Рішення

від 06.03.2024 по справі 904/6763/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6763/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Сармат", смт. Широке Дніпропетровської області

про стягнення 19 200,00грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Приватного підприємства "Сармат" заборгованість у розмірі 19 200,00грн

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1738-21-ЕК від 16 листопада 2021 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 2684,00грн сплаченого судового збору та 5000,00грн витрат на правову допомогу.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 справу №904/6763/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 29.12.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

08 січня 2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2024 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Ухвалу суду від 10.01.2024 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 10.01.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 61).

Пунктом 2 ч.6 ст.242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (виконавець, позивач) та Приватним підприємством "Сармат" (замовник, відповідач) укладено договір №1738-21-ЕК (а.с. 6-8).

За умовами п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов`язання надати наступні послуги (роботи): послуга (робота) - Експертиза підприємства щодо визначення спроможності експлуатації обладнання підвищеної небезпеки; обладнання на об`єкт підйомник автомобільний гідравлічний ВС-22-01РГ, зав. №1003, 1год; вартість 19 200,00грн, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити надані послуги (роботи).

Надання послуг (робіт) по п. 1.1 здійснюється виконавцем відповідно до вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107 (п. 1.2 договору).

Термін надання послуг (робіт) - протягом 30 робочих днів, з дати здійснення замовником авансового платежу (передплати) та надання всієї необхідної документації на українській мові (п. 2.1 договору).

За пунктом 3.1 договору вартість послуг (робіт) за цим договором визначена і становить на дату підписання договору: 16 000,00грн, ПДВ 20% - 3 200,00грн, загальна вартість 19 200,00грн (дев`ятнадцять тисяч двісті гривень 00коп.).

Замовник здійснює авансовий платіж (передплату) у розмірі 100% від вартості послуг (робіт), вказаної в п.3.1. цього договору. Оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.2, 3.3 договору).

Замовник зобов`язаний прийняти надані виконавцем послуги (роботи) за актом здачі-приймання наданих послуг (робіт) та оплатити, згідно умовами цього договору (п. 4.2.3 договору).

При завершені надання послуг (робіт) виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг (робіт) (п. 5.1 договору).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1 договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині невиконаних умов до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 договору).

Договір підписаний зі сторони виконавця та не містить підпису з боку замовника.

На виконання умов договору ТОВ "Спільне Українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" надало відповідачу передбачені договором послуги: проведення експертизи підприємства замовника, щодо визначення спроможності експлуатації обладнання підвищеної небезпеки, підйомник автомобільний гідравлічний ВС-22-01РГ, зав. №1003, 1од, вартість послуг без ПДВ 16000,00грн, що підтверджується актом №1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору №1738-21ЕК від 16.11.2021 (а.с. 9). Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 19 200,00грн. Послуги (роботи), надані виконавцем в повному обсязі і задовольняють умовам договору. Сторони претензій одна до одної не мають.

Акт №1 від 28.12.2021 містить посилання на договір №1738-21-ЕК від 16.11.2021, підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

Також відповідачу був виставлений рахунок на оплату №1738-21-ЕК від 28.12.2021 на суму 19 200,00грн (а.с. 10).

В обумовлений договором строк відповідач оплату наданих послуг не провів, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 19 200,00грн.

25 липня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено лист вимогу за вих. №841 від 25.07.2023, з пропозицією у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги здійснити оплату заборгованості у розмірі 19 200,00грн (а.с. 11).

Відповіді на лист- вимогу матеріали справи не містять.

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 19 200,00грн, що і є причиною виникнення спору.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (статті 205 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, за приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 стаття 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до стаття 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір надання послуг з проведення експертизи у спрощений спосіб.

Позивач зазначає, що сторони повністю узгодили умови договору, однак відповідач підписаний примірник договору не повернув.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься акт №1 від 28.12.2021 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору №1738-21ЕК від 16.11.2021, підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

Матеріали справи не містять жодних заперечень щодо викладеної в акті №1 від 28.12.2021 інформації.

Отже, своїми діями сторони засвідчили свою волю на укладення договору надання послуг у спрощений спосіб, а саме шляхом підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підтвердженням надсилання на адресу відповідача листа вимоги по договору №1738-21-ЕК від 16.11.2021 на суму 19 200,00грн (в порядку статті 530 Цивільного кодексу України) є опис-вкладення, накладна та фіскальний чек "Укрпошти", відправлення здійснено 25.07.2023 (а.с. 12-13).

Відповідно до Наказу Міністерства Інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" п.1 ч.1 Розділу II визначено наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2.

Таким чином, відповідач міг отримати лист 28.07.2023 та, починаючи з 29.07.2023 протягом 7-ти днів оплатити заборгованість. Три дні на пересилання листів по області, не враховуються в семиденний строк для оплати.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих йому послуг, а отже позовні вимоги є доведеними, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо стягнення з відповідача 19 200,00грн за надані послуги.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

02 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (замовник, позивач) та Адвокатським об`єднанням "Пашніна і партнери" (виконавець) укладено договір №0201 про надання правової допомоги (а.с. 33-34).

За умовами пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується здійснювати правову допомогу замовника, а замовник зобов`язується приймати і оплачувати надані послуги.

Виконавець зобов`язується надавати правову допомогу замовнику відповідно до предмету цього договору, здійснювати правовий аналіз господарської діяльності замовника, забезпечувати юридичний супровід договірної роботи замовника, інформаційне, методичне та правове забезпечення підготовки всіх необхідних документів правового характеру, давати усні, а за письмовою вмотивованою вимогою замовника письмові консультації та роз`яснення щодо предмета цього договору (п. 2.1 договору).

Виконавець зобов`язується представляти інтереси замовника в судах, правоохоронних та виконавчих, громадських органах, перед підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності з питань, пов`язаних з предметом цього договору (п. 2.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року окрім зобов`язань по оплаті послуг і робіт виконавця, що діють до повного їх виконання. Даний договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не направить письмове повідомлення іншій стороні про його розірвання (п. 5.1, 5.2 договору).

07 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (замовник, позивач) та Адвокатським об`єднанням "Пашніна і партнери" (виконавець) укладено додаткову угоду №19 до договору №0201 про надання правової допомоги від 02.01.2020 (а.с. 35).

Сторони узгодили, в рамках договору №0201 про надання правої допомоги від 02.01.2020 надати додаткові, послуга, а саме: супровід справи у Господарському суді Дніпропетровської області за позовом ТОВ "Спільне Українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" до Приватного підприємства "Сармат" про стягнення боргу за договором №1738-21-ЕК від 16.11.2021.

Вартість послуг, зазначених в п. 1 цієї додаткової угоди становить 5 000,00грн (п`ять тисяч гривень 00коп.). Оплата послуг, які виконавець надає за цією додатковою угодою, здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських, днів з дня підписання даної додаткової угоди (п. 1, 2 додаткової угоди).

Адвокатським об`єднанням було виставлено рахунок-фактуру №РФ-0712 від 07.12.2023 на оплату послуг на загальну суму 5 000,00грн (а.с. 36).

Відповідно до платіжної інструкції №2630 від 13.12.2023 ТОВ "СУНП "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" сплатило Адвокатському об`єднанню 5000,00грн (а.с. 37).

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір №0201 про надання правової допомоги від 02.01.2020; ордер серії АЕ №1246736 від 07.12.2023. Статус адвоката Пашніної Анни Володимирівни підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2053 від 21.09.2009 (а.с. 33-34, 38, 39).

Позивач просить стягнути з відповідача суму витрат понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Наведені вище положення ГПК є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування у правозастосовчій діяльності.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Господарський суд, розподіляючи витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, враховуючи незначну кількість виготовлених під час розгляду справи представником позивача документів та їх зміст, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2632 від 13.12.2023 (а.с. 41). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 2 684,00грн.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" до Приватного підприємства "Сармат" про стягнення 19 200,00грн задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Сармат" (ідентифікаційний код 31037360; вул. Соборна, буд. 114, смт. Широке, Широківський р-н, Дніпропетровська область, 53700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (ідентифікаційний код 32349901; провул. Джинчарадзе, буд. 8, м. Дніпро, 49040) заборгованість у розмірі 19 200,00грн (дев`ятнадцять тисяч двісті гривень 00коп), витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00грн (дві тисячі гривень 00коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 06.03.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва