Рішення

від 05.03.2024 по справі 140/33898/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/33898/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВВ Транслогістик» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВВ Транслогістик» (далі ТОВ «СВВ Транслогістик», позивач) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень: №0121190701 від 02 жовтня 2023 року на суму завищення бюджетного відшкодування на суму 53 522,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 352,20грн, №0121200701 від 02 жовтня 2023 року на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 25 415,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку контролюючого органу, ТОВ «СВВ Транслогістик» документально не підтверджено використання в господарській діяльності підприємства палива, запчастин та пристроїв спостереження за рухомими об`єктами з GPS приймачем - GPS трекер FM-TC04-HCV з системи сотового зв`язку GSM-900/1800 та GPS приймачем на загальну суму 78 937 грн, що в свою чергу вплинуло на завищення значення рядка 16.1 декларації з податку на додану вартість за червень 2023 (далі Декларації) в сумі 65 934 грн та заниження рядка 4.1. Декларації на суму 13003 грн.

Позивач зазначає, що 20 лютого 2023 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ ТРЕЙД» (далі ТОВ «ЕНСОЛ ТРЕЙД») укладено Договір поставки нафтопродуктів по відомості №20/02/23, за яким Продавець (ТОВ «ЕНСОЛ ТРЕЙД») зобов`язується передати у власність Покупця (позивача), а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, визначених Договором та Додатковими угодами до нього.

Посилаючись на пункт 3.1 Договору №20/02/23 вказує, що передача нафтопродуктів позивачу здійснювалась на умовах EXW - франко-термінали Зберігача (ІНКОТЕРМС - 2010), та підтверджується видатковими накладними та актами прийому передачі, які були надані до перевірки.

Звертає увагу суду, що ТОВ «ЕНСОЛ ТРЕЙД» були зареєстровані податкові накладні, що свідчить про включення господарських операцій до податкових зобов`язань зазначеного товару, зауважень до яких у відповідача не було.

Вказує, що факт придбання підтверджується первинними документами, а саме: Договором, платіжною інструкцією, видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними та відомостями на відпуск нафтопродуктів.

З приводу встановлення на транспортних засобах, пристроїв GPS позивач зазначає, що факт проведення робіт з монтажу, наладки та введення в експлуатацію пристрою спостереження за рухомими об`єктами підтверджується актами надання послуг, в свою чергу факт надання послуг також підтверджується зареєстрованими постачальниками податковими накладними.

Наголошує, що всі матеріали та запчастини, вказані в акті документальної позапланової виїзної перевірки, були використані у господарській діяльності підприємства для технічного обслуговування власних транспортних засобів, про що свідчать акти списання матеріалів, відповідно до яких в бухгалтерському обліку на дані операції зроблено бухгалтерські проведення.

З наведених підстав товариство уважає винесені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі (арк. спр. 1 7).

У відзиві на позовну заяву від 07 грудня 2023 року представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказує на неможливість підтвердити використання даних пристроїв у господарській діяльності позивача, у зв`язку із ненаданням інформації щодо фактичного руху згідно даних GPS по придбаних пристроях спостереження за рухомими об`єктами з GPS приймачем - GPS трекер FM-TCO4-HCV з радіомодулем системи сотового зв`язку GSM-900/1800 та GPS приймачем по транспортних засобах та недостовірність ідентифікації, на які саме транспортні засоби встановлені дані засоби пристрою спостереження.

Також зазначає, що до перевірки ТОВ «СВВ Транслогістик» не надано відомості огляду обладнання, встановлених актів дефектів із зазначенням обсягу і характер робіт, найменування деталей, що потребують заміни на кожен об`єкт на який здійснювались ремонти, акти прийому-передачі матеріалів (внутрішнього переміщення) на особу, що здійснювала ремонт/модернізацію/поліпшення, документи зі служби технічного обслуговування, документи щодо оприбуткування знятих з техніки в процесі ремонту (заміни/модернізації/поліпшення) та комплектуючих у випадку їх придатності для подальшого використання, передачу таких запасних частин власнику техніки та/або утилізацію таких запчастин та комплектуючих у випадку їх непридатності для подальшого використання; відомість виконаних робіт, де зазначаються вид і найменування робіт, послуг, інвентарний номер 03, кількість і ціна використаних ТМЦ матеріалів або запасних частин які були використані в ході ремонту/модернізації та придбані в контрагентів, у актах на списання товарів відсутня інформація на ремонт якого сам транспортного засобу списано конкретну запасну частину та хто саме проводить такий ремонт, а тому, списані запасні частини в сумі 267 613,68 грн позивачем використано не в господарській діяльності.

Вказує, що у позивача відсутні належні підтверджуючі документи на використання дизельного пального, а саме розрахунковий документ за встановленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару, передбачений пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами».

З огляду на зазначене представник відповідача уважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, просить в задоволенні позову відмовити (арк. спр. 5-10, том 2).

Представником позивача 18 грудня 2023 року подано відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (акр. спр 26-30, том 2).

До суду 12 лютого 2024 року представником позивача подані письмові пояснення, в яких повідомив, що 05 лютого 2024 року Волинським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі №140/27322/23 за позовом ТОВ «СВВ Транслогістик» до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2023 року №0097020702 із ідентичними обставинами та даним рішенням адміністративний позов ТОВ «СВВ Транслогістик» задоволено повністю (акр. спр. 35-39, том 2).

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 2, том 2).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за участі сторін відмовлено (арк. спр. 32, том 2).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ТОВ «СВВ Транслогістик» зареєстровано 03 серпня 2022 року Виконавчим комітетом Ковельської міської ради, за номером 1010661020000000039 за адресою: 45006 Волинська область, місто Ковель, вулиця Володимирська, будинок 150, квартира 14 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03 серпня 2022 року за №031722137918.

ГУ ДПС у Волинській області з 23 серпня 2023 року по 29 серпня 2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СВВ Транслогістик» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

З направленням на проведення перевірки ознайомлено директора ТОВ «СВВ Транслогістик» ОСОБА_1 23 серпня 2023 року та вручено копію наказу про проведення перевірки 16 серпня 2023 року №1663-п.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом було складено акт «про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СВВ Транслогістик» від 05 вересня 2023 року за №13411/07-02/44679840 (далі акт перевірки) яким встановлено порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.4, пункту 200.14, підпункту 200.1.10 пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивачем завищено суму податку на додану вартість (далі ПДВ), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у декларації за червень 2023 року на суму 53522 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) декларації на червень 2023 року в сумі 146 601 грн (арк. спр. 11-21).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2023 року №0121190701 на суму завищення бюджетного відшкодування 53 522,00 грн та штрафні (фінансові) санкції на суму 5352,20 грн (арк. спр. 22-24), податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2023 року №0121200701 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 25 415,00 грн (25-26).

ТОВ «СВВ Транслогістик», не погоджуючись із прийнятими рішеннями контролюючого органу звернулось із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК Українивизначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктів16.1.2та 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У свою чергу, відносини з приводу справляння податку на додану вартість регламентовані, насамперед, приписами розділу V ПК України.

Так, згідно ізпідпунктом «а» пункту 185.1статті 185ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1, 198.2 статті ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті ПК України).

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом 197.1.28пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбаченихпунктом 197.11статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбаченихпунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаєЗакон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частинами першою - другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ГУ ДПС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «СВВ Транслогістик» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами проведення якої винесено податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2023 року №0121190701 на суму завищення бюджетного відшкодування 53 522,00 грн та штрафні (фінансові) санкції на суму 5352,20 грн, а також податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2023 року №0121200701 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 25 415,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «РУПТЕЛА УКРАЇНА» та позивачем укладено Договір №2109/22-02 від 21 вересня 2022 року (далі Договір №2109/22-02) про надання послуги з надання дискового простору на своєму сервері, для зберігання інформації, спеціального програмного продукту, для реалізації можливостей моніторингу транспортних засобів (акр спр. 208-211).

За умовами Договору №2109/22-02 Виконавець (ТОВ «РУПТЕЛА УКРАЇНА») зобов`язується надавати Замовнику (ТОВ «СВВ Траснлогістик») послуги з моніторингу транспортного засобу (транспортних засобів) Замовника в режимі реального часу, на якому встановлено обладнання GPS / GSM (обладнання), а Замовник зобов`язується оплачувати послуги Виконавця відповідно до цього Договору.

Кількість транспортних засобів, щодо яких здійснюється моніторинг, фіксується шляхом реєстрації даних транспортних засобів у системі моніторингу «Trust Track» на інтернет-сайті Виконавця track2.ruptela.com.

Моніторинг транспортних засобів здійснюється Замовником через Інтернет на сайті Виконавця track2.ruptela.com шляхом надання Замовнику парольного доступу до сайту Виконавця.

Під час перевірки позивачем надавалися пояснення відносно неможливості надання інформації щодо фактичного руху згідно даних GPS/GSM, оскільки згідно Договору №2109/22-02, виконавець (ТОВ «РУПТЕЛА УКРАЇНА») надає послуги з надання дискового простору на своєму сервері для зберігання інформації, спеціального програмного продукту, для реалізації можливостей моніторингу транспортних засобів, де замовник має можливість контролювати певні параметри транспортних засобів таких як: місце розташування, швидкість пересування, стан системи запалювання (включене, виключене), які допомагають контролювати базове устаткування транспортних засобів у режимі реального часу. Режим реального часу - можливість контролю параметрів транспортного засобу не пізніше, ніж через 10 хвилин після їх зміни.

Тому позивач не мав технічної можливості надати інформацію щодо руху транспортних засобів згідно даних GPS / GSM за попередні періоди, оскільки такі підлягали контролю в режимі реального часу.

Крім того, зміст п. 5.2 цього договору надання послуг спрямований на захист інформації про сторін договору та про неможливість її розголошення у межах 2 (двох) років після зупинення його дії без взаємної згоди сторін і жодним чином не може означати строк зберігання інформації про ТЗ на сервері надавача послуг.

Також у акті про списання матеріалів від 30 квітня 2023 року №171 була допущена механічна помилка, а саме вказаний транспортний засіб вантажний сідловий тягач VOLVO НОМЕР_1 , на який було встановлено пристрій спостереження GPS в кількості 2 шт., фактично пристрої спостереження GPS були встановлені на транспортні засоби НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в кількості по 1 шт.

Наведе підтверджується наявними матеріалами справи, а саме бухгалтерською Довідкою від 30 вересня 2023 року (арк спр. 245) та актами про списання матеріалів від 30 вересня 2023 року №422, №423 (арк. спр. 226, 244).

Суд критично оцінює доводи відповідача, що не надання наказів щодо встановлення пристрою спостереження GPS на транспортні засоби, а також інформації про їх фактичний рух, згідно даних GPS, є підставою для висновку щодо використання пристроїв спостереження у не господарській діяльності.

Разом з тим, слід звернути увагу й врахувати, що відповідно до сталої судової практики Верховного Суду (постановивід 16 липня 2019 року у справі № 805/686/17-а, від 12 липня 2019 року у справі № 808/109/18, від 09 липня 2019 року у справі №810/1762/16, які підтримані постановами від 04 липня 2023 року у справі №380/905/21, від 21 лютого 2023 року у справі №804/6618/16, тощо) самостійно наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач підтвердив факт використання пристрої спостереження GPS у своїй господарській діяльності первинними документами, а саме: наказами про введення в експлуатацію основних засобів і визначення терміну їх експлуатації, наказами про встановлення на транспортних засобах пристроїв GPS, актами списання матеріалів та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Щодо списання запасних частин ТОВ «СВВ Транслогістик» у періоді з 01 березня 2023 року по 30 червня 2023 року суд зазначає наступне.

Позивачем до перевірки надано акти про списання матеріалів №22 від 31 березня 2023 року на суму 49 938,71 грн, №140 від 31 березня 2023 року на суму 3 838,63 грн, №117 від 31 березня 2023 року на суму 725,00 грн, №116 від 31 березня 2023 року на суму 725,00 грн, №114 від 31 березня 2023 року на суму 16667,67,00 грн, №113 від 31 березня 2023 року на суму 3 335,00 грн, №112 від 31 березня 2023 року на суму 833,33 грн, №109 від 31 березня 2023 року на суму 1 400,00 грн, №168 від 30 квітня 2023 року на суму 5165,80 грн, №143 від 30 квітня 2023 року на суму 29101,05 грн, №115 від 30 квітня 2023 року на суму 33333,34 грн, №246 від 15 квітня 2023 року на суму 16666,67 грн, №88 від 31 травня 2023 року на суму 42388,42 грн, №197 від 04 травня 2023 року на суму 5 130,00 грн, №261 від 29 червня 2023 року на суму 15 131,00 грн, №234 від 29 червня 2023 року на суму 43235,06 грн.

Згідно з наданих до перевірки актів списання загальна кількість списаних запчастин та матеріалів складає 267613,68 грн (ПДВ 53522 грн).

В акті перевірки зазначено, що відомості, наведені у актах списання запчастин та матеріалів, за результатами перевірки не підтверджені первинними документами, на підставі яких вони сформовані. В ході проведення перевірки ТОВ «СВВ Транслогістнк» не надано документів зокрема, відомостей огляду автомобілів, встановлених актів дефектів із зазначенням обсягу і характер робіт, найменування деталей, що потребують заміни на кожен об`єкт на який здійснювались ремонти, акти прийому-передачі матеріалів (внутрішнього переміщення) на особу що здійснювала ремонт/модернізацію/поліпшення, документи зі служби технічного обслуговування, документи щодо оприбуткування знятих з техніки в процесі ремонту (заміни/модернізації/поліпшення) та комплектуючих у випадку їх придатності для подальшого використання, передачу таких запасних частин власнику техніки та/або утилізацію таких запчастин та комплектуючих у випадку їх непридатності для подальшого використання; відомість виконаних робіт, де зазначаються вид і найменування робіт, послуг, інвентарний номер 03, кількість і ціна використаних ТМЦ матеріалів або запасних частин які були використані в ході ремонту/модернізації та придбані в контрагентів, у актах на списання товарів відсутня інформація на ремонт якого транспортного засобу списано конкретну запасну частину та хто саме проводить такий ремонт, адже на ТОВ «СВВ Транслогістик» не передбачена посада механіка.

На підставі вищевикладеного, в порушення пункту 189.9 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього на суму 53 522 грн, в тому числі за березень 2023 року, на 15 492 грн, за квітень 2023 року на 16 853 грн, за травень 2023 року на 9 504 грн та за червень 2023 року на 11 673 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що між ТОВ «СВВ Транслогістик» та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг №0109/2022 від 01 вересня 2022 року, відповідно до якого Виконавець (ФОП ОСОБА_2 ) зобов`язується надати Замовнику послуги по технічному обслуговуванню автотранспорту визначені Додатками до цього договору (арк. спр. 70).

Факт виконання робіт підтверджується первинними документами, а саме: актами здачі-приймання робіт (надання послуг), звітами до акту надання послуг, актами про списання матеріалів та актами виконаних робіт з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.

Суд зауважує, що відповідачем в акті перевірки не зазначено про складення актів про ненадання документ до перевірки, а також, останні відсутні у матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи вказані обставини справи та положення, абзацу «г» пункту198.5 статті 198,пункту 189.1 статті 189 ПК України, судприходить до висновку про безпідставність посилань відповідача на те, що запчатини та матеріали не були використані у господарській діяльності позивача.

Щодо порушення, викладенего в акті, зокрема, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України ТОВ «СВВ Транслогістик» занижено податкові зобов`язання в березні 2023 на загальну суму 11 776 грн. суд зазначає наступне.

Судом установлено, що між ТОВ «ЕНСОЛ ТРЕЙД» (Продавець) та ТОВ «СВВ Транслогістик» (Покупець) укладено Договір №20/02/23. Відповідно до пункту 1.1 даного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар) на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього.

Згідно умов договору відпуск нафтопродуктів відбувається по відомості, розрахунки за ПММ покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару.

Суд не ставить під сумнів факт придбання палива, так як наведене підтверджується наданими позивачем первинними документами, а саме: Договором, платіжною інструкцією, видатковою накладною, актами приймання-передачі та податковими накладними.

Однак, податковий орган зазначає про неможливість підтвердження факту отримання паливно-мастильних матеріалів на АЗС та їх використання в господарській діяльності підприємства.

Відповідно до статті22, пункту23.1, пункту23.2 статті 23 ПК Україниоб`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Згідно з пунктом134.1 статті 134 ПК Україниоб`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цьогоКодексу.

Згідно з пунктом138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту139.1 статті 139 ПК Українивитрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Верховний Суд у постановах від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 06 березня 2020 року (справа №803/13/16) визнав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинно розглядатися як самостійний предмет дослідження, для чого слід встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Слід зазначити, що постачання ПММ законодавством врегульовано з певними особливостями. Так, згідно з абзацами першим, другим пункту 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442(далі - Правила №1442), розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

З наведеного вбачається, що відомість є різновидом забезпечення права покупця на отримання замовленого товару на прикладі тих же талонів чи скретч-карток, які дають право на отримання нафтопродукту у кількості та вартості визначеними сторонами.

Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція) відпуск нафтопродуктів через АЗС може здійснюватися за готівку (пункт 10.3.1), за відомостями (за безготівковими розрахунками на підставі договорів між підприємством і споживачем) (пункт 10.3.2), за талонами (пункт 10.3.3), за платіжними картками (пункт 10.3.4).

Відповідно до пункту 34 Правил №1442 автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

Порядок здійснення розрахункових операцій, зокрема у сфері торгівлі, визначений нормамиЗакону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР(далі -Закон № 265/95-ВР), згідно з пунктами 1, 2 статті 3 якого суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цимЗаконом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Для реєстрації розрахункових операцій на АЗС в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій зареєстровані спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, які забезпечують реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Відпуск нафтопродуктів операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки без проведення реєстрації операції з відпуску технічно виключається.

Предметом доказування при визначенні правильності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень (в частині заниження податкові зобов`язання в березні 2023 на загальну суму 11 776 грн) є обставини щодо придбання ТОВ «СВВ Транслогістик» нафтопродуктів через мережу АЗС на підставі відомостей «ЕНСОЛ ТРЕЙД».

Враховуючи вимогиЗакону № 265/95-ВР, допустимим доказом операції з відпуску (продажу) пального на АЗС в розумінні приписівстатті 74 КАС Україниє розрахунковий документ, роздрукований реєстратором розрахункових операцій.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 лютого 2019 року у справі №825/2075/17, від 12 листопада 2019 року у справі №620/4196/18, від 09 грудня 2020 року у справі №460/212/19, від 09 березня 2021 року у справі № 160/3026/19.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що у випадку розглядуваних правовідносин має місце оптова торгівля пальним, так як жодних доказів на підтвердження вказаного позивач не надав.

Постановою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі №620/754/20 колегія суддів дійшла до висновку, що відсутність факту отримання нафтопродуктів виключає факт їх використання в господарській діяльності позивача. У зв`язку з цим, враховуючи, що позивач відніс ПДВ в ціні ПММ до податкового кредиту, у контролюючого органу були встановлені підпунктом «г» пункту198.5 статті 198 ПКпідстави донарахувати позивачу податкові зобов`язання та збільшити задекларований позивачем розмір позитивного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Суд враховує, що в силу вимог частини п`ятоїстатті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Судуповинні враховуватись судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, з огляду на відсутність у позивача розрахункових документів, роздрукованих реєстратором розрахункових операцій на операції з відпуску (продажу) пального, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 02 жовтня 2023 року №021200701 на суму 11776,00 грн слід відмовити.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України). У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13 травня 2021 року №0026580711, у задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Згідно платіжної інструкції від 01 листопада 2023 року №970 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) (арк. спр. 8 том 1).

Оскільки суд задовольняє позов частково, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «СВВ Транслогістик» необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 309,02 грн (дві тисячі триста дев`ять гривень 02 копійки) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВВ Транслогістик» (45006, Волинська область, м. Ковель, вулиця Володимирська, будинок 150, офіс 14, ідентифікаційний код юридичної особи 44679840) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02 жовтня 2023 року №0121190701 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02 жовтня 2023 року №0121200701 на суму 13639,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВВ Транслогістик» в розмірі 2 309,02 грн (дві тисячі триста дев`ять гривень 02 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 05 березня 2024 року.

06 березня 2024 року