Ухвала

від 20.02.2024 по справі 947/37168/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/231/24

Справа № 947/37168/23, 1-кс/947/76/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.01.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023162480001366, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.01.2024 у кримінальному провадженні №12023162480001366, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України задоволено об`єднанеклопотання прокурораОдеської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониПівденного регіону ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на майно вилучене 26.12.2023 під час проведення обшуку транспортного засобу зареєстрованого на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 а/м марки «KIA SPORTAGE», 2023 р.в., він: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме довідку про проходження ремонту № 2206-8193 з наявним номером клієнта НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_10 на 1 арк., коробку від мобільного телефону «Samsung Galaxy А8+» модель SM A-730FZDDSEK-GOLD, мобільний телефон марки «Samsung» пароль «0797» в копусі чорного кольору з сім картою «Лайф», imei: НОМЕР_4 , пакет «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , пакет «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_5 , копія повістки № 18 на ім`я ОСОБА_11 на 1 арк., копія тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_11 на 1 арк., копія довідки військово-лікарської комісії від 19.07.2023 на ім`я ОСОБА_11 на 1 арк., копія заяви ОСОБА_12 посвідчена нотаріусом та зареєстрована в реєстрі №1745 на 1 арк., копія переліку спеціальностей та посад офіцерського складу, за якими може бути присвоєна класна класифікація на 1 арк., копія таблиці зміни ВОС на 2 арк., копія листа на №2701-10/16579-03 від 14.04.2023 на 1 арк., копія неіснуючих ВОС рядового, сержантського складу на 1 арк., наказ про бронювання військовозобов`язаних від 01.11.2023 року за СУІП «ТОВ Сперко Україна» №16383 (у двох примірниках) з додатком копії списку військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання всього на 9 арк., копія приписного до призивної дільниці на ім`я ОСОБА_13 на 2 арк., шляхом заборони користування та розпорядження, на майно.

Також накладено арешт, шляхом заборони користування та розпорядження, на майно, вилучене 26.12.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на мобільний телефон марки «Redmi Note 10 Pro», оснащений сім картою «Київстар» НОМЕР_7 (пароль графічний), мобільний телефон марки «Ксіомі» оснащений сім картою «Київстар» НОМЕР_8 (пароль графічний не пам`ятає), мобільний телефон марки «Самсунг» в корпусі чорного кольору у чохлі чорного кольору, мобільний телефон марки «Самсунг» в корпусі чорного кольору, мобільний телефон марки «Айфон» фіолетового кольору, банківську картку № НОМЕР_9 дійсна до 01/25, пакет «Нової пошти» з зазначенням поштового відправлення № НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_7 та абонентським номером НОМЕР_3 та накладну №Б000-003462 від 15.08.2022 на 1 арк.

Рішення слідчого судді обґрунтоване виключенням можливості втрати слідів злочину, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу слідчого судді незаконною та постановленою із грубим порушенням норм КПК України.

Доводи обґрунтовує тим, що слідчим суддею під час постановлення ухвали грубо порушено процесуальні норми, щодо процесу розгляду клопотань про арешт майна, яке вилучено під час двох різних обшуків. Вважає, що прокурором порушено вимоги ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання подано через поштове відправлення, тобто після спливу 48 годин, а не особисто шляхом надання до канцелярії. Вказує, що слідчий незаконно вилучив мобільний телефон, який належить ОСОБА_14 .

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Власника майна ОСОБА_7 та йогопредставникОСОБА_8 будучи повідомленими про дату та час розгляду справи в судове засідання не з`явився, однак до початку судового розгляду подали клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі, а тому у відповідності до положень ч. 3 ст. 306 та ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності представника власника майна.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюстатті 173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Як вбачається з матеріалів провадження ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023162480001366, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме за фактом незаконного переправлення осіб призивного віку через державний кордон України, шляхом зняття громадян з військового обліку та внесення неправдивих відомостей до системи «Шлях».

В ході досудового розслідування встановлено, що 26.12.2023 під час проведення санкціонованого обшуку а/м марки «KIA SPORTAGE», 2023 р.в., він: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 , виявлено та вилучено: довідку про проходження ремонту № 2206-8193 з наявним номером клієнта НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_10 на 1 арк; коробку від мобільного телефону «Samsung Galaxy А8+» модель SM A-730FZDDSEK-GOLD; мобільний телефон марки «Samsung» пароль «0797» в копусі чорного кольору з сім картою «Лайф», imei: НОМЕР_4 ; пакет «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 ; пакет «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_5 ; копію повістки № 18 на ім`я ОСОБА_11 на 1 арк.; копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_11 на 1 арк.; копію довідки військово-лікарської комісії від 19.07.2023 на ім`я ОСОБА_11 на 1 арк.; копія заяви ОСОБА_12 посвідчена нотаріусом та зареєстрована в реєстрі №1745 на 1 арк. копія переліку спеціальностей та посад офіцерського складу, за якими може бути присвоєна класна класифікація на 1 арк.; копію таблиці зміни ВОС на 2 арк.; копія листа на №2701-10/16579-03 від 14.04.2023 на 1 арк.; копію неіснуючих ВОС рядового, сержантського складу на 1 арк.; наказ про бронювання військовозобов`язаних від 01.11.2023 року за СУІП «ТОВ Сперко Україна» №16383 (у двох примірниках) з додатком копії списку військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання всього на 9 арк.; копію приписного до призивної дільниці на ім`я ОСОБА_13 на 2 арк.

Крім того, в той же день, під час проведення санкціонованого обшуку земельної ділянки кадастровий номер 3221282800:05:001:0042 та усіх приміщень, споруд, будинків, тощо, які розташовані на ній, за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Redmi Note 10 Pro», оснащений сім картою «Київстар» НОМЕР_7 (пароль графічний); мобільний телефон марки «Ксіомі» оснащений сім картою «Київстар» НОМЕР_8 (пароль графічний не пам`ятає); мобільний телефон марки «Самсунг» в корпусі чорного кольору у чохлі чорного кольору; мобільний телефон марки «Самсунг» в корпусі чорного кольору ; мобільний телефон марки «Айфон» фіолетового кольору; банківська картка № НОМЕР_9 дійсна до 01/25; пакет «Нової пошти» з зазначенням поштового відправлення №20450575305014 на ім`я ОСОБА_7 та абонентським номером НОМЕР_3 ; накладна №Б000-003462 від 15.08.2022 на 1 арк.

В подальшому, того ж дня, слідчим з дотриманням вимог ст. 110 КПК України винесено постанову про визнання речовим доказом вилучених предметів.

Надалі з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження слідчим подано клопотання про арешт майна.

Задовольняючи подане клопотання слідчий суддя зазначив, що вилучене майно, відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які встановлюються під час кримінального провадження, а тому доводи представника власника майна в цій частині є необґрунтованими.

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наданих матеріалів та пояснень прокурора, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів, оскільки вилучені предмети можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі для проведення відповідних судових експертиз для спростування або підтвердження винуватості ОСОБА_7 .

Отже вжиттязаходу забезпеченнякримінального провадження,шляхом накладанняарешту намайно,є необхіднимзапобіжним заходом,передбаченим зазначениминормами закону,оскільки увипадку приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення тавідчуженнямайна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони недоведені та спростовуються матеріалами справи.

Також апеляційний суд не приймає до уваги доводи представника, що клопотання подано не в строк та після спливу 48 годин поштовим відправленням, оскільки відповідно до відмітки поштового відправлення клопотання подано на наступний день, тобто 27.12.2023 (а.с. 86).

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 376, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.01.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023162480001366, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4