Ухвала

від 06.03.2024 по справі 320/17067/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/17067/23

УХВАЛА

06 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглядаючи в порядку письмового провадження заяву представника Національної спілки кінематографістів України Денисюк Н.О. про застосування заходів забезпечення позову по справі за адміністративним позовом Національної спілки кінематографістів України до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного агентства з питань кіно, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадської організації «Творче об`єднання «Вавилон 13» про визнання протиправною та нечинною постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року адміністративний позов Національної спілки кінематографістів України до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного агентства з питань кіно, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадської організації «Творче об`єднання «Вавилон 13» про визнання протиправною та нечинною постанови задоволено в повному обсязі.

На розгляді в Шостому апеляційному адміністративному суді знаходиться апеляційна скарга Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року.

06.03.2024 року представником позивача Денисюк Н.О. подано заяву про застосування заходів забезпечення позову (далі по тексту - заява).

У вказаній заяві про забезпечення позову представник позивача Денисюк Н.О. просить суд апеляційної інстанції забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , проводити засідання Ради з державної підтримки кінематографії та ухвалювати на них рішення з будь-яких питань, віднесених до повноважень Ради з державної підтримки кінематографії, зокрема:

- про утворення експертних комісій при Раді з державної підтримки кінематографії і затвердження їх персонального складу;

- про надання державної підтримки кінематографії;

- будь-які інші рішення, передбачені Порядком та критеріями проведення творчого конкурсу (пітчингу), затвердженими наказом Державного агентства України з питань кіно від 15.03.2023 № 32.

В обґрунтування вказаної заяви представник позивача Денисюк Н.О. посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду. Якщо апеляційний суд залишить рішення суду першої інстанції без змін, він погодиться з його висновками про сплив строку повноважень членів Ради 31.03.2023 та протиправність продовження цього строку відповідачем.

За таких умов будь-які рішення Ради, ухвалені після 31.03.2023, також будуть протиправними, а витрачання бюджетних коштів на їх підставі недопустимим.

З огляду на вказане, заявник вважає що, якщо суд не застосує заходів забезпечення позову і Рада продовжить здійснювати повноваження, насамперед пов`язані з наданням державної підтримки кінематографічним проєктам за рахунок коштів бюджету, виконання майбутнього судового рішення буде пов`язане із необхідністю відшкодування шкоди, завданої державі у зв`язку із безпідставним та неефективним витрачанням бюджетних коштів. Це, у свою чергу, може бути доволі тривалим процесом, адже вимагатиме встановити посадових осіб, безпосередньо винуватих у порушенні, а також - за відсутності добровільного відшкодування - ініціювати окреме судове провадження для його стягнення.

Також, представник позивача наголошує, що існують обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення порушених інтересів Національної спілки кінематографістів України, за захистом яких остання звернулася до суду. Одним з них є законний інтерес Національної спілки кінематографістів України щодо участі у процесі розподілу коштів бюджету, спрямованих на державну підтримку кінематографії, через Раду, яка сформована із повним дотриманням усіх застосовних норм права. Продовження функціонування Ради у складі, що був затверджений у 2021 році, після 31.03.2023 року, безпосередньо порушує цей законний інтерес.

Відповідно, на думку представника Національної спілки кінематографістів України, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що позивач буде змушений, у разі залишення рішення суду першої інстанції без змін, ініціювати додаткові судові провадження, оскаржуючи рішення Ради, ухвалені після 31.03.2023 (у тому числі й у межах конкурсу, оголошеного у 2024 році), з мотивів порушення того ж законного інтересу. Адже проведення конкурсу та розподіл коштів в його межах - основна функція Ради на увесь фінансовий рік і є реалізацією основної функції створення і діяльності Ради. За умови, коли буде відсутня заборона на вчинення таких дій - позивач фактично буде позбавлений ефективного захисту порушених прав та законного інтересу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).

Надаючи правову оцінку доводам заявника щодо наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам, здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Дослідивши заяву представника позивача Денисюк Н.О. про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на те, що останньою заявлено заходи забезпечення позову, які не відповідають предмету спору в даній справі та є передчасними, що суперечать нормам адміністративного судочинства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заявником в заяві фактично викладено мотиви та доводи, які полягають у забороні третім особам вчинити певні дії, які не є предметом спору та не можуть бути підставою для забезпечення позову.

Так, здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції.

Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

За даних обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи представника позивача Денисюк Н.О. про можливе порушення законних прав та інтересів Національної спілки кінематографістів України є передчасними.

У свою чергу, Рада з державної підтримки кінематографії не позбавлена права вирішувати справи та вчиняти дії, які визначені її компетенцією, діяти на власний розсуд, відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно, колегія суддів вважає, що ані позивачем, ані його представником не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Зазначені заявником обставини не можуть бути підставою для забезпечення адміністративного позову без наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача Денисюк Н.О. про застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 150 - 154, 248, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви представника позивача Національної спілки кінематографістів України Денисюк Н.О. про застосування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 06.03.2024 року