Рішення

від 05.03.2024 по справі 909/1052/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1052/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Калуська міська рада, вул. Івана Франка, буд. 1,м. Калуш,Івано-Франківська область,77304

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Теннері" с. Розворяни, Золочівський район, Львівська область,80724

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 1 361 027 грн 79 коп.

за участю:

від позивача: Бреславська М.

від відповідача не з"явився

ВСТАНОВИВ

Калуська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Стар Теннері" 1361027,79грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю за період з 01.11.2020 по 31.10.2023. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи власником нерухомого майна, що знаходиться на вул. Заводська,1а в м. Калуші та користуючись земельною ділянкою комунальної власності без достатньої правової підстави, не сплатив коштів у вигляді орендної плати за її користування, що мало наслідком безпідставне збереження у себе коштів, які мали бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою.

21.11.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання у справі на 19.12.2023року.

Ухвалою суду від19.12.2023 суд відклад підготовче судове засідання на 16.01.2024.

Ухвалою суду від 16.01.2024 суд відклад підготовче судове засідання на 13.02..2024.

13.02.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Калуської міської ради від 26.09.2019 № 2590, копїі заяви ТОВ «Стар теннеро» від 09.09.2019, копії договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 03.09.2019; копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2610400000:02:001:0139; копії листа управління земельних відносин Калуської міської ради від 12.02.2024. ( вх.2422 від 13.02.2024).

Від відповідача надійшов відзив на позов ( вх 2424/24 від 13.02.2024).

13.02.2024 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 05.03.2024.

Представниця позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

05.03.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку в судове засідання.

Розглянувши у судовому засіданні вказане клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні так як відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.У клопотанні про відкладення розгляду справи відсутнє обґрунтування необхідності такого відкладення з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої явки в судове засідання, подання нових доказів у справі, пояснень, тощо.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, встановив наступне.

26.09.2019 за результатами розгляду заяви ТОВ "Стар теннері" Калуською міською радою прийнято рішення № 2590 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі в оренду ТОВ "Стар теннері".

Відповідач до позивача з заявою про затвердження документації не звертався.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ( номер інформаційної довідки 351543394) на підставі договору купівлі-продажу набуло право власності на об"єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою на вул. Заводська, 1а в м. Калуші.

Дане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 2,5325 га з кадастровим номером: 2610400000:02:001:0139.

Фінансове управління Калуської міської ради листом № 04-12/400 від 02.11.2023 повідомило управління земельних ресурсів Калуської міської ради, що від ТОВ "Стар теннері" за період з 01.11.2020 по 31.10.2023 до бюджету Калуської міської територіальної громади коштів від сплати земельного податку та орендної плати за земельну ділянку не надходило.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 30.10.2023р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610400000:02:001:0139 визначена у розмірі 15544145,70грн

Позивач, як власник земельної ділянки, здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за користування землею за період з 01.11.2020 по 31.10.2023, згідно з яким загальна сума безпідставно збережених коштів за цей період становить 1361027,79грн.

Сума розрахована із врахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставки орендної плати відповідно до рішення Калуської міської ради від 21.06.2018 № 1634.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовані поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 р. у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28 лютого 2020 р. у справі № 913/169/18 та постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 р. у справі № 922/3463/19.

Згідно з частинами 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 р. у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11 лютого 2019 р. у справі № 922/391/18, від 12 квітня 2019 р. у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Із змісту даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 2.5325га, кадастровий номер 2610400000:02:001:0139, що знаходиться на АДРЕСА_1 сформована як об`єкт цивільних прав 15.02.2013р.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 13 лютого 2019 р. у справі № 320/5877/17 дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Разом з тим, земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 р. у справі № 905/1680/20.

Таким чином, належними та допустимими доказами, що підтверджують дані про нормативну грошову оцінку крім витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки може буди, зокрема, і довідка з Державного земельного кадастру.

Так, згідно з даними зазначеними у витягах із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 30.12.2023р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610400000:02:001:0139 становить 15544145,70грн..

Із змісту наявної в матеріалах справи довідки Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області № 18-9-0.10-4705/0/2-23 від 31.10.2023р. вбачається, що нормативно грошова оцінка 1 кв.м. даної земельної ділянки ( для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств непереробної, машинобудівної та іншої промисловості ( код КВЦПЗ 11.02) у 2020 та 2021 роках становила -420,24грн, у 2022 - 533,73грн.

Верховний Суд у постанові від 29 травня 2020 р. у справі № 922/2843/19 зазначив, що чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

За змістом ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 3,5 відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, який визначений положенням "Про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території м. Калуша", затвердженим рішенням Калуської міської ради від 21 червня 2018 р. № 1634.

Суд розрахував безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою і встановив, що, здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 01.11.2020 по 31.10.2023 є арифметично правильним.

Відтак, позовні вимоги Калуської міської ради про стягнення з ТОВ "Стар тенері" 1361027,79грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати є обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:02:001:0139, за період з 01.11.2020 по 31.10.2023, у розмірі1361027,79 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Теннері" с. Розворяни, Золочівський район, Львівська область, 80724 (ідентифікаційний код 43124723) на користь Калуської міської ради (вул. Івана Франка, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 33578261) 1361027,79грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 20415,42грн. судового збору;

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.03.2024

СуддяШкіндер П.А.