Постанова

від 21.02.2024 по справі 420/5019/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5019/22

Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,

повний текст судового рішення

складено 20.09.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі Пальоній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські дороги України" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейські дороги України" (далі - ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ДПС) та просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019330710 від 01.02.2022 року форми Р, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3803774,00 грн. (за податковими зобов`язаннями в сумі 3527722,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 276052,00 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019340710 від 01.02.2022 року форми Р, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3535031,00 грн. (за податковими зобов`язаннями в сумі 2828025,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 707006,00 грн.).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року, у задоволенні клопотання ДПС про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було відмовлено, позов був задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2022 року №0019330710 та №0019340710.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2023 року касаційну скаргу ДПС, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року, з урахуванням висновків Верховного Суду, позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДПС подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ДПС від 25.11.2021 року №8593-п та направлень, відповідно до вимог п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.77.1. ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), та плану - графіку проведення планових виїзних перевірок на 2021 рік, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2021 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.01.2022 року №392/15-32-01- 10/40838605 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПЕЙСЬКІ ДОРОГИ УКРАЇНИ, в якому встановлено наступні порушення:

- п.44.1,44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134,1 ст.134 ПК України, п.2 ст.3, п.1,2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-Х1 V Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями), п.5, п.7,п.8,п.21 1Т(С)БО 15Дохід, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.1999 року №90, зареєстрованого і Мінюсті України 14.12.1999 року за №860/4153 ( із змінами та доповненнями), п.1.2, ст.1 та п.2.1,2.2, 2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704, п.5.6.7. і 1.19 П (С) БУ Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 3527722 грн., у тому числі 3 кв. 2019 року - 1104207 грн., 4 кв.2019 року - 878515 грн., 2 кв. 2020- 1545000 грн.

- п.44.1, 44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.1.2,ст.1, п.2.1, 2.2, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704, п.1.2, ст.9 ст.8 Закону України від 16.07.1999 року №996-XІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 2828025 грн., у тому числі: липень 2019 року - 445619 грн., серпень 2019 року - 405300 грн., вересень 2019 року - 297057 грн., жовтень 2019 року - 641747, листопад 2019 року -115097 грн., грудень 2019 року - 298205 грн., квітень 2020 року - 375000 грн., червень 2020 року - 250000 грн..

На підставі вказаного акту перевірки ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0019330710 від 01.02.2022 року форми Р, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3803774,00 грн. (за податковими зобов`язаннями в сумі 3527722,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 276052,00 грн.);

- №0019340710 від 01.02.2022 року форми Р, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3535031,00 грн. (за податковими зобов`язаннями в сумі 2828025,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 707006,00 грн.).

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» до первинних документів, оскільки містять відомості про укладені угоди, замовника послуг та виконавця, розкривають зміст наданих послуг, який відповідає умовам договорів, період надання послуг, вартість наданих послуг, а також місця де зазначені послуги були надані. Тобто підтверджують здійснення господарських операцій та розкривають їх зміст та обсяг у достатньому для формування обліку об`ємі.

Також суд зазначив, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування показників податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 820/11856/13-а, від 31 січня 2018 року у справі № 826/245/14, від 06 лютого 2018 року у справі № 810/6695/14, від 04 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15.

На переконання суду першої інстанції, у справі відсутні докази, які б свідчили про штучний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди.

Суд також зазначав, що за умови не встановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 року у справі № 4842/11/2670.

Також, у пункті 13 постанови від 24.04.2018 року по справі №813/8500/13-а Верховним Судом викладено правову позицію, відповідно до якої норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними».

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 808/1543/17 та від 07.03.2018 року у справі № 804/3420/16.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вважав, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а встановлені судом обставини свідчать про необ`єктивність висновків контролюючого органу та безпідставність винесених спірних податкових повідомлень-рішень зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на їх підтвердження.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України встановлено, що платниками податку на прибуток підприємств - резидентами, є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за №391/3684, фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 вказаного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж Положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від №290 від 29.11.1999 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Згідно п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від №318 від 31.12.1999 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Податковим кредитом у розумінні п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, витрат та доходу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, витрат та доходу обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та визначення доходу та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ MAPIH КАРГО СЕРВІС (за період 3-4 квартали 2019 року) та ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД (за період 2 кв. 2020 року) апеляційним судом встановлено наступне.

ТОВ при ведені господарської діяльності здійснювало наступні операції: поточний ремонт вулично-дорожньої мережі, ямковий ремонт автомобільних доріг, експлуатаційне утримання автомобільних доріг, послуги техніки з ямкового ремонту доріг, придбання ( фактичного отримання) будівельних матеріалів ( бітумна емульсія - ЕКШ-60, щебень фр.2-5мм, пісок з відсівів із дроблення фр.понад 2-5 мм), послуг авто гудронатора та послуг транспортування у ТОВ МАРІН КАРГО СЕРВІС; оренда: гусеничного екскаватора JCB JS220LC, гусеничного екскаватора JCB JS260LC, екскаватора Cat 336, екскаватора JCB ЗСХ 2007р., екскаватора - навантажувача Caterpillar, колісного екскаватора Doosan DX190WA, колісного екскаватора Doosan DX210WA у ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД.

Можливість здійснення господарський операцій ТОВ та реальність операцій щодо придбання будівельних матеріалів (бітумна емульсія -ЕКШ-60, щебень фр.2-5мм, пісок з відсівів із дроблення фр.понад 2-5 мм). отримання послуг оренди авто гудронатора у ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» підтверджуються видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рапортами про роботу будівельної машини (типова форма №ЕБМ- 3 відповідно до наказу Мінстату України від 13.06.1997 року №149), податковими накладними, платіжними дорученнями, які позивачем були надані при проведені перевірки та частково описані відповідачем в акті перевірки, а також до суду.

Дані первині документи відповідають вимогам Закону №996 ХІ, Положенню №88 та мають всі обов`язкові реквізити, а саме: назву документа ( форми): дату і місце складання; назву підприємства; від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю вимірювання, дату та номер договорів, на підставі яких виконавцем ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» були поставлені товари, виконані роботи (надані послуги), яким транспортним засобом, марку, номер даного засобу, ПІБ водія, його посвідчення, місце навантаження та розвантаження товару, кількість машино-годин, суму, які виконувались роботи, місце знаходження техніки, де проводились роботи, період та який обсяг, адреси, за якими проводились роботи, дати, ПІБ працівників, які виконували роботи, професія, табельний номер, кількість відпрацьованих днів за числами місяця, рух палива за місяць, з яких можливо встановити зміст господарських операцій, які підписані посадовими особами та скріплені печатками підприємств, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та не визиває сумніву про їх достовірність та фактичне здійснення господарських операцій і дані документи були надані при проведені перевірки та описані в акті перевірки відповідачем, а також досліджені судом.

Одним із висновків відповідача щодо неможливості здійснення господарських операцій та реального придбання будівельних матеріалів у ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС», які підтверджуються видатковими накладними, є посилання відповідача на відсутність у видаткових накладних «Місця складання».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

-назву документа (форми);

-дату складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції:

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відповідно вищезазначеної норми Закону, а саме ст.9 Закону №996-XIV, не є обов`язковою нормою при складані видаткової накладної зазначати «Місце складання», на відсутність яких посилається відповідач в акті перевірки. В видаткових накладних є посилання на договір поставки №02/06/18-б/м, на виконання якого складалась видаткова накладна та здійснювалась поставка та передача будівельних матеріалів, вид будівельних матеріалів, їх кількість, сума. Дані видаткові накладні мають всі обов`язкові реквізити відповідно до вимог ст. 9 Закону №996-XIV, підписані посадовими особами підприємств.

Щодо посилання у відзиві на те, що завантажити на один гудронатор ГАЗ 3307, MAN --2000, МАЗ (відповідно до ТТН у матеріалах справи) кількість тон, зазначену в ТТН, не можливо відповідно до технічних характеристик автомобілів, а також щодо неможливості здійснення одним автомобілем декількох перевезень на далекі відстані в один день, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п.5.1 договору поставки №02/06/18-6/м від 02.06.2018 року на постачання будівельних матеріалів моментом поставки товару та перехід права - власності на товар є момент фактичного приймання передачі товару сторонами (представниками сторін). Для цілей даного договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що «моментом поставки» партії товару вважається дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній.

Пуктом 5.6 договору передбачено, що за результатами приймання-передачі партії товару сторони підписують видаткову накладну або акт прийому-передачі.

Пунктом 3.2 договору поставки №21/10/19-А від 21.10.2019 року передбачено моментом поставки товару та перехід права власності на товар є момент фактичного при передачі товару сторонами (представниками сторін). Для цілей даного договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що «моментом поставки» партії товару вважається дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній; Пунктом 3.6 - за результатами приймання-передачі партії товару сторони підписують видаткову накладну або акт прийому-передачі.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивач отримував матеріали (бітумну емульсію, пісок, щебінь) партіями і лише після отримання певної кількості товару (партії тон) виписувалась видаткова накладна на всю партію та отримувалась ТТН на всю партію товару від ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС», де вказувалась загальна кількість тон на партію товару, яка і становила більшу кількість, чим можливо завантажити на один автомобіль.

В той же час, на підтвердження придбання товару та зазначення в ТТН кількості тон у перевізника на кожну партію товару в матеріалах справи містяться подорожні листи, які підтверджують кожні окремі перевезення автомобілями MAN -F-2000, МАЗ та виконання робіт автомобілем гудронатором -ГАЗ 3307 в межах ТТН на кожну загальну партію, і яким надано детальну оцінку судом першої інстанції.

Отже, відповідно до вищезазначених ТТН та подорожніх листів до них, автомобілем «Гудронатор ГАЗ 3307», автомобілями MAN-F-2000 та МАЗ було здійснено перевезення бітумної емульсії, виконання робіт та будівельних матеріалів за вказаними маршрутами, що спростовує посилання відповідача стосовно неможливості здійснити в один день перевезення та завантажити на один автомобіль визначену у ТТН кількість тон, оскільки до однієї ТТН виписувалось декілька подорожних листів, які відповідають кількості вантажу в ТТН.

Крім того, відповідно до ТТН та подорожніх листів, в яких зазначені конкретні адреси завантаження та розвантаження, було здійснено перевезення будівельних матеріалів за вказаними маршрутами, що спростовує посилання відповідача, що вказані пункти навантаження та розвантаження зазначені без конкретних адрес.

Апеляційний суд відхиляє доводи податкового органу, що в деяких ТТН не зазначено посвідчення водія, оскільки такі дані зазначені в подорожніх листах, який додається до ТТН, та являється підставою для водія щодо здійснення перевезення матеріалів.

З даних подорожніх листів вбачається, що до кожної ТТН надані подорожні листи (може бути декілька), які відповідають кількості тон (партія товару та декілька подорожніх листів 50т., 100 т., 200т., 300 т., 400 т.,500 т., 600 т.), зазначеної в ТТН щодо перевезення будівельних матеріалів. Всі подорожні листи відповідають вимогам типової форми №2 -ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 року №488/346, в яких зазначено всі необхідні реквізити, а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства; від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, транспортний засіб, марку, номер даного засобу, ПІБ водія, його посвідчення, місце навантаження та розвантаження товару, з зазначенням конкретних адрес, кількість поїздок, відстань, витрати пального, з яких можливо встановити зміст господарських операцій, кількість отриманих будівельних матеріалів позивачем від ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» за перевіряємий період.

Вищевказані подорожні листи спростовують посилання відповідача, що в ТТН відсутні посвідчення водія, пункти навантаження та пункти розвантаження без зазначення конкретних адрес, а також те, що в ТТН і видаткових накладних вказувалась більша кількість тон, яку можливо завантажити на один автомобіль гудронатор ГАЗ 3307, MAN -F-2000, МАЗ відповідно до їх характеристик

Дані господарські операції підтверджені первинними документами та матеріалами справи і у сукупності всі первинні документи позивача підтверджують реальність господарських операції ТОВ із ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» по придбанню будівельних матеріалів.

Окрім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо дефектності ТТН, невідповідності відомостей реальним операціям у часі та простору (маршрути перевезень), оскільки згідно правової позиції Верховного суду у постанові від 02 березня 2023 року по справі №804/644/16 (№К/9901/25145/18) ТТН не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), оскільки її обов`язковість передбачена лише у випадку надання послуг з перевезення, тому наявність або відсутність ТТН та/або недоліки у її оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції. При цьому, суд врахував правову позицію Верховного Суду України, сформовану виходячи з правових позицій Європейського суду з прав людини, щодо індивідуальної юридичної відповідальності платника за податкові правопорушення. Також суд зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. ТТН не е документом первинного бухгалтерського обліку та єдиним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах від 19.06.2023 року у справі№ 806/5200/23, від 12.06.2018 у справі №826/16272/13, від 07.03.2018 у справі №804/3420/16, від 05.01.2021 №820/1124/17, від 25.02.2021 у справі №640/3515/19, від 19.03.2021 у справі №460/143/19. від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а, від 19.03.2021 № 460/143, від 12.05.2020 у справі №813/2749/16, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 05.02.2019 у справі №822/2373/17, від 24.05.2019 у справі №826/7423/16, від 30.09.2021 у справі №826/12528/17, від 08.06.2021 у справі №804/16151/15.

ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо їх здійснюють на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Тому питання про наявність ТТН, а також правильність її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі господарської операції.

Крім того, недоліки в ТТН не можуть бути єдиною та законною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки товар, отриманий позивачем від контрагента-постачальника ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» на підставі укладених з ним договорів поставки, сплачений, що відповідає умовам договору, підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також реєстрами відповідних платіжних доручень, які, в тому числі, надавалися під час перевірки. Отже, такий товар не мав статусу безоплатно отриманого, як помилково вважав контролюючий орган. Таким чином, вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПКУ. Тобто, у податковому обліку понесені витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Оскільки здійснення ТОВ господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) у постачальника ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» призвело до об`єктивної зміни складу активів позивача, придбанні товари використанні у господарській діяльності підприємства (що підтверджується первинними документами із замовниками та фактично і не заперечувалося відповідачем навіть в акті перевірки), наявні первинні документи, які підтверджують понесені витрати на загальну суму 13037074 грн. ( у т.ч. ПДВ 2172846 грн.) без ПДВ -10864228 грн., позивач має право на віднесення даних сум до складу витрат суму 10864228 грн. та зазначеного ПДВ, сплаченого у складі вартості таких товарів, до складу податкового кредиту у сумі 2172846 грн.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що ТОВ доведено реальність здійснення господарських операцій та фактичне придбання будівельних матеріалів у ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС», а саме: бітумної емульсії -ЕКШ-60, щебня фр.2-5мм, піску з відсівів із дроблення фр.понад 2-5 мм, які підтверджуються вищезазначеними первинними документами, що дає право позивачу на включення вказаних сум у розмірі 10864228 грн. до складу витрат та у розмірі 2172846 грн. до складу податкового кредиту у період липень 2019 - листопад 2019 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємств, деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди.

Також, з аналізу первинних документів - акту здачі приймання робіт, ТТН, рапортів про роботу будівельної машини (надання послуг) вбачається, що вказані документи містять інформацію щодо змісту вказаних послуг, а саме яким транспортом засобом надавались роботи, маршрут транспортування, найменування вантажу, які роботи виконувались (розігрів емульсії), з зазначенням адреси, та які вказують на зміст господарської операції та її реальність.

Тому, згідно вищевикладеного, суд вважає, що посилання відповідача про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» щодо перевезення та розігріву бітумної емульсії з урахуванням часу та про порушення позивачем податкового законодавства є не доведеними та безпідставними.

Крім того, відповідно до ст.9 Закону №996 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Дані реквізити зазначені в видаткових накладних, наданих до перевірки.

Також, на підтвердження отримання в оренду будівельної техніки та реальності здійснення придбання послуг оренди, ТОВ були надані договори оренди (найму) транспортного засобу, укладеного між ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» та фізичною особою ОСОБА_1 , засвідчені нотаріально, а саме договір оренди від 17.08.2018 року, від 19.04.2019 року, від 16.08.2019 року про передачу ОСОБА_1 в оренду ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» цистерни марки КО-503В. модель ГАЗ 3307, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Крім того, на підтвердження отримання в оренду будівельної техніки та реальності здійснення придбання послуг оренди ТОВ були надані договори №02/05/18-О/Т від 01.06.2018 року з додатками на оренду транспортного засобу, укладеного між ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» та ТОВ «Шляховик-97», та акт приймання-передачі до договору про передачу ТОВ «Шляховик-97» в оренду ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» автомобіля-самоскида марки «МАЗ» модель « 551605» 2007 року, державний номер « НОМЕР_2 », що підтверджується наданими документами.

Таким чином, ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» підтверджено право володіння, розпорядження технікою та свідчить про отримання позивачем послуг та виконання робіт.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача, що рапорти про роботу будівельної техніки не містять інформації щодо фактичного здійснення господарської діяльності (відсутня інформація щодо руху пального, дані про розрахунок заробітної плати), оскільки це внутрішній документ ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС» і рух пального та витрати пального включені до складу витрат саме ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС», а не позивача.

При цьому, суд також враховує надані позивачем додатково документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а саме: виписку з журналу реєстрації довіреностей ТОВ за 2019 рік; роздруківку із програми бухгалтерського обліку « 1С» (складський облік) - оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 «Сировина й матеріали» за період з липня 2019р. по листопад 2019р.; копії сертифікатів відповідності, паспортів, протоколів, щодо придбаних товарів (т.11 а.с.89-109) та копії подорожніх листів, які надані до суду (т.7 а.с.17-197).

Отже, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, висновки відповідача щодо завищення витрат по придбанню послуг будівельної техніки, а саме: вантажної цистерни марки «КО 503В» 1991 року випуску на шасі ГАЗ 3307 ( гудронатор) та послуг транспортування у ТОВ МАРІН КАРГО СЕРВІС» в сумі 150894 грн. у т.ч. 3 кв. 2019 року 43648 грн., 4 кв. 2019 року - 107246 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 30178,73 грн є безпідставними.

В той же час, в ході розгляду справи податковим органом, який фактично не заперечував використання ТОВ вказаних вище товарів у господарській діяльності, не було надано жодного доказу на підтвердження свого висновку про те, що позивач отримав вказані товари не від ТОВ «МАРІН КАРГО СЕРВІС», а безоплатно від когось іншого.

Стосовно господарських операцій позивача із ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД колегія суддів зазначає, що при здійсненні фінансово-господарської діяльності в перевіряємий період ТОВ були укладені субпідрядні договори із замовниками: ТОВ Автомагістраль Південь, Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, ДП Харківський облавтодор, TOB СК АВТОСТРОЙ для проведення дорожньо-ремонтних робіт на автомобільних дорогах місцевого та державного значення, а саме:

-договір субпідряду №23/УЯР-А від 23.04.2018 року із TOB СК АВТОСТРОЙ про виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в Одеській області (ямковий ремонт пневмо-струменевим методом) та додаткова угода.

У відповідності із вищезазначеним договором ТОВ у травні 2020 року були виконані роботи ( послуги) на об`єктах замовника, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за травень 2020 року (форма №КБ-2в) від 05.05.2020 року на суму 485154,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 80859,00 грн., довідкою про вартість виконаних робіт з травень 2020 року від 14.05.2020 року, відомістю ресурсів за травень 2020 року від 05.05.2020 року, розрахунком №1-2 загальновиробничих витрат до акту від 05.05.2020 року, в яких зазначено фактичне проведення робіт на об`єкті: експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в Одеській області ( ямковий ремонт пнемо- струменевим методом) Р-71 Одеса- Іванівка-Ананьїв-Піщани-Хащувате-Колодисте- Рижовка-/М-05/, км 12+382-км 42+525.

-договір із ТОВ Автомагістраль Південь №24/04/19-Д від 24.04.2019 року про надання послуг з обслуговування наземних видів транспорту (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в Дніпропетровській області) а/д Н-08 Бориспіль- Дніпро- Запоріжжя ( через м.Кременчук) - Маріуполь км 382+093- км 394+780, з додатками.

У відповідності із вищезазначеним договором ТОВ у травні 2020 року були виконані роботи ( послуги) на об`єктах замовника, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за травень 2020 року (форма № КБ-2в) від 29.05.2020 року на суму 417212,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 69535,35 грн., розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 від 29.05.2020 року, підсумковою відомістю ресурсів від 29.05.2020 року, в яких зазначено фактичне проведення робіт на об`єкті а/д Н-08 Бориспіль- Дніпро- Запоріжжя ( через м.Кременчук) - Маріуполь км 382+093- км 394+780; актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за травень 2020 року (форма №КБ-2в) від 29.05.2020 року на суму 42490,60 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 7081,77 грн., розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 від 29.05.2020 року, підсумковою відомістю ресурсів від 29.05.2020 року в яких зазначено фактичне проведення робіт на об`єкті а/д Н-04 Обхід м.Дніпра км 0+000-км 16+486 та а/д Н-08 під`їзд до аеропорту Дніпро км 0+200- км+500; актом приймання виконаних будівельних робіт № 4 за травень 2020 року (форма № КБ-2в) від 29.05.2020 року на суму 5324184,90 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 887364,15 грн., розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 від 29.05.2020 року, підсумковою відомістю ресурсів від 29.05.2020 року в яких зазначено фактичне проведення робіт на об`єкті а/д Н-23 Кропивницький-Кривий Ріг-Запоріжжя к 258+950-км 271+750.

-договір субпідряду із ТОВ Автомагістраль Південь №1102/20-С-М05 від 11.02.2020 року про надання послуг з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги (СОУ 42.1- 37641918- 105:2013. Послуги з експлуатаційного утримання автомобільної дороги державного значення загального користування М-05 Київ-Одеса км 11+660-км 143+009), з додатками.

У відповідності із вищезазначеним договором ТОВ у травні 2020 року були виконані роботи ( послуги') на об`єкта замовника, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 року від 12.05.2020 року, актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за травень 2020 року (форма №КБ-2в) від 12.05.2020 року на суму 114755,05 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 19125,84 грн., підсумковою відомістю ресурсів від 12.05.2020 року, в яких зазначено фактичне проведення робіт на об`єкті М-05 Київ-Одеса км 11+660-км 143+009).

-договір субпідряду із ТОВ Автомагістраль Південь № 2003/20-С від 20.03.2020 року про надання послуг з обслуговування наземних видів транспорту (Експлуатаційне управління автомобільної дороги загального користування державного значення М-18 Харків-Сімферополь-Алупка-Ялта км 9+387-км 147+759 Харківська область).

У відповідності із вищезазначеним договором ТОВ у червні 2020 року були виконані роботи ( послуги) на об`єктах замовника, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2020 року від 07.07.2020 року, актом приймання виконаних будівельних робіт №6/1 за червень 2020 року (форма № КБ-2в) від 07.07.2020 року на суму 1373178,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 228863,00 грн., підсумковою відомістю ресурсів від 07.07.2020 року, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 від 07.07.2020 року, актом приймання виконаних будівельних робіт №6/2 за червень 2020 року (форма №КБ-2в) від 07.07.2020 року на суму 1437959,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 239659,83 грн., підсумковою відомістю ресурсів від 07.07.2020 року, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 від 07.07.2020 року, в яких зазначено фактичне проведення робіт на об`єкті М-18 Харків-Сімферополь-Алупка-Ялта км 9+387-км 147+759 Харківська область.

-договір №15 від 23.03.2020 року із Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради про закупівлю послуг за державні кошти Поточний ремонт вулично-дорожньої мережі м.Одеси (ДК 021:2015-50230000-6 Послуги з ремонту технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги).

У відповідності із вищезазначеним договором ТОВ у червні 2020 року були виконані роботи (послуги на об`єктах замовника, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2020 року від 01.06.2020 року, актом приймання виконаних будівельних робіт №1/15 за червень 2020 року (форма № КБ-2в) від 01.06.2020 року на суму 501278,64 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 83546,44 грн., підсумковою відомістю ресурсів від 01.06.2020 року, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 7- 1-1 , локальним кошторисом на будівельні роботи 7-1-1, загальновиробничими втратами на будову, підсумковою відомістю ресурсів, в яких зазначено фактичне проведення робіт на об`єкті.

-договір про виконання робіт №ЄДУ-1 від 17.04.2020 року із ДП Харківський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України про надання послуг на експлуатаційне утримання автомобільної дороги загального користування місцевого значення у Харківській області та додаткові угоди.

У відповідності із вищезазначеним договором ТОВ у травні 2020 року були виконані роботи ( послуги) на об`єктах замовника, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договірними цінами, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 року від 27.05.2020 року, актом приймання виконаних будівельних робіт №5 за травень 2020 року (форма №КБ-2в) від 27.05.2020 року на суму 1939048,26 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 323174,71 грн., розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1, кошторисними підрахунками, підсумковими відомостями ресурсів, локальними кошторисами на будівельні роботи 2-1-1, в яких зазначено, фактичне проведення робіт на об`єкті: експлуатаційне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення С2 12515 /МІ 8/- Буд-Коротич км 0+000-км11+100 Харківська область.

Для своєчасного виконання робіт при здійсненні фінансово-господарської діяльності за договорами підряду із вищезазначеними замовниками на проведення дорожньо-ремонтних робіт на автомобільних дорогах ТОВ використовувало орендовані транспортні засоби та автомашини: гусеничний екскаватор JCB JS220LC, гусеничний екскаватор JCB JS260LC, екскаватор Cat 336, екскаватор JCB ЗСХ 2007р., екскаватор-навантажувач Caterpillar, колісний екскаватор Doosan DX190WA, колісний екскаватор Doosan DX210WA, на підставі укладених договорів оренди із ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД (Орендодавець), а саме: №01/04-1 від 30.03.2020 року про надання в тимчасове оплатне користування гусеничного екскаватора JCB JS260LC, №01/04-2 від 30.03.2020 року про надання в тимчасове оплатне користування екскаватора JCB ЗСХ2007р., №01/04-3 від 30.03.2020 року про надання в тимчасове оплатне користування гусеничного екскаватора JCB JS220LC, №01/05-1 від 01.05.2020 року про надання в тимчасове оплатне користування колісного екскаватора Doosan DX210WA, №01/05-2 від 01.05.2020 року про надання в тимчасове оплатне користування колісного екскаватора Doosan DX190WA, №01/05-3 від 01.05.2020 року про надання в користування екскаватора Cat 336, №01/05-4 від 01.05.2020 року про надання в тимчасове оплатне користування екскаватора - навантажувача Caterpillar.

На підтвердження виконання умов договорів у матеріалах справи наявні відповідна первинна документація, а саме: акти приймання-передачі, акти погодження, акти надання послуг, рапорти-наряди, яким детально надав оцінку суд 1-ї інстанції.

В подальшому, ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД відповідно до умов вищезазначених договорів та актів надання послуг у квітні 2020 року на адресу ТОВ були виписані відповідні податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН.

У травні 2020 року для проведення робіт ТОВ були отриманні в користування ( оренда) транспорті засоби від ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД, для проведення робіт на суму 6550000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1091666,67 грн.), що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Також, на підтвердження отриманих в оренду транспортних засобів від ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД та господарською діяльності у позивача в наявності розрахунки між підприємствами, які проводились у безготівковій формі на адресу ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД згідно наступних платіжних доручень: №1343 від 14.05.2020 року на суму 292500,00 грн. в т.ч. ПДВ 48750,99 грн; №958 від 04.06.2020 року на суму 851500,00 грн. в т.ч. ПДВ - 141916,67 грн.; №1536 від 07.07.2020 року на суму 500000,00 грн. в т.ч ПДВ - 83333,33 грн.; №1551 від 14.07.2020 року на суму 195000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 32500,00 грн.; №1658 від 07.08.2020 року на суму 1000000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн. за оренду будівельної техніки згідно рахунків №161,162,163, 164,165, 166, 167 від 01.06.2020 року, № 110 , № 111, № 112, №128 , № 129, № 130 від 30.06.2020 року.

Дані операції по отриманню в оренду транспортних засобів, проведених розрахунків відображено позивачем по бухгалтерському обліку на рахунках, а саме: Дт 91 Загальновиробничі витрати, Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, Дт 644 Податковий кредит, Кт 631- Розрахунки з вітчизняними постачальниками, Дт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, КтЗ 11 Поточні рахунки в національній валюті, що не заперечується відповідачем в акті перевірки та підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 631, 3711 за квітень, травень, червень 2020 року.

Відображення даних операцій ТОВ по взаємовідносинам із ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД в регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності за вказані періоди зазначені відповідачем в акті перевірки.

Для підтвердження отримання в оренду техніки, реальності здійснення придбання послуг оренди, ТОВ листом від 13.08.2020 року №3/08/20-л просило повідомити ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД та надати відомості і документи, які підтверджують права на техніку, реальність здійснення придбання послуг оренди позивачем у ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД.

При цьому, листом №1708/20 від 17.08.2020 року на підтвердження права власності (володіння, розпорядження) транспортними засобами ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД повідомило, що використовує транспортні засоби, які передані в оренду ТОВ, на підставі договорів купівлі-продажу транспортних засобів та актів передачі транспортних засобів, укладених із ФОП ОСОБА_2 від 16.03.2020 року № 01/16-Т, від 16.03.2020 року №02/16-Т, від 16.03.2020 року №03/16-Т, від 02.04.2020 року № 0204/1, № 0204/190, №0204/210, №0204/336, який є платником єдиного податку 3 групи та не є платником ПДВ, тому операції з придбання у нього ТОВ АРІЯ СТРОЙ ГРАД транспортних засобів не можуть бути відображені в ЄРПН, що підтверджується вищевказаними договорами купівлі-продажу та актами приймання-передачі транспортних засобів.

Податковий орган мотивує свої доводи тим, що фактично ФОП ОСОБА_2 не є платником ПДВ, тому при продажу техніки податкові накладні не виписувались та не реєструвалися. Проте, ТОВ «АРІЯ СТРОЙ ГРАД» було діючим платником податку на додану вартість та в такому випадку у декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року мало би відобразити у розділі 11 Податковий кредит, п.10.3 «Придбання товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість» дані операції з придбання техніки без ПДВ, але дані операції відсутні в декларації з ПДВ.

Суд вважає необхідним зазначити, що договір купівлі продажу є одним з документів, які можуть підтвердити право власності або правомірність використання машин.

Отже, договори купівлі продажу є доказами правомірності їх придбання, використання та сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів, що спростовує висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження операцій з послуг оренди зазначеного транспорту.

Також, передані в оренду екскаватори ТОВ «АРІЯ СТРОЙ ГРАД» декларує як об`єкти оподаткування, які пов`язані з оподаткуванням, відповідно до форми №20-ОПП від 14.04.2020 року та від 05.06.2020 року. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, надано до органів ДПС відповідно до вимог п.63.3 ст.63 ПКУ, п.8.4 наказу Мінфіна України від 09.12.2011 року №1588, і на підтвердження володіння та розпорядження технікою.

Таким чином, ТОВ «АРІЯ СТРОЙ ГРАД» підтверджено право володіння, розпорядження техніки, яка передана ТОВ в тимчасове оплатне користування на підставі актів приймання передачі (екскаваторів).

Позивачем при проведені перевірки надані всі первинні документи, які підтверджують фактичну передачу в користування (оренду) технічних засобів ТОВ «АРІЯ СТРОЙ ГРАД»: гусеничного екскаватору JCB JS220LC, гусеничного екскаватору Ј НОМЕР_3 , екскаватору Cat 336, екскаватору ЈСВ ЗСХ 2007р., екскаватору навантажувача Caterpillar, колісного екскаватору Doosan DX190WA, колісного екскаватору Doosan Х210WА на адресу ТОВ, що підтверджується актами приймання-передачі, актами надання послуг, рапортами-нарядами про роботу будівельної машини (типова форма №ЕБМ-4 наказ Мінстату України від 13.06.1997 року №149), податковими накладними за вказані періоди, платіжними дорученнями щодо перерахування грошових коштів у безготівковій формі ТОВ на адресу ТОВ «АРІЯ СТРОЙ ГРАД», рахунками.

Відсутність реєстрації за ТОВ «АРІЯ СТРОЙ ГРАД» техніки згідно даних уніфікованої авторизованої електронно-облікової системи-реєстру Держпродспоживслужби України, наданих на запит ДПС, не є порушенням норм ПК України та бухгалтерського обліку щодо отримання в оренду транспортних засобів ТОВ, оскільки позивач не повинен відповідати за дії контрагента. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача при здійсненні господарських операцій для заниження доходу не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного виконання вищевказаним контрагентом своїх обов`язків по договорам та відсутність у позивача права на придбання послуг оренди.

Верховний суд у постановах неодноразово зазначав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт) контролюючим органом під час проведення виїзної документальної перевірки, яка проводилась за місцем знаходження підприємства.

Позивачем надані документи, що пов`язані з предметом перевірки відповідно до вимог п.85.2. ст.85 ПКУ, в тому числі акти погодження та акти приймання передачі техніки від ТОВ «АРІЯ СТРОЙ ГРАД» на адресу ТОВ.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на «відсутність інформації щодо водія, його водійського посвідчення, спеціальних дозволів, що дає право на експлуатацію об`єкта оренди техніки (екскаватор)», оскільки в рапортах про роботу будівельних машин/механізмів (екскаваторів), які складені за типовою нарядах формою №ЕБМ-4, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 13.06.1997 року №149 (станом на час надання послуг, втратив чинність 22.10.2021 року), на підтвердження отримання в оренду будівельної техніки, виконання робіт зазначено: замовника ТОВ, місце та період виконання робіт, кількість відпрацьованих днів за числами місяця, адреса, час виконання робіт, яким транспортним засобом виконувались роботи, виконавець - ПІБ водіїв та відповідальних осіб, табельні номери, рух палива за місяць, дата складання, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до типової форма №ЕБМ-4, на підставі якої складені рапорти наряди про роботу будівельних машин/механізмів, не передбачена інформація стосовно водійського посвідчення і спеціальних дозволів, що дає право на експлуатацію об`єкта оренди техніки (екскаватор).

Крім того, відповідач при проведені перевірки мав доступ до документів щодо кількості працівників на підприємстві, звітності за формою 1ДФ, 4ДФ, наказів, трудових книжок, відомостей нарахування заробітної плати, які зазначені в додатку до акту №4 «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки ТОВ, згідно яких загальна чисельність працюючих у позивача станом на 30.09.2021 року - 107 осіб, що дає смогу ідентифікувати водіїв, які зазначені в рапортах нарядах та які перебувають на відповідних посадах і могли виконувати роботи на зазначених об`єктах, вказаних в рапортах нарядах, що підтверджується довідкою підприємства №1/1-22 від 12.01.2022 року.

Щодо «не надання товарно-транспортної документації, первинних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання техніки (екскаватор)», на відсутність яких посилається відповідач, судом встановлено, що пунктом 2 договорів передбачені умови передачі об`єкту в оренду, а саме: п.п.2.2 - передача об`єкта оренди та документів, що необхідні для його використання, здійснюється за актом приймання передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу їх в користування; п.п.2.3 - об`єкт оренди передається орендодавцем орендарю за адресою, погодженою сторонами окремо (акти погодження в наявності у позивача). Доставка об`єкту оренди до місця передачі здійснюється силами орендаря та за його рахунок.

Отже, первинні документи позивача, які були надані під час перевірки, складені відповідно до вимог ч.1 ст.9 Закону №996-XIV та Положення №88 для визначення вартості і проведення розрахунків за операції з послуг оренди техніки (екскаваторів) та виконання робіт, що підтверджує документальне придбання операцій щодо послуг оренди у ТОВ «АРІЯ СТРОЙ ГРАД» гусеничного екскаватора JCB JS220LC. гусеничного екскаватора JCB JS260LC, екскаватора Cat 336, екскаватора JCB 3CX 2007р., екскаватора навантажувача Caterpillar, колісного екскаватора Doosan DX190WA колісного екскаватора Doosan DX210WA та реальне здійснення зазначених послуг з урахуванням часу, місця знаходження техніки, в основі яких є дійсний рух певних активів.

Згідно вищевикладених норм, право на формування витрат та податкового кредиту виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, які підтвердженні первинними документами та наявності належним чином оформлених бухгалтерських документів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що отримана позивачем від ТОВ «АРІЯ СТРОЙ ГРАД» техніка була використана в господарській діяльності підприємства та документально підтверджено реальність та фактичність здійснення господарських операцій в 2 кв. 2020 року, а вказані операції призвели до зміни в структурі активів та зобов`язань.

Первинні бухгалтерські документи були складені з урахуванням сутності господарських операцій, відповідності змісту операцій, реальним обставинам, що знайшли своє відображення в документах, прийняття до обліку та відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства з обов`язковим врахуванням вимог, встановленими відповідними положеннями бухгалтерського обліку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, акти про результати проведення податкових перевірок (звірок) контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки ТОВ та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів (надання послуг, робіт). При цьому, умовами договорів таке залучення матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів не заперечується.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 р. по справі №2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження № К/9901/38191/18).

Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не було проведено зустрічних звірок контрагента, не надано доказів про визнання недійсними первинних документів позивача.

Дослідивши надані позивачем документи, суд вважає, що вони відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність до первинних документів, оскільки містять відомості про укладені угоди, замовника послуг та виконавця, розкривають зміст наданих послуг, який відповідає умовам договорів, період надання послуг, вартість наданих послуг, а також місця де зазначені послуги були надані. Тобто підтверджують здійснення господарських операцій та розкривають їх зміст та обсяг у достатньому для формування обліку об`ємі.

Колегія суддів вважає, що вказані вище документи доводять факт здійснення позивачем здійснення господарської діяльності, були надані відповідачу в ході перевірки.

Суд зазначає, що у справі відсутні докази, які б свідчили про штучний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди.

Надані позивачем письмові докази підтверджують, що всі проведені ним закупівлі товарів/робіт/послуг обумовлені виробничою необхідністю, пов`язані безпосередньо із господарською діяльністю позивача та були використані безпосередньо у такій діяльності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операції, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік позивача, які були складені на підставі договорів із зазначеними контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 року по справі №820/6069/16 зазначив, що окремі неточності в заповненні документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та контрагентом і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями документів, оскільки ця обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказам. Окремі недоліки у товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Більше того, враховуючи викладену позицію Верховного Суду у постанові від 16.04.2019 року по справі № 804/6909/17, суд вважає за належне акцентувати увагу на тому, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

При цьому, суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04.03.2024 року

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук