Рішення

від 04.03.2024 по справі 205/7818/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

04.03.2024 Єдиний унікальний номер 205/7818/22

Провадження № 2/205/1824/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рік м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участюсекретаря судовогозасідання БородавкиА.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі: Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі: Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Маріупольською окружною прокуратурою за результатами вивчення питання законності надання земельних ділянок державної власності на території Мангушської територіальної громади Маріупольського району Донецької області встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09.07.2019 р. №3043-СГ, затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 1423955100:03:000:1041), із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Мангушського району Донецької області. На підставі вказаного наказу, 25.07.2019 р. державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Донецької області Калініною М.С. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (записпро правовласності №40699766).Вищевказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецької області від 09.07.2019 р. №3043-СГ, підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка, яка передана за вказаним наказом ОСОБА_2 поверненню на користь держави. Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 22.11.2018 р. №3622-СГ отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 1423955500:04:000:1514) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області. Право власності зареєстровано 22.12.2018 р. державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Донецької області Попруженком А.В., про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 29680127. В подальшому ОСОБА_1 28.02.2019 уклав договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 1423955500:04:000:1514 №214 від 28.02.2019 з ОСОБА_2 та 28.02.2019 приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Чичековим С.Ф. право власності ОСОБА_1 припинено, право власності ОСОБА_2 зареєстровано. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 09.07.2019 р. №3043-СГ) використав своє право на безоплатнеотримання увласність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 22.11.2018 р. №3622-СГ). Такі дії призвели до вибуття з державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1423955100:03:000:1041 сільськогосподарського призначення площею 2,0 державної власності, що розташована на території Мангушської селищної ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів (на теперішній час Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області). Так, 24.02.2021, приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. на підставі договору дарування земельної ділянки від 24.02.2021 № 189 внесено відомості про вчинений правочин в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Реєстр прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1423955100:03:000:1041 за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 40699766). Далі, на підставі п.54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Донецької області Попруженком А.В. здійснено об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 1423955100:03:000:1041 з іншими земельними ділянками, внаслідок чого до Державного реєстру речових прав внесено відомості про закриття об`єкта нерухомого майна від 20.05.2021. За результатами такого об`єднання, новоствореній земельній ділянці присвоєно новий кадастровий номер 1423955100:03:000:1225, площею 15.7425 га, право власності на яку зареєстровано у відділі в Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за ОСОБА_2 від 20.05.2021 № 58229772. При цьому, факт об`єднання ОСОБА_2 земельних ділянок, у результаті якого земельна ділянка площею 2 га із кадастровим номером 1423955100:03:000:1041 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 1423955100:03:000:1225, площею 15,7425 га не перешкоджає витребуванню земельної ділянки у ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 09.07.2019 р. №3043-СГ про надання у власність земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 1423955100:03:000:1041) ОСОБА_2 , підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка з кадастровим номером 1423955100:03:000:1041, що знаходиться за межами населених пунктів на території Мангушського району Донецької області (на теперішній час Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області), яка булавключена дооб`єднаної земельноїділянки зкадастровим номером1423955100:03:000:1225,площею 15,7425га,витребуванню увідповідача 3на користьвласника земельноїділянки відповіднодо ч.2ст.83Земельного кодексуУкраїни -Мангушської селищноїради Маріупольськогорайону Донецькоїобласті вкоординатах,межах таконфігурації,що булапередана наказомначальника Головногоуправління Держгеокадаструу Донецькійобласті від09.07.2019№3043-СГ,оскільки правовласності набутоіз порушеннямвимог ст.ст.116,118,121Земельного кодексуУкраїни.З оглядуна подальшевідчуження незаконнопереданого уприватну власністьмайна(земельноїділянки зкадастровим номером1423955100:03:000:1041),інтереси власникаМангушської селищноїради Маріупольськогорайону Донецькоїобласті порушені-спір щодойого витребуваннявід новоговласника підлягаєвирішенню всудовому порядку.За цих обставин, самостійний позов про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не виконує в повній мірі функції захисту державних інтересів, що вказує на необхідність витребування майна від нового власника. У відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України №710-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області», з урахуванням постанови Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» територія Мангушського району увійшла до Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області. На підставі викладеного, Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області набула права розпорядження землями державної власності, а отже, має право на захист порушеного інтересу у суді в даному випадку. Разом з тим рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації З огляду на вказане, в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. У зв`язку із тим, що наказ Головногоуправління Держгеокадаструу Донецькійобласті 09.07.2019№3043-СГпро передачуу власність ОСОБА_1 земельноїділянки зкадастровим номером1423955100:03:000:1041площею 2,0000га,підлягає визнаннюнедійсним,а земельнаділянка сільськогосподарськогопризначення,площею 2,0га,в координатах,межах таконфігурації,що булапередана вищезазначенимнаказом,що знаходитьсяза межаминаселених пунктівна територіїМангушської селищноїради Маріупольськогорайону Донецькоїобласті,власником якоїна теперішнійчас є ОСОБА_2 ,витребуванню укомунальну власністьна користьМангушської селищноїтериторіальної громадиМаріупольського районуДонецької області.В силувикладених вищеобставин,земельна ділянкапідлягає витребуваннюу ОСОБА_2 ,на користьМангушської селищноїради Маріупольськогорайону Донецькоїобласті.Як вжевище вказано,внаслідок включенняспірної земельноїділянки площею2га зкадастровим номером1423955100:03:000:1041до об`єднаноїземельної ділянкиз кадастровимномером 1423955100:03:000:1225площею 15,7425га,скасовано державнуреєстрацію земельноїділянки зкадастровим номером1423955100:03:000:1041та внесеновідповідні записипро державнуреєстрацію об`єднаноїземельної ділянкиз кадастровимномером 1423955100:03:000:1225до Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно.Вказане,в своючергу потребуєвжиття заходівпро скасуваннядержавної реєстраціїправа власностіна земельнуділянку зкадастровим номером1423955100:03:000:1225 площею 15,7425 га, що нерозривно пов`язано із вимогою про витребування її частини загальною площею 2,00 га. Крім того,навіть післяоб`єднанняземель,у томучислі земельноїділянки зкадастровим номером1423955100:03:000:1041,в однуземельну ділянкуз кадастровимномером 1423955100:03:000:1225цивільним законодавствомУкраїни передбачаєтьсяможливість здійсненняподілу об`єктанерухомості.Отже заявленапрокурором вимогапро скасуваннядержавної реєстраціїправа власності ОСОБА_2 наземельну ділянкуз кадастровимномером 1423955100:03:000:1225площею 15.7425га нерозривнопов`язанаіз вимогоюпро витребуванняїї частинизагальною площею2,00га уконфігурації спірнихземельних ділянок.З такимвисновком погодивсяВерховний Суду своїйПостанові від27.10.2020року усправі №381/375/19.ОСОБА_1 , зловживаючи своїм правом, набув спірну земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій, а саме: не повідомив Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області про те, що раніше скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для аналогічних потреб, а навпаки ввів в оману, зазначаючи, що не отримував раніше земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, порушено гарантовану статтею 21 Конституції України рівність прав всіх громадян, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не міг законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість він набув такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом державної влади незаконного наказу. Тобто, земельна ділянка підлягає поверненню в комунальну власність Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області. Про виявлені порушення та намір звернутися до суду Маріупольська окружна прокуратура повідомила листом за № 55/1-3139 вих-22 від 14.10.2022 Мангушську селищну раду Маріупольського району Донецької області, на який отримано лист № 1.1/165/2022 від 17.10.2022 про те, що рада вбачає порушення вимог земельного законодавства по вказаним у листі підставам та підтримує необхідність захисту інтересів держави та територіальної громади. Заходи, спрямовані на звернення до суду з позовом про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію права власності та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1423955100:03:000:1041) Мангушською селищною радою не вживались. У зв`язку з вищезазначеним, селищна рада не заперечує щодо представництва Маріупольською окружною прокуратурою її інтересів в суді із зазначеним позовом. Самостійно звертатися до суду з вищезазначеним позовом наміру не маєм за відсутності бюджетних призначень на такі цілі. З огляду на вказане, Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області визначена прокурором позивачем у справі, як особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади в межах, визначених Земельним кодексом України, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, тобто є уповноваженим на захист інтересів держави органом. Необхідність реагування органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку з бездіяльністю Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області в частині повернення у власність територіальної громади землі, оскільки останній з моменту набрання законної сили 27.05.2021 положень п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України та набуття повноважень на розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад та з моменту повідомлення Маріупольської окружної прокуратури стало відомо про вказані порушення та до теперішнього часу не вжито заходів щодо витребування земельної ділянки, яка вибула з власності держави (на час її вибуття) незаконно, поза волею держави. Просить визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09.07.2019 р. №3043-СГ, яким надано безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га, із кадастровим номером 1423955100:03:000:1041. Витребувати у ОСОБА_2 на користь Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,0000 га та вартістю 513720,08 грн., з кадастровим номером 1423955100:03:000:1041, що розташована на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1423955100:03:000:1225 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення, індексний номер 58229772 від 20.05.2021, щодо державної реєстрації усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2362632514239). Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог до них у розмірі 13908,30 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2023 року заборонено державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (у тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна, а саме нерухоме майно: земельної ділянки, площею 15,7425 га, кадастровий номер 1423955100:03:000:1225, що розташована на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області, земельної ділянки, площею 2,0 га, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09.07.2019 №3043-СГ, та мала кадастровий номер 1423955100:03:000:1041, що розташована на території Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2022 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Маріупольської окружної прокуратури в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, ОСОБА_4 , надав суду заяву в якій просив позовні вимоги прокурора задовольнити, фіксування судового засідання не здійснювати.

Крім того, надала суду відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якому зазначино, що вважає доводи відповідача Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області необґрунтованими, не мотивованими з наступних підстав. Так, у відзиві Відповідач 1 визнає, що громадянин ОСОБА_1 двічі отримав у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га, проте всю відповідальність перекладає саме на відповідача 2 та стверджує, що при прийнятті оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 09.07.2019 №3043-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» останнє діяло відповідно до чинного законодавства, оскільки заявник у клопотанні про виділення земельної ділянки вказав, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався. Також, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області стверджує, що до його доважень не належить перевірка факту реалізації особою права на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Проте, з вищевказаними аргументами Відповідача 1 не можливо погодитись, виходячи з наступного. Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області організовує та здійснює контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель, веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про земельні ділянки та їх використання, та є державним органом на який покладено обов`язок фактично перевіряти дані реєстрів при прийняті основного правовстановлюючого документу - наказу, а тому є належним відповідачем у справі. Всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ЧинЧин М.М. звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не вказавши, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, протиправно, повторно скористався зазначеним правом. Формальний підхід Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області до вирішення заяви, прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 1423955100:03:000:1041) створили передумови для незаконного відчуження земельної ділянки, яка в силу закону повинна перебувати у власності територіальної громади, що є підставою для визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09.07.2019 №3043-СГ. Порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області процедури передачі земельних ділянок у власність є порушенням конституційного принципу належного урядування, що знайшов закріплення, зокрема у ст.ст.6, 8, 19 Конституції України. Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Просить задовольнити позов Маріупольської окружної прокуратури повністю.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Косовненко Є.О. надала суду заяву в якій просила розглянути дану справу без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та відзив на позовну заяву про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, згідно якого у задоволенні останньої просила відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що як вбачається зі змісту позову та додатків до нього, за результатами розгляду клопотання, яке було подано громадянином ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, для ведення особистого селянського господарства на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів загальною площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, кадастровий номер -1423955100:03:000:1041. За результатами розгляду вищевказаного клопотання ОСОБА_1 , Головним управлінням відповідно до статей 15-1, 20, 118, 121, 122, 186 ЗК України, затверджено документацію із землеустрою та надано у власність земельну ділянку кадастровий номер 1423955100:03:000:1041 (наказ від 09.07.2019 р. № 3043-СГ). Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у чітко визначених розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0000 га. Водночас основним нормативно-правовим актом земельного законодавства України передбачено право громадянина приватизувати безоплатно лише одну земельну ділянку площею до 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Всупереч зазначеному, громадянин ОСОБА_5 двічі звернувся до Головного управління з клопотанням щодо відведення йому безоплатно у власність земельної ділянки. Він приховав той факт, що раніше ним вже було отримано безоплатно у власність іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (наказ ГУ від 22.11.2018 № 3622-СГ), а також громадянином ОСОБА_1 своєму клопотанні зазначено те, що він ознайомлений з вимогами ЗК України, та що право на безоплатну приватизацію ним раніше не використано. Враховуючи зазначені норми закону Головне управління не наділене функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Крім того, не встановлений обов`язок ведення та моніторингу осіб, які реалізували право безоплатної приватизації земельних ділянок, атакож зазначила, що наказ Головного управління про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки вичерпав свою дію фактом його виконання, результатом якого є реєстрація речового права на нерухоме майно. Разом з тим, Головне управління звертає увагу суду, що прокурор пред`явив зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління, відповідачем зазначив Головне управління. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління), проте позивач і відповідач не можуть збігатись, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі. Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Враховуючи вищезазначене, Головне управління дійшло висновку, що є неналежним відповідачем по справі, що суперечить законодавству і заявлені позовні вимоги прокурором до Головного управління є безпідставні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлялись про розгляд справи та про необхідність у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив, шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті "Судової влади".

У відповідності до ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку, не використали наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, відповідно до положень частини першоїстатті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було подано клопотання, яке зареєстровано у Головному управлінні про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Комишуватської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1423955100:03:000:1041.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09.07.2019 року №3043-СГ ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0000 га (Кадастровий номер 1423955100:03:000:1041).

25.07.2019 року ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09.07.2019 року №3043-СГ зареєстрував своє право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 1423955100:03:000:1041), вчинено запис №32589594.

24.02.2021 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 24.02.2021, посвідченого приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичеков С.Ф.та зареєстрованого в реєстрі за № 189, подарував у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1423955100:03:000:1041, що розташована за адресою: Донецька область, Мангушський район, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.11.2022 року №315076197.

Далі, на підставі п.54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Донецької області Попруженком А.В. здійснено об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 1423955100:03:000:1041 з іншими земельними ділянками, внаслідок чого до Державного реєстру речових прав внесено відомості про закриття об`єкта нерухомого майна від 20.05.2021. За результатами такого об`єднання, новоствореній земельній ділянці присвоєно новий кадастровий номер 1423955100:03:000:1225, площею 15.7425 га, право власності на яку зареєстровано у відділі в Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за ОСОБА_2 від 20.05.2021 № 58229772, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.11.2022 року №315101612.

Крім того, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 22.11.2018 р. №3622-СГ отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 1423955500:04:000:1514) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області. Право власності зареєстровано 22.12.2018 р. державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Донецької області Попруженком А.В., про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 30487870. В подальшому ОСОБА_1 28.02.2019 уклав договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 1423955500:04:000:1514 №214 від 28.02.2019 з ОСОБА_2 та 28.02.2019 приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Чичековим С.Ф. право власності ОСОБА_1 припинено, право власності ОСОБА_2 зареєстровано.

14.10.2022 року Маріупольською окружною прокуратурою Донецької області на адресу Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області було направлено повідомлення про представництво інтересів держави (в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру), в якому надано інформацію про виявлені порушення та намір звернутися до суду в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області. З метою встановлення всіх обставин справи, просили повідомити чи планує Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області самостійно звернутися до суду із позовом або вжити інші заходи щодо захисту інтересів держави.

Згідно з відповіддю від 17.10.2022 року № 1.1/165/2022 Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, остання вбачає порушення вимог земельного законодавства по вказаним у листі підставам та підтримує необхідність захисту інтересів держави та територіальної громади, але не має можливості самостійно звернутися до суду з позовною заявою, оскільки, відсутні бюджетні кошти на такі цілі. Не заперечує щодо представництва Маріупольською окружною прокуратурою її інтересів в суді і зазначеним позовом.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Пунктом 3 частини першоїстатті 131-1 Конституції Українипередбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02).

У частинах першій, третійстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»зазначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Наведеним приписам кореспондують відповідні приписиЦПК України, зокрема у частині четвертійстатті 56 цього Кодексувизначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також згідно з частиною п`ятоюстатті 56 ЦПК Україниу разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятоїстатті 56 ЦПК Українитастатті 23 Закону України «Про прокуратуру»дає змогу зробити висновок про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а іншою - відсутність такого органу.

Згідно зістаттею 80 ЗК Україниправо власності на землі державної власності належать державі, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Такими органами є, зокрема, територіальні органи Держгеокадастру.

Прийнятий ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказ від 09.07.2019 року № 3043-СГ, на підставі якого ОСОБА_1 отримав у власність спірну земельну ділянку, не може оцінюватися як реалізація волі власника цієї земельної ділянки - держави на вибуття із її володіння. Воля держави як власника земель може виражатися виключно в таких діях органів державної влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної, комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересові не відповідає.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельної ділянки у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес.

У разі відсутності органу або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень.

Сам факт незвернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, прокурор наділений повноваженнями на підписання такої позовної заяви, подання її до суду та ведення справи в суді, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) та від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 2,3ст.78 Земельного кодексу Україниправо власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.

Відповідно до частини 1статті 121 ЗКУкраїни громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б»).

Згідно із частинами 1-4статті 116 ЗКУкраїни громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в»).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Отже, набуваючи у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності, а тому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області допустило порушення вимог земельного законодавства, неправомірно видавши наказ від 09.07.2019 року про надання безоплатно у власність земельну ділянку затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1 земельної ділянки з Кадастровим номером 1423955100:03:000:1041, а тому цей наказ є незаконним.

При вирішенні позовних вимог щодо витребування спірної ділянки суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2021 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 24.02.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чичекова С.Ф., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №32589594 від 20.05.2021 року.

Устатті 41 Конституції Українизакріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За змістом статей15,16 ЦКУкраїни кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Так, за змістомст. 90 ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно дост.152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Нормамиглави 29 ЦКУкраїни передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦКУкраїни) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦКУкраїни).

Водночас, вирішуючи вимоги позову про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, суд приходить до наступного.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), постанові Верховного Суду, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року № 472/156/21 та багатьох інших.

Згідно з п. 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Власник, з дотриманням вимогстатті 388 ЦК України,може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не привело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновок про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Врахувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що у спорі про витребування майна, вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не є ефективним способом захисту, що є підставою для відмови в задоволенні цієї вимоги.

При вирішенні позовних вимог щодо витребування спірної ділянки суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2021 року ОСОБА_1 на підставі Договорударування земельної ділянки від 24.02.2021 року, посвідченогоприватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №40699766.

Устатті 41 Конституції Українизакріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За змістом статей15,16 ЦКУкраїни кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Так, за змістомст. 90 ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно дост.152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Нормамиглави 29 ЦКУкраїни передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦКУкраїни) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦКУкраїни).

Згідно частини 3статті 388 ЦКУкраїни, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

При цьомустаттею 346 ЦПК Українине передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей387,388 ЦКУкраїни (пункт 21 постанови Пленуму ВССУ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 7 лютого 2014 року).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченогостаттею 388 ЦКУкраїни, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

Як зазначалось вище, звертаючись до органів Держгеокадастру з заявою про надання безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 діяв неправомірно, неправдиво вказавши, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню він не використаі. В подальшому орган Держгеокадастру, приймаючи наказ щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність, не перевірив обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність громадян, та вчинив дії, які суперечать закону.

Таким чином, судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу. Видача ГУ Держгеокадастру спірного Наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність.

Таким чином, за дійсних (а не фіктивних, неправдивих) обставин спірна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади не з її волі.

Отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набув права власності у передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права ОСОБА_2 ,як обдарований за Договором дарування від24.02.2021 року.

За таких обставин суд не вбачає перешкод для витребування спірної ділянки у ОСОБА_2 як добросовісного набувача відповідно до частини 1статті 388 ЦКУкраїни.

При цьому суд вважає, що витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки не є непропорційним втручанням у мирне володіння майном та порушенням прав, запроваджених статтею 1 Першого Протоколу Конвенції.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікованийЗаконом України17 липня 1997 року № 475/97-ВРі з огляду на приписи частини першоїстатті 9 Конституції України,статті 10 ЦК Українизастосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зістаттею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовується українськими судами як джерело права.

Отже, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушеного права цілком відповідає правовій природі спірних правовідносин та перешкод для застосування механізмустатті 388 ЦКУкраїни не вбачається, позов про витребування земельної ділянки з Кадастровим номером1423955100:03:000:1225 у ОСОБА_2 , підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно доЗакону України«Про землеустрій».

За результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Отже, для визначення вартості об`єкта та ціни позову необхідно виходити із експертної грошової оцінки спірного майна.

Вартість майна, тобто, земельної ділянки, становить 513720,08 грн., що підтверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості станом на 13.10.2022 р.

Відповідно до п/п 1,2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду; з позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено з 1 січня 2022 року в розмірі 2 481,00 грн.

Позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 13908,30 грн. судового збору, що складається з судового збору, сплаченого за 2 вимоги немайнового характеру розмірі 4962,00 (2 481,00 грн.*2), судовий збір, сплаченого за вимогу майнового характеру в розмірі 7705,80 грн., 1240,50 грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9ст.141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Крім того, оскільки в задоволенні немайнової вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відмовлено, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн. відшкодуванню не підлягають.

З огляду на викладене, судовий збір слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 , який приховав факт використання права на безоплатне отримання земельної ділянки даного виду, на користь Донецької обласної прокуратури в загальному розмірі 11427,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 45, 46, 256, 257, 261, 388 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 259, 263 265, 273, 280 ЦПК України, ст.78, 90, 121, 152, п. 24Перехідних положень Земельного кодексу Українисуд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги першого Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі: Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки - задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь власника земельної ділянки, відповідно до частини 2 ст.83 Земельного Кодексу України, Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га та вартістю 513720,08 грн. з кадастровим номером 1423955100:03:000:1225, що розташована на території Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області.

Скасувати у Дердавному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1423955100:03:0000:1225 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення, індексний номер 58229772 від 20.05.2021, щодо державної реєстрації усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2362632514239).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №ИА918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 427 (одинадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 30 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 06 березня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач:Маріупольська окружна прокуратура 87501, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Мічмана Павлова, б.10; адреса для листування: м.Дніпро, вул.Електрична, б.5

в інтересах Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, ЄДРПОУ 04340493, 87400, Донецька область, Маріупольський район, смт Мангуш, пр.Миру, б.72; адреса для листування: м.Дніпро, пр..Дмитра Яворницького, б.36 каб.40

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ЄДРПОУ 39767332, 36039, Полтавська область, м. Полтава, вул.. Уютна, буд. 23.

Суддя: Н.О. Бізяєва