Рішення

від 19.02.2024 по справі 906/242/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2024 р. м. Житомир Справа № 906/242/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ванжа О.А., ордер серія АА №1386371 від 03.01.24 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача 1: Могильницький В.Ю., ордер серія АМ №1019853 від 29.06.2022;

від відповідача-2: ОСОБА_1 (приймав участь в засіданні суду 23.01.2024);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (м.Київ)

до 1. Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" (с.Квітневе Попільнянського району Житомирської області);

2) ОСОБА_1 (с.Куліші Петриківського району Дніпропетровської області)

про стягнення 367443,30грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.11.2022)

з перервою в судовому засіданні з 23.01.24 до 19.02.24 згідно із ст.216 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" та ОСОБА_1 572 060,65грн, з яких: 486 453,83грн прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 11 728,20грн пеня, 11 728,20грн проценти річних, 21 890,42грн інфляційні втрати, 40 260,00грн штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Ухвалою суду від 30.05.2022 (суддя ОСОБА_2) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №906/242/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.06.2022.

03.11.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява щодо зменшення позовних вимог від 02.11.2022 (вх.01-44/1247/22 від 07.11.2022), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідачів, як з солідарних боржників, 367443,30грн, з яких: 216571,03грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 10680,22грн пені, 10680,22грн процентів річних, 89251,83грн інфляційних втрат, 40260,00грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

У відзиві на позов відповідач 1 просить відмовити ТОВ "Бест Лізинг" у задоволенні заяви про зміну позовних вимог та у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на те, що заявою про зміну розміру позовних вимог позивачем додаються вимоги щодо стягнення з відповідачів 72 634,89грн річних та 72 634,89грн пені, однак не подано доказів про сплату судового збору у зв`язку з таким збільшенням позовних вимог. Зазначає, що 26.09.2022 відповідач 1 платіжним дорученням №123 здійснив оплату простроченого лізингового платежу на суму 469893,99грн. Платіжне доручення містить призначення: "Оплата згідно договору 201106-2/ФЛ-Ю-С від 06.11.2020, у тому числі ПДВ 20%=78 315,67грн". Вказує, що зарахування позивачем такої оплати за власною ініціативою, як погашення штрафних санкцій, є порушенням податкового законодавства. Також, позивачем не було виставлено рахунку на оплату штрафних санкцій у розмірі, зазначеному в заяві про зміну позовних вимог (т.1, а.с.133-138).

У відповіді на відзив позивач вказав, що згідно п.2.11. договору фінансового лізингу сторонами спільно обумовлено, що лізингоодержувач здійснює погашення заборгованості в порядку черговості. У разі перерахування лізингоодержувачем платежів за договором з порушенням черговості, лізингодавець має право самостійно (та не залежно від призначення платежу, вказаного платником у платіжному дорученні) перерозподілити отримані від лізингодержувача кошти, у відповідності із черговістю, викладеною у цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір. Внаслідок несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань позивач розподілив сплачену відповідачем суму у розмірі 469 893,99грн на погашення заборгованості, що утворилась раніше. Також зазначив, що з початком введення військового стану відповідач 1 не намагався звернутися до позивача з повідомленням про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань за договором, також не намагався всупереч п.8.3. договору провести переговори з метою визначення заходів, які слід вжити або запропонувати інший спосіб виконання умов договору (т.1, а.с.186-191).

Протокольною ухвалою суду від 09.02.2023 (суддя ОСОБА_2) заяву позивача про зменшення позовних вимог від 02.11.2022 задоволено, що також підтверджується службовим документом від 02.03.2023 (облік результатів розгляду додаткових матеріалів) (т.2, а.с.209).

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 22.03.23 №25/2023, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду Житомирської області у відставку згідно рішення Вищої ради правосуддя від 21.03.2023, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/242/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 справу №906/242/22 розподілено судді Соловей Л.А.

Ухвалою суду від 27.03.2023 справу №906/242/22 за позовом ТОВ "Бест Лізинг" до ПСП "Жовтневе" та ОСОБА_1 про стягнення 367443,30грн прийнято до провадження судді Соловей Л.А. та призначено підготовче засідання.

Розгляд справи №906/242/22 в підготовчому засіданні неодноразово відкладався задля забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин спору.

08.05.2023 від представника відповідача 1 надійшло клопотання вих.№08/05/02 від 08.05.2023 про призначення судової економічної експертизи (т.1, а.с.242-243).

17.07.2023 від представника позивача надійшло заперечення від 13.07.2023 на клопотання представника відповідача-1 вих.№08/05/02 від 08.05.2023 про призначення судової економічної експертизи, в якому позивач просить суд відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання (т.2, а.с.40-44).

Ухвалою суду від 11.09.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача-1 вих.№08/05/02 від 08.05.2023 про призначення судової економічної експертизи відмовлено; відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 31.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/242/22 до судового розгляду по суті на 05.12.2023.

Ухвалою суду від 05.12.2023 на підставі клопотання відповідача 2 відкладено розгляд справи по суті на 23.01.2024.

У судовому засіданні 23.01.2024 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 19.02.2024 для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 повідомив, що сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору мирним шляхом, просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач 2 у судовому засіданні 23.01.24 просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.11.2020 між ТОВ "Бест Лізинг" (лізингодавець/позивач) та ТОВ "Жовтневе" (лізингоодержувач/відповідач 1) укладено договір фінансового лізингу № 201106-2/ФЛ-Ю-С (т.1, а.с.12-27), відповідно до умов якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, номер шасі (кузова, рами) рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами та на підставі цього Договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством).

Згідно з даними Специфікації, яка є додатком до договору, предметом лізингу є сільськогосподарська техніка - сівалка Vaderstad Tempo TLP; робоча ширина 11,20м; транспортна ширина 3м; основна вага 8 860кг; макс. загальна вага 10 860кг; максимальне корисне навантаження 1 500кг; максимальне навантаження на вісь 7 980кг; максимальне навантаження муфти 1 180кг; серійний номер TLP190353; 2019 року випуску. Загальна вартість предмета лізингу з ПДВ становить 4 026 000,00грн (т.1, а.с.29).

За змістом п. 2.2 Загальних умов Договору, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснити у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

В додатку до договору "Графік сплати лізингових платежів" визначено періоди лізингу, лізингові платежі, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20% у кожен період лізингу, винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ та загальний лізинговий платіж, в т. ч. ПДВ 20% (т.1, а.с.28).

Відповідно до пп.2.1.7 Загальних умов договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно з п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору.

За змістом пп.2.1.7.1 Загальних умов Договору, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 25 липня 2021 р. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2017 р. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.

Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню (п. 2.4 Загальних умов договору).

В п.2.7 загальних умов договору визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 ЦК України лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, протягом усього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовилися, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв`язку з цим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.

Згідно з п.2.11 Загальних умов Договору, лізингоодержувач здійснює погашення заборгованості перед лізингодавцем у такому порядку:

- компенсація (відшкодування) лізингодавцю або іншим особам сум штрафів, накладених протягом усього строку лізингу уповноваженими державними органами за порушення Правил дорожнього руху та/або інших норм чинного законодавства, пов`язаних з експлуатацією/використанням/паркуванням/зберіганням та іншим предмету лізингу (в т.ч. кожної з його одиниць) в т.ч. зафіксованих у автоматичному режимі, а також в режимі фото-відео фіксації;

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов`язків за даним Договором, а також процентів річних та інфляційних витрат, нарахованих на прострочену заборгованість;

- сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості;

- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу;

- сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу;

Сторони домовились, що погашення заборгованості кожної черги відповідно до вищенаведеного порядку в межах кожної черги відбувається за принципом першочергового погашення заборгованості що утворилася раніше. В разі перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором (як чергових лізингових платежів, так і комісій, штрафних санкцій і простроченої заборгованості) з порушенням вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно (та не залежно від призначення платежу, вказаного платником у платіжному документі) перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір. Сторони також погодили, що лізингодавець може самостійно в односторонньому порядку (в тому числі, після одержання коштів), не залежно від призначення платежу (вказаного платником у платіжному документі): змінити порядок черговості погашення заборгованості як в межах вищенаведеного порядку, так і в межах кожної із встановлених черг; та/або зарахувати кошти в погашення заборгованості за іншим договором, укладеним з лізингоодержувачем (про що лізингодавець повідомляє лізингоодержувача у зручний для лізингодавця спосіб).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 Загальних умов Договору, лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору.

За порушення умов пунктів 2.15, 2,16, 3.6, 4.1.2, 4.1.7, 4.8, 5.2, 10.2 Загальних умов лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмета лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу (пп. 7.1.3 загальних умов договору).

Відповідно до пп.2.1.5 загальних умов договору, що остаточна загальна вартість предмета лізингу - вартість предмета лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмета лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу.

Вартість предмета лізингу, згідно із п.4 акту прийому-передачі предмета лізингу в користування від 09.11.2020, становить 4 026 000,00грн (т.1, а.с.40).

Також, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ТОВ "Жовтневе" за договором №201106-2/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу, 09.11.2020 між ТОВ "Бест Лізинг" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель/відповідач 2) укладено договір поруки №201109-1/П (т.1, а.с.41-44).

Відповідно до вищезазначеного договору поруки, поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником усіх грошових зобов`язань за контрактом у повному обсязі, а саме: сплату кредитору лізингових платежів у встановлені контрактом строки. Розмір лізингових платежів відповідно до умов контракту може бути змінений (збільшений); сплату кредитору санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на боржника у відповідності до положень контракту та/або чинного законодавства України.

На виконання своїх договірних зобов`язань лізингодавець передав у користування (фінансовий лізинг) предмет лізингу, а саме: сільськогосподарську техніку - сівалку Vaderstad Tempo TLP, серійний номер TLP190353; 2019 року випуску, а лізингоодержувач прийняв вищезазначений предмет лізингу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі предмета лізингу в користування від 09.11.2020.

Отже, виходячи з вимог пп. 2.1.7.1 Загальних умов Договору, лізингоодержувач зобов`язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 29-го числа кожного місяця, починаючи з 29.11.2020 в розмірі визначеному у Графіку сплати лізингових платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 та відповідач 2 певний період часу виконували зобов`язання за договором лізингу в частині сплати періодичних лізингових платежів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних документів за загальний період з 06.11.2020 по 21.01.2022 (т.2, а.с.140-166).

Надалі, позивач, враховуючи неналежне виконання лізингоодержувачем зобов`язань в частині оплати 16 лізингового платежу, звернувся до відповідача 1 з претензією №682 від 23.03.2022, у якій повідомив останнього про те, що станом на 23.03.2022 за ПСП "Жовтневе" обліковується прострочена заборгованість перед позивачем за договором лізингу у розмірі 486 453,83грн, у зв`язку із чим позивач просив відповідача 1 сплатити позивачу суму заборгованості за договором лізингу (т.1, а.с.45).

У відповіді на претензію відповідач 1 визнав, що дійсно не оплатив останній платіж за договором, при цьому зазначив про наявність форс-мажорних обставин, які виникли 24.02.2022. Просив врахувати, що активно веде переговори з банківськими установами для отримання кредитування діяльності підприємства, а також шукає варіанти локальної реалізації сільськогосподарської продукції, що наявна у підприємства (т.1, а.с.47-48).

Судом встановлено, що за 16 лізинговий період відповідач 1 26.09.2022 перерахував позивачу 469 893,99грн (т.1, а.с.105).

Разом з тим, позивач, керуючись п.2.11. договору фінансового лізингу, кошти у розмірі 469 893,99грн, які сплачені ПСП "Жовтневе" 26.09.2022 відповідно до платіжної інструкції №123, перерозподілив наступним чином: 253 322,96грн спрямовано на відшкодування частини вартості майна згідно графіку сплати лізингових платежів (сума входить у ЛП №16); 16 559,84грн - на погашення винагороди (комісії) за отримане в лізинг майно (сума входить у ЛП №16), 97957,14грн - на погашення процентів річних; 97 957,14грн - на погашення пені (т.1, а.с.99-104).

Як стверджує позивач, ТОВ "Жовтневе" свої зобов`язання щодо сплати періодичних лізингових платежів за договором лізингу належним чином не виконав, у зв`язку із чим за період з 26.09.2022 по 31.10.2022 за відповідачем 1 обліковується заборгованість у загальному розмірі 367443,30грн, з яких: 216 571,03грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 10 680,22грн пені, 10 680,22грн процентів річних, 89 251,83грн інфляційних втрат, 40 260,00грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Неналежне виконання відповідачем 1 умов договору фінансового лізингу №210122-3/ФЛ-Ю-С від 06.11.2020, який забезпечений договором поруки, в частині сплати лізингових платежів відповідно до Графіку, стало підставою та звернення позивача до суду про солідарне стягнення з відповідачів облікованої заборгованості.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

13.06.2021 набрав чинності Закон України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 №1201-ІХ. Як передбачено пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що договір лізингу між сторонами укладено 06.11.2020, до відносин сторін суд застосовує Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР в редакції, яка діяла до набрання чинності новим законом. Також суд застосовує і правові норми щодо лізингу, встановлені Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України у редакції, що діяла станом на 04.06.2021, оскільки зміни до зазначених кодексів щодо лізингу внесено саме Законом від 04.02.2021 № 1201-ІХ, який не застосовується у цьому випадку до відносин сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено ст.292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Щодо стягнення простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 216571,03грн, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Зазначені положення статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що предмет лізингу лізингодавець передав відповідачу 09.11.2020 (виходячи з положень п. 2.1.7.1 та 2.4 Загальних умов договору числом сплати чергових лізингових платежів виступало 29-те число відповідного місяця (у лютому місяці 2022 року 28 число), а якщо таке число припадало на неробочий (вихідний, святковий) день - останній робочий день, який передує такому вихідному (святковому) дню), останній зобов`язаний був оплати 16 лізинговий платіж 28.02.2022, натомість здійснив оплату 26.09.2022.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що відповідачем - 1 було допущено прострочення сплати 16 чергового лізингового платежу..

Як встановив суд, умови укладеного між сторонами договору лізингу, визначають порядок погашення заборгованості кожної черги, а також надають можливість лізингодавцю самостійно (та не залежно від призначення платежу, вказаного платником у платіжному документі) перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідністю з черговістю, яка встановлена у п.2.11. договору фінансового лізингу.

Позивач у заяві щодо зміни позовних вимог (зменшення розміру) від 02.11.2022 (т.1, а.с.99-104) зазначає, що ним було самостійно перерозподілено отримані від лізингоодержувача кошти 26.09.2022 у розмірі 469 893,99грн наступним чином:

- 253 322,96грн відшкодування частини вартості майна згідно графіку сплати лізингових платежів;

- 16 559,84грн - погашення винагороди (комісії) за отримане в лізинг майно;

- 97 957,14грн - погашення процентів річних;

- 97 957,14грн - погашення пені.

Натомість, досліджуючи порядок зарахування оплати на суму 469 893,99грн, суд встановив, що проведені позивачем зарахування не відповідають дійсним обставинами справи.

Так, позивач визначив, що період прострочення оплати 16 лізингового платежу виник з 28.02.2022, однак на думку суду період прострочення та право на нарахування пені та річних у лізингодавця виникло з 01.03.2022, оскільки, як вже зазначено вище лізингоодержувач зобов`язаний був сплатити черговий лізинговий платіж не пізніше 28.02.2022 (включно).

Суд самостійно здійснив розрахунок пені і встановив, що за не сплату відповідачем чергового лізингового платежу та винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу за період з 01.03.2022 по 19.09.2022 на суму 486 453,83грн, розмір пені становить 97 690,59грн, яку позивачу, в порядку п.2.11. договору, і слід було спрямувати в рахунок погашення пені.

Також суд не погоджується з проведеним позивачем перерозподілом коштів, отриманих від відповідача 1, в рахунок погашення 97 957,14грн процентів річних.

Так, в п. 2.7 Договору сторони встановили проценти річних, які нараховуються в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення. Тобто за своєю правовою природою такі проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно з ст. 549 ЦК України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов`язання й до того дня, доки зобов`язання не буде виконано.

Водночас, в пп. 7.1.1 Договору сторони вже передбачили такий вид відповідальності як пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання лізингоодержувачем, що суперечить вимогам статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однак, враховуючи, що позивач нараховує проценти на підставі ст. 625 ЦК України, в якій встановлений їх загальний розмір - три проценти річних від простроченої суми, то суд самостійно здійснив розрахунок 3% річних та встановив, що: за період з 01.03.2022 по 19.09.2022 на суму 486 453,83грн, розмір 3% становить 8 116,45грн, які позивачу в порядку п.2.11. договору і слід було розподілити в рахунок погашення 3% річних.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що зарахування оплати у розмірі 469 893,99грн від 26.09.2022 мало б бути здійснено позивачем у такий спосіб: 16 559,84грн в погашення винагороди (комісії) за отримане в лізинг майно; 8 116,45грн в погашення процентів річних; 97 690,59грн в погашення пені, а залишок коштів необхідно зарахувати в рахунок відшкодування частини вартості майна згідно з Графіком сплати лізингових платежів.

Враховуючи вищевикладене, станом на момент прийняття рішення у справі за лізингоодержувачем існує непогашена заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 126 463,79грн.

Доказів сплати заборгованості в зазначеній сумі за отриманий в лізинг предмет лізингу ні ПСП "Жовтневе" ні ОСОБА_1 суду не надали.

З огляду на викладене, позовні вимоги про солідарне стягнення з ПСП "Жовтневе" як боржника та ОСОБА_1 як поручителя заборгованості зі сплати лізингових платежів за отриманий в лізинг предмет лізингу в розмірі 126 463,79грн обґрунтовані та належать до задоволення. Вимоги в частині стягнення 90 107,24грн (216 571,03грн - 126 463,79грн) заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних втрат в розмірі 89251,83грн.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач заявив до стягнення 89 251,83грн інфляційних втрат, які нараховані за період 28.02.2022 по 26.09.2022, виходячи з суми боргу в розмірі 486 453,83грн.

Судом здійснено перевірку правильності розрахунку позивача та встановлено, що такий розрахунок є арифметично правильним та відповідає методиці нарахувань інфляційних втрат.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно інфляційних втрат у розмірі 89 251,83грн слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 10680,22грн та штрафу в сумі 40 260,00грн за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч.4 ст.231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За встановлених судом обставин, у п.7.1.1. договору сторони визначили, що за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через двадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

За розрахунком позивача, сума пені розрахована із суми боргу 216 571,03грн за період з 26.09.2022 по 31.10.2022 та становить 10680,22грн (т.1, а.с.102).

За перерахунком суду розрахунок пені є арифметично не правильним, оскільки, як встановлено судом вище заборгованість лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів є меншою та становить 126 463,79грн, тому суд здійснивши власний перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон" за заявлений період з 26.09.2022 по 31.10.2022 дійшов висновку, що обґрунтованою для стягнення з відповідачів є пеня в розмірі 6063,33грн, в стягненні 4616,89грн пені слід відмовити через безпідставність.

У п.5.2.1 загальних умов договору передбачено обов`язок лізингоодержувача щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком Довідка до договору.

Доказів направлення позивачу такого звіту за період 4 квартал 2021 року відповідач 1 суду не надав, а відтак на підставі п.7.1.3 загальних умов договору позивач правомірно нарахував відповідачу штраф за неподання такої звітності у розмірі 40 260,00грн.

При цьому суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

За наведеного, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу у штраф за неподання звітності.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10680,22грн процентів річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.2.7 договору) суд вище зазначив, що проценти, передбачені пунктом 2.7 договору, які нараховуються в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України.

Пунктом 7.1.1. договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Як вже зазначено судом вище, умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання лізингоотримувачем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України.

Водночас судом, на підставі ч.4 ст.236 ГПК України враховується правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 р. у справі № 922/3578/18, згідно з яким Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Разом з тим, з огляду на те, що позивач просив стягнути проценти на підставі ст.625 ЦК України, суд з врахуванням положень ст.625 ЦК України здійснив розрахунок процентів річних виходячи із 3 (трьох) процентів річних.

Так, за перерахунком суду, 3% річних за період з 26.09.2022 по 31.10.2022 на суму боргу 126463,79грн становить 363,80грн.

Таким чином, на підставі ст.625 ЦК України слід стягнути на користь позивача 363,80грн 3 % річних. Вимога в частині стягнення 10316,42грн річних зодоволенню не підлягає.

Щодо посилання відповідача на те, що виконання основного зобов`язання унеможливилось у зв`язку введенням воєнного стану в Україні та на п.8.1 Договору, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх обов`язків у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин слід зазначити таке.

У п.8.2 Загальних умов договору передбачено, що сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України.

Відповідач не надав суду доказів того, що він повідомив лізингодавця про настання обставин непереборної сили, які перешкоджають виконанню його договірних зобов`язань.

Долучена до матеріалів справи відповідь ПСП "Жовтневе" від 28.03.2022 на претензію позивача не є таким повідомленням.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (п.50 постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 р. у справі №910/15264/21).

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем 1 не доведено наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією РФ проти України, введенням 24 лютого 2022 р. в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов`язань за договором лізингу стосовно оплати лізингових платежів, такі посилання на форс-мажорні обставини суд відхиляє.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

В ст.230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 6063,33грн пені за прострочення виконання зобов`язання та 40 260,00грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження предмета лізингу.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 16 березня 2021р. у справі № 922/266/20).

Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховував, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача 1, не надано. Натомість, відповідач 1 вживає заходи щодо погашення існуючої заборгованості.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені та штрафу на 90 відсотків, а саме до 606,34грн пені та 4026,00грн штрафу.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідачів саме такої суми пені та штрафу компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем 1строків сплати заборгованості, а стягнення ж з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачами зобов`язання.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 5456,88грн пені та 36234,00грн штрафу слід відмовити.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 220 711,76грн, з яких: 126 463,79грн основного боргу; 363,80грн 3% річних; 606,34грн пені; 4 026,00грн штрафу; 89 251,83грн інфляційних.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 90107,24грн основного боргу, 10316,42грн 3% річних, 10073,88грн пені та 36234,00грн штрафу.

Судовий збір, згідно з положеннями ст.129 ГПК України, покладається на відповідачів пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені та штрафу на 90%, відповідно до 606,34грн та 4026,00грн.

3. Стягнути солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" (с.Квітневе, Попільнянський район, Житомирська область, 13532, код ЄДРПОУ 00858102.) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (вул.Ярославів Вал,13/2 л. "Б", м.Київ, 01054, код ЄДРПОУ 33880354)

- 126463,79грн основного боргу;

- 363,80грн 3% річних;

- 606,34грн пені;

- 4026,00грн штрафу;

- 89251,83грн інфляційних.

4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" (с.Квітневе, Попільнянський район, Житомирська область, 13532, код ЄДРПОУ 00858102)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (вул.Ярославів Вал,13/2 л. "Б", м.Київ, 01054, код ЄДРПОУ 33880354)

- 1968,02грн судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (вул.Ярославів Вал,13/2 л. "Б", м.Київ, 01054, код ЄДРПОУ 33880354)

- 1968,02грн судового збору.

6. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 90107,24грн основного боргу, 10316,42грн 3% річних, 10073,88грн пені та 36234,00грн штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 04.03.24

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 1 - у справу; 2 - позивачу через систему "Електронний суд"; 3 - відповідачу - 1 на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та на ел.адресу представника: ІНФОРМАЦІЯ_2; 4 - відповідачу - 2 ( ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) (рек з повідом) на адресу: АДРЕСА_1