Рішення

від 04.03.2024 по справі 172/118/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/118/23

Провадження № 2/172/200/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2024 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Битяка І.Г.

за участі секретаря судового засідання Лук`яненко О.В.

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору встановлення емфітевзису, -

В С Т А Н О В И В

До суду на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 26.04.2023 року надійшла вищевказана позовна заява для продовження її розгляду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказують, що між ними та відповідачем ОСОБА_5 26.02.2016 року був укладений договір встановлення емфітевзису на право користування земельними ділянками загальною площею 6,6055 га кадастровий номер 1220755400:01:002:0046, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та які розташовані на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, що належать позивачам відповідно до списку співвласників земельної ділянки до Державного акту серії ЯК № 009592 від 24.10.2012 року.

Відповідно до п. 1.5 договору емфітевзису від 26.02.2016 року сторони домовилися, що за користування та передачу емфітевтичного права встановлено одноразову виплату в розмірі 130000,00 грн. (по 65000,00 грн. кожному співвласнику). З лютого 2016 року до теперішнього часу вони не отримали обумовлену договором вартість емфітевтичного права.

Окрім цього, емфітевт не розпочав використання землі згідно з умовами договору до спливу трирічного строку з моменту становлення емфітевзису, не здійснює підвищення родючості ґрунтів та не зберігає інші корисні властивості землі, не забезпечує захист землі від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення тощо.

Протягом 2022 року вони в усному порядку постійно зверталися до відповідачки з претензіями щодо проведення розрахунку відповідно до умов договору, а також щодо проведення роботи, спрямованої на підвищення родючості ґрунтів і зберігання інших корисних властивостей землі, забезпечення захисту земельної ділянки від ерозії, виснаження. Однак, вказані претензії залишилися поза увагою. Крім цього, вони звернулися до відповідача через адвоката із письмовою претензією, в якій поставили аналогічні питання, однак відповіді до власників земельних ділянок не надійшло. Таким чином порушення відповідачем умов договору, які є істотними, є підставою для дострокового розірвання договору встановлення емфітевзису.

Просять суд розірвати договір встановлення емфітевзису від 26.02.2016 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_6 з другого боку і скасувати його державну реєстрацію, стягнути з відповідачки судові витрати у справі.

Ухвалою від 11.05.2023 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі. Позивачі доповнили, що вони були введені в оману, грошей за договір на які розраховували не отримали у повному обсязі, земельна ділянка використовується неналежно і це призводить до погіршення ґрунту, також не проводиться сівозміна.

06.09.2023 року була допитана як свідок позивачка ОСОБА_1 , яка пояснила, що договір вона укладала з двоюрідним братом ОСОБА_7 , бо він приносив договір, вона його підписала і думала, що то договір для продовження користування землею, оскільки так сказав ОСОБА_7 і вона довіряла брату. З 2010 по 2016 роки вона з сестрою отримала 65000 грн. в рівних частинах. Після підписання договору ОСОБА_7 обіцяв віддати залишок грошей в сумі 70000 грн. До 2020 року договір емфітевзису не був оформлений і як наслідок відповідачка не платила податки, але користувалася землею. Вона сама ( ОСОБА_1 ), з суми платежу за договором, податки не платила. З 2016 року вона не приїздила на земельну ділянку, а коли біля двох тижнів тому приїхала, то побачила на земельній ділянці бур`яни.

Допитана як свідок позивачка ОСОБА_2 пояснила, що стосовно земельної ділянки вона домовлялася з ОСОБА_7 , який і приніс їй договір, який вона підписала і який частково читала. Вона думала, що уклала договір оренди, як і її матір перед цим. ОСОБА_7 виплатив 60000 грн., а іншу частину не віддав. Вона сама, податки з отриманих коштів не сплачувала. На земельній ділянці не була.

Відповідачка позовні вимоги не визнала, пояснила, що питання передачі грошей позивачам розглядалося під час вирішення попереднього позову (про визнання договору встановлення емфітевзису недійсним). Щодо належної обробки землі відповідачка пояснила, що має ступінь магістра з агрономії, має право викладати, тому їй добре відомо як обробляти землю. Стверджує, що поле обробляється належним чином і постійно удобрюється. Заборгованості зі сплати земельного податку вона не має.

Вислухавши учасників та дослідивши матеріали справи суд встановив таке.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності земельна ділянка загальною площею 6,6055 га кадастровий номер 1220755400:01:002:0046, яка розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 009592 від 24.10.2012 року, виданого Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.

26 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_6 , яка у подальшому змінила прізвище на « ОСОБА_8 », з другої, укладено договір встановлення емфітевзису, відповідно до якого власники земельної ділянки площею 6,6055 га кадастровий номер 1220755400:01:002:0046 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передають емфітевту право володіння та право цільового користування цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб зберігаючи за собою право розпорядження нею.

Згідно з п. 1.5 договору від 26.02.2016 року передача емфітевтичного права відбувається за 130000,00 грн. (по 65000,00 грн. кожному зі співвласників, які власники отримали від емфітевта при підписанні цього договору).

Сторони домовилися про те, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 50 років (п. 2.1 договору від 26.02.2016 року).

Відповідно до п. 1.6 вказаного договору емфітевт щорічно, в строки, встановлені Податковим кодексом України сплачує земельний податок.

Відповідно до умов договору від 26.02.2016 року визначені права та обов`язки як власників земельної ділянки так і емфітевта. Зокрема, власники мають право вимагати від емфітевта використання земельної ділянки виключно за цільовим призначенням, визначеним державним актом, а емфітевт зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, розпочати використовувати земельну ділянку для сільськогосподарських потреб до спливу трирічного строку з моменту встановлення емфітевзису, проводити на земельній ділянці господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан землі та родючість ґрунту, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, забезпечувати захист земельної ділянки від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що державний реєстратор Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області Дубовик А.О. 14.03.2016 року вчинив запис про інше речове право, номер запису 13677488, на підставі договору встановлення емфітевзису від 26.02.2016 року. Строк дії договору 26.02.2066 року з правом пролонгації.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно доЦивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що між ними був укладений спірний договір, який пройшов державну реєстрацію у встановленому порядку.

Однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що відповідачкою істотно порушені умови спірного договору не проведений у повному обсязі розрахунок відповідно до умов договору, не проводяться роботи з покращення якості земельної ділянки, не забезпечується її захист від ерозії, виснаження тощо. Також позивачі стверджують, що відповідачка не сплачує земельний податок.

За змістом статей12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згіднозі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд на підставі доказів, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні, встановив, що 10.08.2020 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області була розглянута цивільна справа № 172/1457/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору встановлення емфітевзису недійсним. За результатами розгляду суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке було оскаржене в апеляційному та касаційному порядку, залишене судами без змін та яке набрало законної сили 29.06.2021 року.

Під час розгляду справи № 172/1457/19 були встановлені обставини, які відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Так, цим рішенням встановлено, що земельна ділянка за договором про встановлення емфітевзису від 26.02.2016 року була передана відповідачу ОСОБА_4 відповідно до умов зазначеного договору, а позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали обумовлену договором суму коштів. Тобто твердження позивачів щодо не сплати у повній мірі грошових коштів за спірним договором повністю спростовується обставинами встановленими судовим рішенням від 10.08.2020 року, яке набрало законної сили.

Твердження позивачів щодо несплати відповідачкою земельного податку також спростовано під час розгляду справи, а саме: наданими ОСОБА_4 податковими повідомленнями-рішеннями, платіжними інструкціями, відповідно до яких від імені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за період 2021-2023 роки сплачувався земельний податок з фізичних осіб, борг відсутній.

Щодо інших істотних порушень, на думку позивачів, умов договору встановлення емфітевзису від 26.02.2016року суд зазначає, що факт погіршення стану, корисних властивостей і функцій земельної ділянки не підтверджений у судовому засіданні жодними належними, достатніми, допустимими і достовірними доказами.

З огляду на вказане, суд виснує про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання договору встановлення емфітевзису.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 16, 182, 215, 395, 407, 408, 626-628, 638 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 102-1, 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору встановлення емфітевзису.

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07.03.2024 року.

Суддя І.Г. Битяк