Ухвала

від 06.03.2024 по справі 464/694/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/694/24

пр.№ 2/464/681/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

при секретарі - БРИНОШ А.Я.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

в с т а н о в и в:

Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути з останньої безпідставно збережені кошти за користування земельними ділянками комунальної власності площею 0,4588 га з кадастровим номером 4610136800:02:003:0023 та земельної ділянки комунальної власності площею 0,2758 га з кадастровим номером 4610136800:02:003:0024 на АДРЕСА_1 в сумі 1512978 грн. 04 коп., а також, сплачений судовий збір.

Ухвалою від 16 лютого 2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 06 березня 2023 року.

До початку розгляду справи по суті, 04 березня 2024 року, на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Клопотання мотивує тим, що після подання вказаного позову постановою ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року встановлено, що спірні земельні ділянки вперше передані відповідачці в користування на підставі договорів оренди від 21 листопада 2006 року та 13 березня 2007 року, укладених з нею як з фізичною особою -підприємцем. З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами є господарсько-правовими, оскільки між Львівською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_2 , як суб`єктом господарювання з іншої, існує спір, пов`язаний зі здійсненням відповідачкою підприємницької діяльності на спірних земельних ділянках після спливу строку дії договорів оренди. Згадана постанова ВС стосується тієї ж самої особи ОСОБА_2 у зв`язку з користуванням тих самих земельних ділянок, що за адресою АДРЕСА_1 , тільки за інший період. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі №686/1411/19 (провадження №61-12620св22). Підсумовуючи викладе, Верховний Суд дійшов висновку, що такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, а тому просить клопотання задоволити та закрити провадження у справі.

В підготовче засідання 06 березня 2024 учасники справи не з`явились, а тому у відповідності до ч.3 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Дослідивши клопотання та матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи ч.1 ст.9 Конституції України, ст.10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Проте разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.

Згідно із ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ч.1,2,3 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, необхідно керуватися ознаками, наведеними у ст.3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Так, відповідно до п.1, п.6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Отже, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, які виникли між сторонами є господарсько-правовими, оскільки між Львівською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_2 , як суб`єктом господарювання з іншої, існує спір, пов`язаний зі здійсненням відповідачкою підприємницької діяльності на спірних земельних ділянках після спливу строку дії договорів оренди.

Відповідно до висновків постанови ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року у справі №464/5382/21 вказано, що такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Згадана постанова ВС стосується тієї ж самої особи ОСОБА_2 у зв`язку з користуванням тих самих земельних ділянок, що за адресою АДРЕСА_1 , тільки за інший період.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачаєтьсяіз платіжноїінструкції №22від 30січня 2024року,Департаментом містобудуванняЛьвівської міськоїради сплаченосудовий збірза поданняпозовної заявидо судув розмірі22694грн. 68 коп.

Згідно ч.2ст.133 ЦПК Українирозмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно із ч.2ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Пунктом 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття(припинення провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд вважає за необхідне задоволити клопотання представника позивачаЛьвівської міської ради Петрівської М.М. та повернути сплачений судовий збір.

Керуючись ст.133, п.1 ч.1 ст.255, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання представника позивача Львівської міської ради ПЕТРІВСЬКОЇ М.М. задоволити.

Провадження уцивільній справіза позовомЛьвівської міськоїради до ОСОБА_1 простягнення безпідставнозбережених коштів - закрити.

Повернути Департаментумістобудування Львівськоїміської ради з Державного бюджету України сплачену суму судового збору в розмірі 22694 грн. 68 коп., відповідно до платіжної інструкції №22 від 30 січня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК