Рішення

від 20.12.2022 по справі 466/6265/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/6265/21

Провадження № 2/466/432/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2022 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Коновал Х.В.

справа №466/6265/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Головного управління держгеокадастру у Львівській області, третя особа Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ :

15.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, Головного управління держгеокадастру у Львівській області, третя особа Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, який в подальшому уточнив та в якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,1000га, кадастровий номер 4610137500:02:006:01095 з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, видом використання - обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку першої черги спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ухвалою Львівської міської ради від 28.01.2010 року №3258 «Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові».

В обґрунтування уточнених позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_1 у віці 53 роки у місті Львові, про що 20.09.2016 р. складено відповідний актовий запис №910, зареєстрований Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

20 вересня 2016 року позивачем у Шевченківському районному у м. Львові відділі ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області отримано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 .

За життя батькові ОСОБА_2 належав на праві приватної власності житловий будинок особняк за адресою: АДРЕСА_2 , подарований йому ОСОБА_3 на підставі договору дарування житлового будинку, 04.11.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Полінкевич І.З., реєстровий запис № 2598.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.11.2019р. в цивільній справі №466/4584/19 позов до Львівської міської ради про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задоволено повністю. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з листопада 2006 р. по 20 вересня 2016 р. з батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в житловому будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 , як єдиним спадкоємцем, право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржене не було та набрало законної сили 09 січня 2020р.

03 березня 2020 р. на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28.11.2019 р. в цивільній справі №466/4584/19 право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2047794546101 було зареєстроване державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності №35816529) за ОСОБА_1 .

Одночасно, як вбачається з архівного витягу від 26.11.2008 р. №П-2118, виданого Державним архівом Львівської області, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 29.09.1954 р. №1333 земельну ділянку площею 1632,40 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 було залишено в користуванні землекористувача.

У 2009р. батько ОСОБА_2 звернувся із заявою про безоплатну приватизацію вказаної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Львівської міської ради 16 сесії 5-го скликання від 28 січня 2010 р. №3258 «Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» батькові позивача було передано у власність земельну ділянку площею 1000, 00 кв.м. та земельну ділянку площею 533 кв.м. в оренду для обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Таким чином, батько позивача ОСОБА_2 розпочав процедуру безоплатної приватизації земельної ділянки площею 1000, 00 кв.м. та укладення договору оренди земельної ділянки площею 533 кв.м за адресою АДРЕСА_2 .

З наявних у позивача документів, залишених після смерті батька, вбачається, що спадкодавцем ОСОБА_2 було погоджено та зареєстровано технічне завдання на виготовлення технічної документації на земельну ділянку в Управлінні Держкомзему у м. Львові №717-11/14-11 від 07.05.2010 р., отримано Обмеження щодо режиму використання земельної ділянки ОСОБА_2 для обслуговування індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 від 09.06.2010 р., отримано план обмежень сервітутів земельної ділянки по АДРЕСА_1 , виготовлено кадастровий план земельної ділянки площею 0,1533 га по АДРЕСА_1 та технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 01.12.2010 р. ТзОВ «Наділ». Вказаній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер №4610137500:02:006:01095.

У вересні 2020р. позмвач звернувся до Третьої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 .

Листом від 08.09.2020 р. №2208/02-14 державний нотаріус Третьої Львівської державної нотаріальної контори Семенюк Оксана Євгенівна повідомила про відсутність будь-яких правовстановлюючих документів щодо належності вказаної земельної ділянки моєму батькові ОСОБА_2 як спадкодавцю, у зв`язку з чим відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки.

11 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача Львівської міської ради через Центр надання адміністративних послуг з заявою вх.№3-П-52028-24 та 22 грудня 2020 року повторною заявою вх. №-П-54191-Ф-24, в яких просив здійснити заміну сторони спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спадкоємця ОСОБА_1 в процедурі приватизації земельної ділянки площею 1000,00 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . кадастровий номер 4610137500:02:006:01095 та надати дозвіл на завершення процедури її приватизації, а також здійснити заміну сторони орендаря спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спадкоємця ОСОБА_1 в процедурі укладення договору оренди земельної ділянки площею 533 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

Листом від 12.01.2021р. №2403вих1502 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради позивачу відмовлено у наданні дозволу завершити процедуру приватизації земельної ділянки площею 1000,00 кв.м. кадастровий номер 4610137500:02:006:01095 та у здійсненні заміни сторони орендаря спадкодавця ОСОБА_2 на ОСОБА_1 як спадкоємця в процедурі укладення договору оренди земельної ділянки площею 533 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомлено, що «п.39 додатку до ухвали міської ради від 28.01.2010 №3258 гр. ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0, 1000 га та площею 0,0533 га в оренду терміном на 5 років для обслуговування житлового будинку. Пунктом 2 даної ухвали є необхідність землевласникам і землекористувачам забезпечити державну реєстрацію прав власності землі та договори оренди землі. Згідно даних державного реєстру відсутнє зареєстроване право власності на земельну ділянку 0,1000 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:01095).

Також роз`яснено необхідність позивачу як новому власнику звернутися із клопотанням на ім`я Львівського голови щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою про встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:01095).

Щодо вирішення питання заміни орендаря земельної ділянки площею 533 кв.м. Управління земельних ресурсів вказало, що така заміна можлива шляхом процедури відведення даної земельної ділянки із поданням окремого пакету документів.

Таким чином відповідач та третя особа запропонували позивачу звернутися з клопотанням про безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:01095) та отримання земельної ділянки площею 0,0533 га на своє ім`я, не визнавши, при цьому, право на завершення приватизації та укладення договору оренди як спадкоємця після смерті батька спадкодавця ОСОБА_2 , який за життя розпочав вказану процедуру приватизації та укладення договору оренди земельних ділянок.

Позаяк, пунктами 1, 2 ухвали Львівської міської ради від 28 січня 2010р. №3258 та пунктом 39 додатку до неї вирішено передати батьку ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 1000, 00 кв.м. та земельну ділянку площею 533 кв.м. в оренду для обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 ; ухвалено землевласникам та орендарям через спеціалізовану землевпорядну організацію забезпечити виготовлення документації, державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів оренди землі; укласти з Львівською міською радою договори оренди землі; зареєструвати у встановленому порядку державні акти на право власності на земельні ділянки та провести державну реєстрацію договорів оренди землі.

Власне, батько позивача ОСОБА_2 на підставі п. 1, 2 ухвали Львівської міської ради від 28 січня 2010 р. №3258 «Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» не лише розпочав процедуру приватизації, отримав дозвіл органу місцевого самоврядування на виготовлення проекту землеустрою на відведення земельних ділянок площею 0,1000 га у власність та площею 0,0533 га в оренду, але й на виконання вимог виготовив і затвердив проект землеустрою вказаних ділянок в органах Держгеокадастру, містобудування та архітектури, погодив межі земельних ділянок.

Разом з тим, виконавши усі необхідні попередні дії в процедурі приватизації та укладення договору оренди вказаних земельних ділянок, у зв`язку з раптовою смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_2 не встиг завершити приватизацію та отримати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га та укласти договір оренди земельної ділянки площею 0,0533 га, зареєструвати державний акт та договір оренди землі у встановленому порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.11.2019р. в цивільній справі №466/4584/19, що набрало законної сили 09 січня 2020р. встановлено ту обставину, що ОСОБА_1 як спадкоємцем першої черги за законом було прийнято спадщину після смерті батька ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_2 . в порядку спадкування.

Таким чином, прийнявши спадщину після смерті батька, позивач його син ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві ОСОБА_2 на момент смерті, зокрема право завершення приватизації земельної ділянки 0,1000 га кадастровий номер 4610137500:02:006:01095 з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, видом використання обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . З врахуванням викладеного, просить позов задовольнити.

Позивач в судове засідання, яке призначено на 20.12.2022 року не з`явився, однак представник позивача ОСОБА_4 подала до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у їх відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Представник відповідача ЛМР в судове засідання, яке призначено на 20.12.2022 року не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу у його відсутності та у вирішенні позову покладається на розсуд суду.

Представник Головного управління держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити та розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 20.09.2016 року Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Львівській області вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.02.1985 року, позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 (а.с.17).

Відповідно до Договору дарування житлового будинку, 04.11.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Полінкевич І.З., реєстровий запис №2598, ОСОБА_2 прийняв у власність житловий будинок особняк по АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Згідно з Витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 05.11.2008 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.19).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.11.2019р. по справі №466/4584/19 встановлено факт, що ОСОБА_1 постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з листопада 2006 року да часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 31 -33).

З інформаційної довідки №257812456 від 30.09.2020 року вбачається, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28.11.2019р. по справі №466/4584/19 за позивачем ОСОБА_1 03.03.2020 року було зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок (а.с.30).

Судом також встановлено, що згідно архівного витягу від 26.11.2008р. №П-2118, виданого Державним архівом Львівської області, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 29.09.1954 р. №1333, земельну ділянку площею 1632,40 м.кв. по АДРЕСА_1 було залишено в користуванні землекористувача (а.с.34).

У 2009р. батько позивача ОСОБА_2 звернувся із заявою про безоплатну приватизацію вищевказаної земельної ділянки.

Ухвалою Львівської міської ради від 28 січня 2010 року №3258 «Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 1000, 00 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (а.с.35 -40).

З поданих позивачем документів, залишених після смерті батька, вбачається, що ОСОБА_2 розпочав процедуру безоплатної приватизації земельної ділянки площею 1000, 00 кв.м.: ним було погоджено та зареєстровано технічне завдання на виготовлення технічної документації на земельну ділянку в Управлінні Держкомзему у м. Львові №717-11/14-11 від 07.05.2010 року, отримано Обмеження щодо режиму використання земельної ділянки для обслуговування індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 від 09.06.2010 р., отримано план обмежень сервітутів земельної ділянки, виготовлено кадастровий план земельної ділянки площею 0,1533 га по АДРЕСА_1 та технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 01.12.2010 р. ТзОВ «Наділ». Вказаній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 4610137500:02:006:01095 (а.с.46-70).

У вересні 2020р. позивач звернувся до Третьої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 .

Листом від 08.09.2020 року №2208/02-14 державний нотаріус Третьої Львівської державної нотаріальної контори Семенюк О.Є. повідомила про відсутність будь-яких правовстановлюючих документів щодо належності вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 як спадкодавцю та відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки (а.с.41)

11 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівської міської ради з заявою вх.№3-П-52028-24 та 22 грудня 2020 року, повторною заявою вх. №-П-54191-Ф-24, в яких просив здійснити заміну сторони спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкоємця ОСОБА_1 в процедурі приватизації земельної ділянки площею 1000,00 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . кадастровий номер 4610137500:02:006:01095 та надати дозвіл на завершення процедури її приватизації (а.с. 42-44).

Листом від 12.01.2021 року №2403вих1502 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради відмовило позивачу у наданні дозволу завершити процедуру приватизації земельної ділянки та роз`яснило необхідність як новому власнику звернутися із клопотанням на ім`я Львівського голови щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою про встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 4610137500:02:006:01095 (а.с. 45).

Так, як вбачається із спадкової справи №381/2018, єдиним спадкоємцем майна спадкодавця ОСОБА_2 за законом є позивач ОСОБА_1 (а.с.128-152).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб-спадкоємців. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття, право на спадкування за законом, як зазначено у ст. 1223 ЦК України, одержують спадкоємці з першої по п`яту чергу.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов"язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, ЗК України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки зокрема на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, та прийняття спадщини (ст. 81 ЗК України).

Статтею ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян

Згідно із п. «а» ч.3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Пунктом 3.5. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Такий ж правовий висновок зазначається в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 350/67/15-ц .

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є підставний та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,1000га, кадастровий номер 4610137500:02:006:01095 з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, видом використання - обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку першої черги спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ухвалою Львівської міської ради від 28.01.2010 року №3258 «Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові».

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Львівська міська рада, ЄДРПОУ 04055896, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Відповідач: Головне управління держгеокадастру у Львівській області, ЄДРПОУ 39769942, м. Львів, пр. Чорновола, 4.

Третя особа: Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, ЄДРПОУ 26269018, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 грудня 2022 року.

Суддя О. І. Ковальчук