Рішення

від 01.02.2024 по справі 398/4759/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/4759/23

провадження №: 2/398/657/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" лютого 2024 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

представника позивача адвоката Пороло М.М.,

представника відповідача прокурора Поташенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Пороло М.М., звернулася до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. Свої вимогиобґрунтовує тим,що 09.10.2014року їїбуло затриманоза підозроюу вчиненнізлочину,передбаченого п.12ч.2ст.115КК Українита обранозапобіжний західу видітримання підвартою.Ухвалою Кропивницькогоапеляційного судувирок Олександрійськогоміськрайонного судуКіровоградської областівід 21.02.2018року стосовно ОСОБА_1 скасованота кримінальнепровадження закритона підставіп.2ч.1ст.284КПК України,у зв`язкуз відсутністюв діяхскладу злочину,передбаченого ч.1ст.115КК України.В ходірозгляду справивона безпідставноперебувала підвартою майже5років,а з09.10.2014року по11.11.2021року проводилосядосудове розслідуваннята розглядсправи судом.У зв`язкуз незаконнимидіями працівниківорганів слідствата прокуратуривона булапозбавлена правана працю,не маламожливості займатисявихованням неповнолітньогосина,була позбавленаможливості спілкуватисяз донькою.Перебування вмісцях позбавленняволі призвелодо порушенняїї нормальних життєвихзв`язків,погіршення відносинз оточуючими,погіршення стануздоров`я.Незаконними діямиКіровоградської обласноїпрокуратури їйзавдано моральнушкоду,пов`язану знезаконним пред`явленнямобвинувачення,арештом тапозбавленням волі.Вважає,що вданому випадку,сума достатнядля відшкодуваннязавданої їйморальної шкодистановить один мільйон гривень.

Ухвалою суду від 27.09.2023 року провадження по зазначеній справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання /а.с.28/.

24.10.2023 року до суду надійшов відзив Кіровоградської обласної прокуратури в якому відповідач позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що ОСОБА_1 трималася під вартою з дня фактичного затримання 09.10.2014 року по 23.10.2014 року, оскільки останній було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, та з 08.09.2016 року до 12.09.2019 року. Позивач перебувала під слідством та судом з 09.10.2014 року по 10.06.2021 року, всього 80 місяців та 1 день. Нормативною основою для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, є ст.1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». В законодавстві відсутні чітко сформульовані критерії визначення розміру завданої моральної шкоди в таких випадках, проте встановлено нижню межу такого розміру, який не може бути менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством (80 місяців і 1 день х 6700 грн. = 536223 грн.). Вважає, що позов не містить вимоги до Кіровоградської обласної прокуратури тому у задоволенні позову просять відмовити /а.с.40-46/.

26.10.2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області в якому відповідач позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що практика Верховного Суду свідчить про відсутність підстав для стягнення шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, тому відсутня необхідність визначати відповідачем органи Казначейства. Щодо стягнення моральної шкоди вважають, що при визначенні її розміру позивачкою значно завищено суму відшкодування та не зазначено обґрунтованого розрахунку зазначеного в позові розміру моральної шкоди. У задоволенні позову просять відмовити повністю /а.с.48-50/.

Ухвалою суду від 12.12.2023 року підготовче провадження по зазначеній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті /а.с.68/.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Пороло М.М. /а.с.25, 26/ в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Посилаючись на обставини викладені в позові просив його задовольнити.

Представник відповідача Кіровоградської обласної прокуратури прокурор Поташенко А.В. /а.с.39/ у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених вписьмових заявахпо сутісправи/а.с.40-46/.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області в судове засідання не з`явився, подав відзив в якому у задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених в письмових заявах по суті справи /а.с.48-50/.

Заслухавши пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов наступного.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування майнової та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтях 1167, 1176 ЦК України.

Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.1, 2 ст.1176 ЦК України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (стаття 1 зазначеного Закону).

Судом встановлено, що слідчим відділенням Олександрійського РВ УМВС України в Кіровоградській області стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводилось досудове розслідування кримінального провадження №12014120300000566 від 09.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області №398/6708/14-к від 11.10.2014 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, починаючи з 09.10.2014 року (час затримання в порядку ст.208 КІІК України) /а.с.2/.

23.10.2014 року ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт /а.с.3/.

За результатом проведення досудового розслідування обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скеровано до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області для розгляду по суті.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.09.2016 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст. 115 КК України і призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі взявши під варту в залі суду.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.11.2016 року зазначений вирок суду першої інстанції скасовано та призначено новий судовий розгляд.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.02.2018 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.115 КК України і призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, строк відбування покарання рахувати з моменту взяття під варту - 08.09.2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.05.2018 вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12.09.2019 року призначено новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції та ОСОБА_1 звільнено з під варти в залі суду /а.с.5-8/.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10.06.2021 року вирок Олександрійського міськрайонного суду від 21.02.2018 року стосовно ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України /а.с.9-16/.

Постановою Верховного Суду колегії суддів Другої палати Касаційного суду від 11.11.2021 року, ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10.06.2021 року залишено без змін /а.с.17-22/.

До реабілітуючих підстав належать: відсутність події кримінального правопорушення; відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпання можливості їх отримати.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно з п.1 ч.1, ч.2 ст.1, п.5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня -7100 грн.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.03.2020 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 61-12026св19), зазначено, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.09.2021 року у справі № 295/13971/20 (провадження №61-10849св21), зазначено, що «законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), Верховним Судом у постановах від 21.10.2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03.03.2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження № 14-298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 перебувала під вартою з 09.10.2014року по23.10.2014року, та з 08.09.2016 року до 12.09.2019 року, що складає 36 місяців та 19 днів, та перебувала підслідством тасудом з 09.10.2014 року (з дня затримання за підозрою у вчиненні злочину) по 10.06.2021 року (день набрання рішенням суду законної сили, оскільки саме із вказаної дати позивач вважається такою, що реабілітована та позбавлена будь-яких обмежень, а кримінальне переслідування відносно неї - завершеним), всього 80 місяців та 1 день.

Отже розмір відшкодування їй моральної шкоди не може бути меншим, ніж 568236,66 грн. ((7100 грн. : 30 днів х 1 день) + 7100 грн. х 80 місяців).

Однак законодавством встановлений саме мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний, тож суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання про розмір коштів, який має бути достатнім для компенсації моральної шкоди позивачці у зв`язку із тривалим перебуванням під слідством та судом, суд враховує також окремі душевні страждання яких зазнала позивачка внаслідок перебування під вартою за недостатньо обґрунтованою підозрою та обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, оскільки у цей період ОСОБА_1 не мала можливості займатися вихованням свого, на той час малолітнього сина ОСОБА_3 , 2002 року народження /а.с.24/, була позбавлена нормального спілкування з близькими та рідними, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану відносин у необхідному обсязі.

Суд зваживши вказані обставини, вважає справедливим, розумним, достатнім та співмірним із тривалістю та інтенсивністю душевних страждань, яких зазнала позивачка у зв`язку із перебуванням під слідством та судом розмір відшкодування їй моральної шкоди 800333,33 грн., виходячи з 10000 грн. за кожен місяць перебування під слідством і судом ((10000 грн. : 30 днів х 1 день) + 10000 грн. х 80 місяців = 800333,33 грн.).

На думку суду цей розмір відшкодування моральної шкоди буде достатнім для розумного задоволення вимог позивача, і не призведе до її безпідставного збагачення.

Щодо тверджень відповідачів викладених в письмових заявах по суті справи, що позовна заява не містить конкретних позовних вимог до кожного з них, в зв`язку з чим вони не є належними відповідачами у справі /а.с.48-50, 54-56/ суд зазначає наступне.

Положеннями ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування шкоди у випадку, передбаченому зокрема п.5 ст.3 цього Закону (моральної шкоди), провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.

Згідно ч.1 ст.170 ЦК України, держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (провадження №12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі №761/35803/16-ц (провадження №14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц (провадження №14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17 (провадження №14-514цс19)).

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження №12-110гс18)).

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі №569/12383/17 (провадження №61-12864св19), від 08.09.2021 року у справі №751/7182/19 (провадження №61-12426св20) та від 08.12.2021 року у справі №466/5286/19 (провадження №61-10493св21), у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) від 10.11.2021 року

Керуючись ст.ст.23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст.10-13, 76-83, 133, 137, 139, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути зДержавного бюджетуУкраїнина користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 800333,33 грн. (вісімсот тисяч триста тридцять три гривні 33 копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09.02.2024 року.

Суддя: Л.І.Стручкова