Ухвала

від 05.03.2024 по справі 922/3960/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

05 березня 2024 року м. ХарківСправа № 922/3960/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши матеріали справи

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЯНДА», Харківська область, Ізюмський район (колишній Балаклійський район), місто Балаклія, до відповідачів: Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», місто Харків, Акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», місто Харків, провизнання протиправними дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ТРОЯНДА», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» та Акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», про визнання протиправними дії ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» та АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» з нарахування заборгованості СТОВ «ТРОЯНДА» з оплати спожитої електричної енергії за лютий 2022 року в сумі 37 210,68 грн.

23 жовтня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, повернуто Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ТРОЯНДА» заяву, що кваліфікована позивачем як зміна предмета позову (вх. № 28741 від 23 жовтня 2023 року).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2023 року задоволено апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОЯНДА". Скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 у справі № 922/3960/23. Направлено справу № 922/3960/23 для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

05 березня 2024 року до суду повернулися матеріали справи з Верховного Суду. Означена постанова Східного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2023 року залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2024 року.

Водночас, суд категорично не погоджується із висновками апеляційного суду, які суперечать усталеній судовій практиці, та задля справедливого та неупередженого розгляду справи, враховуючи наявність незмінної позиції з питання застосування норм 46, 162, 173 ГПК України, що ґрунтується на нормах процесуального права у сукупності, а також висновків Верховного Суду, суддя Калініченко Н.В. вважає за необхідне заявити самовідвід.

Так, ухвала Господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2023 року мотивована тим, що зміна предмету позову опосередковується заявою про заміну первісно визначеного способу судового захисту на інший при збереженні підстав позовних вимог. У розглядуваному випадку, позивач, зберіг незмінними як первісні підстави позов, так й первісні вимоги в повному обсязі, що не є зміною останніх у розумінні ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а ДОПОВНИВ свою позовну заяву новою позовною вимогою. Між тим, з ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України вбачається можливість позивача об`єднати пов`язані між собою (основні та похідні у тому числі) позовні вимоги ЛИШЕ при зверненні з позовною заявою - у самій позовній заяві. Подальше доповнення позовних вимог новими, хоча і пов`язаними з первісно заявленими позовними вимогами зі збереженням первісного предмету позову процесуальним законодавством НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО в принципі.

Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2020 року у справі № 911/2139/19 послався на усталену позицію не скрізь призму матеріалів справи № 911/2139/19. Так, судом зазначено наступне: «Верховний Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову».

У даному випадку заявою (вх. № 28741 від 23 жовтня 2023 року) позивач до вимоги про «визнання протиправними дії ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» та АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» з нарахування заборгованості СТОВ «ТРОЯНДА» з оплати спожитої електричної енергії за лютий 2022 року в сумі 37 210,68 грн.» намагався ДОДАТИ вимогу про «зобов`язання ПрАТ «Харківенергозбут» списати заборгованість» без зміни первісної вимоги.

Однак, хоча Східним апеляційним господарським судом було здійснено правильний висновок про те, що «звертаючись із заявою про зміну предмету позову, СТОВ "ТРОЯНДА" не змінюючи первісних позовних вимог, доповнило їх новою позовною вимогою», однак суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що «нова позовна вимога є похідною відносно позовної вимоги, що заявлена СТОВ "ТРОЯНДА" первісно в позовній заяві» і при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму.

Водночас, суд категорично не може погодитися із такою позицією Східного апеляційного господарського суду та вважає її грубою помилкою, та такою, що не відповідає закладеному у ГПК України порядку. Із системного тлумачення ГПК України, зокрема ст. 46, 162, 173, 177, 181 ГПК України, стає зрозумілим, що об`єднання позовних вимог можливе лише на стадії формування та подання позову до суду. Позивач може змінити предмет позову, однак зміна предмета позову не може бути пов`язана із доповненням первісного позову новою вимогою без зміни первісно заявленої вимоги.

За таких обставин, враховуючи сформовану та незмінну позицію з приводу застосування норм 46, 162, 173 ГПК України, що ґрунтується на безпосередньому системному їх аналізі із іншими положеннями ГПК України, а також на підставі усталеної практики Верховного Суду, суддя Калініченко Н.В. прийшла до висновку про наявність підстав для самовідводу. Інші обставини, які б викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, відсутні.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді. Відповідно до частини першої статті 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Згідно частини першої статті 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 40 ГПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення. Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов`язків. Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов`язків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву. Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі.

Окремо, суд звертає увагу, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2023 року у справі № 922/3960/23 зазначено наступне: «Постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17 не містить висновків, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. Зокрема, у вказаній постанові відсутні висновки, що ч. 1 ст. 173 ГПК України позивачу надано право об`єднати пов`язані між собою вимоги, однак дане право позивач вправі реалізувати лише в самій позовній заяві; подальше доповнення позовних вимог новими, хоча і пов`язаними з первісно заявленими позовними вимогами зі збереженням первісного предмету позову, процесуальним законодавством не передбачено в принципі, про що зазначає стаття 46 ГПК України».

При цьому, в ухвалі Господарського суду Харківської області було викладено наступне: «У цій постанові (мається на увазі постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17) суд (тобто Верховний Суд) прийшов до висновку, що дії судів попередніх інстанцій з повернення заяви про зміну предмета позову через доповнення позовної вимоги не відповідає приписам ст. 173 та 46 ГПК України у сукупності».

У постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 910/18802/17 зазначено: «Зважаючи на вищевикладене, апеляційним судом вірно встановлено, що заява від 09.02.2018р. про зміну (доповнення) предмету позову не є заявою про зміну предмета позову, а фактично є іншим позовом.

…Верховний Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК. Зважаючи на вищевикладене, апеляційним судом вірно встановлено, що заява від 09.02.2018р. про зміну (доповнення) предмету позову не є заявою про зміну предмета позову, а фактично є іншим позовом».

Тобто, Господарський Суд Харківської області зазначив, що Верховний Суд погодився із висновками попередніх судів, що відповідає п. 29 цієї постанови Верховного Суду, натомість Східний апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції послався на висновки, які не міститься в постанові Верховного Суду, що не відповідає дійсності.

Керуючись статтями 6, 32, 35, 38, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід судді Калініченко Н.В. у справі № 922/3960/23 - задовольнити.

Матеріали справи № 922/3960/23 передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Ухвалу підписано 05 березня 2024 року.

СуддяН.В. Калініченко