Рішення

від 29.02.2024 по справі 916/5421/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5421/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від прокуратури: Шунькіна Н.О.,

від позивача-1: не з`явився,

від позивача-2: Колесніков О.В.,

від третьої особи: адвокат Павлова І.В.

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5421/23

за позовом: Керівника Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська обл., Одеський р-н, м. Біляївка, вул. Костіна, № 17) в інтересах держави в особі:

позивача-1: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, № 14);

позивача-2: Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, № 4)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, № 5)

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка» (67652, Одеська обл., Одеський р-н, с. Мирне, вул. Крайня, № 1-А);

про стягнення 157 046,42 грн,

ВСТАНОВИВ

1. Суть спору.

Керівник Біляївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка» про стягнення до Державного бюджету України 157046,42 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог керівник Біляївської окружної прокуратури посилається на неналежне виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка» умов укладеного між Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією, Акціонерним товариством «Укрзалізниця» та СТОВ «Південьагропереробка» договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання від 02.04.2022 щодо своєчасної поставки товару.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Прокурора.

Прокурор зазначає, що 02.04.2022 Одеською ОВА як замовником, АТ «Укрзалізниця» як платником та СГТОВ «Південьагропереробка» як постачальником укладено тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів, який оприлюднений на сайті АТ «Укрзалізниця» в редакції, затвердженій рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12 березня 2022 року.

Як зазначає прокурор, на виконання умов договору від 02.04.2022 Одеською ОВА надано 2 заявки на придбання товару, а саме: 02.04.2022 на тушонку свинну з/б 0,410 кг у кількості 100000шт. на загальну суму 7 080 000,00 грн з ПДВ; 07.04.2022 на тушонку свинну з/б 0,410 кг у кількості 100000шт. на загальну суму 7 080 000,00 грн з ПДВ. При цьому, за умовами заявок на придбання товару від 02.04.2022 та від 07.04.2022 визначено дату поставки товару 08.04.2022, а також умови оплати: 30% - попередня оплата, 70% - оплата по факту постачання.

У свою чергу, як наголошує прокурор, постачальником 02.04.2022 та 07.04.2022 направлено рахунки на оплату № 9 та № 10 відповідно, згідно яких авансовий 30% платіж становить 2 124 000,00 грн та остаточна оплата 70% - 4 956 000,00 грн.

За інформацією АТ «Укрзалізниця» від 24.04.2023, товариством як платником за тристороннім договором, здійснено передплату на користь відповідача в сумі по 2 124 000,00 грн 07.04.2022 та 13.04.2022 відповідно.

Однак, всупереч умовам договору, поставка не була здійснена, а остаточно зобов`язання за заявкою від 02.04.2022 у повному обсязі виконано лише 07 травня 2022 року, а зобов`язання за заявкою від 07.04.2022 у повному обсязі виконано 20 квітня 2022 року.

Враховуючи, що відповідач усупереч умовам договору несвоєчасно здійснив поставку товару, позивачем, відповідно до п. 6.1. договору, нараховано пеню у розмірі 157046,42 грн.

2.2. Аргументи Позивача-1.

У своїх поясненнях Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України зауважило, що у відповідності до вимог бюджетного законодавства Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України як головним розпорядником коштів державного бюджету забезпечувалось виконання функцій в частині встановлення Кабінетом Міністрів України механізму надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції Мінінфраструктури на рахунок Укрзалізниці, відкритий в державному банку з відображенням в бухгалтерському обліку операцій у частині отриманих місцевими бюджетами доходів.

Позивач-1 також наголосив, на тому, що продукція за першою заявкою була остаточно поставлена Одеській ОДА (ОВА) 07.05.2022, а по другій заявці продукція була поставлена партіями 19.04.2022 та 20.04.2022 відповідно, тобто з порушенням строку встановленого умовами договору.

Підсумовуючи, позивач-1 зазначив, що СГ ТОВ «Південьагропереробка» прострочило виконання зобов`язання поставки товару по першій та другій заявці, та фактично протиправно користувалось чужими коштами. Внаслідок невчасного виконання зобов`язань за договором з СГ ТОВ «Південьагропереробка» підлягає стягненню пеня в судовому порядку у сумі 157 046, 42 грн, а відтак, на думку позивача-1, доводи викладені в позові Біляївської окружної прокуратури, поданого в інтересах держави, є обґрунтованими, логічними, підставними, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

2.3. Аргументи Третьої особи.

У наданих АТ «Українська залізниця» поясненнях, окрім раніше вказаного прокурором, зазначено, що СГ ТОВ «Південьагропереробка» після отримання суми авансу, передбачені пунктом 5.4. договору, зобов`язання щодо строків поставки товару не виконала. Поставку товару за договором здійснено лише 19.04.2022, 20.04.2022 та 07.05.2022 відповідно, тобто з пропущенням строку передбаченого в укладеному договорі, у зв`язку з чим третя особа вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 позовну заяву (вх. № 6005/23) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

19.12.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№6005/23 від 14.12.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5421/23. Постановлено розглядати справу № 916/5421/23 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, при цьому, призначено розгляд справи по суті на "16" січня 2024 року об 11:00 год. Даною ухвалою суду також залучено Акціонерне товариство «Українська залізниця» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів.

21.12.2023 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника АТ «Українська залізниця» (вх. № 46590/23) про залучення його у справу в якості представника третьої особи та надання доступу до електронної справи № 916/5421/23 в підсистемі «Електронний суд». Заява тотожного змісту того ж дня надійшла до суду та була зареєстрована за вх. № 46617/23.

Того ж дня, через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення АТ «Українська залізниця» (вх. № 46398/23 від 21.12.2023) щодо позовних вимог, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

22.12.2023 до господарського суду від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли пояснення (вх. № 46697/23) щодо позовної заяви, які судом також були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

15.01.2024 відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 1622/24), відповідно до якого, у зв`язку з тим, що директор підприємства бажає бути присутнім в засіданні, проте знаходиться на лікарняному, просив перенести судове засідання на іншу дату. Вказане клопотання прийняте судом до розгляду та долучене до матеріалів справи разом із доданою до нього довідкою.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 у справі № 916/5421/23 на 16.01.2024 об 11:00 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

16.01.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області розгляд справи № 916/5421/23 по суті призначено на "01" лютого 2024 року об 11:40 год.

01.02.2024 у судовому засіданні по справі № 916/5421/23 судом проголошено протокольно ухвалу про перерву до "13" лютого 2024 року о 14:00 год. Позивачі та відповідач, відповідно до приписів ст. 120 ГПК України, були повідомлені про час та місце наступного судового засідання ухвалою суду від 02.02.2024.

13.02.2024 у судовому засіданні по справі № 916/5421/23 судом проголошено протокольно ухвалу про перерву до "29" лютого 2024 року о 10:40 год., про що позивачі та відповідач були повідомлені ухвалою суду від 14.02.2024, постановленою у відповідності до ст. 120 ГПК України.

Прокурор в судовому засіданні 29.02.2024 позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити повному обсязі.

Представник третьої особи АТ «Українська залізниця» в судовому засіданні 29.02.2024 підтримала позицію викладену в письмових поясненнях, просила задовольнити позов прокурора.

Представник позивача-2 Одеської обласної державної (військової) адміністрації в судовому засіданні 29.02.2024 також підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.

Представник позивача-1 - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України в судове засідання 29.02.2024 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка Господарського суду Одеської області про доставку електронного листа відповідно до якого, документ в електронному вигляді - ухвалу від 14.02.2024, було надіслано одержувачу Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 15.02.2024.

Представник відповідача СГ ТОВ «Південьагропереробка» в судове засідання 29.02.2024 року не з`явився, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 14.02.2024) до його електронного кабінету 15.02.2024. Відповідач поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань позивача, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, розгляд даної справи відкладався, серед іншого, у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 29.02.2024 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та після виходу з нарадчої кімнати судом, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На виконання постанови Кабінету міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» між Одеською ОВА (замовник), AT «Українська залізниця» (платник) та СГ ТОВ «Південьагропереробка» (постачальник) укладено договір на постачання продовольчих товарів, шляхом приєднання до його умов (далі - договір).

На офіційному веб-сайті АТ «Українська залізниця» за посиланням: https://us.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проект договору на поставку продовольчих товарів, форму та умови договору затверджено рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 08.03.2022 згідно витягу з протоколу № Ц-54/29 Ком.т.

Відповідно до п. 1.1. договору, за цим договором - постачальник зобов`язується поставити та доставити замовнику продовольчі товари (надалі - товар (-и)) перелік, кількість, ціни та умови поставки згідно з Інкотермс (у редакції 2010 року) яких зазначаються замовником у заявках (далі - заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказані товари, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за них на умовах цього договору. Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товари належать постачальнику на праві власності, не передані у заставу, не арештовані, не мають будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.

Згідно п. 1.3. та п. 1.4. договору, обсяги поставки товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб замовника. У заявці обов`язково зазначається код ДК 021:2015 (Єдиний закупівельний словник).

Згідно п. 2.1. та п. 2.2. договору, загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів. Оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 197 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185»), на таких умовах: попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому - передачі товару та/або накладної (товаро - транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.

Відповідно до п. 5.4. та п. 5.5. договору, товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товарів є дата приймання замовником партії товарів та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку.

Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника транспортом, який має санітарний паспорт, водій якого повинен мати санітарну книжку відповідно до вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (п. 5.6. договору).

Пунктами 5.7. та 5.8. договору передбачено, що перехід права власності на товари відбувається в момент прийняття представником замовника партії товарів. Доказом прийняття партії товарів є акт прийому передачі, накладна (товаро - транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином та підписані уповноваженими особами. Ризик випадкового знищення або псування товарів, що постачається, переходить до замовника одночасно з виникненням у нього права власності.

Відповідно до п. 6.1. договору, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Замовник несе відповідальність за перевірку відповідності асортименту, кількості та якості прийнятого товару, а також за строки його прийняття. Платник несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього договору (п. 6.5. та п. 6.6. Договору).

Згідно п. 6.8. договору, постачальник зобов`язаний у разі не здійснення поставки з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього договору авансовий платіж не пізніше 5 банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 11.1. договору, сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору.

З моменту набрання чинності цей договір має таку ж юридичну силу, як звичайний договір на паперових носіях і не потребує підписання сторонами (п. 11.5 договору).

На виконання договору Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією (замовником) складено заявку від 02.04.2022 на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.22 №328), а саме: тушонка свина з/б 0,410 кг у кількості 100000 шт. Заявка на постачання тушонки свиної складена та підписана уповноваженою особою Одеської ОДА та визначено адресу доставки товару: вул. Аеропортівська, 29, м. Одеса. Дата поставки товару 08 квітня 2022 року.

СГ ТОВ «Південьагропереробка» (постачальник) виставив Одеській обласній державній (військовій) адміністрації (замовнику) рахунок на оплату № 9 від 02.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, а саме м`ясопродукти: консерви м`ясні, тушонка свинна ж/б 410 у кількості 100000,00 шт., ціною за штуку без ПДВ 59,00 грн на загальну суму 7 080 000,00 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30%, що складає 2 124 000,00 грн.

СГ ТОВ «Південьагропереробка» здійснено поставку товару Одеській ОВА відповідно до видаткових накладних: № 637 від 14.04.2022 року на суму 3 670 272,00 грн; № 646 від 14.04.2022 року на суму 3 409 728,00 грн, які підписані повноважними представниками та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень. При цьому, замовником вказані видаткові накладні підписані 07.05.2022.

Між СГ ТОВ «Південьагропереробка» та Одеською ОВА підписано та скріплено печатками постачальника та замовника Акт прийому - передачі від 14.04.2022 року на суму 7 080 000,00 грн, який підписаний з боку замовника 07.05.2022. У вказаному акті зазначено, що товар передано повністю відповідно до умов договору на постачання продовольчих товарів за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) від 02.04.2022, зауважень щодо кількості та якості товару немає.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало СГ ТОВ «Південьагропереробка» кошти в розмірі 2124000,00 грн. В графі «призначення платежу» вказано: «передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №9 від 02.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)».

Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено 27.07.2022 в розмірі 4956000,00 грн. В графі «призначення платежу» вказано: «остаточна оплата по дог. на постач. прод. тов. трив. зберіг. зг. рах. №9 від 02.04.2022 ПКМУ 528 від 03.05.22 3101710 (КЕКВ 2620)».

Таким чином, з урахуванням здійсненої платником 07.04.2022 попередньої оплати за рахунком № 9 від 02.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 09.04.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 28 днів.

На виконання договору Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією (замовником) складено заявку від 07.04.2022 на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.22 №328), а саме: тушонка свина з/б 0,410 кг у кількості 100000 шт. Заявка на постачання тушонки свиної складена та підписана уповноваженою особою Одеської ОДА та визначено адресу доставки товару: вул. Аеропортівська, 29, м. Одеса. Дата поставки товару 08 квітня 2022 року.

Відповідач (постачальник) виставив Одеській обласній державній (військовій) адміністрації (замовнику) рахунок на оплату № 10 від 07.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, а саме м`ясопродукти: консерви м`ясні, тушонка свинна ж/б 410 у кількості 100000,00 шт., ціною за штуку без ПДВ 59,00 грн на загальну суму 7 080 000,00 грн (з ПДВ). У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30%, що складає 2 124 000,00 грн.

Факт поставки товару в кількості 100000 шт. на суму 7 080 000,00 грн підтверджується видатковими накладними: № 690 від 19.04.2022 на суму 3 670 272,00 грн та № 694 від 20.04.2022 на суму 3 409 728,00 грн, які підписані повноважними представниками та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень.

Між СГ ТОВ «Південьагропереробка» та Одеською ОВА підписано та скріплено печатками постачальника та замовника Акт прийому - передачі від 19.04.2022 року на суму 7 080 000,00 грн, у якому зазначено, що товар передано повністю відповідно до умов договору на постачання продовольчих товарів за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) від 07.04.2022, зауважень щодо кількості та якості товару немає.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало СГ ТОВ «Південьагропереробка» кошти в розмірі 2124000,00 грн. В графі «призначення платежу» вказано: «передоплата по дог. на постач. продов. товарів згідно рахунку №10 від 07.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)»..

Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено 26.04.2022 в розмірі 4956000,00 грн. В графі «призначення платежу» вказано: «остаточна оплата по дог. на постачання продов. товарів згідноно рахунку №10 від 07.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)».

Таким чином, з урахуванням здійсненої платником 13.04.2022 попередньої оплати за рахунком № 10 від 07.04.2022, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 15.04.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов`язання з поставки товару у визначені строки не виконано, затримка у постачанні товару склала 4 дні, з урахуванням часткової поставки 19.04.2022, та ще на 1 день у решті частини.

10.11.2022 Південний офіс Держаудитслужби звернувся до Одеської обласної державної (військової) адміністрації з листом № 151508-15/3384-2022, яким, повідомивши про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності, які відображені в Акті ревізії від 07.10.2022 № 08-11/08, вимагав повідомити АТ «Українська залізниця» про порушення, серед іншого, СГ ТОВ «Південьагропереробка» п. 5.4. договору від 02.04.2022 та зобов`язання постачальника щодо сплати штрафних санкцій (пені) на рахунок платника, що є доходом державного бюджету.

Одеська обласна (військова) адміністрація відповідним листом № 11383/401-23/10658/2-22 від 12.12.2022 повідомила АТ «Укрзалізниця» про вищевказані порушення та зобов`язання СГ ТОВ «Південьагропереробка».

АТ «Українська залізниця» у відповідь на зазначений лист позивача-2 зауважило, що штрафні санкції за прострочення поставки товарів є доходом державного бюджету та вжиття заходів щодо повернення зазначених коштів, зважаючи на обсяг прав і обов`язків сторін тристоронніх договорів, перебуває у компетенції замовника.

АТ «Українська залізниця» листом № Ц-7-91/912-23 від 24.04.2023 у відповідь на запит Одеської обласної прокуратури від 10.04.2023 № 15/2/1-554ВИХ-23 повідомило, що у випадку не здійснення або здійснення поставки не в повному обсязі, не поставки у визначені умовами договору строки, що є підставою, зокрема, для сплати штрафних санкцій, жодні права АТ «Укрзалізниця», як платника за тристороннім договором, не порушуються, та, зважаючи на обсяг прав та обов`язків сторін цих договорів, проведення претензійно-позовної роботи з метою виконання зобов`язань за такими договорами належить до виключної компетенції замовників. До вказаного листа додана інформація щодо оплачених рахунків за заявками Одеської ОВА.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Одеської обласної державної (військової) адміністрації.

Зі змісту пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Участь прокурора у судовому процесі також регламентовано статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове засування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Європейський суд з прав людини також звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

При цьому, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Відповідно, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Водночас Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, ні норми Конституції України, ні Закону України «Про прокуратуру» не містять обов`язку прокурора з`ясовувати причини неналежного виконання органом своїх обов`язків щодо відшкодування шкоди підприємству, установі, організації, інтереси яких представляє прокурор чи надавати суду підтвердження того, що орган, який представляє прокурор погодився на таке представництво.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У даному випадку встановлено, що договір, укладений між Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією, АТ «Укрзалізниця» та СГ ТОВ «Південьагропереробка», фінансувався за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.

Кошти для фінансування вищезгаданого договору виділялись Мінінфраструктури у вигляді субвенції відповідно до п. 2 постанови КМУ від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» з подальшим їх перерахуванням на рахунок АТ «Укрзалізниця», яким здійснено попередню оплату за договором.

Державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні законності використання бюджетних коштів та належного виконання зобов`язань, які укладаються з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, на фінансування яких державою виділяються бюджетні кошти у значному розмірі.

Таким чином, звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на відновлення зазначених інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів, які є компенсацією за прострочення виконання зобов`язання за договором поставки, із постачальника на рахунок платника з подальшим їх поверненням до державного бюджету сприятиме фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану.

Крім того, неналежне виконання зобов`язання щодо постачання товару у передбачений строк за договором на постачання продовольчих товарів з боку відповідача призвело до порушення прав Одеської обласної військової адміністрації, обласної державної адміністрації щодо можливості розпорядження бюджетними коштами на закупівлю продовольчих товарів з метою забезпечення нагальних потреб держави в умовах воєнного стану.

Тобто, у вказаному випадку вбачається порушення інтересів держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, обласної військової адміністрації, що полягає у неналежному (несвоєчасному) виконанні зобов`язання щодо поставки товару за договором СГ ТОВ «Південьагропереробка».

При цьому, порушення відповідачем вимог законодавства призвели до фактичних втрат бюджетних коштів, що засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Ураховуючи наведене, у вказаному випадку має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов`язання за договором на постачання продовольчих товарів з боку СГ ТОВ «Південьагропереробка», що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.

Прокурор зазначає, що у спірних правовідносинах Харківська обласна військова адміністрація є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів. Крім того, суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є співпозивачем у справі.

Суд погоджується з даним твердженням прокурора з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки й порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

На виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президентом України 24.02.2022 виданий Указ № 68/2022 про утворення Одеської обласної військової адміністрації, статусу якої відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» набула Одеська обласна державна адміністрація.

Повноваження військових адміністрацій передбачені ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема щодо складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 252 від 11.03.2022 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» визначено, що з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням таких особливостей: органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Також, виконавчі комітети відповідних місцевих рад, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації або військові адміністрації здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою.

Враховуючи викладене, функції Одеської обласної ради в частині бюджетних повноважень наразі здійснює Одеська обласна державна (військова) адміністрація.

Постановою Кабінету Міністрів України № 528 від 03.05.2022 «Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану» затверджено розподіл у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану.

Згідно із зазначеним розподілом обласному бюджету Одеської області виділено з державного бюджету на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану 340 820 541,63 грн.

Крім того, відповідно до п. 2 зазначеного Порядку, головним розпорядником субвенції є Мінінфраструктури. Розпорядники субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішеннями про такі бюджети відповідно до законодавства.

Кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу.

Усе вищезазначене підтверджує статус Одеської обласної військової адміністрації, обласної державної адміністрації як розпорядника коштів.

Крім того, відповідно до п. 1 постанови КМУ від 02.03.2022 № 185 військові адміністрації є замовниками за тристоронніми договорами щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави.

Згідно з умовами договору Одеська обласна державна (військова) адміністрація є його стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить: прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (п. п. 1.1, 6.5, 9.3 договору).

Таким чином, Одеська обласна державна (військова) адміністрація є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах

Суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є співпозивачем у справі з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 постанови № 193 з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком № 528 головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Пунктами 3 5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами АТ «Укрзалізниця». Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Відповідно до п. 9 Порядку № 528 розпорядники субвенції за місцевими бюджетами подають щомісяця до 10 числа Міністерству інфраструктури України звіт про її використання. У свою чергу Міністерство інфраструктури України як головний розпорядник субвенції щомісяця до 25 числа подає Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції здійснюючи контрольні повноваження щодо її використання, а отже, є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Таким чином, відповідно до вимог бюджетного законодавства Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України як головним розпорядником коштів державного бюджету забезпечило виконання функцій в частині встановлення Кабінетом Міністрів України порядку надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку, та здійснено заходи щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій у частині отриманих місцевими бюджетами доходів.

Крім того, Міністерство відповідно до вимог Порядку № 528 забезпечувало отримання звітів від розпорядників субвенції за місцевими бюджетами та подання щомісяця до 25 числа Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції.

Матеріалами справи підтверджено, що Біляївська окружна прокуратура на виконання вимог, установлених абз.4 ч.4 ст.23 Закону, листом від 15.08.2023 №56-2417вих-23 повідомила Одеську обласну державну (військову) адміністрацію про існування порушення інтересів держави у зв`язку з неналежним виконанням СГ ТОВ «Південьагропереробка», як постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов`язання у судовому порядку.

Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави щодо стягнення із вказаного постачальника пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих зобов`язань з поставки товарів.

У відповіді від 24.08.2023 № 8439/4/01-46/8794/2-23 Одеська обласна військова адміністрація зазначила, що з метою проведення претензійно-позовної роботи щодо неналежного виконання окремими постачальниками умов договорів, адміністрація звернулась до АТ «Укрзалізниця», як платниками за такими договорами, задля отримання реквізитів рахунку для сплати постачальниками штрафних санкцій та після отримання відповідної відповіді прокурора буде проінформовано додатково.

Біляївською окружною прокуратурою листом від 15.08.2023 № 56-2416вих-23 про існування порушення інтересів держави у зв`язку з неналежним виконанням СГ ТОВ «Південьагропереробка», як постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов`язання у судовому порядку, повідомлено й Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

З відповіді цього міністерства від 24.08.2023 №14064/34/10-23 убачається, що воно не вживало заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом до СГ ТОВ «Південьагропереробка» оскільки не є стороною за укладеним договором, що відповідно до указаних висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 свідчить про неналежність виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо необхідного захисту державних інтересів.

Таким чином, з боку органу, уповноваженого державою на захист її порушених інтересів (Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України), допущено нездійснення відповідного захисту: не пред`явлено до суду позову на захист інтересів держави про стягнення з СГ ТОВ «Південьагропереробка» до Державного бюджету України відповідних сум у зв`язку з неналежним виконанням СГ ТОВ «Південьагропереробка», як постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов`язання у судовому порядку.

Біляївською окружною прокуратурою на адресу Одеської обласної військової адміністрації направлено лист за вих. №56-2648вих-23 від 11.09.2023 із вимогою у строк до 18.09.2023 здійснити в межах компетенції та надати до прокуратури відповідний розрахунок пені та повідомити про вжиті заходи реагування, у тому числі претензійно-позовного характеру.

У відповідь, Одеська обласна державна (військова) адміністрація листом від 30.09.2023 № 9993/4/01-46/10386/2-23 надала Біляївській окружній прокуратурі копію листа-петензії від 27.09.2023 № 101-25/10217/2-23, який надіслано до СГ ТОВ «Південьагропереробка» та АТ «Українська залізниця».

З наведених документів та матеріалів справи слідує, що хоча Одеська обласна державна (військова) адміністрація і зверталась до відповідача з вимогою про зобов`язання перерахувати на рахунок АТ «Українська залізниця» пеню в розмірі 157046,42 грн, однак з відповідним позовом до суду не зверталась, що надавало підстави прокурору для висновку про неналежне здійснення органом державної влади захисту інтересів держави та наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру прокурором.

Біляївська окружна прокуратура листами № 56-3572вих-23 від 30.11.2023 та № № 56-3571вих-23 від 30.11.2023 повідомила Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України та Одеську обласну державну (військову) адміністрацію відповідно про прийняття рішення про звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - АТ «Українська залізниця» до СГ ТОВ «Південьагропереробка» про стягнення коштів за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання.

З огляду на зазначене, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

При цьому, при розгляді справи, позивачі підтримали позовні вимоги прокурора, погодились з порушенням визначених прокурором інтересів держави та необхідністю їх захисту.

Відтак, суд вважає належно обґрунтованою позицію прокурора, що неналежне виконання відповідачем (як постачальником по договору) своїх договірних обов`язків щодо своєчасного постачання продовольчих товарів унеможливлює виконання державою своїх функцій, зокрема щодо укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії проти України, відтак порушує державні інтереси у спірних правовідносинах, а тому прокурор з дотриманням встановленого законом порядку, зокрема статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду з зазначеним позовом за захистом визначених ним у позовній заяві інтересів держави, і такий спір підлягає вирішенню судом по суті.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 157046,42 грн пені, суд виходячи з встановлених обставин справи, зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначаються рішенням державних замовників у сфері оборони; для інших закупівель - рішенням органу управління державним майном суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до абзацу третього підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» акціонерне товариство «Українська залізниця» уповноважується виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, зі здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави, зокрема, на придбання необхідних продовольчих товарів.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - постанова № 193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно- ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Уряду України від 03.05.2022 № 528 (далі - Порядок № 528), головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Положеннями п.п. 3-5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - АТ «Укрзалізниця». Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням положень статті 634 ЦК України та вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, Одеською обласною державно (військовою) адміністрацією, АТ «Укрзалізниця» та СГ ТОВ «Південьагропереробка» укладено договір на постачання продовольчих товарів.

Задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема, придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів та інше, здійснюється військовими адміністраціями та/або центральними органами виконавчої влади шляхом укладення тристоронніх договорів, чинні редакції яких оприлюднюються на офіційному сайті АТ «Укрзалізниця» в розділі «Закупівлі» та є у вільному доступі для всіх зацікавлених осіб.

Відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами) та від 20.03.2022 №328 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання та санітарно- гігієнічними товарами в умовах воєнного стану» (далі - Постанова КМУ №328), із змінами, внесеними постановами КМУ від 24.03.2022 №359, від 26.03.2022 №373, від 09.04.2022 №424, від 26.04.2022 №482, від 03.05.2022 №528, від 01.07.2022 №752, від 22.07.2022 №817, від 27.08.2022 №954, від 07.11.2022 №1240 укладались тристоронні договори на постачання продовольчих товарів для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави, в яких замовником виступала військова адміністрація та/або центральний орган виконавчої влади, платником - Акціонерне товариство «Українська залізниця», та юридична особа або фізична особа - підприємець, яка здійснила акцепт (прийняття) умов цього договору на постачання продовольчих товарів (надалі - Договір) шляхом приєднання до його умов, іменована (-ий, -е) надалі - постачальник (надалі разом - сторони, а кожна окрема - сторона).

На сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement// оприлюднено договір на постачання продовольчих товарів, затверджений рішенням правління від 08.03.2022, витяг з протоколу № Ц-54/26 Ком.т, за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) (далі - договір).

Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору.

Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору.

Факт укладення 02.04.2022 між сторонами договору на умовах, що передбачені проєктом договору, опублікованим на офіційному вебсайті АТ «Укрзалізниця», при розгляді справи учасниками справи не заперечувався.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка» договір є договором поставки відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Покупець в силу припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, з аналізу вказаних норм права вбачається, що змістом виконання зобов`язання є вчинення боржником на користь кредитора певної обумовленої дії (або утримання від її вчинення), яка і становить предмет зобов`язання. При цьому така дія має чітко відповідати умовам договору, вимогам ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства, що характеризує ознаку належності виконання зобов`язання.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що виконання зобов`язання з поставки консерви м`ясної - тушонки свиної ж/б 410 за першою заявкою відбулось 07.05.2022, хоча, з урахуванням здійсненої платником попередньої оплати (07.04.2022), поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 09.04.2022 включно, проте в порушення умов договору відповідачем зобов`язання з поставки товару не було виконано у визначений строк, що свідчить про неналежне виконання постачальником зобов`язання, покладеного на нього за договором.

Виконання зобов`язання з поставки консерви м`ясної - тушонки свиної ж/б 410 за другою заявкою відбувалося у період з 19.04.2022 до 20.04.2022 включно, хоча, з урахуванням здійсненої платником 13.04.2022 попередньої оплати, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 15.04.2022 включно, однак всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України відповідачем зобов`язання з поставки товару не було виконано у належний строк, що свідчить про неналежне виконання постачальником зобов`язання, покладеного на нього за договором.

Отже, відповідач, як постачальник прострочив виконання зобов`язання та не поставив товар Одеській обласній державній (військовій) адміністрації (замовнику) у визначений договором термін, що не заперечується відповідачем.

Відтак, як свідчать матеріали справи всупереч умовам договору та положенням чинного законодавства України Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка» зобов`язання з поставки товару не було виконано у належний строк, що свідчить про неналежне виконання постачальником зобов`язання, покладеного на нього за договором.

При цьому, будь-яких обставин, які б давали підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором, не встановлено.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 6.1. Договору сторони передбачили, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (ст. 618 ЦК України).

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд визнає доведеним факт порушення відповідачем строків поставки продукції, обумовлених договором на постачання продовольчих товарів, що є підставою для застосування до останнього господарських санкцій, визначених п. 6.1 даної угоди.

Разом тим, перевіривши поданий прокурором розрахунок пені, суд визнає його таким, що здійснений з порушенням порядку та періодів нарахування такого виду неустойки.

Терміном, є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.(ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.(ст. 253, ч. 1 ст. 255 ЦК України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5ст.254 Цивільного кодексу України).

Разом з тим суд зазначає, що 09.04.2022 припадало на суботу, тобто останній день строку припадав на вихідний день. Першим робочим днем після 09.04.2022 (суботи) є 11.04.2022 (понеділок). Тобто, розрахування пені підлягає нарахуванню виходячи із загальної вартості товару 7 080 000,00 грн. починаючи з 12.04.2022 (день, що є наступним за останнім днем, в який зобов`язання мало бути виконане).

Суд, здійснивши перерахунок пені, визнає обґрунтованим її розмір за період з 12.04.2022 до 07.05.2022 (виходячи з вартості непоставленого товару 7 080 000,00 грн), який становить 100865,75 грн.

Здійснивши власний перерахунок суми пені за другою поставкою, суд вважає такою, що підлягає до стягнення пеня згідно з наступним розрахунком: із суми вартості непоставленого товару 7 080 000,00 грн, за період з 16.04.2022 по 19.04.2022 року пеня складає - 15 517,81 грн; із суми вартості непоставленого товару 3 409 728,00 за період з 19.04.2022 по 19.04.2022 року пеня складає 1 868,34 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 118251,90 грн. Таким чином нарахування прокурором пені в розмірі 38794,52 грн є незаконним, та не обґрунтованим, а вимоги в цій частині такими, що не можуть бути задоволеними.

Доказів вжиття відповідачем заходів щодо своєчасного виконання господарського зобов`язання у передбачені Договором строки суду не надано.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом під час розгляду справи, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм законодавства, а також враховуючи, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені прокурором не спростував, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з СГ ТОВ «Південьагропереробка» до Державного бюджету України пені в сумі 118251,90 грн. В частині стягнення пені 38794,52 грн. - в позові слід відмовити.

Зважаючи, що позов задоволено частково, тому на відповідача покладається до відшкодування позивачу 2020,98 грн. судового збору. Решта сплаченого судового збору залишається за прокурором.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка» (67652, Одеська обл., Одеський р-н, с. Мирне, вул. Крайня, № 1-А, код ЄДРПОУ 31822249) до Державного бюджету України (рахунок загального фонду по ККД 24060300 «Інші надходження», р/р UA 978999980313070115000015744, код ЄДРПОУ 37607526, ГУК в Од.обл./м.Одеса/24060300) пеню за неналежне виконання зобов`язання з поставки товару в розмірі 118 251 (сто вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят одна) грн 90 коп.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка» (67652, Одеська обл., Одеський р-н, с. Мирне, вул. Крайня, № 1-А, код ЄДРПОУ 31822249) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, № 3, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн 98 коп.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05 березня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський