ від 17.12.202 щодо відмови Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" у наданні дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки на прибудинкову територію за адресою: АДРЕСА_1 на території Новоолександрівської сільської ради.

Рішення суду набрало законної сили 02.09.2021.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом встановлено, що сільська рада в рішенні не зазначила про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також наявність генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту, затверджених у встановленому законом порядку.

25 жовтня 2021 року позивач звернувся до сільської ради з заявою, в якій просив розглянути клопотання ОСББ про надання дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення в установленому порядку (вх. № 4636/2-14 від 25.10.2021, а.с.42 том 1)

Відповідач, отримавши рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року (справа № 160/6843/21) та заяву позивача від 25.10.2021, протягом місяця питання щодо надання дозволу ОСББ "Сучасна оселя" на розробку технічної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розглянув.

В зв`язку з тим, що Відповідач протягом місяця не надав дозволу на розробку технічної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач, 20 січня 2022 року звернувся до директора ТОВ "Земельне право" із заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду у відповідності до ст.ст.42,123 Земельного Кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Земельне право" виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (а.с.54-110 том 1).

Після розробки вказаного вище проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6732 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої в межах населеного пункту сел. Дослідне на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, вказану земельну ділянку було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 1221486200:09:001:0362, що підтверджується витягом від 08.09.2022 (а.с.33 том 1).

16.09.2022 Збори Об`єднання прийняли рішення, оформлене протоколом № 36 про звернення до Новоолександрівської сільської ради з проханням передати прибудинкову територію площею 0,672 га, кадастровий номер 1221486200:09:001:0362, зареєстрована в електронному реєстрі 08.09.2022, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, буд.44, в постійне користування ОСББ "Сучасна оселя" (а.с.39 том1).

19.09.2022 позивач звернувся до відповідача з проханням прийняти рішення про надання в постійне користування земельну ділянку площею 0,672 га, з кадастровим номером 1221486200:09:001:0362, для обслуговування прибудинкової території (а.с.41).

До заяви додано:

Статут ОСББ; протокол загальних зборів від 16.09.2022 № 36; витяг про державну реєстрацію ОСББ в ЄДР; витяг з Державного земельного кадастру від 08.09.2022; копія земельної технічної документації землеустрою про надання земельної ділянки в оренду; копія паспорту голови правління; копія технічного паспорту на багатоповерховий будинок.

Відповідно до вимог частини 6 статті 123 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Розглянувши заяву ОСББ "Сучасна оселя" від 19.09.2022 вх. № 2410/2-14, рішенням двадцять п`ятої сесії восьмого скликання №3032-25/УШ від 10 листопада 2022 року відмовлено позивачу у затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,6732га та передачі земельної ділянки в постійне користування ОСББ "Сучасна оселя" (а.с.53).

Як зазначено в рішенні сільської ради, підставою для відмови стало відсутність правоустановчих документів на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці.

При цьому відповідач посилався на положення статей 12,42 Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За ч. 16 ст. 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

ОСББ "Сучасна оселя" не погоджується з рішенням ради, вважає його таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ст.123 Земельного кодексу України, у зв`язку із чим просить:

визнати незаконним та скасувати рішення сільської ради про відмову в затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки та передачі земельної ділянки у постійне користування;

зобов`язати сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування ОСББ;

- визнати право постійного користування ОСББ земельною ділянкою площею 0,672 га, кадастровий номер 1221486200:09:001:0362, із земель комунальної власності;

- передати Об`єднанню зазначену земельну ділянку у постійне користування.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для: скасування рішення про відмову в затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки та передачі земельної ділянки у постійне користування; зобов`язання сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування ОСББ; визнання права постійного користування ОСББ земельною ділянкою та передання Об`єднанню зазначену земельну ділянку.

Згідно зі ст.ст.13, 14 ЦК України цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як зазначено у пункті 5.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №911/3680/17, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У зв`язку з цим при вирішенні справи суду належить з`ясувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені оспорюваним актом.

Згідно із ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Підставою виникнення спору у даній справі стало те, що відповідно до рішення Новоолександрівської сільської ради №3032-25/УШ від 10 листопада 2022 року позивачу відмовлено у затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,6732га та передачі земельної ділянки в постійне користування для обслуговування будинку ОСББ "Сучасна оселя" та прибудинкової території.

Метою цього позову є отримання ОСББ "Сучасна оселя" в постійне користування земельної ділянки площею 0,672 га, яка необхідна для обслуговування будинку, із земель комунальної власності.

Спосіб захисту - визнання незаконним та скасування рішення ради відповідає зазначеному у статті 21 ЦК України, тобто є належним. Разом з цим, задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ради про відмову у його затвердженні та відмову у передачі земельної ділянки у постійне користування не відновить порушеного права позивача на захист - не вирішить питання надання спірної земельної ділянки у постійне користування у порядку статті 42 Земельного кодексу України.

Отже, у даному випадку обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Таким чином, вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення ради задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування ОСББ.

За змістом статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля є об`єктом прана власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У частині 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно п. п. "а", "в" ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 34 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Таким чином, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення.

За таких обставин, Новоолександрівська сільська рада, як розпорядник земель, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" має виключне право приймати відповідні рішення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування.

З огляду на викладене вище, суд не може перебирати на себе повноваження органу місцевого самоврядування та вирішувати питання щодо затвердження проекту землеустрою, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України до компетенції судів віднесено розгляд вимог виключно про спонукання розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення.

Отже, зобов`язання судом органу місцевого самоврядування прийняти певне рішення за відсутності відповідного волевиявлення такого органу, є порушенням його компетенції на здійснення права управління землями та буде втручанням в його дискреційні повноваження.

Суди не можуть підміняти інші органи влади та зобов`язувати уповноважений орган прийняти рішення визначеного судом змісту (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/10864/16 від 11.09.2018).

Позивач може вийти з позовом до суду про зобов`язання відповідача розглянути питання затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки у постійне користування на найближчій сесії ради, за умови надання документів, необхідних для вирішення даного питання.

Крім того, як убачається з матеріалів справи позивач у 2022 році до заяви від 19.09.2022 про надання в постійне користування прибудинкову територію за адресою: селище Дослідне, вул. Наукова, буд.44 надав копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з цільовим при значенням земельної ділянки 02.03. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування позивачем не надавався.

За викладеного, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування.

Також суд не вбачає підстав задовольнити вимоги позивача про визнання за ОСББ "Оселя" право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,672га, яка розташована в селищі Дослідне, вул. Наукова, 44, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 10, ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

За приписами статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, житловий фонд, нежитлові приміщення, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з частиною 8 вказаної статті Закону право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Згідно з ч.ч.1-3 та 5 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

За приписами статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 №14-рп/2011 зазначено, зокрема, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

При цьому мотивуючи своє рішення Конституційний Суду України наголосив, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №1-2/2004 зроблено висновок про те, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

За визначенням термінів, які наведені в статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

- співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.1 ст.4 Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

При цьому порядок створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та скликання і проведення установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначені у статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", відповідно до якої об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтею 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" установлено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (стаття 369 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 42 Земельного кодексу України в редакції Закону № 417-VIII від 14.05.2015, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що: земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

З урахуванням наведеного, оформлення/видача/тощо окремого правовстановлюючого документа, який би визначав частку співвласника багатоквартирного будинку в майні спільної сумісної власності будинку, не потребується. Більше того, як вже було зазначено, спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. Право власності співвласника на спільне майно багатоквартирного будинку підтверджується правовстановлюючим документом співвласника на квартиру в цьому будинку.

Враховуючи вищезазначені правові норми право власності будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, як на окремі об`єкти нерухомого або рухомого майна не визнається, і позивачу не потрібно доводити право власності на них, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

В свою чергу, багатоквартирні будинки та належні до них господарські будівлі, споруди і приміщення є нерозривно пов`язаними із земельними ділянками, на яких вони розміщені (близька за змістом правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 21.07.2020 у справі №922/3461/17).

Суд при розгляді даного спору дійшов висновку, що спірна будівля є багатоквартирним будинком, що підтверджується наступним.

Згідно Переліку членів ОСББ "Сучасна оселя" до протоколу № 21 від 20.10.2021 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, членами ОСББ та, відповідно, співвласниками багатоквартирного будинку, є:

ОСОБА_5 , квартира АДРЕСА_2 ; ОСОБА_8 , квартира АДРЕСА_3 ; ОСОБА_9 , квартира АДРЕСА_3 ; ОСОБА_10 , квартира АДРЕСА_4 ; ОСОБА_11 , квартира АДРЕСА_5 (а.с.83 том 1).

Власниками квартири АДРЕСА_6 є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (спільна часткова власність - по 50/100 кожного). При цьому, у фактичному користуванні ОСОБА_3 перебуває у тому числі навіс літ.Е, який розташований на спірній земельній ділянці; у фактичному користуванні ОСОБА_2 перебуває альтанка діт.Д (рішення Новоолександрівської сільської ради №73 від 25.07.2007).

Згідно з частинами 1-4 статті 42 ЗК України земельні ділянки на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

На час виникнення спірних відносин та станом на дату ухвалення рішення у даній справі Кабінетом Міністрів України не затверджений Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку.

Втім, зі змісту вищенаведених норм законодавства вбачається, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, фактично перебуває у спільній сумісній власності співласників багатоквартирного будинку, і така земельна ділянка в силу Закону безоплатно передається у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку, а відтак відсутність порядку (механізму) передачі земельної ділянки у постійне користування не може свідчити про відсутність права постійного користування у позивача на земельну ділянку.

Так як Кабінетом Міністрів України не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку, то така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Поряд з цим, відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність або постійне користування юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отримавши клопотання, відповідна рада зобов`язана розглянути його в місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи мотивовану відмову в його наданні (ч.3 ст. 123 ЗК України).

Після отримання дозволу здійснюється розроблення проекту землеустрою.

Згідно з частиною 4 статті 42 Земельного кодексу України, розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо (стаття 1 Закону України "Про землеустрій").

Одним із видів документації із землеустрою (землевпорядної документації) є проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (стаття 25 Закону України "Про землеустрій").

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу не надавався. Проект землеустрою для передачі спірної земельної ділянки в оренду виготовлено ТОВ "Земельне право" на замовлення позивача.

Отримавши проект землеустрою, позивач, 19.09.2022, звернувся до відповідача з проханням передати земельну ділянку з кадастровим номером 1221486200:09:01:0362, для обслуговування прибудинкової території в постійне користування (а.с.41).

В установленому законом порядку проект землеустрою не погоджено та не затверджено органом місцевого самоврядування. Згідно рішення сільської ради від 10.11.2022 в затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки в постійне користування на умовах, зазначених позивачем, відмовлено.

Згідно із ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (підп д) ч.2 ст.92 Земельного кодексу України).

3 грудня 2020 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" № 1060-ІХ, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування до 31 грудня 2021 року зобов`язані забезпечити формування земельних ділянок шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб.

Однак, формування земельних ділянок шляхом визначення меж земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території відповідачем не здійснено.

Установлено, що на замовлення позивача, ТОВ "Земельне право" в січні 2022 року був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду землекористувачу ОСББ "Сучасна оселя". Згідно цього проекту земельна ділянка комунальної власності площею 0,6732 га була вперше сформована саме за заявою ОСББ "Сучасна оселя" (копія проекту землеустрою додана до матеріалів справи).

Після розробки вказаного вище проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6732 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої в межах населеного пункту сел. Дослідне на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, вказану земельну ділянку було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 1221486200:09:001:0362, що підтверджується витягом від 08.09.2022.

Згідно проекту землеустрою, який виконано ТОВ "Земельне право", загальна площа земельної ділянки по фактичному стану складає 0,6732 га, віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок - 02.03., скорочено КВЦПЗ 02.03). Земельна ділянка площею 0,6732 га за вказаною адресою сформована вперше. Раніше з питанням щодо формування земельної ділянки за вказаною адресою інші юридичні чи фізичні особи не зверталися.

В кадастровому плані земельної ділянки крім житлового будинку вказані інші об`єкти нерухомого майна, які виявлені ТОВ "Земельне право" під час проведення польових робіт на місцевості. Вказані об`єкти нерухомості належать членам ОСББ "Сучасна оселя", які особисто намагалися отримати у власність земельну ділянку, що розміщена під цими господарськими спорудами.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на звернення позивача щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, було здійснено виїзд постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища. Після обстеження земельної ділянки встановлено, що безпосередньо ОСББ не має прав власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за спірній земельній ділянці та на цій земельній ділянці здійснено самочинне будівництво - житловий будинок з гаражем та басейном, належний ОСОБА_11 , земельна ділянка на якій розташовано будинок має окрему огорожу. Громадянці ОСОБА_5 належать два сараї та гараж з підвалом. Також виявлена капітальна прибудова до житлового будинку, як вхід до квартири ОСОБА_6 та навіс впродовж зовнішньої стіни квартири ОСОБА_6 .

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем.

Як було зазначено вище, позивач має право на отримання в постійне користування земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкову територію, що визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Втім оформлення права постійного користування має відбуватися в порядку, визначеному законодавством.

Доказів на підтвердження дотримання позивачем процедури оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоповерховий будинок, матеріали справи не містять.

Під час виготовлення землевпорядної документації не дотримано вимог статті 198 земельного кодексу України, відповідно до якої кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає, зокрема: б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Межі земельної ділянки не були погоджені з третьою особою ОСОБА_1 . Пропозиція підписати акт узгодження меж третій особі від позивача не надходила.

Під час розгляду справи (після отримання позивачем проекту землевпорядної документації) позивачем отримана згода від іншого суміжного землекористувача - Дніпровської міської державної лікарні ветеринарної медицини (а.с.193 том 1).

22.05.2022 позивач звернувся до ТОВ "Земельне право" з проханням:

внести виправлення до проекту землеустрою, а саме: пояснювальну записку та кадастровий план в частині визначення норм земельного законодавства України та зазначення будівель по АДРЕСА_1 , що є частиною проекту землеустрою;

пояснити, чому в кадастровому плані не вказані такі споруди, як навіси-літ. В.Н., альтанка - літ.Д, гаражі літ.Б,Е, Л, сараї літ. Ж, З, И, які вказані в технічному паспорті на будинок АДРЕСА_1 , що є частиною проекту землеустрою;

надати інформаційну довідку про суміжних землекористувачів, які зазначені на кадастровому плані і в плані меж земельної ділянки як землі державної власності з кадастровим номером 1221486200:09:001:0032 та вказано межа земельних ділянок від літ. Б до літ.В.

У відповідь на запит позивача ТОВ "Земельне право" повідомило, що до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , складений контурний аркуш з метою усунення невідповідностей в даній документації. До листа від 24.05.2022 надано коректурний аркуш; матеріали проекту, які зазнали поправок та Інформаційну довідку Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 1221486200:09:001:0032 (а.с.179 том 1)

Згідно зміненого кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:09:001 загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 складає 0,6732га, з яких: багатоповерхова забудова 0,0437га (код 007.02), малоповерхова забудова (007.01) - 0,0153га, малоповерхова забудова (007.01) - 0,0066га, малоповерхова забудова (007.01) - 0,6076га (а.с.185 том 1).

Суд відзначає, що згідно кадастровому плану земельної ділянки малоповерхова забудова, позначена цифрою 4, знаходиться на земельній ділянці площею 0,6076га, тобто займає основну частину земельної ділянки.

Згідно статті 1 Закону України № 417-VІІІ, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно Технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 26.09.2008 (Експлікація земельної ділянки) (а.с.43 - 50 том 1), який подавався позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Земельне право" для розробки проекту землеустрою, на земельній ділянці розташовані: А- Будинок, а - прибудова, а1 - тераса, Б, Е, Л - гаражі, В, Н.- навіси, Г,М- літні кухні; г, г1, г2 - прибудови, г3 - веранда, Д -альтанка, Ж, З - сараї, И- сарай, Бас - басейн, №1-4 - огорожа, І- замощення.

Разом з тим, установлено, що у 2015 році ОСОБА_11 (власник квартири АДРЕСА_5 ) звертався до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване майно, а саме: И - сарай, Л-гараж, М-літня кухня, О-вхід у погріб, під. Л- погріб, №1-7 - споруди, І,ІІ - замощення, загальною площею 580 кв.м. (справа № 175/3965/15).

ОСОБА_11 обгрунтовував свої вимоги тим, що в 2004 році був побудований сарай літ.И площею 10,3 кв.м, в 1999 році були побудовані: гараж літ. Л - площею 36,7 кв.м, літня кухня літ. М- площею 21,5 кв.м, погріб літ.під.Л- площею17,6 кв.м, вхід до погребу літ. О - площею 2,65 кв.м., в 2003 році збудовані споруди № 1-5, замощення I, огорожа, хвіртка, ворота, басейн на земельній ділянці площею 580 кв.м., що потребує реєстрації права власності.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.11.2015 позовні вимоги задоволено повністю, однак рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 зазначене рішення районного суду скасовано.

02.08.2022 за ОСОБА_11 зареєстровано речове право власності ОСОБА_11 на: И - сарай, Л-гараж, М-літня кухня, О-вхід у погріб, під. Л- погріб, №1-7 - споруди, І,ІІ - замощення, яке розташоване на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21.02.2024).

Вказане майно знаходиться в межах земельної ділянки, право постійного користування якої просить визнати позивач (а.с.92 том 1). На кадастровому плані земельної ділянки ці споруди позначені цифрою 3 (код угіддя 007.01) - малоповерхова забудова, площею 0,0066га)(а.с.185 том 1).

В матеріалах справи наявні докази звернення ОСОБА_5 (власниця квартири АДРЕСА_2 ) до відповідача з проханням надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1700 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням комісії Новоолександрівської сільської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища від 17.05.2019 розгляд цього питання перенесено, так як вищезгадана земельна ділянка знаходиться біля багатоквартирного будинку (витяг з протоколу № 5, а.с.190 том 1).

Рішенням сільської ради від 08.06.2017 №1942-20/VІІ(а.с.191 том 1) відмовлено в наданні дозволу на розробку технічної документації встановлення меж земельної ділянки, у зв`язку з тим, що в заяві не вказана площа земельної ділянки.

Отже, зазначеним вище підтверджується, що ОСОБА_5 , як власниця квартири АДРЕСА_2 , має житловий будинок, господарські будівлі і споруди площею 0,1700га, які розташовані на спірній земельній ділянці. На кадастровому плані земельної ділянки ці споруди позначені цифрою 2 (код угіддя 007.01)-малоповерхова забудова, площею 0,0153га) (а.с.185 том 1) .

У фактичному користуванні ОСОБА_3 перебуває навіс літ.Е, який розташований на спірній земельній ділянці; а у користуванні ОСОБА_2 перебуває альтанка діт.Д (рішення Новоолександрівської сільської ради №73 від 25.07.2007).

Проте в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а саме: в кадастровому плані земельної ділянки, плані меж земельної ділянки, схемі прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів місцевості навіс літ.Е та альтанка діт.Д - відсутні.

Доказів того, що вищезазначені споруди є спільною власністю членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя", віднесені до приміщень загального користування та є такими, що необхідні для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, позивачем до суду не надано.

Відповідно, позивачем не доведено й наявність права користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі та споруди, у зазначеному в землевпорядній документації розмірі.

За таких обставин, вимога позивача про визнання за ОСББ "Сучасна оселя" права постійного користування земельною ділянкою у розмірі 0,6732 га задоволенню не підлягає.

Щодо доводів третіх осіб про юрисдикцію спору, суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, яка у своїх постановах від 19.02.2020 у справі № 629/4590/17, від 23.06.2020 у справі № 689/1220/17 та від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19 неодноразово наголошувала на тому, що під час визначення предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а).

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, і господарських чи цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин.

Звертаючись до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 526/138/17, від 04.09.2019 у справі № 599/567/17 та підтриманих у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 916/3066/19, господарський суд зазначає, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі № 808/703/18 "…при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі органу місцевого самоврядування.

При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування".

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1-2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юрисдикція господарських справ визначена статтею 20 ГПК України, відповідно до п. 6 якої господарські суди розглядають інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський суд підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно зі статтею 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Отже, сама по собі участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Господарський суд зауважує, що предметом спору у справі № 904/1780/23 є законність рішення органу місцевого самоврядування, яким було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою та надання земельної ділянки у постійне користування Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку; зобов`язання сільську раду затвердити проект землеустрою та визнання за відповідачем права постійного користування земельною ділянкою.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (правовий висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 826/4954/18).

Та обставина, що відповідачем у справі є орган місцевого самоврядування, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно правових відносин. Участь органів місцевого самоврядування в якості відповідачів (яких позивач вважає винними у порушенні його прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Таким чином, зважаючи на суб`єктний склад учасників та характер правовідносин у цій справі, суд доходить висновку, що справа має вирішуватися в порядку господарського судочинства за правилами, встановленими ГПК України.

За таких умов аргументи третіх осіб щодо непідвідомчості спору господарським судам визнаються судом необґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права постійного користування земельною ділянкою, зобов`язання передати земельну ділянку відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.03.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва