Рішення

від 06.03.2024 по справі 400/6232/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 р. справа № 400/6232/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Микитівський граніт", вул. Микитівська, 1, смт Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56530,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

провизнання протиправними та скасування постанов від 11.05.2023 року № 336979, № 336978

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт» (далі позивач) звернулось з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.05.23 р. № 336979 та № 336978.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постанови відповідача є неправомірними та необґрунтованими і підлягають скасуванню, оскільки під час їх прийняття орган контролю не врахував вимоги пункту 1.4 Положення № 340 та залишив поза увагою те, що особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку не поширюються на випадки перевезення пасажирів та/чи вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій. Так, на час перевірки транспортних засобі позивача в Україні введено режим надзвичайної ситуації через поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також правовий режим воєнного стану.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт винесені спірні постанови за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме роздруківки за 03.04.23 р. Положеннями спеціального Закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів. Таким чином, спірні постанови є правомірними.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач є власником транспортних засобів спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN TGX 18/440, державний номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKI 24 SL 7.2, державний номерний знак НОМЕР_2 та спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF FT CF 85, державний номерний знак НОМЕР_3 , спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKI 24, державний номерний знак НОМЕР_4 .

3 квітня 2023 р. співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області проведено рейдову перевірку транспортних засобів ТОВ «Микитівський граніт» (ЄДРПОУ 44012172) у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN TGX 18/440, державний номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKI 24 SL 7.2, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , та у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF FT CF 85, державний номерний знак НОМЕР_3 , спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKI 24, державний номерний знак НОМЕР_4 , водій ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.04.23 р. № 356205 стосовно перевірки спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN TGX 18/440, державний номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKI 24 SL 7.2, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 та № 356204 стосовно перевірки спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF FT CF 85, державний номерний знак НОМЕР_3 , спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKI 24, державний номерний знак НОМЕР_4 , водій ОСОБА_2 якими встановлено порушення ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевезення вантажів за відсутністю на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме роздруківки з тахографа за 03.04.23 р.

Відповідачем надсилались позивачу запрошення щодо розгляду справ на 11.05.23 р., які отримані позивачем 08.05.23 р.

11 травня 2023 р. Відповідачем винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 336979 , відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт, а саме роздруківки за 03.04.23 р. водія ОСОБА_1 з цифрового тахографа до транспортного засобу МАН державний номер НОМЕР_1 , у відповідності з якою накладено на позивача штраф в сумі 17 000 грн, та № 336978, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт, а саме роздруківки за 03.04.23 р. водія ОСОБА_2 , з цифрового тахографа до транспортного засобу DAF FT CF 85, державний номерний знак НОМЕР_3 , у відповідності з якою накладено на Позивача штраф у сумі 17 000 грн.

Не погоджуючись із накладенням стягнення, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.15 р. № 103 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно із пунктами 4, 5, 8, 9 Положення від 11.02.15 р. № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, у тому числі:

здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Укртрансбезпека під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

Аналіз наведених норм показав, що державний контроль за додержанням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт направлений, у тому числі, на дотримання цими суб`єктами вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.01 р. № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-III), автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен, серед іншого:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень законодавства про автомобільний транспорт дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, за визначеннями, наведеними у пункті 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.10 р. № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно із пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.10 р. № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень, на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 Положення № 340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Разом з цим, у пункті 1.4 Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюються на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, у тому числі під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

В контексті спірних правовідносин, судом першої інстанції правильно враховано, що за визначеннями, наведеними у частині 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності;

аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище;

стихійне лихо - природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значну шкоду території, на якій відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, завдає матеріальних збитків.

У статті 5 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій: 1) техногенного характеру; 2) природного характеру; 3) соціальні; 4) воєнні.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: 1) державний; 2) регіональний; 3) місцевий; 4) об`єктовий.

Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінетом Міністрів України, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, прийнято постанову від 25.03.20 р. № 338-р, якою з урахуванням подальших змін, установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 червня 2023 р.

Також, Указом Президента України від 24.02.22 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 р., який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Одночасно, необхідно враховувати, що згідно представлених на момент рейдової перевірки матеріалів, серед іншого, товарно-транспортних накладних позивачем здійснено перевезення вантажу щебінь та відсів, ПЩЗ. За цими матеріалами, і як не спростовано позивачем під час перевірки та під час розгляду даної справи, організація позивачем автомобільного перевезення здійснена для власних потреб і в межах його господарської діяльності, не була пов`язана із забезпеченням ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій тощо.

Отже, обставини, передбачені пунктом 1.4 Положення № 340 та які свідчать про звільнення позивача від відповідальності згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», не підтверджуються. Інших доводів чи доказів на спростування вчинення позивачем порушення Закону 2344-III до суду не надано.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що під час притягнення позивача до відповідальності та застосування адміністративно-господарського штрафу відповідач діяв правомірно та обґрунтовано і підстави для скасування спірних постанов суб`єкта владних повноважень відсутні.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач не надав суду доказів протиправності постанови відповідача, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт» (вул. Микитівська, 1, смт Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56530, ЄДРПОУ 44012172) до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанов від 11.05.23 р. № 336979 та № 336978, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз