Рішення

від 01.03.2024 по справі 760/19772/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:760/19772/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» про відшкодування матеріальної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що 10 вересня 2023 року посадовою особою управління патрульної поліції у Київській області складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , та в подальшому вказаний автомобіль передано на зберігання фізичній-особі підприємцю ОСОБА_2 . Під час тимчасового зберігання фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 транспортного засобу Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , завдано пошкоджень вказаному транспортному засобу. Крім того відповідальна особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» безпідставно вимагала сплати вартості зберігання транспортного засобу. У зв`язку з чим просить стягнути з відповідача фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 22 529,70 грн та стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» безпідставно набуті кошти у розмірі 3 483 грн.

Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

10 вересня 2023 року посадовою особою управління патрульної поліції у Київській області складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу згідно якого у позивача вилучено транспортний засіб Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , із потертостями ЛФП те передано вказаний транспортний засіб на зберігання фізичній-особі підприємцю ОСОБА_2 (а.с. 9-10,19).

12 вересня 2022 року позивачем надано письмові пояснення посадовій особі управління поліції про те, що відповідачі вимагали з нього сплати грошових коштів за послугу зберігання автомобіля (а.с. 11).

Згідно розписки від 12 вересня 2022 року, складеної позивачем, останній отримав авто Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , у пошкодженому стані (а.с. 20).

Згідно рахунку-фактури № 2022012371 від 12 вересня 2022 року вартість ремонту автомобіля складає 22 529,70 грн, що включає в себе технологічну мийку, зняття/встановлення заднього та переднього бамперів, приготування фарби з підбором зразку, підготовка до фарбування, фарбування переднього та заднього бамперу, полірування деталі без ремонту, полірування деталі після відновленого ремонту, мийка зовнішня, фарба та зовнішні матеріали (а.с. 21).

Згідно квитанцій на переказ готівки позивачем перераховано відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» грошові кошти у розмірі 3 483 грн (а.с. 12).

Позивач просить стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 22 529,70 грн.

Підставою для задоволення позовних вимог зазначає, те, що під час тимчасового зберігання фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 транспортного засобу Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , завдано пошкоджень вказаному транспортному засобу.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідачі не скористалися процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частин 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Пунктами 1,2 ч. 1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння, право користування (сервітут).

Відповідно до ч. 1 ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно з ч. 1-2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, завданої автомобілю, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він є власником автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , або в установленому законом порядку, має право володіння вказаним автомобілем. Позивачем не надано доказів понесення витрат на ремонт автомобіля.

Крім того, позивачем не доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності на відповідача фізичну-особу підприємця ОСОБА_2 , а саме, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою.

Отже, позивачем не виконано вимоги ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2,4,8 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивачем при зверненні до суду не було заявлено клопотань про витребування доказів, не було зазначено, про наявність інших доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, а також не було заявлено наміру подання інших доказів та про існування поважних причин неподання таких доказів.

Тому з урахуванням викладеного суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 3 483 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Приписами статті 977 Цивільного кодексу України визначено: якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Так, в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду на укладання договору.

Поряд з цим, положеннями абз. 4 п. 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 визначено, що витрати, пов`язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно.

Так, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували приналежність Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпарк" до органів досудового розслідування чи спеціалізованих установ, а, оплата позивачем виставленого відповідачем рахунку за зберігання транспортного засобу, свідчить про виникнення між сторонами договірних відносин, відтак, про наявність правової підстави для отримання відповідачем зазначеної суми коштів.

При цьому, суд не бере до уваги те, що витрати, пов`язані з транспортуванням та зберіганням речових доказів в межах кримінального провадження, мають відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету в силу приписів ст. 123 КПК України та пункту 32 Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою КМУ № 1104 від 19.11.2012, оскільки, позивач не заявляє вимог щодо відшкодування сплачених ним коштів за рахунок держави, а до обставин, що підлягали з`ясуванню в межах даного спору належали обставини щодо наявності чи відсутності правових підстав для набуття грошових коштів у сумі 3 483 грн саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецпарк". Крім того, суд бере до уваги, що матеріали справи не міститяь доказів, що спірний автомобіль було визначено речовим доказом у будь-якому кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» безпідставно перерахованих коштів у розмірі 3 483 грн.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 32, 34, 68, 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 18, 23, 277, 297, 1166, 1167, 1168 , 1212, 1213, ЦК України, п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 12, 13, 79, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна