Постанова

від 27.02.2024 по справі 400/5843/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5843/23

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

повний текст судового рішення

складено 17.01.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта Пономаренко І.А.

представника позивача Єленич О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17січня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробник металевих контейнерів» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.23 р. № 141814290704, № 141914290704, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

22 травня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Виробник металевих контейнерів» Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.23 р. № 141814290704;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.23 р. № 141914290704.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо виявлення під час перевірки відхилень залишків готової продукції (46 контейнерів) по оборотно-сальдовій відомості по рахунку 26 «Готова продукція» за листопад 2022 р. від залишків готової продукції (46 контейнерів) по оборотно-сальдовій відомості по рахунку 26 «Готова продукція» за жовтень 2022 р. є припущенням інспекторів, яке не ґрунтується на доказах. Позивач надав ґрунтовні пояснення та докази реалізації спірних 46 контейнерів в жовтні 2022 р. на виконання специфікації від 01.02.22 р., а затримку їх реалізації пояснено через воєнний стан. Крім того, відповідачем до суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду безпідставно включено 4 857 грн. Отже, висновки відповідача в акті перевірки щодо встановлення порушень при декларуванні за листопад 2022 р. в декларації від`ємного значення з ПДВ, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі зазначених висновків, протиправними.

Представник відповідача відзначив, що в ході перевірки ТОВ «ВМК» було встановлено ряд порушень, а саме: виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2022 р. та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на 1 153 125 грн.; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 420 061 грн.; відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2022 р. на суму 415 204 грн. Відтак, у зв`язку з виявленням під час перевірки порушеннями, відповідачем було правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17січня 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробник металевих контейнерів» до Головного управління ДПС у Миколаївській області - задоволений.

Податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2023 року №141814290704, № 141914290704, визнано протиправними та скасовано.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробник металевих контейнерів» судові витрати у виді судового збору в розмірі 6 351,91 грн. (шість тисяч триста п`ятдесят одна гривня дев`яносто одна копійка).

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

На підставі наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.01.23 р. № 54-п з 09.02.23 р. до 15.02.23 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВМК», за результатами якої складено акт перевірки від 22.02.23 р. № 461//14-29-07- 04/38622807 (далі акт перевірки).

Згідно з актом перевірки при декларуванні позивачем за листопад 2022 р. у декларації від`ємного значення з ПДВ, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено ряд порушень, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п. п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України) виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2022 р. та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на 1 153 125 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 420 061 грн.;

- п. 201.1. п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2022 р. на суму 415 204 грн.

На підставі висновків акту перевірки 29.03.23 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 141814290704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість листопад 2022 р. на суму 420 061 грн.;

- № 141914290704, яким застосовано штраф в розмірі 3 400 грн. за платежем податок на додану вартість через відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2022 р. 415 204 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі -ПК України).

Зокрема, ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз.1 п.1.1ст.1 ПК України).

Щодо правомірності винесеного податкового - повідомлення рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України- датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України- витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України- не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов`язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, в розумінніст.1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною другою цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов`язкові реквізити. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Між тим, згідно пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Таким чином, обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника на формування валових витрат є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно з`ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підставі вище зазначеного колегія суддів досліджує обставини щодо виявлених відхилень залишків готової продукції? по оборотно-сальдовій відомості по рахунку 26 «Готова продукція» за листопад 2022 р. від залишків готової продукції по оборотно-сальдовій відомості по рахунку 26 «Готова продукція» за жовтень 2022 р., що стало підставою для висновку про реалізацію контейнерів на митній території України контрагентам-покупцям, яких неможливо ідентифікувати за своєю суттю, оскільки податкові накладні не були складені в ЄРПН та зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Вольга-Україна» (далі ТОВ «Вольга-Україна») укладено договір на переробку давальницької сировини № 010914Р від 01.09.14 р. (зі змінами згідно додаткової угоди № 7 від 03.01.22 р.).

Так, умовами вищевказаної Специфікації визначено, що виконання робіт (надання послуг) мало бути здійснено в період з 01.02.2022р. до 29.04.2022р., але на своєчасне виконання своїх зобов`язань за договором вплинули обставини непереборної сили - початок повномасштабної війни в Україні.

Через об`єктивну неможливість виконати свої зобов`язання з виготовлення контейнерів в кількості 139 штук в строк з 01.02.2022р. до 29.04.2022р. ТОВ «ВОЛЬГА-УКРАЇНА» звернулося до ТОВ «ВМК» з листом від 20.04.2022 року вих.№ 2004/1-ВУ з проханням погодити відстрочення виготовлення контейнерів.

Листом від 22.04.2022 року вих. № 2204/1-ВМК ТОВ «ВМК» погодилося на продовження для ТОВ «ВОЛЬГА-УКРАЇНА» строку виконання робіт (надання послуг) частинами за графіком (93 шт. до 29.04.2022 року, 46 шт. до 13.10.2022 року).

У жовтні 2022 року ТОВ «ВОЛЬГА-УКРАЇНА» передала ТОВ «ВМК» контейнери у кількості 46 штук відповідно до Специфікації від 01 лютого 2022 року згідно Актів приймання-передачі на відпуск товарів №106 від 04.10.2022 року, №107 від 05.10.2022 року, №108 від 10.10.2022 року, №109 від 10.10.2022 року, №110 від 10.10.2022 року, №111 від 13.10.2022 року.

В подальшому на виконання Контракту №1-VMK від 02.01.2019 року з ТОВ «ІБЕННЕ УНІПЕССОАЛ ЛДА» (Португалія) було здійснено експорт контейнерів (документи, що підтверджують експорт містяться в матеріалах справи).

Колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу не відображення ТОВ «ВМК» контейнерів в кількості 46 шт. через відхилення в залишках по рахунку 26 «Готова продукція» за листопад 2022 р. та в залишках по рахунку 26 «Готова продукція» за жовтень 2022 р., а також про реалізацію контейнерів на митній території України контрагентам-покупцям, яких неможливо ідентифікувати за своєю суттю, оскільки податкові накладні не були складені в ЄРПН оскільки, це спростовується первинними документами, а саме актами приймання-передачі на відпуск готової продукції в кількості 117 штук (в т. ч. 46 шт. спірних контейнерів) в жовтні 2022 р., акт перевірки від 23.01.23 р. № 1092/07-03//38622807, який складено за результатами попередньої перевірки і встановлено факт перетину митного кордону України цими контейнерами в жовтні 2022 р.

Щодо ідентифікаторів контейнерів колегія суддів враховує пояснення позивача про унікальність кожної партії контейнерів за відповідною специфікацією, та зазначає, що комбінацією цифр ідентифікатора до спірних контейнерів є « 106», вона міститься у складі номеру рахунку-фактури № 106/1-VMK від 04.10.22 р. Таким чином, мається можливість дослідити рух всіх 46 спірних контейнерів і дійти висновку про належність їх до специфікації від 01.02.22 р.

Висновок відповідача, що контейнери в кількості 46 штук були реалізовані на митній території України в листопаді 2022 р. контрагентам-покупцям, яких неможливо ідентифікувати за своєю суттю) відповідачем не доведено ні в суді першої інстанції, ні суді апеляційної інстанції не доведено.

В свою чергу, позивачем надані докази у вигляді первинних документів, які повністю підтверджують факт реалізації (експорту) контейнерів контрагенту в жовтні 2022 р.

Щодо зменшення розміру від`ємного значення на 4 857 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, з податкового повідомлення-рішення № 141814290704, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 420 061 грн., вбачається, що відповідачем до суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду включено 4 857 грн.

З додатку до податкового повідомлення-рішення № 141914290704 вбачається, що сума ПДВ становить 415 204 грн., однак в додатку до податкового повідомлення-рішення № 141814290704 сума завищення вказана 420 062 грн. Тобто, вона була безпідставно збільшена на 4 857 грн.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції зазначене відбулося за рахунок того, що в результаті проведення перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 р. від`ємного значення з податку на додану вартість, оформленої актом № 1092/07-03//38622807 від 23.01.23 р., за податковим повідомленням-рішенням від 07.03.23 р. № 0027920703 було зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на суму 4 857 грн.

Доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 06.03.2024 року.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька