Рішення

від 27.02.2024 по справі 357/6658/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/6658/23

Провадження № 2-др/357/17/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Проценко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області заяву представника позивача адвоката Проценко О.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного Медичного Університету імені О.О. Богомольця про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи. Зміст вимог заяви. Позиції сторін.

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного Медичного Університету імені О.О. Богомольця про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

25.08.2023 року, після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 36).

26.09.2023 року до канцелярії суду представником Позивача подано позовну заяву в новій редакції, яка за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог. У заяві представник Позивача, поряд із іншим, зазначив, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу позивача буде становити 40000,00 гривень, а докази понесення указаних витрат будуть подані позивачем додатково протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення по справі (а.с. 69-76).

24.01.2024 року рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного Медичного Університету імені О.О. Богомольця про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було задоволено частково. Стягнуто з Національного Медичного Університету імені О.О. Богомольця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.03.2022 року по 09.03.2023 року в розмірі 90000,00 гривень (а.с. 150-159).

31.01.2024 року до суду від представника позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. У заяві представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в сумі 40000,00 гривень.

05.02.2024 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у яких остання просила суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення у повному обсязі (а.с. 182-188).

27.02.2024 року у судовому засіданні позивач та його представник вимоги заяви підтримали, просили їх задовольнити.

27.02.2024 року у судове засідання представник відповідача не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 180). У матеріалах справи міститься заява представника відповідач про розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення без її участі (а.с. 188).

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, неприбуття у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду заяви про ухваленню додаткового рішення.

Норми процесуального та матеріального права України, якими керується суд.

Розглядаючи дану заяву, суд ураховує наступні приписи законодавства України.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частино 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України у системному зв`язку, убачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавенте проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, за приписами п.4 ч.1 ст. 1 за п. 9 ч.1 ст. 1 Закон №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону №076-VI).

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 року по справі №640/18402/19, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому, в такому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов`язково.

Висновки суду.

У матеріалах справи наявні наступні документи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу: копія договору про надання правничої допомоги №23-К від 22.09.2022 року (а.с. 167), копія додатку №1 від 22.09.2022 року до договору про надання правничої допомоги №23-К від 22.09.2022 року (а.с. 168); копія договору про співпрацю надання правничої допомоги №24-К від 08.02.2023 року (а.с. 169); квитанція до прибуткового касового ордера №2 від 29.01.2024 року (а.с. 170).

Зі змісту указаних документів убачається наступне.

22.09.2022 року між Адвокатським об`єднанням «Кузьменко, Діденко та партнери» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги №23-К. Відповідно до п.3.1 указаного договору за виконання послуг клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню кошти в сумі та порядку визначеній додатком до даного договору.

Відповідно до п. 2 додатку №1 від 22.09.2022 року до договору про надання правничої допомоги №23-К від 22.09.2022 року підготовка документів в суді першої інстанції , участь у судових засіданнях незалежно від їх кількості складає 40000,00 гривень.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №2 від 29.01.2024 року указану суму було сплачено ОСОБА_1 . Адвокатському об`єднанню у повному обсязі.

У той же час, як зазначалося вище, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та встановлений ЦПК України принцип пропорційності, з огляду на задоволення позовних вимог у розмірі 18,48%, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 7392,00 гривень (40000,00 грн. х 18,48%).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.133,137, 142, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача адвоката Проценко О.В. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №357/6658/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного Медичного Університету імені О.О. Богомольця про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Національного Медичного Університету імені О.О. Богомольця на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7392,00 гривень (сім тисяч триста дев`яносто дві гривні 00 копійок).

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач Національний Медичний Університет імені О.О. Богомольця, місцезнаходження: бульвар Тараса Шевченка, будинок 13, місто Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 02010787.

Повне додаткове судове рішення складено 27.02.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров