Ухвала

від 05.03.2024 по справі 200/2118/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 березня 2024 року

м. Київ

справа №200/2118/22

адміністративне провадження № К/990/8223/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Маріупольського міжрайонного відділу Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Маріупольський міжрайонний відділ Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 25 січня 2022 року №854/05-99-07-11 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платникам своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 51 160,29 грн.

Ухвалою суду першої інстанції відкрито провадження у справі та встановлено, що ця справа є незначної складності тому підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 25 січня 2022 року №854/05-99-07-11 про застосування до Маріупольського міжрайонного відділу Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платникам своєчасно не нарахованого єдиного внеску за травень 2015 року в сумі 36 733,59 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач 30 травня 2023 року подав апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2023 року по справі №200/2118/22 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання суду належних доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн (копію цієї ухвали доставлено до електронного кабінету скаржника 19 липня 2023 року о 15:10).

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року апеляційну скаргу відповідача повернуто з огляду на не усунення недоліків апеляційної скарги (копію цієї ухвали доставлено до електронного кабінету скаржника 21 серпня 2023 року о 17:04).

31 серпня 2023 року Головне управління ДПС у Донецькій області повторно подало апеляційну скаргу на рішення суду від 30 травня 2023 року, в якій серед іншого просило поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення. До апеляційної скарги додано платіжну інструкцію №815 від 30 серпня 2023 року про сплату судового збору за апеляційною скаргою у справі №200/2118/22 в розмірі 3721,50 грн.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження (копію цієї ухвали доставлено до електронного кабінету скаржника 11 вересня 2023 року о 20:26).

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року скасовано, справу №200/2118/22 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року залишено без змін.

1 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено основні засади (принципи) адміністративного судочинства, з-поміж яких забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Велика Палата Європейського суду з прав людини у своєму рішенні від 5 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказала, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012) (п. 78). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (п. 82).

Відповідно до п. 83 вказаного вище рішення застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Крім того, Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення у справі «Добріч проти Сербії», п. 54) (п. 86).

9 жовтня 2018 року Європейський суд з прав людини постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (п. 20-22).

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Згідно частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження і які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, встановлені нормами частини четвертої статті 12 КАС України.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно статті 7 Закону України від 3 листопада 2022 року №2710-ІХ «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2684 гривні.

У цій справі оскаржується рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 25 січня 2022 року №854/05-99-07-11 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платникам своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 51 160,29 грн.

Зазначена сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже справа відноситься до категорії справ незначної складності.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 12 КАС України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов`язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи касаційної скарги, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та застосування законодавства на час спірних правовідносин, а також значення справи для сторін та суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, відсутні.

Таким чином, оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності і передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, виняткові обставини для їх касаційного оскарження відсутні.

Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межу касаційного перегляду, відповідно до статті 341 КАС України.

Отже, рішення в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 12, 248, частиною п`ятою статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року у справі за позовом Маріупольського міжрайонного відділу Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх