Ухвала

від 06.03.2024 по справі 460/28084/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення заяви без розгляду

06 березня 2024 року м. Рівне№460/28084/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» про вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» (далі позивач) до Рівненської митниці (далі відповідач), в якому позивач просив суд: визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA204000/2023/000128/2 від 29.08.2023, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000169 від 29.08.2023; визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA204020/2023/000098/2 від 30.08.2023, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000700 від 30.08.2023.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 постановлено:

«Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» (вулиця Григорія Сковороди, 23, місто Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 39870614) до Рівненської митниці (вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати: Рішення про коригування митної вартості №UA204000/2023/000128/2 від 29.08.2023; Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000169 від 29.08.2023; Рішення про коригування митної вартості №UA204020/2023/000098/2 від 30.08.2023; Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000700 від 30.08.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Захід суму судового збору у розмірі 8741 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці».

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05 березня 2024 року позивач подав до суду заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до якої просить суд

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 39870614) понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (вул. Соборна, 104, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 43958370).

Звертаючись до суду із заявою, позивач вказує:

«Відповідно до ч.7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, «розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву»;

«В позовній заяві подавалось клопотання про покладення судових витрат на відповідача»;

«Враховуючи викладене, судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД» по даній справі складаються з судового збору в розмірі 8 741,00 грн. та витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу) в розмірі 20 000,00 грн»;

«Витрати товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД» на судовий збір підтверджуються платіжними дорученнями про сплату судового збору, що подавались разом із позовною заявою та містяться в матеріалах справи. Зазначені витрати покладені на відповідача рішенням від 29.02.2024 № 460/28084/23».

За приписами частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При постановленні судового рішення від 29.02.2024 судом вирішено питання щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» суму судового збору у розмірі 8741 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці, оскільки такі витрати були документально підтверджені позивачем та додані до позову.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За текстом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі.

Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами, якщо справа розглядається з викликом сторін) або письмовою (якщо справа розглядається без виклику сторін).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зазначає, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину.

Це є останній етап перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.

Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 26 липня 2023 року, справа № 160/16902/20, адміністративне провадження № К/9901/24445/21).

Суд зазначає, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду лише після того, як суд ухвалив рішення по справі.

До цього позивач із заявами такого змісту не звертався, документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу до суду першої інстанції не подавав, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання, як і призначати судове засідання для його вирішення.

У позовній заяві позивач вказував: «розмір судових витрат на професійну правничу допомогу буде визначено та підтверджено додатково».

Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року (справа №160/16902/20, адміністративне провадження № К/9901/24445/21) вказав:

«Зазначення ж у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір».

Відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Як зазначалося вище, суд може розглянути питання щодо розподілу судових витрат і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення розгляду справи.

Позовна заява не містила відповідного обґрунтування неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; а зазначення у позовній заяві «розмір судових витрат на професійну правничу допомогу буде визначено та підтверджено додатково» не є належним клопотанням (заявою) в розумінні норм КАС України.

Недотриманням позивачем положень частини сьомої статті 139 КАС України в частині належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу є наслідком залишення його без розгляду.

Відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України, за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 139, 143, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» про вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 06 березня 2024 року

Суддя К.М. Недашківська