Рішення

від 06.03.2024 по справі 911/3172/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р.

м. Київ

Справа № 911/3172/23

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Приватного підприємства «Софія» (17000, Чернігівська область, Чернігівський район, селище міського типу Козелець, вулиця Соборності, будинок 100, код ЄДРПОУ 30501437)

до Виконавчого комітету Калитянської селищної ради (07420, Київська область, Броварський район, селище міського типу Калита, провулок Ювілейний, будинок 4, код ЄДРПОУ 40689106)

про стягнення заборгованості за договором та штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Софія» до Виконавчого комітету Калитянської селищної ради про стягнення заборгованості за договором та штрафних санкцій.

Ухвалою від 23.10.2023 суд відкрив провадження у справі. Встановив строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

10.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній, зокрема зазначив, що позовні вимоги визнає частково та не погоджується з розміром нарахованих штрафних санкцій.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Зміст позовних вимог та висновки господарського суду

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 160938,25 грн заборгованості, що включає в себе 159900,00 грн основної заборгованості за договором № 56 про надання послуг від 19.05.2023 та 1038,25 грн 3% річних, що нарахована за період з 26.07.2023 по 14.10.2023. Позивач стверджував, що ним було надано послуги з прибирання, які залишились не оплачені відповідачем.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

До матеріалів справи долучено копію договору № 56 про надання послуг, який підписаний Директором ПП «Софія» О.П. Набільським та виконуючим обов`язки селищного голови Виконавчого комітету Калитянської селищної ради С.В. Рудницьким. Договір датований 19.05.2023. Відповідно до преамбули зазначеного договору позивач виступає виконавцем, а відповідач замовником.

Вказаним договором сторони погодили, що виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги з прибирання та вивезення сміття на території Калитянської селищної територіальної громади та впорядкування несанкціонованого сміттєзвалища, а саме: Київська область, Броварський район, село Семиполки по вулиці Миру та за межами села Семиполки ( на виїзді з села Семиполки по вулиці Уланській), ДК 021:2015:9051000-5 ( Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

Пунктом 1.4 договору надання послуг зазначено що послуги за договором вважаються наданими з моменту підписання та скріплення печатками Сторонами Акту прийому передачі наданих послуг.

Пунктом 2.4 договору вказано що при відсутності зауважень та прийняття замовником послуг, сторонами підписується та скріплюють печатками Акт приймання передачі наданих послуг та здійснюється оплата по договору. Розділом 2 договору надання послуг "Вартість послуг та порядок розрахунків" сторони зокрема погодили наступні умови:

В пункті 6.1 договору зазначено що оплата послуг за договором проводиться протягом 10 банківських днів з дати підписання та скріплення печатками сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг з можливим відтермінуванням до 30 днів.

Відповідно до пункту 6.2 договору всі послуги здійснюються безготівковим способом шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки сторін, зазначені в цьому договорі.

Пунктом 5.1.1 договору на замовника покладено обов`язок проводити оплату послуг відповідно до умов договору, п.5.1.2 після закінчення надання послуг за договором підписати Акт прийому-передачі наданих послуг, а пунктом 4.2.2 виконавець наділяється правом на дотримання замовником умов розрахунків за договором.

На підтвердження надання послуг з прибирання позивач надав до суду копії актів приймання передачі виконаних робіт за договором № 56:

акт № 77 від 11.07.2023 на суму 200000,00 грн;

акт № 81 від 11.07.2023 на суму 159900,00 грн

Суд констатує факт надання позивачем відповідачу за липень 2023 року послуг з прибирання за договором № 56 на загальну суму 359900,00 грн.

Позивачем також долучена до матеріалів справи платіжна інструкція від 14.07.2023 про сплату 200000,00 грн, а відтак, станом на 14.10.2023 заборгованість відповідача перед позивачем уже становила 159900,00 грн.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В контексті наведених вище узгоджених між сторонами умов договору та положень національного законодавства, суд констатує, що за договором про надання послуг № 56 на позивача було покладено обов`язок надавати послуги з прибирання, а Виконавчий комітет Калитянської селищної ради був зобов`язаний оплачувати зазначені послуги. Суд встановив, що відповідно до актів за номерами 77 та 81 позивач виконав роботи з прибирання на загальну суму 359000,00 грн. Відповідач в свою чергу провів оплату за договором № 56 на суму 200000,00 грн. Решта суми наданих послуг, що зафіксована в актах, залишилась несплаченою відповідачем. Таким чином з огляду на проведення відповідачем часткової оплати залишок вартості неоплачених послуг складає 159000,00 грн.

Пунктом 6.1 договору, сторони узгодили строк оплати наданих за договором послуг впродовж 10-ти банківських днів з дати підписання та скріплення печатками Актів приймання-передачі наданих послуг з можливим відтермінуванням до 30 днів.

Оскільки акти приймання-передачі наданих послуг за номерами 77, 81 були підписані 11.07.2023, суд констатує, що датою початку виникнення обов`язу оплатити всі надані за наведеними актами послуги є 12.07.2023 .

Водночас, зважаючи на пункт 6.1 договору, а саме, частину «з можливим відтермінуванням до 30 днів» в контексті з усіма іншими умовами договору, суд констатує, що сторони в договорі жодним чином не поставили в залежність передбачене пунктом 6.1 договору право відтермінування оплати на 30 днів з обов`язком зацікавленої у відтермінуванні сторони вчинити буль-які дії, які матимуть наслідком виникнення такого права чи його погодження.

З цих підстав, суд констатує, що визначена в договорі можливість відтермінування платежу на 30 днів є погодженим сторонами правом зобов`язаної сторони, без жодних додаткових умов, здійснити оплату наданих за договором послуг протягом 30 днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг, а отже простроченим грошове зобов`язання за даним договором буде лише після закінчення 30-денного строку відведеного на оплату.

Зогляду на викладене, останнім днем строку для виконання відповідачем обов`язку з оплати послуг є 10.08.2023 (четверг), відтак починаючи з 11.08.2023 (п`ятниця) відповідач прострочив виконання свого обов`язку, зважаючи на те, що проведена 14.07.202 оплата покрила лише вартість наданих послуг за актом №77, що був підписані між сторонами за договором № 56.

З огляду на це, суд вважає за можливе стягнути з відповідача основну суму боргу за договором № 56 про надання послуг від 19.05.2023, що згідно неоплаченого акту №81 становить 159900,00 грн, тобто в заявленому до стягнення розмірі.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 1038,25 грн 3% річних, що нараховані за період з 26.07.2023 по 12.10.2023.

Але враховуючи застосування пункту 6.1 договору щодо можливості відтермінування оплати за надані послуги до 30 днів, період, за який може бути нараховано 3% річних становить з 11.08.2023 по 12.10.2023.

Здійснивши перерахунок 3% річних, вимога позивача про стягнення 1038,25 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 823,32 грн.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Калитянської селищної ради (07420, Київська область, Броварський район, селище міського типу Калита, провулок Ювілейний, будинок 4, код ЄДРПОУ 40689106) на користь Приватного підприємства «Софія» (17000, Чернігівська область, Чернігівський район, селище міського типу Козелець, вулиця Соборності, будинок 100-Б, код ЄДРПОУ 30501437) 159000,00 грн основного боргу за договором № 56 про надання послуг, 823,32 грн 3% річних та 2665,21 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Рішення підписано 06.03.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз