Рішення

від 05.03.2024 по справі 906/1614/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1614/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Молот Є.О., ордер серія АМ №1072680 від 11.12.2023;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1 (с.Радовель Олевського району Житомирської області)

до Відкритого акціонерного товариства "Олевський завод електротехнічного фарфору" (м.Олевськ Олевського району Житомирської області)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Коростенська районна державна адміністрація (м.Коростень)

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Олевський завод електротехнічного фарфору", у якому просить:

- визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Відкритим акціонерним товариством "Олевський завод електротехнічного фарфору" з 01.10.2018 у зв`язку із звільненням з посади в.о. голови правління на підставі ст.38 КЗпП України;

- зобов`язати державного реєстратора Коростенської районної державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу - Відкрите акціонерне товариство "Олевський завод електротехнічного фарфору", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - у рядку "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які мають право вчиняти дії від юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" додати наступну інформацію - після " ОСОБА_1 - керівник з 25.01.2016" додати "трудові відносини припинено за рішенням Господарського суду Житомирської області".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.01.2016 його було призначено на посаду в.о. голови правління ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору". 15.08.2018 ОСОБА_1 написав заяву на звільнення з посади за власним бажанням, однак загальні збори товариства, уповноважені на звільнення позивача, таку заяву не розглянули. На думку позивача, бездіяльність та безвідповідальність відповідача прямо порушує його трудові права та інтереси, є незаконною та протиправною.

Ухвалою суду від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено Коростенську районну державну адміністрацію до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача; підготовче засідання призначено на 06.02.2024.

11.01.2024 на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи на стороні відповідача надійшли пояснення по справі, в яких останній зазначає, що Коростенська РДА Житомирської області не може бути третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки із жодним державним реєстратором не перебуває у трудових відносинах (а.с.59-60).

Ухвалою суду від 06.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1614/23 до судового розгляду по суті на 05.03.2024.

05.03.2024 від представника третьої особи надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника Коростенської районної державної адміністрації.

Представник позивача у судовому засіданні 05.03.2024 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях представника; про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Слід зазначити, що ухвали господарського суду від 25.12.2023 та від 06.02.2024, які направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулись до суду з відмітками відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).

Згідно ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Судом також враховується, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.

За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення загальних зборів ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" (відповідач) від 25.01.2016 призначено ОСОБА_1 (позивач) на посаду в.о. голови правління товариства.

Згідно із наказом №1 від 25.01.2016 позивач приступив до виконання обов`язків про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо керівника юридичної особи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.11.2023 року керівником юридичної особи є ОСОБА_1 ; органом управління юридичної особи - загальні збори; засновниками товариства є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ "Михайло Крамар", розмір частки засновника (учасника): 56 096,00грн (а.с.34-38).

15.08.2018 ОСОБА_1 написав заяву на звільнення з посади в.о. голови правління ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" за власним бажанням, відповідно до якої просив звільнити його на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 01.10.2018 (а.с.14).

Разом із заявою про звільнення від 15.08.2018 учасникам ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" було надано повідомлення про позачергові загальні збори АТ, що скликаються на вимогу виконавчого органу щодо вирішення питання про звільнення з посади в.о. голови правління ОСОБА_1 на підставі його заяви про звільнення за власним бажанням.

У повідомленні позивач зазначив, що скликає загальні збори на 01 жовтня 2018 року о 10:00 годині за адресою: АДРЕСА_1 . У повідомленні було запропоновано наступний порядок денний зборів:

1. Обрання робочих органів та затвердження регламенту чергових загальних зборів учасників товариства.

2. Про звільнення з посади в.о. голови правління, згідно поданої заяви, ОСОБА_1 .

3. Про призначення на посаду голови правління.

4. Про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про в.о. голову правління ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" Белявського Володимира Ігоровича.

Факт отримання учасниками ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" заяви про звільнення від 15.08.2018 та повідомлення про позачергові загальні збори акціонерного товариства підтверджується особистими підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відповідних документах (а.с.14-15).

Однак 01.10.2018 позачергові загальні збори ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" не відбулись через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів.

01.10.2018 позивач видав наказ №1, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнив себе з посади в.о. голови правління ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору", про що було внесено запис в трудову книжку (а.с.16-18).

На підтвердження того, що позивач після припинення трудових відносин не отримував заробітної плати від ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" до матеріалів справи долучено довідку Пенсійного фонду України форми ОК-5 (а.с.24).

23.10.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся до засновників ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" з повідомленням про позачергові загальні збори, які мали відбутися 08 грудня 2023 року, направивши 23.10.2023 вказане звернення разом із копією заяви про звільнення від 15.08.2018 року на адреси учасників товариства, що підтверджується описами вкладення до цінного листа, накладними про відправлення та фіскальними чеками (а.с.20-22).

Проте заява позивача не була розглянута, а позачергові загальні збори не були скликані.

Позивач стверджує, що фактичне припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем створює недостовірне уявлення у третіх осіб щодо особи, яка займає посаду в.о. голови правління ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору", а бездіяльність акціонерів товариства та відсутність можливості вимагати внесення відповідного рішення уповноваженим органом юридичної особи ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" у зв`язку із звільненням позивача з займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України порушує трудові права позивача на звільнення за власним бажанням.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказує, що ним вжито всіх передбачених законом заходів щодо свого звільнення, але питання щодо припинення трудових правовідносин між ним та ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" так і залишилось не вирішеним, тому просить вирішити це питання у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Позивач просить, зокрема визнати припиненими його повноваження як в.о голови правління ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" та зобов`язати державного реєстратора райдержадміністрації вжити заходів щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей ЄДР про юридичну особу в частині виключення інформації про позивача як директора товариства.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме: частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г" частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину п`яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі №921/36/18, від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, від 08.11.2019 у справі №667/1/16, від 04.02.2020 у справі №915/540/16, від 19.02.2020 у справі №145/166/18, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 14.06.2023 у справі №448/362/22, від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

У пункті 4 ч.1 ст.36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості. підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Судом враховується, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України).

Частинами 1-4 ст. 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Відповідно до п.11-2 ч.2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" ( в редакції, чинній на момент написання заяви про звільнення від 15.08.2018) до виключної компетенції загальних зборів належить розгляд звіту виконавчого органу та затвердження заходів за результатами його розгляду, крім випадку віднесення статутом товариства питання про призначення та звільнення голови та членів виконавчого органу до виключної компетенції наглядової ради.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" із заявою від 15.08.2018 про припинення трудових відносин та звільнення з посади в.о. голови правління за власним бажанням. Також в.о. голови правління ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" двічі були складені повідомлення про проведення позачергових загальних зборів акціонерного товариства із зазначенням, зокрема, дати, часу і місця проведення загальних зборів, та порядку денного, до якого включено, серед інших, питання припинення трудових відносин з ОСОБА_1 .

У матеріалах справи наявні відомості щодо особистого отримання учасниками АТ повідомлення про позачергові загальні збори від 15.08.2018 та відправлення позивачем повідомлення від 23.10.2023 на адреси учасників ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору".

Вищенаведені обставини свідчать про те, що позивачем за своєю ініціативою скликано загальні збори учасників товариства із включенням до порядку денного питання про звільнення його з посади в.о. голови правління та обрання нового директора.

Однак ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" ухилився від виконання обов`язку розглянути заяву позивача про звільнення, та не здійснив жодних дій, щодо обрання нового директора товариства, або призначення виконуючого обов`язки, та вчинення дій про державну реєстрацію змін до відомостей товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб у зв`язку зі зміною директора товариства.

Дотримання позивачем визначеного законодавством порядку скликання загальних зборів учасників з власної ініціативи дає підстави для висновку про те, що права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження з незалежних від нього причин.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22, у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Отже, з урахуванням позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14.06.2023 у справі №448/362/22, від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, вищенаведених обставин справи щодо вчинення позивачем дій, спрямованих на скликання загальних зборів учасників акціонерного товариства для вирішення питання про припинення його повноважень як в.о. голови правління з дотриманням порядку, передбаченого законодавством, в результаті яких загальні збори з незалежних від позивача обставин не вирішили питання щодо припинення його повноважень як директора що, у свою чергу, призводить до порушення прав позивача, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" у зв`язку із звільненням з посади в.о. голови правління на підставі ст.38 КЗпП України.

З приводу позовної вимоги позивача про зобов`язання державного реєстратора Коростенської районної державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу - Відкрите акціонерне товариство "Олевський завод електротехнічного фарфору", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - у рядку "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які мають право вчиняти дії від юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" додати наступну інформацію - після "Белявський Володимир Ігорович - керівник з 25.01.2016" додати "трудові відносини припинено за рішенням Господарського суду Житомирської області", суд зазначає, що за своїм змістом ця вимога спрямована до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та полягає у зобов`язанні її вчинити відповідні дії.

При цьому судом враховується, що відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч.ч.1, 3, 4 ст.45 ГПК України).

Надаючи оцінку вказаним нормам процесуального права, Велика Палата Верховного Суду у п.8.10 постанови від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 сформулювала висновок, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

При цьому статтею 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Зі змісту наведених норм убачається, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін.

Отже, як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №910/17792/17, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Таким чином, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет і підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 у справі №909/452/18, від 26.09.2023 у справі №910/2392/22).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги, згідно з якими третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача повинна вчинити певні дії, спрямовані на встановлення обов`язку для такої третьої особи, яка не є відповідачем, а тому з огляду на невідповідність положенням законодавства, зокрема щодо складу учасників судового процесу, задоволенню не підлягають.

При цьому посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 у підтвердження своєї позиції щодо можливості заявлення вимог про вчинення відповідних дій третьою особою суд оцінює критично, оскільки у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 Верховний Суд зазначив про те, що суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про виключення з ЄДРПОУ запису про директора товариства, оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.

Необґрунтованими в цьому аспекті є й посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №448/362/22 від 14.06.2023, оскільки реєстраційний орган, до якого була спрямована вимога про зобов`язання вчинити реєстраційні дії, у цій справі визначена відповідачем.

Одночасно суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п.13 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема відомості про керівника юридичної особи.

За приписами ст.25 вказаного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Судом враховується, що відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності .

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи вищенаведені обставини справи, положення законодавства, правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з ВАТ "Олевський завод електротехнічного фарфору" у зв`язку із звільненням з посади в.о. голови правління на підставі ст.38 КЗпП України. У решті позовних вимог суд відмовляє.

Втрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Відкритим акціонерним товариством "Олевський завод електротехнічного фарфору" (вул.Кірова, 36, м.Олевськ, Олевський район, Житомирська область, 11002, код ЄДРПОУ 00214675) з 01.10.2018 у зв`язку із звільненням з посади в.о. голови правління на підставі ст.38 КЗпП України.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Олевський завод електротехнічного фарфору" (вул.Кірова, 36, м.Олевськ, Олевський район, Житомирська область, 11002, код ЄДРПОУ 00214675)

на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

- 2684,00грн судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 4 прим.

1- у справу;

2- позивачу код 2923802898 (рек з повід);

3- відповідачу код 00214675 (рек. з повід);

4- Коростенська районна державна адміністрація код 36022778 (рек. з повід).