Рішення

від 29.02.2024 по справі 939/1364/23

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 939/1364/23

РІШЕННЯ

Іменем України

29 лютого 2024 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого судді - Міланіч А.М.

при секретарі Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками,

в с т а н о в и в:

В червні 2023 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що з 06 березня 2001 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Хоча рішенням Бородянського районного суду від 20 квітня 2017 року шлюб між ними був розірваний, однак вони продовжували проживати за однією адресою, в с. Пилиповичі Бучанського району Київської області, оскільки це домоволодіння побудували в шлюбі, але вже без обов`язків подружжя. Рішенням 28 сесії 5 скликання органу місцевого самоврядування Новогребельської сільської ради від 08 жовтня 2010 року їй було надано земельну ділянку площею 0,1100 га по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі цього рішення на її ім`я було оформлено право власності на вказану земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 3221086802:01:004:0070. Крім цього, вона згідно договору купівлі-продажу від 02.12.2021 року придбала ще чотири земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221086802:01:004:0043 площею 0,1102 га, 3221086802:01:004:0046 площею 0,1296 га, 3221086802:01:004:0047 площею 0,1297 га, 3221086802:01:004:0042 площею 0,1097 га, на яких спільно з відповідачем відкрила садовий центр. Хоча ці земельні ділянки використовувались нею спільно з відповідачем, але йшли розмови про те, що земельними ділянками вона користуватиметься сама. Внаслідок збройної агресії рф проти України та активних бойових дій на території району вона, для збереження свого життя була вимушена виїхати за межі України.

Після повернення до України з`ясувалося, що її земельними ділянками без її згоди користувався відповідач. Під час відновлення меж своєї земельної ділянки з кадастровим номером 3221086802:01:004:0070 відповідач ОСОБА_2 повідомив, що між ним та позивачкою є договір оренди вказаної земельної ділянки, а після встановлення меж на місцевості знищив межові знаки та перешкоджає їй у користуванні земельними ділянками, які відповідно до ст. 57 СК України не є спільним майном подружжя.

Тому просила усунути перешкоди в користуванні її земельними ділянками: кадастровий номер 3221086802:01:004:0070, площею 0,1100 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221086802:01:004:0043 площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0046 площею 0,1296 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0047 площею 0,1297 га, кадастровий номер 3221086802:01:004:0042 площею 0,1097 га, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати вільний доступ (прохід) та не чинити перешкоди в користуванні земельними ділянками, які належать їй на праві власності.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 позов підтримала, викладене підтвердила.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували та пояснили, що до повномасштабного вторгнення рф в Україну позивачка та відповідач не тільки проживали спільно зі своїми двома дітьми за місцем реєстрації, а і вели спільне господарство, бізнес, утримували майно, родину та дітей. Після початку воєнних дій позивачка покинула Україну без дітей, а відповідач разом із дітьми залишився в Україні. Під час окупації разом з дітьми виїжджав у Вінницьку область до батьків. Після деокупації разом з дітьми повернувся до місця постійного проживання в с. Пилиповичі та продовжив утримувати в належному стані земельні ділянки, придбані під час спільного проживання з позивачкою.

Оскільки земельні ділянки були придбані в грудні 2021 року, то мова про спільне тривале використання не може йти, з огляду на доволі стислий термін перебування позивачки на території України, з моменту їх придбання до моменту її виїзду за кордон.

Жодних перешкод у праві користування земельними ділянками, які використовувалися і використовуються для ведення бізнесу розміщення садового центру, відповідач позивачці не чинить. Попередньо між сторонами проводилися переговори щодо оренди земельних ділянок. Тому 05 травня 2023 року відповідач на користь позивачки сплатив 10000 грн. (відповідно до платіжного документу через «Приватбанк») з призначенням платежу «оплата за договором оренди земельних ділянок від 25.01.2023 р.». Оскільки вказані кошти позивачка відповідачу не повернула, то прийняла пропозицію оренди та погодилася з її умовами, бо відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, в тому числі сплатила відповідну суму грошей, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тому, з огляду на прийняття пропозиції у вигляді прийняття коштів в якості орендної плати за земельні ділянки, предмет спору відсутній і відповідач на законних підставах використовує землю, попередньо погодивши умови оренди та сплативши позивачці плату за використання майна.

Крім цього, відповідно до п. 3.7 договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:04:003:0068, придбаної ОСОБА_1 22 грудня 2021 року, покупець свідчить, що купує земельну ділянку за грошові кошти, набуті проживаючи однією сім`єю з гр. ОСОБА_2 , згода на купівлю якого викладена в заяві, що підтверджує спільне набуття майна позивачкою і відповідачем у період до 22 грудня 2021 року, в тому числі не тільки вказаної конкретно земельної ділянки.

Тому, враховуючи вказані обставини, а також те, що позивачка не має мети використання земельних ділянок, єдина її ціль це швидко їх продати, просили в позові відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_3 , відповідача та його представника ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 березня 2001 року по 20 квітня 2017 року, що підтверджується копією рішення суду від 20 квітня 2017 року (а.с.17).

Рішенням 23 сесії 5 скликання Новогребельської сільської ради від 22 грудня 2009 року ОСОБА_1 виділена земельна ділянка площею 0,11 га в АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку та господарських будівель (а.с.21). На підставі цього рішення на її ім`я було оформлено право власності на вказану земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 3221086802:01:004:0070 (а.с.29-31).

02 грудня 2021 року ОСОБА_1 придбала земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221086802:01:004:0043 площею 0,1102 га, 3221086802:01:004:0046 площею 0,1296 га, 3221086802:01:004:0047 площею 0,1297 га, 3221086802:01:004:0042 площею 0,1097 га, які розташовані в с. Вабля Новогребельської сільської ради Бучанського району Київської області, на яких спільно з відповідачем відкрила садовий центр (а.с. 33-38, 67-78)

12 травня 2023 року інженером-землевпорядником ОСОБА_5 відновлені (встановлені) в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки кадастровий номер 3221086802:01:004:0070, в АДРЕСА_1 , закріплення поворотних точок межовими знаками та здачі їх підохорону і зберігання замовнику, що підтверджується копією акту від 12 травня 2023 року (а.с.11)

З копії акту, складеного депутатом Бородянської селищної ради Тонюком В. 12 травня 2023 року вбачається, що комісія у складі ФОП ОСОБА_5 , в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провели візуальне обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на території Новогребельського старостинського округу №6, яка перебуває у власності ОСОБА_1 . В ході обстеження комісією з`ясовано, що площа земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна) ділянка складає 0,1100 га кадастровий номер 3221086802:01:004:0070. Після візуального обстеження земельної ділянки, комісія встановила, що майно, яке знаходиться на земельній ділянці, перебуває у задовільному стані. Водойма і теплиця ціла та непошкоджена. Рослини теж в задовільному стані (а.с. 28)

В судовому засіданні відповідач зазначив, що земельні ділянки, придбані з позивачкою під час спільного проживання, використовувалися і використовуються для ведення бізнесу розміщення садового центру, позивачка має до них вільний доступ, перешкод у користуванні земельними ділянками позивачці не чинив і не чинить в даний час, що підтверджується відновленням (встановленням) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, виконаним інженером-землеворядником ОСОБА_5 12 травня 2023 року.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оскільки позивачкою суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні земельними ділянками, то підстав для задоволення позову суд не вбачає, у зв`язку з чим вважає необхідним у задоволенні позову відмовити.

Керуючисьст. 391 ЦК України, ст. 10-13, 81,259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 07 березня 2024 року.

Головуюча-суддяА.Міланіч