Ухвала

від 27.02.2024 по справі 904/2856/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про затвердження звіту ліквідатора,

закриття провадження у справі про банкрутство

27.02.2024м. ДніпроСправа № 904/2856/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський ливарно механічний завод" (49000, м. Дніпро, площа Герої Майдану, 1, офіс 572; ідентифікаційний код 32551364)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський ливарно механічний завод" (49000, м. Дніпро, площа Герої Майдану, 1, офіс 572; ідентифікаційний код 32551364)

про визнання банкрутом

Суддя Примак С.А.

при секретарі судового засідання Скорик Н.О.

За участі представників сторін:

від кредитора не з`явився

від боржника не з`явився

ліквідатор Потупало Н.І.

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкротство Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський ливарно механічний завод" перебуває на стадії ліквідації.

За наслідками проведеної ліквідаційної процедури, ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Потупало Н.І. подано клопотання ліквідатора №770-02-01-904/2856 від 28.09.2021 про стягнення грошової винагороди, а також представлено ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський ливарно механічний завод" за наслідками ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду від 06.02.2024 було зокрема відкладено клопотання ліквідатора №770-02-01-904/2856 від 28.09.2021 про стягнення грошової винагороди, розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу на 27.02.2024.

У судове засідання 27.02.2024 з`явився ліквідатор банкрута. Інші учасники провадження по справі у вказане судове засідання не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні 27.02.2024 клопотання ліквідатора №770-02-01-904/2856 від 28.09.2021 про стягнення грошової винагороди, господарський суд встановив.

Відповідно до поданого клопотання ліквідатор просить суд затвердити нараховану грошову винагороду ліквідатора у справі №904/2856/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський ливарно механічний завод" на суму 200 200,00 грн та видатки, понесені ліквідатором під час проведення процедури ліквідації, в сумі 1 860,50 грн. та стягнути вказані суми пропорційно з кредиторів банкрута.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Абзацом 1 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Згідно абзацом 5 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

При цьому, господарський суд зазначає що розмір основної винагороди, а також витрат має бути співмірним, зокрема із складністю справи та виконаних арбітражним керуючим робіт; часом, витраченим арбітражним керуючим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих арбітражним керуючим послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, розміру задоволених та погашених грошових вимог, та ін.

При визначені суми основної винагороди та відшкодування понесених витрат, господарський суд має виходити з критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того суд зазначає, що кредиторами було подано заперечення проти задоволення вказаного клопотання, затвердження звіту та стягнення сум.

Так, кредитор - Дніпровське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у своїх запереченнях (вх. суду №50411/21 від 20.10.2021) зазначив наступне.

Частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України, зумовлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 ЦК України, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 1105). вказаний Закон 1105 відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Основні принципи соціального страхування наведені у ст. З Закону 1105 та полягають у законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав: обов`язковості фінансування Фондом витрат. пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом: формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці: цільового використання коштів соціального страхування: відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

У відповідності до статті 4 Закону 1105 Фонд соціального страхування України с органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті11 Закону 1105 джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначені кошти Фонду використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом; фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності Фонду, його робочих органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, розвиток та функціонування інформаційно-аналітичних систем Фонду; формування резерв коштів Фонду.

Капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю або перед членами їх сімей здійснюється відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 (далі - порядок №765) та Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 (далі порядок №986).

18.07.2019 ухвалою суду Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та постановою від 25.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовський ливарно механічний завод» визнано банкрутом.

20.08.2019 Управління своєчасно спрямувало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про визнання кредиторських вимог до боржника та ухвалою суду від 15.10.2019 по справі 904/2856/19 затверджено реєстр кредиторів, в тому числі вимоги Управління в сумі 777285.88грн. 2 черга задоволення та судовий збір в сумі 3842.00грн.-1 черга задоволення.

Але в процесі ліквідаційної процедури Управління не отримало коштів від боржника та лише понесло додаткові витрати (сплата судового збору).

Згідно із положеннями 3 статті 4 Закону України №1105. Фонд не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов`язані з цією діяльністю.

Фонд належить до Державних цільових позабюджетних страхових фондів, його кошти, як і кошти державного бюджету, витрачаються виключно за цільовим призначенням.

Тож вважаємо, що зобов`язання кредитора понести витрати на оплату послуг ліквідатора за свої власні кошти у випадках, не передбачених чинним законодавством, є

прямим порушенням норм статті 19 Конституції України, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те. що не передбачено законодавством.

Покладення в даному випадку обов`язку на кредитора компенсувати витрати ліквідатора за власний рахунок також не відповідає принципам, викладеним у статтях 2, 3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даному випадку порушуються права кредитора, який не тільки не отримує захист у судовому порядку не отримуючи будь-яких відшкодувань внаслідок відсутності майна банкрута, а ще і мусить нести прямі збитки внаслідок покладення не властивих для нього матеріальних зобов`язань боржника, що в свою чергу суттєво порушує баланс інтересів суб`єктів господарських відносин та зокрема сторони судового провадження.

В своєму клопотанні про стягнення грошової винагороди ліквідатор боржника. Потупало Н.І. просить суд стягнути саме з Управління грошову винагороду в сумі 82 082,00 грн та видатків в сумі 762.80 грн.

Норми статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлюють, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі .'дньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Але середньомісячну зарплату керівника боржника ліквідатором не вказано.

Крім того, ліквідатором в клопотанні надана таблиця «Розрахунок розміру оплати послуг ліквідатора» (далі-Таблиця). Але вважаємо, що наданий розрахунок розміру винагороди ліквідатора необґрунтований.

Так у Таблиці: у рядку 1 вказано: за 2 дні роботи за період з 29.10 2020 по 30.10.2020 розмір оплати праці складає) грн.. тобто за один день періоду роботи оплата складає 500,00грн. (роірахунок1000:2=500);

у рядку 2 вказано: за 2 дні роботи за період з 01.11.2020 по 31.12.2020 розмір оплати праці складає 30000.00грн., тобто за один день періоду роботи оплата складає 15000,00грн. (розрахунок: 30000:2=15000);

у рядку 3 вказано:

за 9 днів роботи за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 розмір оплати праці складає 162000.00 грн.. тобто за один день періоду роботи оплата складає 18000,00грн. (розрахунок: 162000:9=18000):

у рядку 4 вказано: за 12 днів роботи за період з 01.10.2021 по 12.10.2021 розмір оплати праці складає 7200 грн. тобто за один день періоду роботи оплата складає 600,00грн. (розрахунок: 7200:12=600).

Таким чином, всього за 25 (розрахунок: 2+2+9+12=25) робочих днів виконання повноважень, ліквідатором нараховано винагороду в сумі 200200,00грн.(розрахунок 1000+30000+162000+7200=200200). Тобто тільки за один день роботи ліквідатором нараховано собі винагороду в сумі 8008,00 грн, (розрахунок: 200200:25=8008).

Така винагорода за один день роботи ліквідатора значно перевищує три розміри мінімальної заробітної плати за місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, не відповідає витратам, які поніс ліквідатор при виконанні своїх повноважень та свідчить про необ`єктивність та необґрунтованість складеного розрахунку розмір оплати послуг ліквідатора.

Заперечення на клопотання ліквідатора №770-02-01-904/2856 від 28.09.2021 про стягнення грошової винагороди були також подані Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до яких кредитор зазначив, що у разі якщо триває процедура після закінчення авансованих коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів одержаних, від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Крім того, до господарського суду від Головного управління Пенсійного фонду України надійшли заперечення, відповідно до яких кредитор заперечує проти задоволення даного клопотання з огляду на наступне.

Статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок:

1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду;

2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності;

3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі;

4) коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Частиною п`ятою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства України передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою суду.

Під час процедури банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський ливарно-механічний завод" не було здійснено ні заявником - авансування коштів для оплати послуг арбітражного керуючого на депозитний рахунок господарського суду, ні створено комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, реалізація майна не відбувалась.

Інших джерел фінансування, за рахунок яких здійснювалась би сплата грошової винагороди арбітражного керуючого Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено. Покладення в даному випадку обов`язку на кредитора компенсувати витрати ліквідатора за власний рахунок не відповідає принципам викладеним у статтях 2, 3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку порушуються права кредитора, який не тільки не отримує захист у судовому порядку не отримуючи будь-яких відшкодувань внаслідок відсутності майна банкрута, а ще і мусить нести прямі збитки внаслідок покладення не властивих для нього матеріальних зобов`язань боржника, що в свою чергу суттєво порушує баланс інтересів суб`єктів господарських відносин та зокрема сторони судового провадження.

Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ради України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно - правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим положенням та наказами Фонду.

Згідно Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, управління забезпечує надходження від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства. Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058- IV від 09.07.2003 (зі змінами), зокрема статтею 73 визначено, що кошти Пенсійного фонду використовуються на: - виплату пенсій, передбачених цим Законом; - здійснення страхових виплат та фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"; - надання соціальних послуг, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"; - фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; - оплату послуг з виплати та доставки пенсій; - формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до поданих заперечень, забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Враховуючи вище викладене, подані заперечення на клопотання, господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора №770-02-01-904/2856 від 28.09.2021 про стягнення грошової винагороди.

Дослідивши у судовому засіданні 27.02.2024 матеріали справи, розглянувши звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, заслухавши ліквідатора, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними правочинів боржника, тощо.

Згідно з частиною 1 статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси, відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

В ході здійснення ліквідаційної процедури встановлена та підтверджена кредиторська заборгованість перед наступними кредиторами:

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний завод гідравлічних машин" (ідентифікаційний код 32440612) на суму 3 842,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 731 108,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів;

- Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 21910427) на суму 7 684,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 777 285,88 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів та 402 813,57 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів;

- Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 44118658) на суму 4 204,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 49 719,02 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів та 179 463,79 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до пункту 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства України ліквідатор зобов`язаний вживати заходів для захисту майна банкрута та провести інвентаризацію майна боржника, визначити його вартість.

З метою проведення інвентаризації майна банкрута на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний завод гідравлічних машин" спрямовано лист про необхідність провести інвентаризацію майна банкрута.

Листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний завод гідравлічних машин" № 2-500 від 14.01.2021 повідомило ліквідатора, що не знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, Мелітопольське шосе, 77 та не має у власності чавуноливарного та інструментального цехів, тому не має можливості надати для огляду та проведення інвентаризації майно, перелік якого зазначено у запиті.

На виконання приписів Постанови господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2019 у справі №904/2856/19 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020, ліквідаторам видано наказ № 1 від 02.02.2021 про проведення інвентаризації майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський ливарно механічний завод", та відповідно у період з 05.02.2021 по 05.02.2021 проведено інвентаризацію майна банкрута.

Так, протягом здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором здійснені заходи щодо виявлення майна банкрута, нематеріальних активів та дебіторської заборгованості.

Внаслідок прийнятих ліквідатором заходів, щодо пошуку майна боржника - "Азовський ливарно механічний завод", яке можливо реалізувати для здійснення погашення кредиторських вимог, не було виявлено.

Згідно листів (довідок) Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №59/1834 від 11.12.2020, Управління підтримання льотної придатності Державної авіаційної служби України №12/12.5-1042-20 від 04.12.2020, Головного управління статистики у Дніпропетровській області №03-08/3793 від 01.12.2020, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградських областях, Департаменту по роботі з активами Управління з питань комунальної власності Дніпровської міської ради №7/10-506 від 23.11.2020, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №33-4-0.221-7919/2-20 від 20.11.2020, Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №7.5-08-02-1/27/13/11290 від 19.11.2020, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №7642-21/04 від 17.11.2020, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №2312-07/68730-07 від 17.11.2020, Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України №40-303-1933/20 від 16.11.2020, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №10/04/18605 від 16.11.2020, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях №48-08-4702 від 16.11.2020, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №49.01-6358/4907 від 13.11.2020, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС і Дніпропетровській області (Філія ГСЦ МВС) №31/4-1458 від 12.11.2020, Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області №15/18941 від 12.11.2020, Державної служби Морського та річкового транспорту України №6838/03/15-20 від 11.11.2020 за боржником сільськогосподарської техніки, вагонів, транспортних засобів, цінних паперів, патентів, земельних ділянок, захисних споруд, державного майна, тварин не зареєстровано, інформація про дозволи на виконання будівельних робі у відношенні відповідача відсутні.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №Р73702 від 16.11.2020 інформація стосовно рухомого майна боржника відсутня.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №232668047 від 16.11.2020 інформація стосовно нерухомого майна належного боржнику відсутня.

Відповідно аналіз фінансово-господарського стану банкрута стан фінансово-господарської діяльності банкрута вбачається, що його фінансовий стан банкрута на дату порушення справи про банкрутство характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, відновлення платоспроможності та погашення вимог кредиторів у справі не є можливим.

Розглянувши звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс від 01.09.2021, суд знаходить достатньо підстав щодо його затвердження.

Відповідно до частини 7 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Керуючись статтями. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, статтями 65, 90 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ліквідатора №770-02-01-904/2856 від 28.09.2021 про стягнення грошової винагороди - відмовити.

Затвердити ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський ливарно механічний завод" (49000, м. Дніпро, площа Герої Майдану, 1, офіс 572; ідентифікаційний код 32551364).

Ліквідувати юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовський ливарно механічний завод" (49000, м. Дніпро, площа Герої Майдану, 1, офіс 572; ідентифікаційний код 32551364).

Закрити провадження по справі №904/2856/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський ливарно механічний завод".

Ухвала набирає законної сили - 27.02.2024 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.А. Примак