Рішення

від 05.03.2024 по справі 320/7077/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 року № 320/7077/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Транспортне агентство «Ікарус» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Транспортне агентство «Ікарус» (далі також ПП «Транспортне агентство «Ікарус», позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови від 19 липня 2022 року №344149 та №344150 Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Київській області про застосування адміністративно-господарського штрафу і стягнення з ПП «Транспортне агентство «Ікарус» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000, 00 грн по кожній постанові відповідно.

Свої позовні вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваних постанов з огляду на пропуск відповідачем строку розгляду справи про порушення вимог транспортного законодавства, а також порушення порядку розгляду такої справи, в частині не повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані постанови прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наполягав на заявлених позовних вимогах, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2022 року інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідно до направлення від 10 лютого 2022 року № 000321 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті було зупинено транспортні засоби марки Mersedes, державний номерний знак НОМЕР_1 та марки Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , власником яких є позивач.

Під час перевірки транспортного засобу марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_1 було виявлено, що на момент проведення перевірки відсутній квитково-касовий лист.

Під час перевірки транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_2 було виявлено, що на момент проведення перевірки відсутні схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду.

Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідно до абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийняті постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 19 липня 2022 року № 344149 у розмірі 1 700, 00 грн та від 19 липня 2022 року № 344150 у розмірі 1 700, 00 грн відповідно.

Не погоджуючись з такими постановами відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю на автомобільному транспорті підлягають усі транспорті засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

При цьому, згідно з статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі також Закон № 2344-ІІІ) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону № 2344-ІІІ;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 39 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Статтею 40 Закону № 2344-ІІІ визначені основні права та обов`язки водія автобуса, таксі, легкового автомобіля на замовлення, легкового автомобіля при перевезенні пасажирів.

Так, водій автобуса при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом має право:

вимагати від пасажирів виконання їх обов`язків;

не допускати до поїздки пасажира, який не має квитка, порушує громадський порядок у салоні автобуса, забруднює його, пасажирів або їх речі;

під час посадки в автобус пасажирів на приміському, міжміському або міжнародному маршруті перевіряти наявність квитків на проїзд та перевезення багажу; не видавати багаж, якщо пасажир не пред`явив квитка. Водій автобуса зобов`язаний:

виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса;

мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством;

дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса; приймати, розміщати та видавати багаж пасажирам на зупинках, передбачених розкладом руху;

стежити за виконанням пасажирами своїх обов`язків та безпечним розміщенням ними багажу і ручної поклажі в автобусі;

оголошувати назви зупинок і час стоянки на них;

здійснювати висадку пасажирів у відведеному для цього місці в разі заправлення автобуса паливом під час виконання перевезень;

вживати необхідних заходів для безпеки пасажирів у разі виникнення перешкод для руху на маршруті (туман, ожеледь тощо), які не дають змоги продовжити поїздку, а також у разі вимушеної зупинки автомобільного транспортного засобу на залізничному переїзді;

зупиняти автобус за сигналом контролера, виконувати його вказівки та сприяти у здійсненні контролю.

Як вже зазначалось, під час перевірки транспортного засобу марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_1 було виявлено, що на момент проведення перевірки відсутній квитково-касовий лист, а під час перевірки транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_2 було виявлено, що на момент проведення перевірки відсутні схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду.

Вказані обставини позивачем не заперечуються.

За правилами абз. 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із п.п. 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку № 1567.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, строк дії воєнного стану продовжено з 05 год. 30 хв. 26 березня 2022 року строком на 30 діб, указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, строк дії воєнного стану продовжено з 05 год. 30 хв. 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, та указом Президента України від 18 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 17 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану на 90 діб.

Загальновизнаними є обставини того, що місто Київ, як столиця України, у період з 24 лютого 2022 року до 01 квітня 2022 року перебувало у зоні активних авіаційних ударів, а Київська область окупована військовими силами Російської Федерації та відповідно була зоною бойових дій. Зокрема, у вказаний період відбувалися активні бойові дії безпосередньо поблизу територій, де розташовані адміністративні будівлі, в яких розміщується Державна служба України з безпеки на транспорті.

Таким чином, як зазначив відповідач, посадові особи Укртрансбезпеки в період активних бойових дій не мали можливості через наявність загрози їх здоров`ю і життю та з огляду на відсутність можливості забезпечення належних організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи Укртрансбезпеки, забезпечити розгляд справ про порушення у визначені пунктом 25 Порядку № 1567 строки.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 8 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно- правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Законами є: 1) закони України, у тому числі прийняті або затверджені всеукраїнським референдумом; 2) кодекси України; 3) основи законодавства України; 4) декрети Кабінету Міністрів України.

Таким чином, Господарський кодекс України має вищу юридичну силу, ніж Порядок №1567.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що розгляд відповідачем справи позивача з перевищенням двомісячного строку, встановленого Порядком № 1567, не є тим порушенням, яке має тягнути обов`язкове скасування прийнятих за результатами розгляду постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу, оскільки такі штрафи накладено з дотриманням строків, встановлених частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.

Повідомленням від 20 червня 2022 року № 17429/30/24-22, направленим рекомендованим листом з повідомленням про вручення, перевізника було викликано для розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 19 липня 2022 року.

Суд враховує, що у постанові від 22 травня 2020 у справі № 825/2328/16, яка в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою для врахування судами, Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справа № 813/1790/18.

В межах розгляду даної справи, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростували доводи відповідача про наявність з боку перевізника порушень вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Враховуючи наведене, з урахуванням введеного воєнного стану на території України, розгляд справ про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом за актами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та прийняття постанов відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема відповідні рішення про накладення штрафів прийняті у межах визначених ч. 1 статті 250 Господарського кодексу України строків. Відповідно, суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваних постанов відповідача.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних постанов на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.